Ухвала

від 15.03.2021 по справі 554/10797/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/10797/20 Номер провадження 11-сс/814/156/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2021 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання слідчого Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018051100000318 від 02 жовтня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191. ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 425 КК України.

Накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з позбавленням права розпоряджання, до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.

Накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 з позбавленням права розпорядження, до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.

В іншій частині клопотання - відмовлено.

Частково задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя прийшов до висновку, про необхідність відмовити в задоволенні клопотання щодо накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: на 1/4 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; гараж, блок НОМЕР_1 а, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , гараж № НОМЕР_2 , з позбавленням права розпоряджання; на автомобіль марки «АUDI» серії Q5, державний номерний знак НОМЕР_3 , кузов НОМЕР_4 , рік випуску 2014, з позбавленням права розпоряджання; на мопед марки «SUZUKI» серії ZZ, номерний знак НОМЕР_5 , рік випуску 2001, шасі НОМЕР_6 , з позбавленням права розпоряджання.

Приймаючи вказане рішення, слідчий суддя послався на те, що санкція статті (ч. 3 ст. 425 КК України) відносно ОСОБА_11 не передбачає конфіскації майна, також у кримінальному провадженні цивільний позов до ОСОБА_11 не заявлений.

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, прокурор відділу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині відмови накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_11 та ухвалити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_11 , а саме: на 1/4 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; гараж, блок НОМЕР_1 а, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , гараж № НОМЕР_2 , з позбавленням права розпоряджання; на автомобіль марки «АUDI» серії Q5, державний номерний знак НОМЕР_3 , кузов НОМЕР_4 , рік випуску 2014, з позбавленням права розпоряджання; на мопед марки «SUZUKI» серії ZZ, номерний знак НОМЕР_5 , рік випуску 2001, шасі НОМЕР_6 , з позбавленням права розпоряджання.

При цьому вказує, що слідчий суддя проігнорував доводи сторони обвинувачення про наявність обґрунтованого розміру цивільного позову та підстав для застосування арешту майна підозрюваного ОСОБА_11 .

Висновок слідчого судді щодо неможливості накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_11 у кримінальному провадженні №42018051100000318 від 02.10.2018 не відповідає вимогам ст. ст. 170, 171 КПК України.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, а саме у недбалому ставленні військової службової особи до служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану. Наявність обґрунтованого розміру шкоди, яка складає 2 839 220 грн 08 коп., завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову) підтверджується висновками будівельно - технічної експертизи Донецького НДІСЕ від 09.07.2020, судово-економічної експертизи Донецького НДІСЕ від 16.10.2020, а також іншими матеріалами кримінального провадження.

У зв`язку з чим вважає, що арешт накладається на майно підозрюваного за наявності саме обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а не за наявності пред`явленого цивільного позову до підозрюваного у кримінальному провадженні.

Інші учасники судового провадження ухвалу слідчого судді не оскаржували.

Підозрюваний ОСОБА_11 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, надавши заяву про розгляд справи без його участі.

Положеннями ч. 4 ст.405КПК України передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, які судом були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав у повному обсязі подану апеляційну скаргу, заперечення захисника ОСОБА_7 , проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду прийшла до наступного висновку.

Стаття 170 КПК України передбачає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна - є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У відповідності до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

З аналізу процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор подаючи клопотання про арешт майна повинні довести завдання арешту майна, а саме те, що незастосування арешту на майно може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Доведеною повинна бути і мета щодо такого майна, передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, зокрема: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно із положеннями ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

На думку колегії суддів, за наслідками розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов до законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання слідчого та відсутність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для задоволення клопотання в частині накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_11 .

Як вбачається з наданих матеріалів, ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ЄРДР №42018051100000318 від 02 жовтня 2018 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 425 КК України.

Слідчий Третього СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_9 , а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; на майно підозрюваної ОСОБА_10 , а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; на майно підозрюваного ОСОБА_11 , а саме на: ј квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; гараж, блок НОМЕР_1 а, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , гараж № НОМЕР_2 ; автомобіль марки «AUDI» серії Q5, номерний знак НОМЕР_3 , кузов НОМЕР_4 , рік випуску 2014, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 від 18.02.2019; мопед марки «SUZUKIІ» серії ZZ, номерний знак НОМЕР_5 , рік випуску 2001, шасі НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 від 21.05.2020.

Слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання, щодо накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_11 зазначив про те, що санкція статті (ч. 3 ст. 425 КК України) щодо ОСОБА_11 не передбачає конфіскації майна, також у кримінальному провадженні цивільний позов до ОСОБА_11 не заявлений.

Так, з тексту клопотання слідчого вбачається, що воно складається з викладення змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлених органом досудового розслідування, та посилання, як на підстави для накладення арешту на майно, конфіскацію, як виду покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України.

Так, ОСОБА_11 органом досудового розслідування повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України. Санкція ч. 3 ст. 425 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до семи років, тобто не передбачає конфіскації майна.

Як вбачається з матеріалів даного провадження, цивільного позову до ОСОБА_11 не заявлено.

У даному випадку, відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень кримінального процесуального закону та принципів верховенства права.

А тому, колегія суддів повністю погоджується з висновком слідчого судді про відсутність законних підстав для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_11 .. Не було таких здобуто і в ході апеляційного розгляду провадження.

При цьому, усі доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного судового рішення не заслуговують на увагу суду оскільки, на думку колегії суддів, фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

З урахуваннямвикладеного,колегія суддівдійшла висновку,що рішеннясуду першоїінстанції прийнятоу відповідностідо вимогкримінального процесуальногозакону,а тому,ухвалу слідчогосудді необхіднозалишити беззмін,а апеляційнускаргу прокурорабез задоволення.

Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 409 та ст.422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_6 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районногосуду м.Полтави від 27січня 2021року про арешт майна,- без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4