Постанова

від 16.03.2021 по справі 918/759/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року Справа № 918/759/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 у справі №918/759/20 (суддя Бережнюк В.В.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Агромед"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити (припинити) певні дії

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача (позивача за первісним позовом) Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Агромед"

про стягнення 12 469,15 грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання

за участю представників сторін:

позивача - Плютинський І.А., Юзвяк Т.В.

відповідача - Кушнір О.С.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 у справі №918/759/20 первісний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" по здійсненню нарахування заборгованості Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Агромед" за надання послуг за тепловіддачу від транзитних трубопроводів (транзит теплової енергії), які проходять через належне Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Агромед" нежитлове приміщення за адресою м.Рівне, вул.Соборна, 279. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" припинити нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Агромед" оплату за тепловіддачу від транзитних трубопроводів (транзит теплової енергії), які проходять через належне Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Агромед" нежитлове приміщення за адресою м.Рівне, вул.Соборна, 279. У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Агромед" про стягнення 12 469,15 грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 у справі №918/759/20 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Агромед" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про визнання протиправними дій відповідача по здійсненню нарахування заборгованості за надання послуг відмовити та задоволити зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Агромед" про стягнення 12 469,15 грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання.

В апеляційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішенням місцевого суду зазначає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи; не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи; порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права. Апелянт зазначив, що Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Агромед" було відомо про обов`язок відповідно до пункту 5.2 Договору № 1589 проводити щомісячну (в опалювальний період) оплату 0,317 Гкал за тепловіддачу від ізольованих транзитних трубопроводів, і він частково свої зобов`язання виконував. Саме тому, враховуючи наявність Договору № 1589 від 01.10.2013 на постачання теплової енергії, фактичне споживання теплової енергії, часткове виконання зазначеного Договору ТОВ фірма "Агромед", ТОВ "Рівнетеплоенерго" вважає первісну позовну заяву необгрунтованою, а рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Задовольняючи частково позов, місцевий суд виходив з того, що нині діюче законодавство України не передбачає такої послуги як "послуга з транзиту теплової енергії", що надходить від ізольованих транзитних трубопроводів. Також відсутнє законодавче регулювання підстав і порядку оплати споживачами таких послуг. Методика нарахування плати за тепловіддачу від ізольованих транзитних трубопроводів та користування ними, станом на час розгляду даної справи також не передбачена жодним нормативно-правовим актом.

Отже, судом встановлено, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" нараховує заборгованість ТОВ фірмі "Агромед" саме за тепловіддачу ізольованих транзитних стояків, розміщених у його нежитловому приміщенні, що не відповідає умовам Договору та не передбачено чинним законодавством.

Апелянт вважає, що такі висновки суду зроблені всупереч вимогам закону. Суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню. Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання", п.3 ч.2 ст.6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ТОВ "Рівнетеплоенерго" є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та здійснює відпуск теплової енергії для опалення у нежитлове приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 279. Згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - фізична особа або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. ТОВ "Рівнетеплоенерго" здійснює відпуск теплової енергії для опалення у нежитлове приміщення позивача відповідно до Договору №1589 від 01.10.2013 на постачання теплової енергії. Вказаний Договір визнаний укладеним рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.01.2015 р. у справі №918/1616/14, вподальшому 27.11.2015 між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до договору, якою передбачено, що у зв`язку з встановленням приладу обліку теплової енергії з 27.11.2015 року в приміщенні споживача: продмагазин по вул.Соборна, 279, а також проходять ізольовані транзитні трубопроводи системи опалення, тепловіддача від яких становить згідно проекту 0,317 Гкал/міс., п .5.2 договору №1589 від 01.10.2013 р. викладено в новій редакції: Розмір щомісячної плати за теплову енергію для потреб опалення та централізованого постачання гарячої води на момент укладання даного договору згідно встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг тарифів становить: а) теплова енергія на опалення при відсутності приладів обліку: в розмірі 1769,05 гри. в місяць за 1 Гкал для інших споживачів разом з ІІДВ; б) теплова енергія на опалення при наявності приладів обліку: в розмірі 1769,05 грн. в місяць за 1 Гкал для інших споживачів разом з ПДВ.

В свою чергу відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Таким чином, обов`язок оплати теплової енергії, що надходить від транзитних стояків, виник у ТОВ фірма "Агромед" як на підставі Договору №1589 від 01.10.2013 року, так і на підставі закону. Так, станом на 01.11.2016 року заборгованість за ТОВ - фірма "Агромед" відсутня. У листопаді 2016 року позивачем було сплачено 235,31 грн., у липні 2017 року - 350,00 грн., у серпні 2017 року - 479,29 грн. Доказів того, що зазначені оплати проведені як авансові платежі за опалення позивач не надав. З врахуванням вищевикладеного, апелянт вважає, що зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Агромед" про стягнення 12 469,15 грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання підлягає до задоволення, а у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Ухвалою Північно- західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 у справі №918/759/20, зупинено дію оскаржуваного рішення, призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу на 16.02.2021.

10.02.2021 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню. Вважає обгрунтованим висновок суду про те, що оплата за житлово-комунальні послуги здійснюється виключно на договірних засадах, які відповідають типовому договору і не можуть містити інших оплачуваних додаткових умов, як от - оплата втрат теплової енергії існуючими трубопроводами системи централізованого опалення у багатоквартирному будинку мешканцями квартир з індивідуальними (автономними) системами опалення, крім оплати послуги централізованого опалення місць загального користування будинку; про те, що діюче законодавство України не передбачає такої послуги як "послуга з транзиту теплової енергії", що надходить від ізольованих транзитних трубопроводів, а технологічні (неминучі) втрати тепла транзитними трубопроводами закладені у тариф і оплачуються споживачами під час оплати послуги з централізованого опалення, а не окремо від неї. Позивач стверджує, що з моменту встановлення вузла обліку теплової енергії в нежитловому приміщенні за адресою: вул. Соборна, 279, м. Рівне (що підтверджується Актом первинного допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії від "27" листопада 2015 року), він не отримує послуги з постачання теплової енергії і за цей період він не використав жодної Гкал теплової енергії (копії довідок про кількість використаної теплової енергії за період 2016-2020 роки додаються).

В судовому засіданні 16.02.2021 року було оголошено перерву на 16.03.2021, про що сторони повідомленні під розписку, шляхом проставлення своїх підписів про ознайомлення із датою та часом судового засідання.

В судовому засіданні 16.03.2021 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просить задоволити вимоги апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 у справі №918/759/20 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог та відмовити в задоволенні первісного позову.

Представники позивача в судовому засіданні 16.03.2021 заперечили доводи апеляційної скарги, просять відмовити в їх задоволенні, а рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 у справі №918/759/20 залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві, стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача , колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма "Агромед" (надалі позивач, споживач) на підставі Договору купівлі-продажу № 5019 від 28 листопада 2005 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9229709 від 09.12.2005р. є власником нежитлового приміщення за адресою: вул. Соборна, 279, у м. Рівне (а.с. 6, 13).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (надалі відповідач, підприємство) здійснює постачання теплової енергії для опалення до приміщення ТОВ фірми "Агромед" за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 279, відповідно до Договору№1589 на постачання теплової енергії. Вказаний Договір визнаний укладеним рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.01.2015 р. у справі №918/1616/14 (а.с.14-28). Згідно п. 1.1. Договору підприємство зобов`язується надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, у свою чергу, зобов`язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором. Пунктом 1.4. Договору передбачено, що теплова енергія подається за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 279. Відповідно до п.п. 3.2.1. п. 3.2. Договору споживач зобов`язаний виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором. Згідно п. 5.4. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У нежитловому приміщенні за адресою вул. Соборна, 279, м. Рівне було здійснено встановлення вузла обліку теплової енергії. Вказана обставина підтверджується Актом первинного допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії від 27 листопада 2015 року (а.с. 30). Згідно даного Акту облік здійснюється за фактично використану теплову енергію.

Для влаштування вузла обліку теплової енергії були розроблені Технічні умови №279 від 03.09.2015 та Робочий проект влаштування вузла обліку теплової енергії в нежитловому приміщенні ТОВ "Агромед" по вул.Соборна, 279 у м.Рівне (а.с. 29, 119-160).

Вподальшому між сторонами була укладена Додаткова угода №1 від 27.11.2015 р. до Договору №1589 п.1 якої передбачено, що у зв`язку з встановленням приладу обліку теплової енергії з 27.11.2015 року в приміщенні споживача: продмагазин по вул.Соборна, 279, а також проходять ізольовані транзитні трубопроводи системи опалення, тепловіддача від яких становить згідно проекту 0,317 Гкал/міс, п.5.2 договору №1589 від 01.10.2013 р. викласти в новій редакції: Розмір щомісячної плати за теплову енергію для потреб опалення та централізованого постачання гарячої води на момент укладання даного договору згідно встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг тарифів становить: а) теплова енергія на опалення при відсутності приладів обліку: в розмірі 1769,05 грн. в місяць за 1 Гкал для інших споживачів разом з ПДВ; б) теплова енергія на опалення при наявності приладів обліку: в розмірі 1769,05 грн. в місяць за 1 Гкал для інших споживачів разом з ПДВ (а.с. 73-74).

Позивачем здійснено теплоізоляцію транзитних трубопроводів, про що свідчать Акт первинного допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії від 27 листопада 2015 року, Технічні умови №279 від 03.09.2015, Робочий проект.

У матеріалах справи наявні копії довідок позивача про кількість використаної теплової енергії на вводі споживача за період лютий 2016 року - лютий 2020 року із яких вбачається, що за період з моменту встановлення вузла обліку теплової енергії у нежитловому приміщенні позивач не використав жодної Гкал теплової енергії (а.с. 97-107).

В свою чергу відповідач нарахував позивачу за використану теплову енергію заборгованість в сумі 12 469,15 грн. Необхідність оплати нарахованої суми пояснює тим, що нежитлове приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 279 обладнане приладом обліку теплової енергії. Для влаштування вузла обліку теплової енергії були розроблені технічні умови №279 від 03 вересня 2015 року та Робочий проект. У пункті 2.7 Розділу 2 Робочого проекту (а.с.12, а.с. 141) визначено: Замовнику при заключенні угоди з ТОВ "Рівнетеплоенерго" (відділ збуту) про оплату вартості тепла, необхідно до спожитої теплової енергії згідно показників лічильника обліку тепла, додатково враховувати 0,317067 Гкал теплової енергії на місяць, що надходить від транзитних стояків в межах приміщень замовника і далі наведена формула розрахунку за спожиту теплову енергію при теплоізольованих стояках. До матеріалів справи додано розрахунок суми боргу за теплопостачання на суму 12 469,15 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача із листами у 2016, 2017, 2018, 2020 роках, у яких висловлював прохання не здійснювати нарахування боргу за теплову енергію, оскільки позивачем така енергія фактично не використовується і він не зобов`язаний сплачувати кошти за послуги транзиту подачі теплової енергії до будинку по вул.Соборна, 279 у м.Рівне. Також позивач у листах просив переглянути порядок виставлення рахунків та здійснювати нарахування коштів за фактично спожиту теплову енергію згідно умов укладеного Договору (а. с. 31-34).

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заперечень викладених у відзиві, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

В силу положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, а за відсутності таких вказівок - у відповідності до звичайно пред`явлених вимог.

Відповідно до Закону України "Про теплопостачання" - постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична особа або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов`язок теплопостачальної організації забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів. Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах.

На момент виникнення правовідносин між сторонами основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки були визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р. № 1875-IV. Останній втратив чинність у зв`язку із прийняттям Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року N 2189-VIII., що введений в дію з 01 травня 2019 року.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Споживачем житлово-комунальних послуг вважається індивідуальний або колективний споживач.

Обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 7, 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Зокрема, обов`язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Відповідно до ч 3 розділу 6 прикінцеві та перехідні положення даного закону Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Судом враховується, що між сторонами діє договір №1589 з врахуванням умов Додаткової угода №1 від 27.11.2015 р. п.1 якої передбачено, що у зв`язку з встановленням приладу обліку теплової енергії з 27.11.2015 року в приміщенні споживача: продмагазин по вул.Соборна, 279, а також проходять ізольовані транзитні трубопроводи системи опалення, тепловіддача від яких становить згідно проекту 0,317 Гкал/міс, п.5.2 договору №1589 від 01.10.2013 р. викласти в новій редакції: Розмір щомісячної плати за теплову енергію для потреб опалення та централізованого постачання гарячої води на момент укладання даного договору згідно встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг тарифів становить: а) теплова енергія на опалення при відсутності приладів обліку: в розмірі 1769,05 грн. в місяць за 1 Гкал для інших споживачів разом з ПДВ; б) теплова енергія на опалення при наявності приладів обліку: в розмірі 1769,05 грн. в місяць за 1 Гкал для інших споживачів разом з ПДВ.

За загальним правилом, послуга - це дія або діяльність когось на користь іншої особи. Особливістю послуги є збіг у часі та в просторі процесів виробництва, реалізації і споживання її споживної вартості.

Колегією суддів встановлено, що з часу встановлення вузла обліку теплової енергії у нежитловому приміщенні позивача, останній не використав жодної Гкал теплової енергії, тобто послуги теплопостачання позивач не отримував.

Згідно п.п. 1, 13 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції технологічні (неминучі) втрати тепла транзитними трубопроводами закладені у тариф і оплачуються споживачами під час оплати послуги з централізованого опалення, а не окремо від неї.

Судом також враховується, що у пункті 2.7 Розділу 2 Робочого проекту (а.с. 12, а. с. 141) визначено: Замовнику при заключенні угоди з ТОВ "Рівнетеплоенерго" (відділ збуту) про оплату вартості тепла, необхідно до спожитої теплової енергії згідно показників лічильника обліку тепла, додатково враховувати 0,317067 Гкал теплової енергії на місяць, що надходить від транзитних стояків в межах приміщень замовника і далі наведена формула розрахунку за спожиту теплову енергію при теплоізольованих стояках.

Тобто, у разі відсутності споживання теплової енергії, у споживача відсутній обов`язок відшкодовувати технологічні втрати тепла.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За п. п. 23, 40 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. Споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно з п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Отже, технологічні (неминучі) втрати тепла транзитними трубопроводами закладені у тариф і оплачуються споживачами під час оплати послуги з централізованого опалення, а не окремо від неї.

У даному спорі ТОВ "Рівнетеплоенерго" вимагає сплати від ТОВ фірми "Агромед" за втрати тепла ізольованими транзитними трубопроводами, що проходять в приміщенні останнього.

Як вказано вище, з 01 травня 2019 року набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги". Міністерством Регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України видано Наказ №315 від 22.11.2018 р. "Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" (далі - "Методика розподілу"), що вступив в силу спільно з вищезазначеним Законом України - з 01.05.2019р.

Розділом V цієї Методики передбачено визначення обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання. Воно складається із загального, що розподіляється між усіма приміщеннями та індивідуального, що дорозподіляється на неопалювані приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, через які прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової централізованої системи опалення.

Транзитні трубопроводи в приміщеннях, які не опалюються системою центрального опалення повинні бути ізольовані, при відсутності ізоляції на транзитних стояках центрального опалення, теплопостачаюча організація має здійснювати нарахування за втрати тепла відповідно до встановленої у згаданій Методиці формули.

У даному випадку ТОВ фірмою "Агромед" було виконано ізоляцію транзитних стояків, котрі проходять через належне йому приміщення. Вказану обставину підтвердили як позивач та відповідач у своїх заявах по суті спору.

Проте суд звертає увагу, що нині діюче законодавство України не передбачає такої послуги як "послуга з транзиту теплової енергії", що надходить від ізольованих транзитних трубопроводів.

Також відсутнє законодавче регулювання підстав і порядку оплати споживачами послуг з централізованого опалення за "транзитну теплову енергію, яка надходить від ізольованих транзитних трубопроводів системи опалення".

Отже, судом встановлено, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" нараховує заборгованість ТОВ фірмі "Агромед" саме за тепловіддачу ізольованих транзитних стояків, розміщених у його нежитловому приміщенні, при тому, що позивач не споживає послуги теплопостачання, що не відповідає умовам Договору.

ТОВ "Рівнетеплоенерго" до суду не надав жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на підставність здійснення нарахувань оплати за тепловіддачу від ізольованих транзитних трубопроводів, які проходять у приміщенні належному ТОВ фірмі "Агромед" по вул.Соборна 279 у м.Рівне.

Відтак, колегія судді погоджується з рішенням місцевого суду, що позовні вимоги за первісним позовом у частині визнання протиправними дій відповідача за первісним позовом по здійсненню нарахування заборгованості за надання послуг за тепловіддачу від ізольованих транзитних трубопроводів - підлягають задоволенню.

З огляду на те, що відповідач за первісним позовом ТОВ "Рівнетеплоенерго" до суду не надав жодних належних та допустимих доказів, та не навів нормативно-правового обгрунтування, які б вказували на підставність здійснення нарахувань оплати за тепловіддачу від ізольованих транзитних трубопроводів, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" здійснюючи такі нарахування діє неправомірно, не маючи на те жодних правових підстав, а тому, вважає за необхідне зобов`язати ТОВ "Рівнетеплоенерго" припинити нарахування оплати за тепловіддачу від транзитних трубопроводів (транзит теплової енергії), які проходять через належне позивачу нежитлове приміщення за адресою вул.Соборна, 279 у м.Рівне.

Враховуючи вищевикладені висновки суду, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Агромед" заборгованості за надання послуг за тепловіддачу від ізольованих транзитних трубопроводів, тому не підлягають до задоволення зустрічні позовні вимоги до відповідача (за зустрічним позовом) про стягнення 12 469,15 грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів прийшла до висновку, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та документально необґрунтованими, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129 , 269 , 270 , 273 , 275 , 281-284 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 у справі №918/759/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений 22.03.2021

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.