Постанова

від 22.03.2021 по справі 360/2492/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року справа №360/2492/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Блохіна А.А., Міронової Г.М., секретар судового засідання - Харечко О.П., за участю представника позивача Ханіної М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (з використанням для проведення судового засідання системи EasyCon ) апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року (повний текст складено 14 грудня 2020 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 360/2492/20 (суддя в 1 інстанції - Шембелян В.С.) за позовом Головного управління ДПС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМА ТРЕЙДІНГ про стягнення з платника податків податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

До Луганського окружного адміністративного суду 30 червня 2020 року надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМА ТРЕЙДІНГ» , в якому позивач просить:

- стягнути з товариства кошти за податковим боргом у загальній сумі 1 346 891 грн. 38 коп.;

- накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМА ТРЕЙДІНГ» на загальну суму 1 346 891 грн. 38 коп. (а.с. 1-3)

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 360/2492/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМА ТРЕЙДІНГ кошти за податковим боргом у загальній сумі 1 346 891,38 грн. (один мільйон триста сорок шість тисяч вісімсот дев`яносто одна гривня 38 грн.), а саме:

з податку на додану вартість в загальній сумі 1 345 141,38 грн. (один мільйон триста сорок п`ять тисяч сто сорок одна гривня 38 коп.), з яких 930 868 грн. 00 коп. (дев`ятсот тридцять тисяч вісімсот шістдесят вісім грн. 00 коп.) основного платежу, 395 141 грн. 19 коп. (триста дев`яносто п`ять тисяч сто сорок одна грн. 19 коп.) штрафних санкцій та 19 132 грн. 19 коп. (дев`ятнадцять тисяч сто тридцять дві грн. 19 коп.) пені з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих боржника та рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ на користь Державного бюджету України (р/р № UA468999980313030029000012080, код платежу 14060100, отримувач УК у м. м.Сєвєродон./м.Сєвєрод./14060100, ОКНО 37944909, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);

з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1750 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот п`ятдесят гривень 00 коп.) основного платежу з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих боржника на користь Державного бюджету України (р/р № UA058999980333129318000012080, код платежу 11021000, отримувач: УК у м. м.Сєвєродон./м.Сєвєрод./11021000, ОКПО 37944909, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП). У задоволенні іншій частини позовних вимог відмовлено (а.с. 113-117).

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим в частині відмови у задоволені позовних вимог, у зв`язку з чим підлягає частковому скасуванню, та просили скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги вказано, що відповідно до інформаційних даних податкового органу, товариство має відкриті банківські рахунки. Таким чином, грошові кошти наявні на відкритих рахунках у банку є єдиним можливим джерелом погашення податкового боргу в загальній сумі 1 346 891,38 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОМА ТРЕЙДІНГ , ідентифікаційний код 43103310, зареєстроване у якості юридичної особи Сєвєродонецькою міською радою 09 липня 2019 року за № 13831020000005523, перебуває за основним місцем обліку в Головного управління ДПС у Луганській області, Сєвєродонецьке міське відділення, ДПІ у м. Сєвєродонецьку, що підтверджується інформаційною довідкою про облікові дані платника податків (а.с.4-5).

Відповідачем до ДПI у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДПС у Луганській області подано податкову декларацію з податку на прибуток від 25 лютого 2020 року за № 9334714476 за 2019 рік на суму 1 750,00 грн. (а.с. 48-49).

На підставі акта перевірки від 09 грудня 2019 року № 731/12-32-52-04-12/43103310 ГУ ДПС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2020 року № 0000585204, яким до ТОВ ПРОМА ТРЕЙДІНГ застосовано штрафні (фінансові) санкції та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 541 208,75 грн. за порушення п. 198.6, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (а.с. 17).

На підставі акта перевірки від 23 січня 2020 року № 184/12-32-52-04-12/43103310 ГУ ДПС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року № 0004995204, яким до ТОВ ПРОМА ТРЕЙДІНГ застосовано штрафні (фінансові) санкції та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 249 952,50 грн. за порушення п. 198.6, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (а.с. 24).

На підставі акта перевірки від 23 січня 2020 року № 184/12-32-52-04-12/43103310 ГУ ДПС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року № 0004995204, яким до ТОВ ПРОМА ТРЕЙДІНГ застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн. за порушення п. 49.18.1 п. 49.18, п. 49.2 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України (а.с. 31).

На підставі акта перевірки від 21 лютого 2020 року № 462/12-32-52-04-12/43103310 ГУ ДПС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2020 року № 0008295204, яким до ТОВ ПРОМА ТРЕЙДІНГ застосовано штрафні (фінансові) санкції та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 496 899,00 грн. за порушення п. 198.6, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (а.с. 35).

На підставі акта перевірки від 21 лютого 2020 року № 462/12-32-52-04-12/43103310 ГУ ДПС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2020 року № 0008285204, яким до ТОВ ПРОМА ТРЕЙДІНГ нараховано штрафні санкції на суму 37 778,94 грн. (а.с. 41).

Відповідно до витягу з ІКП станом на 10 червня 2020 року у ТОВ ПРОМА ТРЕЙДІНГ наявний податковий борг за кодом класифікації бюджету 14010100 (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)) у сумі 1 326 009,19 грн. та пеня у сумі 19 132,19 грн. (а.с. 15-16).

Відповідно до витягу з ІКП станом на 10 червня 2020 року у ТОВ ПРОМА ТРЕЙДІНГ наявний податковий борг за кодом класифікації бюджету 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств) у сумі 1 750,00 грн. (а.с. 47).

16 березня 2020 року Головним управлінням ДПС у Луганській області сформовано податкову вимогу форми Ю № 30004-52 відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків ТОВ ПРОМА ТРЕЙДІНГ станом на 15 березня 2020 року становить: 807 655,58 грн., у тому числі основний платіж: 601 352,00 грн., штрафні (фінансові) санкції: 191 729,25 грн., пеня 14 574,25 грн. Зазначена вимога направлена рекомендованим поштовим відправленням на юридичну адресу відповідача, однак була повернута (а.с. 6).

Отже, з матеріалів справи судом встановлено, що станом на 10 червня 2020 року податковий борг відповідача складається: з податку на додану вартість - 1 345 141,38 грн., з податку на прибуток приватних підприємств - 1 750,00 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відтак, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу лише в межах відмови у задоволені позовних вимог, тобто встановлює правомірність рішення суду першої інстанції в частині накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, які обслуговують товариство.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволені вищевказаних вимог з огляду на нступне.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Незважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій, пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Крім того, частиною четвертою статті 5 КАС України встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, колегія суддів вважає, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2, а також п. 94.6 статті 94 Податкового кодексу України та розділом ІІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 14 липня 2017 року № 632 (далі - Порядок № 632), відповідно до яких арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: 1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 3) платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; 4) відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 5) відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; 6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 7) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; 8) платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

За наявності однієї з наведених обставин керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Виходячи із приписів пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України та Порядку № 632, колегія суддів дійшла висновку, що наявність у платника податку податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, який не є виключним та єдиним способом його погашення.

Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом, лише за умови дотримання цих норм можливе погашення податкового боргу шляхом реалізації положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Пунктом 3 Розділу VII Порядку № 632 передбачено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Підставою для звернення податкового органу до суду є саме вчинення цим органом усіх передбачених заходів по розшуку майна платника податку, які повинні підтверджуватись належними доказами (запитами до відповідних установ, виходами за фактичним місцем знаходження боржника та за місцем державної реєстрації тощо).

Відповідні обставини повинні бути підтверджені податковим органом під час судового розгляду.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 825/2243/18.

Отже, Податковим кодексом України визначені вичерпні правові підстави для звернення податкового органу до суду з заявою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Наведені законодавчі норми встановлюють як право контролюючого органу на звернення до суду з позовними вимогами про накладення арешту на кошти платника, так і підстави для реалізації такого повноваження.

Відтак, підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

Враховуючи наведене, за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, згідно положенням підпункту 20.1.33, пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючому органу надається право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.

Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 820/5660/16.

Відповідно до листа від 03 червня 2020 року № 31/12/4442-477 РСЦ МВС в Луганській області надано відповідь, де зазначено, що згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 03 червня 2020 року за ТОВ ПРОМА ТРЕЙДІНГ транспортні засоби не зареєстровані (а.с. 62).

Згідно з листом від 01 червня 2020 року № 01-11/2679 Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області зареєстрованої за підприємством ТОВ ПРОМА ТРЕЙДІНГ сільськогосподарської техніки немає (а.с. 59).

Відповідно до листа від 02 червня 2020 року №11-12-0.223-4043/2-20 Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області повідомлено, що інформація що наявні земельні ділянки за вказаним підприємством відсутня (а.с. 52).

Листом ДП Український інститут інтелектуальної власності від 25 травня 2020 року № вих.-7086/2020, встановлено, що за результатами проведення іменного патентно-інформаційного пошуку об`єктів промислової власності, що належать ТОВ ПРОМА ТРЕЙДІНГ , не виявлено (а.с. 56).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта наявності у підприємства ТОВ ПРОМА ТРЕЙДІНГ нерухомого майна відсутня (а.с. 64).

Відтак, в матеріалах справи наявні докази щодо відсутності у відповідача майна, проте звертаючись до суду, позивачем не дотримано умов пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Крім того, колегія суддів наголошує, що надані докази не можуть бути належними доказами відсутності у відповідача іншого рухомого майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, або наявності майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, або наявності майна, яке не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Колегія суддів зазначає щодо відсутності можливості прийняття зазначених документів, які позивач надав до суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 308 КАС України, оскільки дані документи не були подані до суду першої інстанції та позивач не надав доказів неможливості подання зазначеного документу до суду першої інстанції. Крім того, акт опису майна датований 05 січня 2021 року, тобто після ухвалення рішення суду першої інстанції у даній справі.

Також колегія суддів зауважує, що накладення арешту на кошти на банківських рахунках відповідача без дотримання процедури погашення податкового боргу суттєво обмежить права платника податків як власника таких коштів та унеможливить здійснення відповідачем його діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 360/2492/20 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 360/2492/20 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 22 березня 2021 року

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 23 березня 2021 року.

Судді А.В. Гайдар

А.А. Блохін

Г.М. Міронова