Рішення

від 18.03.2021 по справі 927/23/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/23/19

Господарський суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Федоренко Ю.В., секретаря судового засідання Сиворакши Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Заступника керівника Менської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області

До відповідача Приватного акціонерного товариства Чернігівоблбуд

Предмет спору: про стягнення 17909,35 грн.

Представники сторін:

від позивача: не прибув.

Від відповідача: Авраменко Г.М., адвокат.

В розгляді справи приймала участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Трутень О.О.

Заступником керівника Менської місцевої прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області до Приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» про стягнення 17909,35 грн.

Дії суду щодо розгляду справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019 справу № 927/23/19 передано на розгляд судді Федоренко Ю.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2019 суддею Федоренко Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/23/19, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2019 залишено без розгляду позов заступника керівника Менської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» про стягнення 17909,35 грн за відсутністю передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави на підставі п.1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2019, прокурор звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області задоволено, скасовано ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2019 у справі №927/23/19 про залишення позовної заяви без розгляду, ухвалено матеріали справи № 927/23/19 направити до Господарського суду Чернігівської області для продовження розгляду.

Супровідним листом від 20.01.2021 Північний апеляційний господарський суд направив матеріали справи № 927/23/19 до Господарського суду Чернігівської області, які надійшли до останнього 08.02.2021.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.02.2021, справу № 927/23/19 передано на розгляд судді Федоренко Ю.В., підстави передачі: п.9 рішення зборів суддів Господарського суду Чернігівської області від 03.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.02.2021 суддею Федоренко Ю.В. справу № 927/23/19 прийнято до провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 02.03.2021.

У судовому засіданні 02.03.2021 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на 18.03.2021.

18.03.2021 у судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником нежитлових будівель, які розташовані по вул. Козацька, 16а у м. Новгород-Сіверський, використовує земельну ділянку на які розміщено вказане нерухоме майно без оформлення правовстановлюючих документів, а тому відповідно до положень ст.1166, 1212-1214 ЦК України повинен відшкодувати міській раді всі доходи (упущену вигоду), які він протиправно зберіг або повинен був сплатити до бюджету міської ради у випадку укладення договору оренди.

18.02.2019 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та зазначив, що предметом правового врегулювання норм 156,157 ЗК України та Порядку визначення та відшкодування збитків власником землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993 року № 284, на які посилається позивач, є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок вилучення земель на користь законних землекористувачів у встановленому порядку, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержанням власником доходів за час тимчасового невикористаний земельної ділянки. Зазначає, що вказані правовідносини не слід ототожнювати з фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто без належних правовстановлюючих документів на землю (Постанова Вищого господарського суду України від 10.11.2009 у справі № 27/29/09). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 також дійшла висновку про відсутність підстав застосовувати до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок у разі не оформлення договору оренди (п.п. 75-80 постанови від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц). Також Господарський суд Чернігівської області в рішенні від 30.10.2018 у справі № 927/598/18, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення збитків у вигляді неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення і державної реєстрації договору оренди.

Також у відзиві відповідач просив суд продовжити строк для надання відзиву до 18.02.2019 у зв`язку з тим, що копію позовної заяви з додатком відповідач отримав тільки 12.02.2019, про що надано довідку укрпошти. У судовому засіданні 21.02.2019 суд ухвалив продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву до 18.02.2019.

22.02.2019 від заступника керівника Менської місцевої прокуратури на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій вважає доводи відповідача безпідставними та просить суд задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що протягом тривалого часу на території м. Новгород-Сіверський ПрАТ Чернігівоблбуд використовує земельну ділянку під об`єктами нерухомого майна по вул. Козацька, 16а, а кошти за її фактичне використання до бюджету міської ради не сплачує. Вказане суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки за ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата. Отже, відповідач використовує земельну ділянку не сплачуючи при цьому кошти до бюджету територіальної громади, що є порушенням чинного законодавства. З наведеного вбачається, що користування вказаною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє міську раду права одержати доход у вигляді плати за землю, який вона могла б отримувати, якби її право не було порушено.

Крім того прокурор зазначає, що так як відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, тому відповідно до положень ст. 1166, 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати міській раді всі доходи (упущену вигоду), які він протиправно зберіг або повинен був сплатити до бюджету міської ради у випадку, укладення договору оренди.

Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а орган місцевого самоврядування (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Розмір доходу відповідача у період з 10.03.2014 по 23.02.2018 було розраховано як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування та він відповідає розміру майнової шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю відповідача, розрахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

19.02.2021 до суду від відповідача надійшов лист від 18.02.2021 № 1/30 в якому повідомив, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 повністю задоволено позов ПрАТ Чернігівоблбуд до Новгород-Сіверської міської ради: визнано недійсним її рішення від 07.06.2012 Про припинення права користування земельною ділянкою в частині припинення права користування земельною ділянкою Дочірнім підприємством Ремонтно-будівельна дільниця (код ЄДРПОУ 14221644) по вул. Козацька, 16-а в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, площею 1,1600 га.

Підставою для відмови вказано той факт, що спірна земельна ділянка ніколи не виділялась ДП Ремонтно-будівельна дільниця ЗАТ Чернігівоблбуд (код ЄДРПОУ 14221644). А тому право користування земельною ділянкою, набуте орендним підприємством Чернігівоблбуд (попередником ПрАТ Чернігівоблбуд ) через його структурний підрозділ продовжує існувати. Дане рішення набуло законної сили відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021.

Оскільки на час подання відповідачем відзиву на позов по справі № 927/23/19 вказаних судових рішень не існувало, а встановлені ними факти тісно пов`язані з вирішенням даної справи по суті, відповідач просить залучити до матеріалів справи копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 (том 2, а.с. 131).

У судовому засіданні 02.03.2021 представник відповідача зазначив, що не заперечує той факт, що відповідач користується земельною ділянкою в м. Новгород-Сіверський, не заперечує, що на цій земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу, але на даний час Господарський суд Чернігівської області та Північний апеляційний господарський суд уже розглянули спір щодо правового визначення користування цією земельною ділянкою і дійшли висновку, що ця земельна ділянка була виділена в постійне користування відповідачу і він користується цією земельною ділянкою правомірно, а тому орендна плата відсутня, а податки не сплачуються тому що відповідач звільнений від сплати податків за землю, оскільки знаходиться на спрощеній системі оподаткування, в зв`язку з чим представник відповідача просив відмовити в позові.

Фактичні обставини справи.

Згідно з архівного витягу із рішення Новгород-Сіверської міської ради від 28.02.1995 №18 та державного акту від 09.03.1995 серії ЧН 000029 у постійне користування хозрозрахунковому ремонтно-будівельному підприємству по вул. Свердлова, 16а в м. Новгород-Сіверський передано земельну ділянку площею 1,16 га ( том 1, а.с.19-20).

Рішенням Новгород-Сіверської міської ради від 26.01.2001 вул. Свердлова перейменовано на Козацьку (том 1, а.с. 36).

На підставі рішення виконкому Новгород-Сіверської міської ради від 26.11.2009 №177 за ЗАТ "Чернігівоблбуд" (код ЄДРПОУ 03333653) зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою вул. Козацька (Свердлова), 16а, м. Новгород-Сіверський загальною площею 707,1 кв.м.(свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13.01.2010 серія ЯЯЯ №923404 (том 1, а.с.21)).

Рішенням Новгород-Сіверської міської ради від 07.06.2012 припинено право постійного користування земельною ділянкою у зв`язку з припиненням діяльності ДП ремонтно-будівельна дільниця (код ЄДРПОУ 14221644) площею 1,16 га за адресою вул. Козацька, 16а, м. Новгород-Сіверський (том 1, а.с.35).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.09.2018 право власності на об`єкт нерухомого майна по вул. Козацька, 16а, м. Новгород-Сіверський зареєстровано за Закритим акціонерним товариством "Чернігівоблбуд" (код ЄДРПОУ 03333653) (том 1, а.с. 22-24).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.10.2018 за кодом ЄДРПОУ 03333653 зареєстровано Приватне акціонерне товариство "Чернігівоблбуд" (том 1, а.с. 25-27).

Листом від 12.07.2016 міська рада повідомила відповідача про необхідність врегулювання земельних відносин на земельну ділянку по вул. Козацька 16а в м. Новгород-Сіверський на якій розміщено нерухоме майно відповідача.

Комісією Новгород-Сіверської міської ради встановлено, що на території Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області по вул. Козацька, 16а ЗАТ "Чернігівоблбуд" (код ЄДРПОУ 03333653) проводиться використання земельної ділянки під об`єктами нерухомого майна. На час проведення перевірки будівля зачинена, фактична площа земельної ділянки яка використовується не встановлена. Земельна ділянка під нежитловою будівлею становить 707,1 кв.м. Правовстановлюючі документи на землю відсутні (акт обстеження та обліку земельної ділянки від 28.10.2016, акт обстеження та обліку земельної ділянки від 23.02.2018 (том 1, а.с. 42, 63).

09.03.2017 та 22.05.2018 комісією Новгород-Сіверської міської ради на підставі актів від 28.10.2016, від 23.02.2018 та даних ДФС за 2014-2016 роки, 2016-2018 роки відносно ЗАТ "Чернігівоблбуд" щодо несплати коштів за землю, визначено розмір коштів, який не надійшов до бюджету територіальної громади за період з 10.03.2014 по 23.02.2018 у сумі 17909,35грн. (протокол №1 від 09.03.2017, акт від 09.03.2017, протокол №2 від 22.05.2018) (том 1, а.с. 47, 48, 70).

Відповідні акти про нарахування недоотриманих коштів затверджені рішеннями міської ради від 28.03.2017 №65 та від 24.05.2018 №97 (том 1, а.с. 50, 71).

Листами від 30.03.2017 №03-14/689 та від 25.05.2018 №03-14/1169 міська рада повідомила відповідача про прийняті рішення та запропонувала у добровільному порядку відшкодувати завдані збитки, До листів додано копії актів та рішень виконавчого комітету місьради (том 1, а.с.51-52, 72-74).

Листами від 22.08.2016 №4/101 та від 28.04.2017 №1/66 відповідач повідомив, що він працює на спрощеній системі оподаткування та звільнений від сплати податку на майно (в частині земельного податку), том 1, а.с. 39, 54.

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Обставинами, які є предметом доказування у справі є обгрунтованість прокурором підстав представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача 17909,35 грн.

За приписами ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями ст. ст. 13, 14, 142, 143, 145 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

За змістом ст. ст. ст. 80, 83, 90 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю, зокрема, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. ст. 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Використання землі в Україні згідно ст. 206 Земельного кодексу України є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

У якості доказів про неналежне здійснення позивачем відповідних повноважень та бездіяльність позивача у вжитті реальних заходів по поновленню інтересів територіальної громади, прокурором до позовної заяви додані:

- лист позивача від 23.07.2018 №03-12/1624, у якому останній повідомляє прокурора про неможливість самостійно готувати позовні заяви до суду у зв`язку з недостатністю кадрових фахівців з юридичних питань, що унеможливлює своєчасне подання позовів до суду, тому саме прокуратурою після вивчення стану повноти внесення плати за землю було ініційовано проведення розрахунку розміру завданих збитків (том 1, а.с. 75-76).

- лист позивача від 30.11.2018 №03-12/2700, у якому прокурора повідомлено про те, що міськрада не має бюджетних коштів на сплату судового збору для подання позову (том 1, а.с. 77);

- 28.12.2018 прокурор звернувся до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та повідомив Новгород-Сіверську міську раду про звернення до господарського суду з даним позовом (том 1, а.с. 80).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим ( п.79-81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Враховуючи обставини справи та наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 по справі № 927/390/20 рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 у справі №927/390/20 скасовано частково, викладено його резолютивну частину у наступній редакції: Позов Приватного акціонерного товариства Чернігівоблбуд до Новгород-Сіверської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити повністю. Визнати недійсним рішення Новгород-Сіверської міської ради від 07.06.2012 Про припинення права користування земельною ділянкою в частині припинення права користування земельною ділянкою Дочірнім підприємством Ремонтно-будівельна дільниця (код ЄДРПОУ 14221644) по вул. Козацька, 16-а в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, площею 1,1600 га.

Суд дійшов висновку про те, що право постійного користування земельною ділянкою по вул. Свердлова (Козацька), 16а, м. Новгород - Сіверський, площею 1,16 га, відповідно до державного акту серії ЧН 000029 від 09.09.1995 на право постійного користування землею, виданого Хозрахунковому ремонтно-будівельному підприємству, виникло саме у юридичної особи - Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного підприємства Чернігівоблбуд , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Чернігівоблбуд , позивач у справі №927/390/20 (том 2, а.с. 132-140).

Вказана постанова набрала законної сили 27.01.2021 на підставі ст. 284 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України 2001 року, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України 2001 року було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

В той же час, Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України 2001 року не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Згідно з частиною 5 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно - правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Оскільки рішення Новгород-Сіверської міської ради від 07.06.2012 в частині припинення права користування відповідачем земельною ділянкою на якій розміщено його нерухоме майно визнано у судовому порядку недійсним суд приходить до висновку, що відповідачу на праві постійного користування належить земельна ділянка по вул. Свердлова (Козацька), 16 а у м. Новгоро-Сіверський площею 1,16 га відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ЧН 000029 від 09.03.1995, а тому обгрунтування позову щодо користування земельною ділянкою відповідачем без достатньої правової підстави не найшли свого підтвердження і до уваги судом не приймаються.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, які виникають в зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (ст. 1212 ЦК України). Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Судом встановлено, що відповідач на законних підставах користується земельною ділянкою по вул. Свердлова (Козацька), 16 а у м. Новгоро-Сіверський площею 1,16 га, а тому обгрунтування позову з посиланням на приписи глави 83 ЦК України судом відхиляються.

Стаття 284 Податкового кодексу України регулює особливості оподаткування платою за землю. Поняття плати за землю наведено у підпункті 147 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якої платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Відповідно до ст.269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (п.270.1.1 ст.270 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України, у редакції на час спірних правовідносин, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Однак в матеріалах справи відсутні докази про те, що у спірний період відповідач був платником єдиного податку, а тому відповідні заперечення позову судом до уваги не приймаються.

Прокурор просить стягнути з відповідача 17909,35 грн за період з 10.03.2014 по 23.02.2018.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у спірний період не сплачував плату за землю (листи Менської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області від 12.02.2018, 23.03.2018, а.с.58-59 т.1).

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)( п.2 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно з п.1 та 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

В матеріалах справи наявні акти з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам: від 09.03.2017 яким визначено розмір збитків власнику землі у розмірі 10493,85 грн; та від 22.05.2018 яким визначено розмір збитків -7415,50 грн.

Акти затверджені відповідно рішенням Виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради №65 від 28.03.2017, та №97 від 24.05.2018.

Як вбачається із додатків №1 до актів з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам при розрахунку розміру завданих збитків було враховано нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки, а саме: за період з 10.03.2014 по 31.12.2014 - 98944,65 грн, за період з 01.01.2015по 31.12.2015 - 123583,6 грн, за період з 01.01.2016 по 28.10.2016 - 177096,43 грн (т.1 а.с.49); за період з 29.10.2016 по 31.12.2016 - 177096,43 грн, за період з 01.01.2017 по 23.08.2018 - 187701,43 грн (т.1 а.с.69).

На підтвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки якою користувався відповідач у спірний період суду надано листи Відділу Держгеокадастру у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області: від 07.12.2016 про те, що вартість 1 кв. м. земельної ділянки по вул. Казацькій 16 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної та іншої промисловості становить за 2014 рік - 139,95 грн, за 2015 рік - 174,80 грн, будь-яка інформація по даній ділянці у відділі відсутня (т.1 а.с.43); від 14.03.2018 про те, що нормативно-грошщова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки по вул. Козацька,16 а становить 265,49 грн з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2017 та 2018 роки (т.1 а.с.44); від 17.12.2018 про те, що нормативно грошщова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки по вул. Козацька, 16 а з урахування коефіцієнтів індексації за 2016 рік становить 250,49 грн (т.1 а.с.79).

Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з ст.1 Закону України Про державний земельний кадастр державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

До Державного земельного кадастру включаються, зокрема, такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; площа; нормативна грошова оцінка (ч.1 ст.15 Закону України Про держдавний земельний кадастр ).

Відповідно до ст.13, ч.2 ст.20 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України Про оцінку земель технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Враховуючи наведені вище законодавчі норми належними доказами на підтвердження нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, затверджений відповідним органом місцевого самоврядування.

Таких доказів суду не надано. Додані прокурором до позову листи Відділу Держгеокадастру у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області не можуть підтверджувати нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки з урахуванням приписів ч.1 ст.77 ГПК України, Закону України Про оцінку земель . Крім того, лист від 07.12.2016 надає лише інформацію про вартість 1 кв. м. земельної ділянки по вул. Козацькій 16 (за іншою адресою), а листи від 14.03.2018 та від 17.12.2018 не містять даних щодо періоду часу, протягом якого були чинними наведені у листах розміри нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Прокурором та позивачем в порушення вищенаведених приписів чинного законодавства належними і допустимими доказами у розумінні приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено обставин наявності шкоди та її розміру, тобто усього складу цивільного правопорушення, як необхідної передумови для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди. Наведене є підставою для відмови в задоволенні позову.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати у справі покладаються на прокурора у відповідності до ст.129 ГПК України. Керуючись ст.129, 232-233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову про стягнення з Приватного акціонерного товариства Чернігівоблбуд на користь Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області 17 909,35 грн відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 23.03.2021.

Суддя Ю.В.Федоренко