Рішення

від 11.03.2021 по справі 400/2932/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2021 р. № 400/2932/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Западнюк К.А., представника позивачів Герман О.С., представника відповідачів Алейнікової В.М., представника третьої особи Дубовського П.В. адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 ; ОСОБА_5 , АДРЕСА_4 ; ОСОБА_6 , АДРЕСА_5 ; ОСОБА_7 , АДРЕСА_5 ; ОСОБА_8 , АДРЕСА_6 ; ОСОБА_9 , АДРЕСА_6 до відповідачів:Державної архітектурно-будівельної інспекції України, бул. Л. Українки, 26, м. Київ, 01133; Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю "Піві Прогресівка-Гамма", вул. Центральна, 35, оф.1, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400 про:скасування дозволу на виконання будівельних робіт МК 112192800108, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (надалі - позивачі) звернулись до суду з адміністративним позовом (т. с. 1, ар. 89-96), що містив вимогу:

визнати протиправним та скасувати виданий 07.10.2019 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (надалі - Управління) дозвіл № МК 112192800108 на виконання будівельних робіт Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція Піві Прогресівка-Гамма на території Ташинської сльської ради (за межами населених пунктів), Березанського району, Миколаївської області .

Відповідачем у позові позивачі вказали Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (надалі - відповідач).

В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, в адміністративному позові зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю Піві Прогресівка-Гамма (надалі - Товариство або третя особа).

Позивачі (мешканці м. Миколаїв, сіл Ташине і Прогресівка Березанського району Миколаївської області) вказали, що, згідно з даними, які містяться у Публічній кадастровій карті України, земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:15:000:0159, на території якої здійснюватиметься будівництво (що передбачає прокладення кабелів), належить до прибережних захисних смуг вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах. Згідно з пунктом 11 частини третьої статті 3 Закону України від 23.05.2017 № 2059-VIII Про оцінку впливу на довкілля (надалі - Закон № 2059), прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду є видом діяльності, що підлягає оцінці впливу на довкілля. В зв`язку з цим, Товариство до заяви, з якою воно звернулось до Інспекції з приводу видачі дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до частини третьої статті 37 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності (надалі - Закон № 3038), мало додати результати оцінки впливу на довкілля. Ці результати не були подані, тому відповідач, на думку позивачів, був зобов`язаний відмовити третій особі у видачі дозволу, відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини четвертої статті 37 Закону № 3038.

Також позивачі зазначили, що, в порушення статті 4 Закону № 2059, не було забезпечено своєчасне, адекватне та ефективне інформування громадськості про плановану діяльність, в порушення статті 7 Закону № 2059 не було забезпечено проведення громадського обговорення у процесі оцінки впливу на довкілля. Ці факти, як вказали позивачі, свідчать про те, що відповідач не врахував усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не врахував права особи на участь у процесі прийняття рішення, чим порушив принцип добросовісності та розумності і права позивачів.

В обґрунтування тверджень про порушення екологічних прав і доводів про право на судовий захист позивачі вказали статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частину сьому статті 41, статтю 50 Конституції України, норми ратифікованої Законом України від 06.07.1999 № 832-XIV Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція), норми Закону України від 25.06.1991 № 1264-ХІІ Про охорону навколишнього природного середовища , рішення Європейського суду з прав людини.

Третя особа подала пояснення (т. с. 1, ар. 122-132), в яких, зокрема, вказала на хибність доводів позивачів і на безпідставність позовних вимог. Товариство зазначило, що вказана в адміністративному позові земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду, тому до заяви про видачу дозволу не були додані результати оцінки впливу на довкілля. На думку третьої особи, відповідач діяв відповідно до норм Закону № 3038. Крім того, Товариство заперечило твердження позивачів про те, що Управління порушило їхні права, і вказало на пропуск позивачами строку звернення до суду.

Ухвалою від 24.09.2020 (т. с. 2, ар. 20-21) суд відмовив у задоволенні клопотання Інспекції про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державної сервісної служби містобудування України.

Ухвалою від 24.09.2020 (т. с. 2, ар. 23-24) суд задовольнив клопотання представника позивачів і залучив Управління до участі у справі в якості другого відповідача.

У відзиві (т. с. 2, ар. 34-38) представник відповідачів вимоги адміністративного позову заперечила та вказала, що Управління діяло відповідно до вимог Закону № 3038 та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт . Також відповідачі зазначили, що відповідність проекту вимогам містобудівного законодавства, в тому числі і в частині оцінку впливу на навколишнє природне середовище, була підтверджена експертним звітом. Крім того, на думку відповідачів, у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки відсутні докази порушення прав, свобод та інтересів позивачів саме фактом видачі Дозволу.

Позивачі подали відповідь на відзив (т. с. 2, ар. 90-91).

Правом подати заперечення на відповідь на відзив відповідачі не скористались.

Суд зауважив, що матеріали справи містять: доповнення до позовної заяви (т. с. 2, ар. 63-67), пояснення Товариства на відповідь позивачів на пояснення Товариства (т. с. 2, ар. 71-76), пояснення щодо порушення прав позивачів (т. с. 2, ар. 128-131), пояснення Товариства щодо відсутності порушених прав позивачів (т. с. 2, ар. 154-157), які не є ані заявами по суті справи, ані заявами з процесуальних питань, тому зміст цих документів не досліджувався та не оцінювався судом.

В судовому засіданні представник позивачів вимоги адміністративного позову підтримала, представники відповідачів і третьої особи просили відмовити у його задоволенні.

Як встановлено судом, у жовтні 2019 року Товариство звернулось до Управління із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-ГАММА на території Ташинської сільської ради (за межами населених пунктів) Березанського району Миколаївської області (надалі - Заява, т. с. 2, ар. 39-40).

У Заяві третя особа зазначила, зокрема, місце розташування об`єкта будівництва: Миколаївська область, Березанський район на території Ташинської сільської ради (за межами населеного пункту) кадастрові номери 4820985000:15:000:0159 та 4820985000:15:000:0161.

07.10.2019 Управління видало третій особі дозвіл на виконання будівельних робіт № МК 112192800108 (надалі - Дозвіл, т. с. 1, ар. 97).

На думку позивачів, Управління мало відмовити у задоволенні Заяви, оскільки Товариство до заяви не додало результати оцінки впливу на довкілля.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Обставини своєчасності звернення позивачів з адміністративним позовом були досліджені та оцінені судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, тому суд відхилив відповідні доводи Товариства.

Також суд визнав безпідставними твердження відповідачів і третьої особи про те, що умовою задоволення позову має бути встановлення наявності порушених прав, свобод або законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції (в офіційному перекладі) вказано, що кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.

Суд зауважив, що в офіційному перекладі йдеться про дії або бездіяльність громадських органів, при тому, що в оригінальному тексті, зокрема, російською мовою, вказано государственные органы .

Громадськістю , відповідно до пункту 4 статті 2 Орхуської конвенції, є одна або більше фізичних чи юридичних осіб, їхнє об`єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою.

З урахуванням цього, суд встановив, що позивачі вправі в судовому порядку оскаржити Дозвіл (з мотивів видачі його з порушенням національного законодавства, що стосується навколишнього середовища), незалежно від того, чи були порушені фактом видачі Дозволу їхні права, свободи або законні інтереси.

Суд відхилив доводи позивачів про те, що незабезпечення іншими особами (не відповідачами) своєчасного адекватного та ефективного інформування громадськості про плановану діяльність, незабезпечення проведення громадського обговорення призвело до того, що видача Дозволу відбулась без урахування усіх обставин, що мали значення для цього, та без урахування права громадськості на участь у процесі прийняття рішення.

Ці доводи є недоречними, оскільки дотримання процедур, передбачених нормами Закону № 2059, не є обов`язком Управління.

Оцінюючи аргументи позивачів щодо порушення Управлінням вимог Закону № 3038, суд зазначив таке.

Пунктом 7 частини третьої статті 37 Закону № 3038 встановлено, що до заяви про отримання дозволу на виконання будівельних робіт додаються результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України Про оцінку впливу на довкілля .

Наслідком неподання таких результатів, згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 37 Закону України, є відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт.

На переконання позивачів, Товариство, відповідно до пункту 11 частини третьої статті 3 Закону № 2059, було зобов`язано додати до Заяви результати оцінки впливу на довкілля. Оскільки ці результати не були додані, Управління не мало законних підстав для видачі Дозволу.

Частинами першою та другою статті 18 Земельного кодексу України встановлено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина перша статті 20 Земельного кодексу України).

Відомості про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) земельних ділянок включаються до Державного земельного кадастру (частина перша статті 15 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI Про Державний земельний кадастр , і ці відомості, відповідно до частини першої статті 20 вказаного Закону, є офіційними.

До позовної заяви додана Інформація Державного земельного кадастру (т. с. 1, ар. 28), в якій вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:15:000:0159 віднесена до категорії Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення .

У пункті 11 частини третьої статті 3 Закону № 2059 йдеться саме про землі водного фонду, проте зазначена земельна ділянка до цієї категорії земель не належить.

Суд визнав помилковими доводи позивачів про те, що застосування в даному випадку пункту 7 частини третьої статті 37 Закону № 3038 (у зв`язку з пунктом 11 частини третьої статті 3 Закону № 2059) обумовлено наявною в Державному земельному кадастрі інформацією про обмеження у використанні ( Прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах ). Обмеження у використанні земельної ділянки встановлюють певні вимоги (в даному випадку - згідно зі статтею 62 Земельного кодексу), але не визначають належність цієї земельної ділянки до певної категорії земель.

За таких обставин, суд погодився з відповідачами та третьою особою в тому, що Товариство не було зобов`язано додати до Заяви результати оцінки впливу на довкілля.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що видача Управлінням Дозволу відповідає вимогам Закону № 3038, тому визнав безпідставними доводи позивачів про порушення державним органом положень національного законодавства, що стосується навколишнього природного середовища.

Судові витрати (сплачена позивачами сума судового збору), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, покладаються на позивачів.

Керуючись статтями 2, 12, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 23 березня 2021 року.

Суддя В.В. Птичкіна