Рішення

від 15.03.2021 по справі 640/19447/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 року м. Київ № 640/19447/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Васильєвої Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Концепт груп Позняки

до Київської міської ради

третя особа Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської

ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправним та скасування рішення, -

за участі представників сторін:

від позивача - Титикало Романа Сергійовича, Строжук Віти Анатоліївни

від 3-ї особи - ОСОБА_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Концепт груп Позняки (Код ЄДРПОУ 40192476, вул. Тургенєвська, 44, н.п. 54, м. Київ, 01054) з позовом до Київської міської ради (Код ЄДРПОУ 22883141, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044), третя особа - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Код ЄДРПОУ 04633423, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044) про визнання протиправними та нечинними: Розділу І в частині: та оформлення договорів пайової участі ; пункт 3.4 в частині та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь ; абзац 3 пункту 4.1; пункт 4.3; Розділ V; пункт 6.1; пункт 6.5; пункт 6.7; пункт 7.1; Розділу VIII Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 року №411/1415 із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 19.12.2019 року №460/8033.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача окремі положення Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва прийняті всупереч Прикінцевим і перехідним положенням Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 №132-ІХ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 11 вересня 2020 року суд вийшов із спрощеного позовного провадження і вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позову заяву, в якому зазначив про те, що оскаржуваний Порядок повністю відповідає вимогам Цивільного та Господарського Кодексу України, прийнятий на виконання вимог Закону України №132-ІХ, а тому скасуванню не підлягає.

Третя особа - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) своїм правом на подання письмових пояснень відносно предмету спору не скористалась.

У судовому засіданні 15 березня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Київської міської ради від 15 листопада 2016 року №411/1415 Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва , було затверджено відповідний порядок.

20 вересня 2019 року було прийнято закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності України .

19 грудня 2019 року Київською міською радою було прийнято рішення №460/8033 Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва , з метою приведення порядку у відповідність до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні .

Незгода позивача із окремими положеннями Порядку від 19.12.2019 року, зумовило його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даними позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Конституцією України визначені засади здійснення виконавчої влади в областях і районах місцевими державними адміністраціями, а також засади місцевого самоврядування, зокрема, в населених пунктах (села, селища, міста). Відповідні конституційні положення конкретизовані в законах України Про місцеве самоврядування в Україні , Про місцеві державні адміністрації .

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації (частина перша статті 118 Конституції України).

У частині другій статті 118 та частині другій статті 140 Конституції України встановлено, що особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві та Севастополі, які відповідно до частини третьої статті 133 Конституції України мають спеціальний статус, визначаються окремими законами України, і до прийняття таких законів виконавчу владу в цих містах здійснюють відповідні державні адміністрації (пункт 10 розділу XV Перехідні положення ).

Отже, Конституція України уповноважила визначити законом, якими мають бути особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві порівняно із загальним порядком здійснення виконавчої влади в областях і районах та із загальним порядком здійснення місцевого самоврядування в інших, ніж міста Київ та Севастополь, населених пунктах.

Закон України від 15.01.1999 року №401-ХІV Про столицю України-місто-герой Київ визначив спеціальний статус міста Київ, як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті, відповідно до Конституції України та Законів України.

Рішенням Київської міської ради від 7 липня 2016 року № 579/579 затверджено Регламент Київської міської ради.

Відповідно до ст. 1 регламенту Київрада - представницький орган місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Європейською Хартією місцевого самоврядування та додатковим протоколом до неї, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про статус депутатів місцевих рад", іншими законами України та Статутом територіальної громади міста Києва.

Таким чином, Київська міська рада є єдиним в організаційному відношенні органом, до повноваження якого віднесено приймати відповідні нормативно-правові акти та пропозиції з питань, що стосуються розвитку міста Києва а відтак і затверджувати порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі для розвитку інфраструктури населеного пункту.

Особливості прийняття актів органів місцевого самоврядування визначено у статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

На виконання положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про столицю України - місто-герой Київ , та в межах наданих повноважень відповідно до положень регламенту, Київською міською радою від 15.11.2016 №411/1415 було прийнято рішення Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва .

Згідно з підпунктом 3.1 пункту III Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Підпунктом 4.3 пункту IV Порядку передбачено, кошти пайової участі сплачуються замовником в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь.

Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Абзацом 2 пп. 4.3 п. IV Порядку зазначено, прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Відповідно до підпункту 5.1.1 розділу 5 розділу 5 Порядку підставою для розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є звернення замовника до Департаменту про укладання договору про пайову участь. Таке звернення подається щодо кожного об`єкта будівництва окремо.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 №132-ІХ були внесенні зміни до ряду законодавчих актів України.

Так, у Законі України Про регулювання містобудівної діяльності були внесенні наступні зміни: частиною 2 пункту 13 вирішено частину п`яту статті 30 виключити, а також частиною 3 пункту 13 зазначеного Закону України від 20.09.2019 №132- IX вирішено статтю 40 виключити.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень пункти 10-13 розділу 1 цього Закону, набирають чинності с 1 січня 2020.

Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України від 20.09.2019 № 132-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні (далі - Закон № 132-ІХ) зазначено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі та порядку, передбаченому Законом № 132-ІХ. Пунктом 3 частини 2 Закону № 132-ІХ визначено обов`язок замовника будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Судом встановлено, що 19.12.2019 року Київською міською Радою було прийнято рішення № 460/8033 Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва , яким Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва з 01.01.2020 було приведено у відповідність до норм Закону №132-ІХ.

Відповідно до підпункту 5 пункту а ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Таким чином, твердження позивача про неправомірність залучення відповідачем на підставі договору пайової участі коштів позивача, спростовується вказаною нормою Закону.

Матеріалами справи встановлено, що 23.03.2020 року між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з однієї сторони і Товариством з обмеженою відповідальністю Концепт Груп Позняки з другої сторони було укладено договір пайової участі у створенні і розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №60, предметом якого є сплата замовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, у зв`язку із реконструкцією житлового будинку літ. А загальною площею 18076,20 кв. м.

Позивач зазначає, що вказаний договір було ним підписано вимушено, на заздалегідь невигідних умовах, з покладенням на нього додаткової відповідальності, яка не встановлена Законом № 132-ІХ, проте встановлена оскаржуваним Порядком.

Проаналізувавши наведені доводи, суд вважає їх необґрунтованими та не приймає до уваги під час вирішення даної справи, з огляду на наступне.

Питання невигідних умов та додаткової відповідальності за вчиненим правочином було предметом розгляду у господарській справі №№910/9626/20 за позовом ТОВ Концепт Груп Позняки до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійним договору № 60 пайової участі у створенні і розвитку соціальної інфраструктури міста Києва від 23.03.2020 та за зустрічним позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ТОВ Концепт Груп Позняки про стягнення заборгованості в розмірі 5 717 820,33 грн.

Так, в рішенні суд наголосив, що позивачем за первісним позовом не надано доказів щодо наявності реальної тяжкої обставини: тяжкий фінансовий стан, загроза банкрутства, тощо. Натомість позивач за первісним позовом посилається на те, що в майбутньому на нього можуть бути покладені додаткові санкції за порушення строків введення об`єкта в експлуатацію, однак дані твердження є виключно припущеннями позивача та за своєю суттю не є тяжкою обставиною.

Крім зазначеного, невигідні умови безпосередньо мають бути пов`язані з обставинами вчинення правочину. Тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість вирішити проблему (усунути тяжку обставину), яка змусила її це зробити. Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину і не зазначено, яким чином внаслідок вчинення спірного правочину він отримав можливість усунути тяжку обставину.

Умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто такі умови мають бути явно кабальними для особи. Усупереч зазначеному, позивачем за первісним позовом не доведено, що умови правочину були вкрай невигідними для нього та те, що договір був вчинений саме для усунення/зменшення відповідної тяжкої обставини.

Хоча Цивільний кодекс України не встановлює, чого саме мають стосуватися умови правочину, однак з аналізу цієї норми випливає, що це насамперед ціна або інші обтяжливі для особи обов`язки. Однак позивачем взагалі не конкретизовано, які саме умови оспорюваного договору є вкрай обтяжливими для нього. Враховуючи наведене позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами, що спірний договір укладено саме під впливом тяжких для нього обставин, проти його волі та на вкрай невигідних умовах .

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (п. 13. Поняття "тяжкі обставини" і "вкрай невигідні умови" для застосування ст. 233 Цивільного кодексу України (п. 23 ППВСУ № 9) зазначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин .

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.02.2021 року у задоволенні первісного позову ТОВ Концепт Груп Позняки було відмовлено, а зустрічний позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено, стягнуто на користь Департаменту 5 212 233 (п`ять мільйонів двісті дві тисячі двісті тридцять три) грн 66 коп. основної заборгованості, 99 032 (дев`яносто дев`ять тисяч тридцять дві) грн 44 коп. інфляції, 406 554 (чотириста шість тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 23 коп. пені та 85 767 (вісімдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Таким чином, преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

Під час розгляду адміністративної справи позивач наголошував на тому, що окремі положення оскаржуваного Порядку є значно ширшими, ніж норми Закону та передбачають покладення на позивача додаткових зобов`язань і застосування відповідальності, що не передбачено законом.

Проте, в протилежність наведеним доводам, суд зазначає, що листами 03.04.2020 за вих. №03/04/2020-1 та 29.04.2020 за вих.№28/04/20-1 ТОВ "Концепт Груп Позняки" зверталося до Департаменту з листами, в яких просило не нараховувати пеню та продовжити строк виконання покладеного зобов`язання щодо сплати пайового внеску до 31.05.2020 включно, а також сплатило 100 000, 00 грн пайового внеску.

Тобто позивачем було здійснено ряд дій, які свідчать про схвалення умов укладеного договору, а відповідно і прийняття на себе зобов`язання щодо порядку та умов проведення розрахунків та відповідальність за невиконання або неналежне виконання цих умов договору.

Крім того, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що Законом України №132-ІХ від 20.09.2019 не передбачено обов`язку замовника звертатися з заявою про укладення договору, а лише визначено, що замовник звертається із заявою про визначення розміру пайової участі, отримує розрахунок та сплачує її до прийняття відповідного об`єкта будівництва, оскільки обов`язок звернення замовника визначено Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва.

Як зазначає відповідач, а також підтверджено рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2021 року, позивач сам звернувся до Департаменту з заявою про укладення договору та після отримання розрахунку не сплатив у визначеному розмірі пайовий внесок.

Таким чином, фактично погодившись із умовами Порядку, підписавши договір № №60 від 23.03.2020 року, проте з метою уникнення відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду із позовом про визнання окремих положень Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 року №411/1415 із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 19.12.2019 року №460/8033 протиправними та нечинними.

В обґрунтування заявленого позову до матеріалів справи позивачем була долучена копія відповіді Державної регуляторної служби України про розгляд адвокатського запиту від 10.03.2021 року, в якій зазначено, що свого часу ДРС за результатами проведеного сектором ДРС у місті Києві моніторингу офіційного сайту Київської міської ради було виявлено рішення, яке суперечить принципам державної регуляторної політики, визначеним ст. 4 Закону України від 11.09.2003 №1160-ІV та листом від 24.04.2020 за №2452/0/20-20 звернулась до Київської міської ради з пропозицією щодо скасування рішення.

Проаналізувавши зміст вказаного листа, суд не приймає його до уваги в якості письмового доказу по справі, в зв`язку із наступним.

Відповідно до листа Київської міської ради від 02.06.2020 за №08/286-106, наданого у відповідь на лист ДРС від 07.05.2020 року про необхідність скасувати рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва , відповідач зазначив, що вказаний Порядок повністю відповідає нормам Цивільного та Господарського Кодексу України, Закону № 132-ІХ, а отже правові підстави для його скасування відсутні.

Аналогічних висновків дійшов і суд під час розгляду даної справи.

До того ж відповідач зазначив, що відповідно до ч.2 ст. 71 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають право втручатись в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень та в інших випадках, передбачених законом.

Суд звертає увагу, що ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно Законами України.

За результатами розгляду справи суд встановив, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 №132-ІХ не була передбачена відповідальність у вигляді пені та штрафу, оскільки норми Закону не можуть охопити всі сфері його регулювання.

В зв`язку із чим, задля уникнення зловживань зі сторони суб`єктів господарювання та стимулювання їх до виконання своїх грошових зобов`язань у вигляді сплати пайових внесків, а також з метою уточнення вимог Закону №132-ІХ, відповідачем було прийнято рішення Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва , яке конкретизувало окремі його положення, що само по собі не суперечить вимогам основного Закону.

Таким чином, прийнятий Порядок фактично унормував правовідносини між учасниками відносин, в тому числі в частині встановлення відповідальності за несвоєчасне або неповне виконання грошових зобов`язань.

Суд наголошує, що прийнятий Порядок не покладав жодних додаткових навантажень на суб`єктів правовідносин, оскільки не вносив зміни ані щодо збільшення ставки оплати пайових внесків, ані форми такої оплати.

При цьому, посилання позивача на те, що оскаржуваним Порядком було покладена на нього додаткова відповідальності у вигляді інших додаткових санкцій, суд вважає необґрунтованим, тому що включення в Порядок, а в подальшому і в договір умов щодо застосування до позивача відповідальності за прострочення строків сплати за договором (пені, інфляції), є законною та обґрунтованою, оскільки можливість її застосування прямо передбачена нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, та не суперечить вимогам законодавства, зокрема, Закону України №132-ІХ від 20.09.2019.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, в т.ч. положення розділу І в частині: та оформлення договорів пайової участі ; пункт 3.4 в частині та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь ; абзац 3 пункту 4.1; пункт 4.3; Розділ V; пункт 6.1; пункт 6.5; пункт 6.7; пункт 7.1; Розділу VIII Порядку, повністю відповідають нормам Цивільного кодексу України, Господарського Кодексу України та Закону № 132-ІХ, а тому скасуванню не підлягають.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, на підставі ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю Концепт груп Позняки (Код ЄДРПОУ 40192476, вул. Тургенєвська, 44, н.п. 54, м. Київ, 01054) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено і підписано 23 березня 2021 року

Суддя Н.Г. Вєкуа