Постанова

від 22.03.2021 по справі 922/2441/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2021 р. Справа № 922/2441/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача (стягувач) - Білозерцев О.В. (адвокат), за довіреністю та свідоцтвом;

від відповідача (боржник) - Федоров Л.В. (адвокат), за довіреністю та свідоцтвом;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Юнікон , м. Дніпро вх. № 3550 Х/2 на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.11.2020 р. у справі № 922/2441/20 (суддя - Шатерніков М.І., ухвалу складено та підписано 23.11.2020 р.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Юнікон , м. Дніпро

до Державного підприємства Завод Електроважмаш , м. Харків

про стягнення 6 224 233,21 грн.

ВСТАНОВИЛА:

05.08.2020 р. до господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Юнікон (далі - ПрАТ Юнікон , позивач) про стягнення з Державного підприємства Завод Електроважмаш (далі - ДП Завод Електроважмаш , відповідач) основного боргу в сумі 4 871 706,42 грн. за договором поставки № 238-16/119-ВК від 14.11.2019 р., а також пені в сумі 359 195,78 грн., 1 % річних в сумі 184 159,81 грн. та інфляційних втрат в сумі 897 562,9 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що виконав свої зобов`язання з поставки продукції у повному обсязі, проте відповідач поставлену продукцію не оплатив, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилася заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.

11.11.2020 р. до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій ПрАТ Юнікон просить накласти арешт в межах суми основного боргу в розмірі 4 871 706,42 грн. на грошові кошти, що належать ДП Завод Електроважмаш та розміщені на рахунках у банківських установах, за переліком, викладеним у прохальній частині заяви.

В обґрунтування даної заяви позивач посилається на те, що:

- внаслідок невиконання ДП Завод Електроважмаш взятих на себе зобов`язань з оплати отриманої продукції утворилася заборгованість перед ПрАТ Юнікон в сумі 20 580 838,78 грн., у зв`язку з чим ПрАТ Юнікон звернулося до господарського суду Харківської області із 17 позовними заявами, по 14 з яких прийняті судові рішення, якими в сукупності стягнуто з відповідача на користь позивача 16 706 000,00 грн.;

- рішення суду про стягнення з боржника означеної заборгованості ним добровільно не виконуються, хоча позивачеві достеменно відомо, що завод має таку можливість, проте ухиляється від виконання рішень суду. На офіційному сайті ДП Завод Електроважмаш систематично публікуються об`яви про участь у тендерних закупівлях різноманітних товарів та послуг, зокрема, відповідачем виставлено свою пропозицію на участь у відкритих торгах, що відбудуться 09.11.2020 р. щодо закупівлі нафти та дистиляторів на суму 544 320,00 грн., а 26.10.2020 р. відповідач приймав участь у тендерних торгах щодо отримання ним послуги з ремонту душевої та кімнати для вмивання на суму 348 909,99 грн., 23.10.2020 р. - по очищенню каналізаційних колекторів на суму 677 925,40 грн., а також виставлено свою пропозицію на участь у відкритих торгах щодо закупівлі підземно-транспортного устаткування на суму 1 250 000,00 грн. У жовтні 2020 року відповідачем було заплановано прийняти участь у 10 тендерних торгах, у вересні - в 11, у серпні - у 23 торгах;

- від відповідача на адресу позивача протягом останнього року надходили заявки на закупівлю ним певних виробів і товарів. Наприклад, в листі-замовленні від 30.07.2020 р. за вих. № 261/828 ДП Завод Електроважмаш повідомляє про готовність придбати у ПрАТ Юнікон продукцію на суму 2 988 445,45 грн., а свою платоспроможність обґрунтовує тим, що до кінця року планує реалізувати продукцію по діючим контрактам гідро-генераторного виробництва на суму 600 млн. та поновленням роботи по виробництву і відвантаженням продукції моторно-генераторного виробництва - до кінця року планується відвантаження на приблизну суму у розмірі 1,2 млрд.грн.;

- наведені обставини свідчать не тільки про повноцінне ведення відповідачем господарської діяльності, а й про його цілковиту платоспроможність та свідоме невиконання рішень суду;

- у провадженні ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 62856266 (до якого в т.ч. приєднані виконавчі провадження з примусового виконання наказів господарського суду Харківської області про стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної сукупної заборгованості), проте будь-які заходи виконавчого провадження не проводяться;

- в АСВП містяться відомості про завершені виконавчі провадження (№ 62891162, № 63075395, № 62702488), які були відкриті майже одночасно з виконавчим провадженням № 63095281, в якому позивач є стягувачем, що свідчить про дискримінаційні дії держвиконавця Симонова К.К. відносно ПрАТ Юнікон , які виражаються у вчиненні ним виконавчих дій і повному виконанню наказів в інших виконавчих провадженнях в рамках зведеного ВП № 62856266 при тому, що виконавчі провадження, відкриті за заявами ПрАТ Юнікон , зупиняються;

- боржник був основним діловим партнером стягувача, на взаємовідносинах з яким заснована майже вся діяльність підприємства позивача, борг перед яким не повертається та складає 20 580 838,78 грн., що завдає позивачеві значних збитків та ставить під реальну загрозу його майбутнє існування, оскільки на даний момент діяльність підприємства майже зупинена, тому питання забезпечення позову має істотне значення для господарської діяльності позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2020 р. задоволено заяву ПрАТ Юнікон про забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти, які належать ДП Завод Електроважмаш у розмірі основного боргу - в сумі 4 871 706,42 грн., які знаходяться на рахунках у банківських установах (за переліком), що належать відповідачеві.

Дана ухвала суду мотивована тим, що заявлений захід забезпечення позову є обґрунтованим та адекватним, а його невжиття може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав/охоронюваних законом інтересів заявника.

Того ж дня, 11.11.2020 р., господарським судом Харківської області прийнято рішення, яким позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 4 871 706,42 грн. основного боргу, 359 195,82 грн. пені, 100 316,50 грн. 1% річних, 772 358,54 грн. інфляційних, а також 91 553,65 грн. судового збору; в частині стягнення 120 655,93 грн. інфляційних втрат відмовлено.

13.11.2020 р. до суду першої інстанції надійшло клопотання ДП Завод Електроважмаш про скасування заходів забезпечення позову, в обґрунтування якого відповідач посилається на наступні обставини:

- деякі із перелічених в ухвалі суду від 11.11.2020 р. рахунків використовуються для здійснення виплати зарплати;

- на теперішній час підприємство відповідача не здійснює повноцінну господарську діяльність через брак матеріалів для виробництва продукції, заборгованість по зарплаті та податковим платежам;

- посилання на публікації ДП Завод Електроважмаш про участь у тендерних закупівлях не може свідчити про цілковиту платоспроможність підприємства та свідоме невиконання рішень суду, оскільки така участь свідчить про намагання заводу повноцінно поновити виробництво для отримання прибутку та погашення заборгованості перед кредиторами, в т.ч. й позивачем. До того ж, ті послуги та продукція щодо отримання яких відповідачем були розміщені тендерні заявки та на які посилався позивач, є першочерговими для будь-якого господарюючого суб`єкта;

- виконавчі провадження, які позивач вважає завершеними через їхнє повне виконання боржником, завершені внаслідок повернення виконавчого документа стягувачу на підставі особистих домовленостей між стягувачами та боржником, а дії ДВС щодо зупинення виконавчих проваджень неможна ставити у відповідальність заводу, внаслідок чого забезпечувати позовні вимоги;

- заходи забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти боржника в сумі 4 871 706,42 грн. матимуть негативний наслідок для подальшого продажу об`єкта приватизації (усіх акцій, передбачених для продажу, єдиного майнового комплексу, іншого майна);

- з 01.01.2017 р. по теперішній час позивач поставив продукцію на суму 201 488 549,77 грн. за договорами, в яких загальний розмір оплат склав 194 108 579,40 грн., відтак застосування арешту на 4,8 млн. не є співмірним з тими коштами, які відповідач вже сплатив на користь позивача;

- після відкриття провадження у справі № 922/1556/20 відповідачем було частково сплачено заборгованість на суму 2 221 983,44 грн., у справі № 922/1669/20 - 881 048,82 грн., у справі № 922/1841/20 - 444 799,49 грн., чим підтверджується намагання відповідача погасити існуючу заборгованість.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2020 р. задоволено клопотання ДП Завод Електроважмаш та скасовано заходи забезпечення позову у справі № 922/2441/20, вжиті ухвалою суду від 11.11.2020 р.

Ухвала суду мотивована, зокрема, з тих підстав, що відповідачем спростовані обставини, покладені в основу задоволення заяви про забезпечення позову, а в матеріалах справи відсутні вірогідні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведено.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, ПрАТ Юнікон звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити ухвалу про задоволення заяви позивача про забезпечення позову, а саме - про накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі основного боргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, суд першої інстанції не надав належної оцінки самій заяві боржника, в якій він визнав наявність особливих домовленостей між боржником й іншими стягувачами, а також не враховано, що боржником не спростований факт вибіркового погашення заборгованості перед певними стягувачами із переліку у зведеному ВП.

За доводами апеляційної скарги, при накладенні арешту на грошові кошти боржника у розмірі основного боргу у даній справі, не відбудеться порушення прав інших стягувачів, оскільки списання цих коштів на сьогоднішній день неможливе, але такий захід дозволить упередити неможливість виконання рішення суду після проведення процедури приватизації та відновлення вчинення дій виконавчого провадження.

З огляду на те, що в процесі здійснення приватизації підприємство відповідача позбудеться статусу державного, тому на момент відновлення зупинених виконавчих дій ПрАТ Юнікон буде позбавлено, відповідно, гарантій держави щодо виконання прийнятих на його користь рішень суду, які встановлені ст. 2 ЗУ Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 р. строк, від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

09.02.2021 р. через канцелярію суду від позивача отримані заперечення на відзив, а 18.02.2021 р. - клопотання про поновлення строку для подання цих заперечень.

З огляду на приписи ст. 119, 184, 263 ГПК України, зазначене клопотання позивача підлягає задоволенню, а наведені заперечення - врахуванню та оцінці в межах даного апеляційного провадження.

18.03.2021 р. від відповідача до матеріалів справи надійшли додаткові письмові пояснення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, з урахуванням зазначених пояснень.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 1, ч.ч. 5-6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 141 ГПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ визначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Частиною 5 даної статті встановлено, що ухвала господарського суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

Згідно з ч. 7 та ч. 8 ст. 145 ГПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування клопотання про скасування заходів забезпечення позову відповідач стверджує, що рахунки, на яких розміщені грошові кошти, на які, в свою чергу ухвалою суду від 11.11.2020 р. накладений арешт, використовуються ним для виплати заробітної плати працівникам та для здійснення обов`язкових платежів до бюджету, на підтвердження чого ним до матеріалів справи надані копії відповідних договорів, укладених з банківськими установами, та копії банківських довідок.

Згідно з довідкою АТ Укрексімбанк № 068-05/1385 від 15.05.2020 р., за період з 01.01.2020 р. по 14.05.2020 р. клієнтом ДП Завод Електроважмаш з власного мультивалютного рахунку НОМЕР_1 проведено перерахування коштів для зарахування на карткові рахунки працівників в АТ Укрексімбанк заробітної плати та інших виплат на загальну суму 4 250 713,24 грн.

Довідкою ПАТ АБ Укргазбанк № 5-277/20/7412020 від 05.05.2020 р. банком підтверджено здійснення зарахування на карткові рахунки коштів з метою виплати заробітної плати співробітникам відповідача за договором № 2016/ZР/270-034 від 24.10.2016 р. у 2020 році.

Оскільки відповідачем до матеріалів справи не надано інших доказів, які б містили відомості про номери рахунків, в т.ч. зі спеціальним режимом використання, а також не доведено належними доказами використання всіх рахунків, перелічених в резолютивній частині ухвали суду від 11.11.2020 р. для виплати зарплати та обов`язкових платежів, тому місцевим господарським судом правомірно відхилені посилання відповідача про унеможливлення здійснення таких платежів через накладений судом арешт на кошти підприємства.

При цьому, викладені відповідачем у письмових поясненнях від 18.03.2021 р. обставини щодо укладання з банківськими установами договорів з метою розрахункового обслуговування зарплатних коштів наведеного висновку не спростовують.

З огляду на те, що виконавчі провадження № 62891162, № 63075395, № 62702488 були завершені згідно з постановами держвиконавця від 30.09.2020 р., від 05.10.2020 р., від 07.09.2020 р. не внаслідок повного виконання боржником (як помилково стверджує позивач у своїй заяві про забезпечення позову), а через повернення виконавчих документів (наказів господарського суду Харківської області) стягувачам у цих виконавчих провадженнях на підставі відповідних заяв, відтак доводи позивача про вибірковість погашення заборгованості та про дискримінаційний характер дій органу ДВС обґрунтовано визнані судом першої інстанції такими, що спростовані відповідачем.

При цьому, в оскаржуваній ухвалі судом наголошено, що при виконанні зведеного виконавчого провадження слід враховувати черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутих коштів та черговість розподілу стягнутих з боржника грошових сум, яку встановлено приписами ст.ст. 45-46 Закону України Про виконавче провадження , що позивачем в апеляційній скарзі залишено без уваги.

Судова колегія також погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника в межах цієї справи, а не у зведеному виконавчому провадженні, може призвести до порушення прав інших стягувачів зведеного виконавчого провадження щодо боржника - ДП Завод Електроважмаш , а доводи апеляційної скарги про зворотнє відхиляються за недоведеністю.

Також позивачем не доведено належними доказами факту ведення повноцінної господарської діяльності відповідачем:

- посилання позивача на намагання відповідача взяти участь у процедурі тендерних закупівель за відсутності наданих до матеріалів справи укладених за результатами їх проведення договорів та доказів виконання таких договорів не свідчать про укладання відповідачем правочинів з метою ухилення від сплати боргу перед позивачем;

- твердження позивача про заплановане відповідачем відновлення виробництва та відвантаження продукції контрагентами на значну грошову суму не підтверджують фактичне здійснення таких дій відповідачем, отримання ним прибутку і, як наслідок, фінансову платоспроможність та здатність погасити борг перед позивачем;

- в обґрунтування доцільності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача позивачем не доведено доводів щодо наявності збитків, завданих простроченням відповідача, зупинення діяльності підприємства позивача, а також загрози його господарській діяльності, у зв`язку з чим ці доводи не приймаються судовою колегією до уваги.

При цьому, судова колегія наголошує, що законодавцем не визначено такої підстави для забезпечення позову як прийняття рішення про приватизацію підприємства відповідача та включення відповідача до Переліку об`єктів великої приватизації державної власності.

До того ж, позивачем визнається, що відповідач частково оплатив отриману від позивача продукцію за укладеними з ним договорами поставки, що свідчить про намагання заводу виконати взяті на себе господарські зобов`язання перед позивачем.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини: в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Отже, позивачем не доведено належними і допустимими доказами у розумінні вимог чинного процесуального законодавства наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, розміщені на банківських рахунках, внаслідок чого оскаржувана ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 136-145, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.11.2020 р. у справі № 922/2441/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 23.03.2021 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.В. Стойка