Рішення

від 22.03.2021 по справі 922/3704/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3704/20 Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання - Васильева Л.О.

за участю представників учасників судового процесу:

позивача - Степаненко О.В., самопредставництво,

відповідача - Мартиненко А.М., адвокат, ордер серія АХ № 1014036 від 24.04.2020 р.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Дергачівської міської ради, м. Дергачі,

до фізичної особи - підприємця Рєзнік Миколи Сергійовича, місто Валки,

про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином,-

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/3704/20.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Русько-Лозівська сільська рада, звернувся із позовом до відповідача, фізичної особи-підприємця Рєзнік Миколи Сергійовича, про стягнення завданої майнової шкоди (збитків) вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1,4 статті 358, частиною 1 статті 191 Кримінального кодексу України в розмірі 150 583,00 грн., завдану майнову шкоду (збитки) вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1,4 статті 358 Кримінального кодексу України в розмірі 150 583,00 грн.

04 грудня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Русько-Лозівської сільської ради до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/3704/20 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом скерування судової кореспонденції за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштовий конверти, у якому на адресу відповідача направлялась копія ухвали суду про відкриття провадження, повернулась з поштовою відміткою про невручення, у зв`язку з закінченням терміну зберігання. З метою отримання інформації, господарський суд 29 грудня 2020 року звернувся до Відділення поштового зв`язку міста Валки Акціонерного товариства "Укрпошта" із запитом про надання інформації щодо підстав невручення поштового відправлення, яке було скеровано на адресу відповідача. 11 січня 2021 року у відповідь на запит, Акціонерне товариство "Укрпошта" у листі (за вх. № 552) повідомило суд, що причиною невручення поштового відправлення на адресу фізичної особи - підприємця Рєзнік Миколи Сергійовича стало те, що адресат відсутній за вказаною адресою. 01 лютого 2021 року, приймаючи до уваги, що в судове засідання 01 лютого 2021 року належний представник позивача не з`явився, а присутній як представник позивача в порядку самопредставництва депутат міської ради Бєсєдін С.О. зазначив про можливість представити в наступне судове засідання необхідних доказів на підтвердження повноважень, враховуючи сплив 02 лютого 2021 року строку на підготовче провадження, суд дійшов висновку про продовження за власною ініціативою процесуального строку на підготовче провадження до 04 березня 2021 року (тобто на 30 днів), оскільки наявний винятковий випадок, обумовлений частиною 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України. 19 лютого 2021 року відповідачем до матеріалів справи надано відзив на позовну заяву (вх. № 4201) із проханням продовжити процесуальний строк на його подання. Позивачем 19 лютого 2021 року, в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України, надано клопотання (вх. № 4200) про залучення до участі у даній господарській справі правонаступника Русько-Лозівської сільської ради - Дергачівську міську раду. 22 лютого 2021 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залучено до участі у справі правонаступника позивача, Дергачівську міську раду та залишено без розгляду відзив фізичної особи-підприємця Рєзнік Миколи Сергійовича (вх. № 4201 від 19 лютого 2021 року). 22 лютого 2021 року, через канцелярію суду, відповідачем подано клопотання (вх. № 4374) із проханням продовжити процесуальний строк на подання відзиву та доказів на його обґрунтування обґрунтовуючи тим, що строк був пропущений через наявність обставин, які не залежали від волі відповідача, на підтвердження чого надано письмові докази. 23 лютого 2021 року, ухвалою суду, продовжено фізичній особі-підприємцю Рєзнік Миколі Сергійовичу процесуальний строк на подання відзиву до 23 лютого 2021 року. Прийнято до розгляду відзив фізичної особи-підприємця Рєзнік Миколи Сергійовича (вх. № 4201 від 19 лютого 2021 року). Протокольною ухвалою суду від 03 березня 2021 року закрито підготовче провадження, справу для розгляду по суті призначено 04 березня 2021 року.

04 березня 2021 року суд розпочав розгляд справи по суті. 04 березня 2021 року оголошено перерву в судовому засіданні по розгляду справи по суті до 22 березня 2021 року. Присутній в судовому засіданні 22 березня 2021 року представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, які просить задовольнити з підстав, викладених в заяві по суті справи. Натомість, представник відповідача позов не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

22 березня 2021 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що згідно вироку Дергачіського районного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року у справі № 619/4703/19, який набрав законної сили 28 січня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому обвинувачені у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 191, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України. Зокрема вироком суду встановлено наступне. 09 жовтня 2018 року між фізичною особою-підприємцем Рєзнік М.С. та Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області укладено договір №1-к, відповідно до умов якого, фізична особа - підприємець Рєзнік М.С. зобов`язаний в повному обсязі і у встановлений термін провести "Капітальний ремонт покрівлі будівлі розташованої за адресою: Харківська область Дергачівський район село Нове вулиця Джерельна, № 3", загальна сума виконуваних робіт за вказаним договором складає 765 300,00 грн. за рахунок бюджетних коштів. Підписавши вищезазначений договір і приступивши до виконання робіт за вказаним договором, фізична особа - підприємець Рєзнік М.С., з метою незаконного заволодіння грошовими коштами державного бюджету та особистого збагачення, за рахунок чужого майна, вирішив привласнити частину грошових коштів відведених на оплату ремонту покрівлі вказаної вище будівлі завищити обсяги виконаних робіт за вказаним об`єктом, для чого вніс в документи первинного обліку - акт виконаних робіт за формою № КБ-2в, завідомо неправдиві відомості про виконання та обсяги робіт з капітального ремонту. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами, 25 жовтня 2018 року фізична особа-підприємець Рєзнік М.С., діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів та у власних інтересах, вніс завідомо недостовірні відомості до офіційного документу первинного обліку форми № КБ-2в - акту приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 25 жовтня 2018 року про проведену ним роботу з капітального ремонту покрівлі будинку № 3 по вулиці Джерельна, село Нове, Дергачівського району Харківської області, а саме: визначення характеру робіт - прийнято улаштування шатрової покрівлі з метало черепиці, при виконанні односкатної покрівлі з профільованого сталевого настилу; завищення обсягу виконаних робіт, через зазначення в акті площі покрівлі 574 кв. м, при фактичній площі 541,4 кв. м, а також площі покрівлі на якій споруджується дерев`яні конструкції 574 кв. м, при фактичній 510 кв. м; невірного застосування розцінки Е12-12-4 "Улаштуванння покрівель шатрових із метало черепиці "монтерей" замість Е9-42-1 "Монтаж покрівельного покриття з профільованого листа при висоті будівлі до 25 м" та РН8-6-5 "Заміна маурлатів" та РН8-6-3 "Заміна кроквяних ніг із брусів" замість РН8-1-4 "Розбирання крокв зі стояками та підкосами з дощок", РН8-1-6 "Розбирання дерев`яних мауерлатів" та РН8-24-2 "Улаштування крокв і мауерлатів з колод" в результаті чого умисно зависив обсяг та вартість виробничих ресурсів на загальну суму 150 583,00 грн. У подальшому, фізична особа - підприємець Рєзнік М.С., достовірно знаючи про те, що вище перелічені роботи були виконані ним з порушеннями, а обсяг вказаних робіт не відповідає відомостям, що внесені ним до документу первинного обліку форми № КБ-2в - акту приймання виконаних будівельних робіт №1 від 25 жовтня 2018 року в результаті їх завищення, в ході виконання умов договору №1-к від 09 жовтня 2018 року, продовжуючи діяти з корисливих мотивів, у власних інтересах, підписав вищевказаний акт приймання виконаних будівельних робіт у який раніше вніс завідомо неправдиві відомості, у результаті чого допустив завищення обсягів та вартості виробничих ресурсів на загальну суму 150 583,00 грн., тим самим підробив офіційний документ первинного обліку форми № КБ- 2в, а саме акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 25 жовтня 2018 року на загальну суму 765 300,00 грн. З метою отримання права на розрахунок за роботи, які фактично не виконувались, з метою привласнення бюджетних грошових коштів на суму 150 583,00 грн., перебуваючи у приміщенні Русько-Лозівської сільської ради передав посадовим особам Русько - Лозівської сільської ради раніше підроблений ним документ первинного обліку форми № КБ-2в - акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 25 жовтня 2018 року з недостовірними відомостями щодо обсягу та якості проведених ним робіт з капітального ремонту покрівлі будинку № 3 по вулиці Джерельна, село Нове, Дергачівського району Харківської області, тим самим використав підроблений документ. Відповідно до платіжного доручення № 2 від 09 жовтня 2018 року з розрахункового рахунку Русько-Лозівської сільської ради, відкритого в управлінні Державної казначейської служби України у Дергачівському районі Харківської області, на розрахунковий рахунок фізичної особи - підприємця Рєзнік М.С., відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк" відповідно до постанови КМУ № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт та послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" від 23 квітня 2014 року, перераховано бюджетні кошти в сумі 229 590,00 грн. В подальшому на підставі наданих фізичною особою - підприємцем Рєзнік М.С. документів, які містять у собі завідомо неправдиві відомості, а саме акту приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 25 жовтня 2018 року форми КБ-2в, згідно платіжного доручення № 5 від 25 жовтня 2018 року було здійснено списання бюджетних грошових коштів у сумі 535710,00 грн. з розрахункового рахунку Русько-Лозівської сільської ради на розрахунковий рахунок фізичною особою - підприємцем Рєзнік М.С. Обернувши на власну користь бюджетні кошти у сумі 150 583,00 грн., за роботи, які фактично не виконувалась. В рамках кримінального провадження була проведено судова будівельна-технічна експертиза, яка оформлена висновком № 18435 від 05 листопада 2019 року. За висновкам суду, вище зазначені дії ОСОБА_1 кваліфіковано, як злочин передбачений частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення громадянином-підприємцем офіційного документу, який надає права, з метою його використання підроблювачем), передбачений частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України (використання завідомо підробленого документу) та передбачений частиною 1 статті 191 Кримінального кодексу України (привласнення чужого майна яке перебувало у його віданні) та за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Враховуючи, що своїми умисними діями фізична особа - підприємець Рєзнік М.С. привласнив по договору № 1-к від 09 жовтня 2018 року бюджетні грошові кошти, які в подальшому обернув на власну користь, у результаті чого завдано збитків Русько-Лозівській сільській раді (матеріальної шкоди), позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи підставу позову позивачем було визначено ряд норм права серед яких стаття 22 ЦК України та стаття 1166 ЦК України.

Так, аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: 1. протиправна поведінка, яка у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. 2. шкода, під якою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. 3. причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. 4. вина заподіювача шкоди (умислу або необережності). Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Тобто, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому особа, яка заявляє вимоги щодо відшкодування майнової шкоди доводить лише факти заподіяння такої шкоди. Разом із тим, суд наголошує на тому, що для настання деліктної відповідальності необхідно довести факт протиправності дій відповідача.

При цьому, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 308/6023/15-ц зроблено висновок про те, що "зобов`язання із відшкодування шкоди, як правило, може мати місце лише за відсутності договірних правовідносин".

Заявляючи вимогу про відшкодування збитків та посилаючись на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року у справі № 619/4703/19 позивачем не враховано факт існування між Русько-Лозівської сільською радою (правонаступник Дергачівська міська рада) договірних відносин з фізичною особою - підприємцем Рєзнік М.С. на підставі договору №1-к від 09 жовтня 2018 року. Цей договір не було визнано недійсним, а отже підстав вважати його нікчемним відсутні.

Згідно за статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, правовідносини за договором №1-к від 09 жовтня 2018 року можуть бути припиненні між позивачем та відповідачем належним їх виконанням, а неналежне виконання тягне майнову цивільно-правову відповідальність

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року у справі № 619/4703/19. в якому дії ОСОБА_1 кваліфіковано, як злочин передбачений частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення громадянином-підприємцем офіційного документу, який надає права, з метою його використання підроблювачем), передбачений частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України (використання завідомо підробленого документу) та передбачений частиною 1 статті 191 Кримінального кодексу України (привласнення чужого майна яке перебувало у його віданні) та за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, є обов`язковою для суду лише в частині, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При розгляді господарської справи вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року у справі № 619/4703/19 не є обов`язковим в питанні про правові наслідки дій чи бездіяльності ОСОБА_1 та не впливає на договірні відносини, не скасовує їх та не припиняє.

Вимоги позивача про майнову відповідальність правопорушника, що настає внаслідок злочину, можуть бути пред`явлені на підставі цивільного позову в кримінальному провадженні.

Також відносини із відшкодування шкоди й відповідно за завдану шкоду можуть мати місце, як правило, лише за відсутності договірних відносин, а за їх наявності має йтися про договірну відповідальність. У даних висновках суду врахована позиція Верховного Суду, яка міститься у постановах № 461/7858/15-ц від 15 липня 2019 року, № 760/8139/14-ц від 18 березня 2020 року, № 308/6023/15-ц від 06 березня 2019 року. При цьому, суд також звертається до позиції Верховного Суду, який у постанові № 182/4418/14-ц від 21 лютого 2021 року зазначив на неможливість посилання на дві взаємовиключні підстави: правовідносини за договором та деліктні правовідносини, оскільки відносини із відшкодування шкоди й, відповідно відповідальність за завдану шкоду може мати місце, як правило, лише за відсутності договірних правовідносин, а за їх наявності має йтися про договірну відповідальність. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 308/6023/15-ц (провадження № 61-4447сво18).

Враховуючи викладене, з огляду наявність між учасниками даної справи договірних правовідносин, які виникли на підставі договору №1-к від 09 жовтня 2018 року, який не визнано недійсним або нікчемним (доказів протилежного не представлено до матеріалів справи), що виключає право вимоги по стягненню з відповідача матеріальних збитків на підставі зобов`язально-правових засобів захисту за статтею 1166 ЦК України, суд дійшов про відмову в задоволенні позову з підстав, зазначених вище.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Оскільки, як зазначалось вище, встановлено наявність договірних відносин між учасниками даної справи, що виключає застосування норми статті 1166 ЦК України, суд відмовляє в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Виконуючи імперативні вимоги статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що через відмову в позову, судові витрати не покладаються на відповідача.

Враховуючи заяву відповідача, питання про розподіл судових витрат (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу) буде вирішено після представлення ним, як того вимагає частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідних доказів.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194 - 196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "23" березня 2021 р.

Суддя Н.В. Калініченко