Постанова

від 17.03.2021 по справі 451/435/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3218/21

Номер справи місцевого суду: 451/435/18

Головуючий у першій інстанції Алексєєва О. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Воронової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 26 серпня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Алексєєвої О.В., повний текст рішення складено 03 вересня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що після смерті сестри ОСОБА_4 нею з поважних причин (тривала тяжка хвороба) було пропущено строк прийняття спадщини. Після смерті сестри лишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки.

У травні 2019 року ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 , Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що після смерті сестри сторін залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки, розташованої на території Ширяївського району Одеської області. ОСОБА_2 прийняв спадщину, оскільки на час смерті ОСОБА_4 був зареєстрований разом з нею. Отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно ОСОБА_2 не має можливості у зв`язку з тим, що оригінал державного акту на право власності на землю перебуває у первісного позивача по справі - ОСОБА_3 .

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 26 серпня 2020 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволено.

Визначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк - 3 місяці з дня набрання законної сили рішенням у справі - для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, позов ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачка не довела поважності пропуску строку для прийняття спадщини, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що ОСОБА_2 є єдиним, хто прийняв спадщину у строк та спосіб, встановлений законом.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 , представник ОСОБА_3 зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки у ОСОБА_3 існували об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , а також поясненняпредставників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що причини пропуску ОСОБА_3 строку прийняття спадщини є поважними .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.11.2017 року (а.с. 7).

ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 457434, виданого Ширяївською селищною радою 12.02.2002 року, належала земельна ділянка площею 4,21 га, що знаходиться на території Ширяївської селищної ради Одеської області (а.с. 6).

За життя ОСОБА_4 31.05.2006 р. склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області Поджарою Л.П., реєстровий № 460, яким вище вказану земельну ділянку заповіла ОСОБА_3 (а.с. 8).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді вище вказаної земельної ділянки.

Згідно положень ч. 1 ст. 1270 ЦК України , для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України , за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до положень п. 24 Постанови пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування , вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом встановлено, що у встановлений законом строк ОСОБА_3 не прийняла спадщину. Листом приватного нотаріуса Луців І.П. позивачу було роз`яснено, що нею було пропущено строк прийняття спадщини, який може бути поновлено судом.

Згідно наданих позивачем документів, в березні 2013 року у неї був виявлено захворювання - рак шийки матки та супутні захворювання, у зв`язку з чим з 04.03.2013 року по 30.04.2013 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні у Луганському обласному клінічному онкологічному диспансері. З 11.04.2013 року по 31.05.2013 року проходила променеве лікування (а.с. 10).

З 12.05.2014 р. по 20.05.2014 р. позивач також проходила стаціонарне лікування у Луганському обласному клінічному онкологічному диспансері, що підтверджується виписним епікризом (а.с. 11).

Згідно виписки з амбулаторної карти ОСОБА_3 з 1994 року перебувала на Д -обліку в Лисичанській поліклініці. Страждає на вторинну постконтузіонну глаукому лівого ока, хронічну залізодефіцитну анемію. З 2013 року на Д -обліку у онколога, проведено комбіноване лікування захворювання шийки матки, лікувалась амбулаторно та у стаціонарі. У 2016 році виявлено новоутворення сечового міхура. Стаціонарне лікування: Луганський обласний онкодиспансер 04.03.2013-30.04.2013, 12.05.2014-20.05.2014. Лікування в Національному інституті раку 10.01.2017-17.01.2017 р. У 2014 році лікування ускладнилось кишковою кровотечею, отримувала амбулаторне лікування. З травня 2014 по січень 2015 р. лікувалась амбулаторно у гастроентеролога, онколога поліклініки з приводу променевого коліту, ускладненого кишковою кровотечею. Отримувала лікування у денному стаціонарі, стан хворої був середньої тяжкості, було протипоказано фізичні навантаження, поїздки. На даний час перебуває під наглядом онколога, уролога, терапевта, гастроентеролога. Отримує постійне медикаментозне лікування - спазмолітики, протизапальні препарати, ферменти, уроантисептики.

Також, згідно відповіді на адвокатський запит КУ Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ від 21.06.2019 р. (а.с. 115-116), ОСОБА_3 протягом 2013-2019 років перебувала на постійному лікуванні та під наглядом у лікарів, неодноразово зверталася за медичною допомогою, що підтверджує її хворобливий стан та поважність причин пропуску строку звернення з заявою про прийняття спадщини.

Також судом звернуто увагу на те, що з 25 травня 2014 року й до 24 липня 2014 року м. Лисичанськ було захоплено терористами, на що також посилається позивач як на поважну причину пропуску строку прийняття спадщини.

Також, наприкінці травня 2014 року було здійснено захоплення Луганська терористами, під час проходження позивачем ОСОБА_3 лікування, що унеможливлювало вчинення позивачем будь-яких дій щодо реалізації права на спадщину.

Судом вірно зазначено, що проживання позивача у Луганській області, охопленій бойовими діями, у 2014 році є поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини.

На підставі вищевикладеного, суд на законних підставах визнав причини пропуску ОСОБА_3 строку прийняття спадщини поважними.

Під час розгляду справи судом була досліджена спадкова справу після смерті ОСОБА_4 , відповідно до якої встановлено, що з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2 , як інший спадкоємець.

Відмовляючи у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, суд першої інстанції виходив з наступного.

ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 457434, виданого Ширяївською селищною радою 12.02.2002 року належала земельна ділянка площею 4,21 га, що знаходиться на території Ширяївської селищної ради Одеської області.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 померла.

На день смерті ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею в будинку проживали та були зареєстровані: брат - ОСОБА_2 та братова - ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_2 прийняв спадщину після ОСОБА_4 в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Родинні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підтверджені витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян та свідоцтвом про народження (а.с. 35, 36).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді вищевказаної земельної ділянки.

ОСОБА_2 18.04.2019 року звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

За заявою ОСОБА_2 було заведено спадкову справу №89/19.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України ). Після відкриття спадщини (ст. 1220 ЦК України ) та належить спадкоємцеві (ст. 1268 ЦК України ).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України , до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ч. 23 Пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_7 у своєму позові зазначив, що нотаріусвідмовив йомуу видачі свідоцтва про право на спадщину за законом по причині відсутності у нього відповідного правовстановлюючого документу на нерухоме майно, проте доказів такої відмови до суду надано не було.

Судом вірно зазначено, що відсутність в спадкоємця оригіналу державного акту на землю - спадкове майно не є перешкодою в отриманні спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, оскільки відповідно до положень п. п. 53, 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 спадкоємець у разі втрати оригіналу державного акту на землю має можливість у позасудовому порядку зареєструвати право власності на спадкове майно за спадкодавцем.

Так, п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Пунктом 53 зазначеного Порядку встановлено, що Для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації). У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія. Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Доказів неможливості отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину у позасудовому порядку суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд у відповідності до вимог чинного законодавства прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задоволенню не підлягають.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

На підставі з`ясованих обставин справи, суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_3 та відмови у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 .

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 про те, що позивачка не довела поважності пропуску строку для прийняття спадщини, а також, що ОСОБА_2 є єдиним, хто прийняв спадщину у строк та спосіб, встановлений законом, колегія суддів вважаєбезпідставними татакими, які зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03).

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає апелянт.

Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності .

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 26 серпня 2020 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 23 березня 2021 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.А. Гірняк

---

С.М. Сегеда