Постанова

від 16.03.2021 по справі 909/128/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 909/128/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Міськів О. Т. (адвокат), Трофимової В. М. (керівник),

відповідача - Мигалича І. В. (у порядку самопредставництва),

третьої особи-1 - ОСОБА_1 (у порядку самопредставництва),

третьої особи-2 - Леник Л. П. (адвокат)

розглянув касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради, до якої приєднався Татарчук Михайло Степанович,

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 (судді: Кордюк Г. Т. - головуючий, Кравчук Н. М., Плотніцький Б. Д.) у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Локомотив ІФ"

до Івано-Франківської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради,

2. ОСОБА_2 ,

про визнання протиправним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради "Про оренду та безоплатне користування (позичку) об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська" від 28.01.2016 № 31-3 в частині доповнення переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська нежитловими приміщеннями в будинку на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2018 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Локомотив ІФ" (далі - ОСББ "Локомотив ІФ") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради (далі - міськрада) від 28.01.2016 № 31-3 "Про оренду та безоплатне користування (позичку) об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська" в частині доповнення переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська нежитловим приміщенням в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваним рішенням порушено права та законні інтереси учасників ОСББ "Локомотив ІФ", оскільки нежитлове приміщення, віднесене оскаржуваним рішенням до об`єктів комунальної власності, позначене на поверховому плані будівлі як сміттєсховище, а тому є допоміжним приміщенням, яке перебуває у спільній власності співвласників житлового будинку на АДРЕСА_1 . Визнання права власності на зазначене приміщення унеможливлює належне технічне обслуговування та утримання багатоквартирного будинку ОСББ, порушує право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, їх законні інтереси та є незаконним.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2020 (суддя Неверовська Л. М.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що наявними у матеріалах справи доказами, в тому числі висновком будівельно-технічної експертизи від 11.11.2019 № 054/11-2019, підтверджено, що спірне нежитлове приміщення не є допоміжним. Право власності на спірне приміщення у позивача не виникало. Не передавалось це приміщення і на баланс ОСББ "Локомотив ІФ", оскільки 16.02.2016 право власності на це приміщення було зареєстроване за територіальною громадою м . Івано-Франківська.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення міськради не суперечить актам цивільного законодавства і жодним чином не порушує цивільні права або інтереси позивача.

4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2020 скасоване, ухвалено нове рішення, яким позов ОСББ "Локомотив ІФ" задоволено.

Постанову аргументовано тим, що відповідно до проектного рішення за своїм функціональним призначенням спірне приміщення належить до допоміжних приміщень житлового будинку, передбачене для експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, що виключає можливість його віднесення до числа нежитлових. При цьому у матеріалах справи немає доказів, що це приміщення було запроектовано як самостійний об`єкт нерухомого майна.

Оспорюване рішення міськради, яке посвідчує право власності на спірне приміщення, не змінює його правового статусу за умови встановлення у справі належності спірних приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, а отже, позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки за наявності у них статусу допоміжних приміщень вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі міськрада просить постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18.

Узагальнені доводи інших учасників справи

7. ОСББ "Локомотив ІФ" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Департамент комунальних ресурсів міськради у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 приєднався до касаційної скарги міськради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020, просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Розгляд справи

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою міськради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі № 909/128/18 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23.02.2021.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.02.2021 розгляд касаційної скарги міськради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі № 909/128/18 відкладено на 16.03.2021.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 приєднано заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 до касаційної скарги міськради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі № 909/128/18.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 08.08.2016 ОСББ "Локомотив ІФ" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

10. Відповідно до Статуту ОСББ "Локомотив ІФ" створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку.

11. Відповідно до довідки Комунального підприємства "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" від 26.03.2018 № 01-02/637 житловий будинок АДРЕСА_1 , 30.09.2016 знятий з обліку управління Комунального підприємства міськради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія", вся документація передана ОСББ "Локомотив ІФ".

12. Відповідно до протоколу від 04.05.2017 № 7 загальних зборів ОСББ "Локомотив ІФ" вирішено передати у розпорядження ОСББ приміщення, які збудовані під сміттєсховище, для використання в потребах об`єднання.

13. 28.01.2016 міськрадою прийнято рішення "Про оренду та безоплатне користування (позичку) об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська" № 31-3, яким доповнено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська, затверджений ухвалою Івано-Франківською Радою народних депутатів від 15.09.1993 "Про затвердження державного майна, що належить до комунальної власності Івано-Франківської Ради народних депутатів", зокрема нежитловим приміщенням в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

14. На підставі зазначеного рішення 16.02.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване право власності на нежитлові приміщення (вбудовані) А загальною площею 38,6 м 2 , розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 170, за територіальною громадою м. Івано-Франківська в особі міськради, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 852263426101, номер запису про право власності 13311038.

15. 22.11.2016 між Департаментом комунальних ресурсів міськради (продавець) і ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 38,6 м 2 в будинку на АДРЕСА_1 .

16. На підставі зазначеного договору 24.11.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на нежитлові приміщення (вбудовані) А загальною площею 38,6 м 2 , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 852263426101, номер запису про право власності 17629174.

Позиція Верховного Суду

17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ОСББ "Локомотив ІФ" визнати протиправним та скасувати рішення міськради від 28.01.2016 № 31-3 "Про оренду та безоплатне користування (позичку) об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська" в частині доповнення переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська спірним нежитловим приміщенням.

19. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, ураховуючи положення законодавства та правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

20. Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", офіційне тлумачення положень якого наведено у Рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 (зі змінами), власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно та окремо приватизації не підлягають.

21. У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України визначено, що допоміжні приміщення (підвали сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

22. Допоміжні приміщення згідно з пунктом 2 статті 10 зазначеного Закону стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

23. Згідно із частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

24. За змістом статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" під допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку розуміють приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), в той час як нежитлове приміщення - це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

25. Так, Верховний Суд у правовій позиції, викладеній, зокрема, у постанові від 15.05.2019 справі № 906/1169/17, зазначив, що "При вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи відноситься спірне приміщення до допоміжних чи є нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку.

При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень ".

26. Скасовуючи судові рішення у справі № 916/2069/17 і направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 18.07.2018, урахувавши наведені положення законодавства, виходив із того, що судами попередніх інстанцій допущена неповнота судового дослідження, зокрема, щодо встановлення правового статусу спірного приміщення, мети, з якою воно будувалося (як допоміжне чи використання його з самого початку мало інше призначення).

До того ж Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, зазначив, що: "Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Проте відсутність реєстрації як такої не спростовує наявності права власності відповідно до встановлених судами у справі обставин на підставі чинного законодавства ".

27. За змістом постанови Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 904/10402/18 суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, які, задовольняючи позов про визнання незаконним і скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 29.01.2014 в частині визначення об`єктом права комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська нежитлового приміщення № 75 загальною площею 149,6 м 2 у житловому будинку літ. А-6 за адресою: вул. Гоголя, 14А у м. Дніпропетровську, та про скасування зареєстрованого за реєстраційним номером 104405112101 права власності на зазначене нерухоме майно за територіальною громадою м. Дніпра, установили, що спірне приміщення відноситься до приміщень загального користування, а тому є власністю співвласників багатоквартирного будинку № 14А на вул. Гоголя у м. Дніпрі.

При цьому Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, зазначив, що: "Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень . Відтак відповідне рішення Ради, яке посвідчує право власності на спірне приміщення, не змінює його правового статусу за умови встановлення у справі належності спірних приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, а отже, позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки за наявності у них статусу допоміжних приміщень, вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку ".

28. Аргументи відповідача у касаційній скарзі у цій справі, що розглядається Верховним Судом, про те, що суд апеляційної інстанції неналежним чином встановив статус спірних приміщень не знайшли підтвердження, оскільки апеляційний суд дослідив усі обставини справи, що входять до предмета доведення у такому спорі, оцінив наявні у справі докази, надані учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень, доводи сторін та з урахуванням характеристик, особливостей спірних приміщень в межах повноважень, наданих судам процесуальним законодавством, достеменно встановив статус спірних приміщень як допоміжних, а суд касаційної інстанції в силу положень процесуального законодавства не здійснює переоцінки доказів та встановлення нових обставин справи.

29. Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що з урахуванням положень процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 2 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування щодо необхідності відступлення від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

30. Проте, звертаючись із касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України, міськрада зазначила лише про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, який було застосовано судом апеляційної інстанції, однак не навела правового обґрунтування щодо необхідності відступлення від такого висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах із визначенням конкретної норми права (абзац, пункт, частина статті), а також не навела змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Касаційна скарга міськради фактично обмежується незгодою із судовими рішеннями - зазначеними постановами Верховного Суду та оскарженою постановою у справі, що розглядається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

32. За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

33. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Розподіл судових витрат

34. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради, до якої приєднався ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі № 909/128/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв