Постанова

від 18.03.2021 по справі 930/3141/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 930/3141/19

Провадження № 22-ц/801/623/2021

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 рокуСправа № 930/3141/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого : Копаничук С.Г.

Суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.

за участю секретаря судового засідання Очеретної М.Ю.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Енергія ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 14 січня 2021 року, постановлену судом під головуванням судді Науменка С.М., про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергія про розірвання договору оренди землі,-

В с т а н о в и в :

11 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ Компанія Енергія про розірвання договору оренди землі . Вказала, що їй належать земельні ділянки площею 1,3960 га та 0,8136 га., право власності на які вона отримала на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті своєї матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остання у 2010 році уклала з ТОВ Компанія Енергія договори оренди земельних ділянок №б/н від 17.12.2010 року строком на 5 років. 22.02.2017 року ОСОБА_2 і ТОВ Компанія Енергія уклали додаткові угоди до вищевказаних договорів оренди земельних ділянок, відповідно до яких строк дії договорів оренди продовжено до 27.02.2024 року. Посилаючись на те, що після смерті матері вона має намір самостійно обробляти вказані земельні ділянки, просила розірвати договір оренди земельних ділянок площею 1,3960 га та 0,8136 га. від 27.02.2010 року і зобов`язати ТОВ Компанія Енергія повернути їй вказані земельні ділянки.

Ухвалою Немирівського районного суду від 12.12.2019 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Немирівського районного суду від 12.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

14.01.2021 року представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. Вказав, що порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів позивача в позовній заяві не описано та доказів, які б свідчили про наявність взагалі будь-якого спору між сторонами в додатках до позовної заяви не надано.

Ухвалою Немирівського районного суду від 14.01.2021 року провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначену ухвалу суду скасувати через порушення судом норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначила, що вона неодноразово зверталась до відповідача з пропозицією щодо розірвання договорів оренди на підставі п. 40 договору оренди землі, але відповіді на свої звернення не отримувала, що не свідчить про відсутність предмета спору. Послалась на те, що обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є її правом, а не обов`язком; оскаржувана ухвала створює перешкоди в доступі до правосуддя, а її мотиви не ґрунтуються на положеннях закону

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Компанія Енергія вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними .

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду не відповідає.

Закриваючи провадження у справі, суд виходив з того, що ОСОБА_1 , до подачі позовної заяви до суду, до ТОВ Компанія Енергія з заявою про розірвання договору оренди земельних ділянок, не зверталася, в зв`язку з чим предмет спору відсутній і його відсутність унеможливлює як вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, так і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, оскільки вважає, що суд при вирішення цього питання порушив норми процесуального права, а саме ч.1 ст.255 ЦПК України.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, припинення правовідношення.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Поняття юридичний спір має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття спір про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення відсутність предмета спору в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існував на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки воно полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема, шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/847/18.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року у справі №1-2/2002 за конституційним зверненням ТОВ Торговий Дім КампусКоттонклаб щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України зазначено, що право на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншим нормативно-правовим актом. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Встановлено, що ОСОБА_2 на підставі державних актів ЯБ №721010, виданого 25.01.2008 року і ЯГ 485476, виданий 22.03.2006 року, належали земельні ділянки площею 0,8136 га (із розташуванням на території Гриненківської сільської ради Немирівського району) і 1,3960 га (із розташуванням на території Марксівської сільської ради Немирівського району) відповідно. 17.12.2010 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ Компанія Енергія договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 5 років, а 22.02.2017 року - додаткові угоди до вищевказаних договорів оренди, якими продовжувались строки дії договорів оренди до 27.02.2024 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем зазначених земельних ділянок за заповітом являється ОСОБА_1 , яка 12.09.2019 року отримала свідоцтва про право на спадщину на вищевказані земельні ділянки. Виявивши бажання реалізовувати право на розірвання договорів, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обрала спосіб захисту прав, які вона вважає порушеними, шляхом пред`явлення позовних вимог до відповідача про розірвання договорів оренди земельних ділянок, існування яких та виконання на час звернення з позовом до суду, сторонами не заперечується.

Звертаючись до суду з клопотанням про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, представник відповідача не надав належних та допустимих доказів, що підтверджували розірвання вказаних договорів в добровільному порядку або ж визнання їх недійсними.

Сам факт подачі позову про розірвання договорів оренди вказує на бажання позивача їх розірвати, а факт невизнання його відповідачем на час постановлення оскаржуваної ухвали свідчить про наявність між сторонами спору і його предмету. Вирішення спору в позасудовому порядку це є правом сторін, а не обов`язком і при цьому направлення вимоги або не направлення її не є перешкодою для звернення до суду, оскільки позов це і є в своєму роді пред`явлення вимоги.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що районним судом було помилково застосовано положення п.2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України до даних правовідносин, оскільки підстави для закриття провадження в даному випадку відсутні .

Враховуючи викладене, висновок суду про те, що предмет спору у даній справі відсутній ,що є підставою для закриття провадження у справі є необґрунтованим.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п.4 ч.1 ст.379 ЦПК підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки порушення судом норм процесуального права привело до неправильного закриття провадження у справі і перешкоджає подальшому провадженню у справі ,оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.255, 374, 379, 382-384 ЦПК України,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 14 січня 2021 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергія про розірвання договору оренди землі,- направити до суду першої інстанції для продовження розгляду .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С.Г. Копаничук

Судді Л.О. Голота

В.В. Оніщук