Постанова

від 10.03.2021 по справі 533/823/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 533/823/20 Номер провадження 22-ц/814/466/21Головуючий у 1-й інстанції Козир В. П. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Абрамова П.С., Пилипчук Л.І.

секретар: Зеленська О.І.

за участю представника позивача - адвоката Дмитренка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба, ОСОБА_4 .

Останнім місцем проживання померлої і місцем відкриття після неї спадщини було місто Гребінка Полтавської області.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входила земельна ділянка площею 4,3059 га, кадастровий номер: 5322080800:00:005:0019, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Василівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла земельну частку (пай) своєму внукові - ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 заяви про прийняття спадщини за законом подали відповідачі: син - ОСОБА_2 та дочка - ОСОБА_3 .

Вказував, що 5 серпня 2020 року він, ОСОБА_1 , звернувся до Гребінківської державної нотаріальної контори Полтавської області із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини.

Також зазначав, що він бажав прийняти спадщину після смерті своєї баби, проте протягом шести місяців не зміг подати до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини через хронічну хворобу легень, яка дуже загострилася у 2019 році, та протягом одного року він був змушений тричі проходити стаціонарне лікування у Козельщинській АЗПСМ, а саме: був госпіталізований та перебував на стаціонарному лікуванні з 15 травня по 21 травня, з 03 липня по 08 липня та з 12 листопада по 22 листопада 2019 року.

Окрім того, зазначав, що стан його здоров`я в той період ускладнювався наявним полінозом, що саме загострюється у весняно-літній період, період цвітіння трав, зернових культур, кущів та дерев.

Вказував, що у зв`язку з наведеними обставинами, у 2019 році він об`єктивно не міг поїхати до міста Гребінки Полтавської області для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, оскільки під час довготривалого загострення хвороби потребував амбулаторного лікування, постійного нагляду сімейного лікаря та лікаря пульмонолога, а також чіткого дотримання вимог та медичних показань реабілітаційного періоду.

Просив визначити йому для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , три місяці додаткового строку, початок перебігу якого встановити з моменту набрання законної сили рішенням по даній справі.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмолено.

Не погодившись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Вказував, що він пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини з поважних причин, а саме - тяжких хронічних хвороб, які не залежали від його волі та повністю виключали можливість відвідування ним нотаріуса та подання відповідної заяви про прийняття спадщини.

З цих підстав помилковим вважає висновок суду першої інстанції про те, що він міг направити поштою на адресу відповідної нотаріальної контори свою заяву про прийняття спадщини, оформлену належним чином, справжність підпису на якій засвідчити нотаріально.

В дійсності у вказаний період часу він також не міг цього зробити, оскільки знову ж таки, повинен був відвідувати нотаріуса для правильного складення такої заяви та нотаріального засвідчення справжності підпису на ній, а також відвідувати поштове відділе-ння для відправлення цієї заяви рекомендованим листом. Всі ці дії передбачали обов`язкове його перебування у людних громадських місцях, що в свою чергу становило для нього ризик зараження на распіраторні захворювання, застуду чи грип та подальше загострення його хронічних хвороб.

Крім того, зазначав, що у вказаний період 2019 року, внаслідок хвороби, він був виснажений фізично, мав ослаблений імунітет та не мав достатніх сил для поїздок у громадському транспорті (оскільки він проживав у селі, віддаленому від районного центру), багатогодинного перебування у довгих чергах біля нотаріуса та у районному відділенні поштового зв`язку.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідачі не скористалися.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 02 травня 2019 ро-ку, серія НОМЕР_1 .

Після її смерті відкрилась спадщина, у тому числі на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 4,3059 га, кадастровий номер: 5322080800:00:005:0019, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Василівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області. Право власності померлої на земельну ділянку підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а також довідкою відділу у Козельщинському районі Головного управління Держегокадастру у Полтавській області від 02 вересня 2020 року №434/108-20.

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, який 12 листопада 2013 року посвідчено секретарем виконавчого комітету Василівської сільської ради народних депутатів Козельщинського району Полтавської області та зареєстровано в реєстрі за №78, яким вона заповіла земельну частку (пай) своєму онукові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Факт родинних відносин ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_4 як онука та баби підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 11 квітня 2005 року, згідно якого матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_5 та свідоцтвои про народження, серії НОМЕР_3 від 12 червня 2001 ро-ку, згідно якого матір`ю ОСОБА_5 є ОСОБА_4 /а. с. 8, 9/.

Також судом встановлено, що окрім ОСОБА_1 , спадкоємця за заповітом, іншими спадкоємцями ОСОБА_4 за законом та іншим заповітом, є її діти: дочка - ОСОБА_3 та син - ОСОБА_2 , які своєчасно, у строк, встановлений законом, а саме 07 червня 2019 року звернулися до Гребінківської державної нотаріальної контори Полтавської області з заявами про прийняття спадщини.

На підставі заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у Гребінківській державній нотаріальній конторі була відкрита спадкова справа на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4

06 листопада 2019 року нотаріусом, яким було відкрито спадкову справу, на адресу позивача ОСОБА_1 направлено повідомлення (вих. №511/02-14), яким запропо-новано з`явитися до Гребінківської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини за заповітом до 28 грудня 2019 року, та попереджено, що у випадку ненадання необхідних документів у встановлений строк, свідоцтво про право на спадщину за законом на все спадкове майно, що належало ОСОБА_4 , буде видано спадкоємцям за законом. Зазначене повідомлення було вручено ОСОБА_1 11 листопада 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 50, 51).

Позивач у встановлений строк заяву про прийняття спадщини не подав, натомість звернувся до Гребінківської державної нотаріальної контори Полтавської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_4 тільки 05 серпня 2020 року /а.с. 15/.

Постановою державного нотаріуса Оржицької державної нотаріальної контори Полтавської області виконуючої обов`язки завідувача Гребінківської державної нотаріальної контори Полтавської області Потапенко Л.Д. від 05 серпня 2020 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у зв`язку з неподанням ним заяви про прийняття спадщини та ненаданням оригіналів правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності померлої на майно /а.с. 16/.

Судом першої інстанції також встановлено, що встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 сплинув 28 жовтня 2019 року, проте до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини позивач так і не звернувся, натомість 05 серпня 2020 року, тобто через рік і чотири місяці з дня відкриття спадщини, звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів наявність у нього таких причин, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами як для спадкоємця на вчинення дій, спрямованих на прийняття ним спадщини.

При цьому судом встановлено, що позивач перебував на амбулаторному лікуванні у період з 15 травня 2019 року по 21 травня 2019 року (7 днів), з 03 липня 2019 року по 08 липня 2019 року (5днів), з 12 листопада 2019 року по 22 листопада 2019 року (11 днів), ця обставина є поважною, але стосується тільки цих підтверджених позивачем періодів загальною тривалістю 23 дні.

У той же час, позивачем не доведено поважних причин неможливості його звернення із заявою про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку, встановленого законом після відкриття спадщини, у інші періоди, коли він не перебував на амбулаторному лікуванні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, виходячи з наступного.

За нормами ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Нормами ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша, друга статті 1269 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із частинами першою та другою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином прийняття спадщини є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

За змістом ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви, та ці обставини суд визнав поважними.

Відповідно до роз`яснень, наведених в абзаці 6 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкуван-ня , вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

За встановлених обставин, з урахуванням наведених вище норм закону, суд дійшов правильного висновку про те, що надані позивачем докази щодо неможливості подання ним заяви про прийняття спадщини у зв`язку з погіршенням його стану здоров`я, хворобою, лікуванням - не є достатніми доказами, оскільки охоплюють тільки частину періоду шестимісячного строку. Щодо решти періоду часу позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин, що унеможливили подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вірним є також висновок суду про те, що посилання позивача на перебування його на амбулаторному лікуванні протягом певних періодів шестимісячного строку, визначеного законом для прийняття спадщини, - не доводять того факту, що він був позбавлений можливості надіслати поштовим зв`язком заяву, справжність підпису на якій була б засвідчена у будь-якого нотаріуса за місцем його проживання, або, навіть, не засвідчена нотаріально, до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, у найкоротший строк з дня отримання повідомлення нотаріуса з роз`ясненням його права на спадкування за заповітом.

Дослідивши встановлені обставини та наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами поважність причини пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті своєї баби у шестимісячний строк, встановлений законом, або у строк, зазначений у письмовому повідомленні нотаріуса та з цих підстав обгрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність, а лише зводяться до незгоди заявника з рішенням суду та спрямовані на переоцінку доказів.

Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідає критерію обґрунтованості судового рішення та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Бондаревська С.М.

Судді: Абрамов П.С.

Пилипчук Л.І.