Ухвала

від 19.03.2021 по справі 400/3336/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

19 березня 2021 р. № 400/3336/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В.,

секретаря судового засідання: Жигадло Ю.З.,

представника позивача: Цвікілевич Н.В.,

представника відповідача: Білоус Ю.Ю.,

представника третьої особи: Лайтаренко О.В.,

розглянувши клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Кодима Енерджи" від 11.11.2020 року, від 22.02.2021 року та Кривоозерської селищної ради від 22.12.2020 року, від 21.01.2021 року, від 23.02.2021 року про залишення позовної заяви у справі за позовом керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області до Кривоозерської селищної ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Кодима Енерджи" про визнання протиправним та скасування рішення від 01.03.2019 року № 15, яким затверджено генеральний план смт. Криве Озеро, Кривоозерського району, Миколаївської області "Оновлення з розширенням меж населеного пункту" та план зонування смт. Криве Озеро,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області до Кривоозерської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення від 01.03.2019 року № 15, яким затверджено генеральний план смт. Криве Озеро, Кривоозерського району, Миколаївської області "Оновлення з розширенням меж населеного пункту" та план зонування смт. Криве Озеро.

Ухвалою від 19.08.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3336/20 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 17.09.2020 року.

Підготовче судове засідання, призначене на 17.09.2020 року, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Г.В. Лебедєвої у відпустці відкладено на 15.10.2020 року.

Ухвалою від 15.10.2020 року суд продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №400/3336/20 на тридцять днів та відклав підготовче засідання по даній адміністративній справі на 25.11.2020 року.

Ухвалою від 15.10.2020 року суд залучив до участі у справі № 400/3336/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Кодима Енерджи" (вул. Желябова, 2а, м. Київ, 03057, ідентифікаційний код 41377761)

11.11.2020 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Кодима Енерджи" надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення. Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оціині критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити її описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Вказав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Як убачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято Відповідачем з порушенням вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Закону України Про будіпельні норми , Закону України Про основи містобудування , Закону України Про землеустрій , Земельного кодексу України, ДБН 360-92, Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я № 173 від 19.06.1996, ДБН Б. 1.1.-15-2012 Склад і зміст генерального плану населеного пункту . Отже, враховуючи аргументацію протиправиості дій Відповідача, предмет спору, характер спірних правовідносин, Прокурор акцентує увагу на порушеннях вимог законодавства у сфері містобудування, які допустив Відповідач. Контроль за об`єктом у сфері містобудівної діяльності здійснюють органи архбудконтролю. Отже, прокурор не довів відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження контролю за дотриманням Відповідачем вимог законодавства у сфері містобудування або не здійснення чи неналежним чином здійснення таким органом своїх функцій. Враховуючи викладене, позовна заява Прокурора підлягає залишенню без розгляду па підставі п. 1 ч. 1 ст. 246 КАС України.

Підготовче судове засідання, призначене на 25.11.2020 року, відкладено на 16.12.2020 року.

Підготовче судове засідання, призначене на 16.12.2020 року, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Г.В. Лебедєвої, відкладено на 21.01.2021 року.

22.12.2020 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Кривоозерської селищної ради надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, шо підтверджується правовою позицією Верховного Суду у постанові від 03 грудня 2019 року у справі № 810/3164/18. Згідно із ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. Вказав, що у справі, що розглядається, прокурор міг набути статусу позивача лише в тому випадку, якщо є відсутній орган, який може виступити на захист у суді інтересів держави, в той час, коли органом, який може захищати інтереси держави є Кривоозерська районна державна адміністрація, так як відповідно до п. в ч. 1 ст. 17 ЗК України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель. Зазначене дає підстави вважати, що органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах у цій справі і органом, який має право на звернення до суду є місцева державна адміністрація. Таким чином, прокурор за поданим у цій справі позовом не може мати статус позивача, відповідно не має адміністративної процесуальної дієздатності, насідком чого повинно бути залишення позову без розгляду.

21.01.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Кривоозерської селищної ради надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що не погодження Кривоозерською селищною радою генерального плану смт. Криве Озеро з Луканівською, Гойдаївською, Бурилівською, Музарівською сільськими радами, а також з Кривоозерською районною радою є порушенням закону, про що, зокрема, зазначала і Миколаївська обласна державна адміністрація у листі від 07.03.2019 року № 1137/0/05-31/3-19, на який посилається прокурор в позовній заяві. У справі, що розглядається, прокурор міг набути статусу позивача лише в тому випадку, якщо є відсутній орган, який може виступити на захист у суді інтересів держави, в той час, коли органами, які можуть захищати інтереси держави та своїх територіальних громад є Луканівська сільська рада, Гойдаївська сільська рада, Бурилівська сільська рада, Музарівська сільська та Кривоозерська районна рада. Натомість звернень прокурора, який є незаконним позивачем, в порядку ч. 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру до Луканівської сільської ради, Гойдаївської сільської ради, Бурилівської сільської ради, Музарівської сільської ради та Кривоозерської районної ради до звернення до суду з цим позовом не було, докази про це в матеріалах справи відсутні. Вказане свідчить про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, що є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

Підготовче судове засідання, призначене на 21.01.2021 року, відкладено на 23.02.2021 року.

12.02.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Кривоозерської селищної ради надійшли доповнення до другого клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в яких відповідач вказав, що Гойдаївська сільська рада, Бурилівська сільська рада, Музарівська сільська рада та Кривоозерська сільська рада мають право бути самостійними позивачами у цій справі в силу положень статті 5 КАС України. Проте, Первомайська місцева прокуратура в порядку ч. 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру , до вказаних сільських рад до подання позову не зверталася, що позбавляє можливості констатувати дотримання позивачем ч. 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру і по-друге, говорити про пасивність вказаних сільських рад, тобто про те, що такі ради не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист інтересів держави, що дає підстави залишити позов без розгляду.

22.02.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Кодима Енерджи" повторно надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення. Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оціині критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити її описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Вказав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Як убачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято Відповідачем з порушенням вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Закону України Про будіпельні норми , Закону України Про основи містобудування , Закону України Про землеустрій , Земельного кодексу України, ДБН 360-92, Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я № 173 від 19.06.1996, ДБН Б. 1.1.-15-2012 Склад і зміст генерального плану населеного пункту . Отже, враховуючи аргументацію протиправиості дій Відповідача, предмет спору, характер спірних правовідносин, Прокурор акцентує увагу на порушеннях вимог законодавства у сфері містобудування, які допустив Відповідач. Контроль за об`єктом у сфері містобудівної діяльності здійснюють органи архбудконтролю. Отже, прокурор не довів відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження контролю за дотриманням Відповідачем вимог законодавства у сфері містобудування або не здійснення чи неналежним чином здійснення таким органом своїх функцій. Враховуючи викладене, позовна заява Прокурора підлягає залишенню без розгляду па підставі п. 1 ч. 1 ст. 246 КАС України.

23.02.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Кривоозерської селищної ради надійшло третє клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване тим, що відповідно до інформації управління містобудування та архітектури Миколаївської облдержадміністрації від 06.12.2019 р., яку наводить прокурор в позові, спірною містобудівною документацією змінено функціональне призначення земель рекреаційного призначення. Так, відповідно до генерального плану смт. Криве Озеро, розробленого інститутом Гіпроград м. Миколаїв та затвердженого рішенням виконкому Кривоозерської селищної ради від 07.12.1994 № 12, земельні ділянки з кадастровими номерами 4823955100:05:056:0006, 4823955100:05:056:0007, 4823955100:05:050:0004 належали до територій зелених зон і зелених насаджень. Натомість, спірною містобудівною документацією, на думку прокурора, усупереч встановленого мораторію, змінено функціональне призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 4823955100:05:056:0006 і 4823955100:056056:0007 з функціонального призначення проектні зелені насадження на зону для розміщення підприємств в межах якої передбачається розміщення підприємств, що є джерелами забруднення навколишнього середовища і потребують санітарно-захисних зон 50 м. Генеральний план та детальний план території є містобудівною документацією, відповідно до статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Рішення, що оскаржуються у цій справі, є об`єктами архітектурно-будівельного контролю у сфері містобудівної діяльності, а органом, який може здійснювати захист інтересів держави є Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації.

Підготовче судове засідання, призначене на 23.02.2021 року, відкладено на 18.03.2021 року.

Підготовче судове засідання, призначене на 18.03.2021 року, відкладено на 19.03.2021 року.

Представник Кривоозерської селищної ради клопотання про залишення позовної заяви без розгляду від 22.12.2020 року, від 21.01.2021 року, від 23.02.2021 року підтримав та просив їх задовольнити.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Кодима Енерджи" клопотання про залишення позовної заяви без розгляду від 11.11.2020 року, від 22.02.2021 рок підтримав клопотання підтримав та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Кодима Енерджи" від 11.11.2020 року, від 22.02.2021 року та Кривоозерської селищної ради від 22.12.2020 року, від 21.01.2021 року, від 23.02.2021 року.

Суд вислухав клопотання представників відповідача та третьої особи, думку представника позивача, дослідив матеріли справи в частині заявлених клопотання та робить наступний висновок.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 5 КАС, передбачено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою та четвертою статті 53 КАС, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За положеннями частин першої, третьої цієї статті прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких повноважень обґрунтовуються прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У зв`язку зі наведеним, треба зазначити, що закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття інтереси держави зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Такі правові висновки та їх обґрунтування містяться у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 826/3492/18.

Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року (справа № 826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді зазначила таке.

Частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VІІ передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно ж із частиною четвертою статті 23 цього Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Водночас прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для цього прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Велика Палата Верховного Суду цьому своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Також Велика Палата Верховного Суду послалася на Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону , у яких щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.

Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13 липня 2005 року, у Висновку № 3 (2008) Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2012 року, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Суд проаналізував правові висновки Верховного Суду та нормативне регулювання питання здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді у розрізі фактичних обставин, встановлених у розглядуваній справі, та вважає за необхідне підсумувати, що таке представництво: по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону № 1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор на обґрунтування необхідності захисту порушення, на його думку, інтересів держави та підстав для звернення до суду зазначив, що інтерес держави у спірних правовідносинах пов`язаний із захистом права членів територіальної громади селища Криве Озеро (як частини Українського народу) на землі комунальної власності, визначення їх функціонального призначення, встановлення особливостей та обмежень щодо їх використання.

Визнання протиправним та скасування рішення Кривоозерської селищної ради від 01.03.2019 року №15 є передумовою захисту прав цієї громади на землі комунальної власності, відносно яких розроблено містобудівну документацію - "Генеральний план смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області" "Оновлення з розширенням меж населеного пункту" та план зонування смт Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області (у складі генерального плану)".

При цьому, повноваження по розпорядженню від імені держави цією територією та регулювання режиму її забудови належить до повноважень органу місцевого самоврядування, який у цих правовідносинах є правопорушником.

Саме цим органом допущені порушення закону під час затвердження генерального плану без дотримання встановленої механізму та процедури його розроблення, врахування інтересів членів громади щодо раціонального використання території, географічних, екологічних, та соціальних особливостей земель, внаслідок чого і відбулось порушення інтересів територіальної громади, що стало підставою для визначення прокурором його відповідачем.

Таким чином, Кривоозерська селищна рада не є органом, який наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення ради.

Таким чином, на думку прокурора, саме прокурор є єдино можливим суб`єктом звернення до суду з позовом з метою захисту порушених прав держави - державної політики у сфері містобудівної політики, а також прав членів територіальної громади смт Криве Озеро, у зв`язку з чим прокурор пред`являє вказаний позов як самостійний позивач, що передбачено ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 КАС України.

Суд не погоджується з таким твердженням прокурора, з огляду на наступне.

В позові прокурор посилався на порушення вимог Закону України Про стратегічну екологічну оцінку , зазначаючи, що всупереч вимог вказаного Закону, за інформацією управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 26.09.2019 року № 01-03/42-04 та 23.07.2020 року № 01-03/43-04 містобудівна документація Генеральний план смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області Оновлення з розширення меж населеного пункту та план зонування смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області (у складі генерального плану) на розгляд не надходила.

Законом України Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах встановлено мораторій на зміну цільового призначення і забудови окремих земельних ділянок рекреаційного призначення (зелених зон, зелених насаджень, об`єктів фізичної культури і спорту).

У позові, прокурор зазначив, що спірною містобудівною документацією, усупереч встановленого мораторію, змінено функціональне призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 4823955100:05:056:0006 і 4823955100:056056:0007 з функціонального призначення проектні зелені насадження на зону для розміщення підприємств в межах якої передбачається розміщення підприємств, що є джерелами забруднення навколишнього середовища і потребують санітарно-захисних зон 50 м.

Крім того, земельну ділянку з кадастровим номером 4823955100:05:050:0004, яка за функціональним призначенням належали до території існуючих зелених насаджень загального користування та входила в межі парку Перемоги , віднесено до зони громадського центру , в межах якої дозволяється розташування адміністративних, ділових, фінансових та супутніх до них елементів інфраструктури (стоянок, паркінгів). В громадській зоні також можуть бути розташовані житлові будинки.

Стаття 1 Закону України Про стратегічну екологічну оцінку передбачає, що стратегічна екологічна оцінка - процедура визначення, опису та оцінювання наслідків виконання документів державного планування для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, виправданих альтернатив, розроблення заходів із запобігання, зменшення та пом`якшення можливих негативних наслідків, яка включає визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки, складання звіту про стратегічну екологічну оцінку, проведения громадського обговорення та консультацій (за потреби - транскордонних консультацій), врахування у документі державного планування звіту про стратегічну екологічну оцінку, результатів громадського обговорення та консультацій, інформування про затвердження документа державною планування та здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

Метою стратегічної екологічної оцінки є спиняння сталому розвитку шляхом забезпечення охорони довкілля, безпеки життєдіяльності населення та охорони його здоров`я, інтегрування екологічних вимог під час розроблення та затвердження документів державного планування (ч. 1 ст. 3 Закону України Про стратегічну екологічну оцінку ).

За змістом п. 2 Положення про Міністерство енергетики та ніхисту довкілля України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 32 від 21.01.2015 року головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (тобто довкілля), є Міністерство енергетики та захисту довкілля України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про стратегічну екологічну оцінку , центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у межах своєї компетенції, серед іншого, надає зауваження і пропозиції до проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку, здійснює інші повноваження, визначені цим та іншими законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 року № 275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (надалі - Положення № 275), пунктом 1 якого передбачено, щоДержавна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфені охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Крім того, згідно з Положенням № 275, саме Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі, про екологічну безпеку; охорону земель, надр; охорону, раціональне використання вод; охорону атмосферного повітря, охорону, захисі, використання та відтворення лісів, охорону, утримання і використання зелених насаджень тощо.

Підпунктом 42 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , містобудівна документація підлягає стратегічній екологічній оцінці в порядку, встановленому Законом України Про стратегічну екологічну оцінку . Розділ Охорона навколишнього природного середовища , що розробляється у складі проекту містобудівної документації, одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку, який має відповідати вимогам Закону України Про стратегічну екологічну оцінку .

Отже, діяльність органу місцевого самоврядування щодо планування території населеного пункту с об`єктом контролю у сфері захисту довкілля та природних ресурсів (в частині проходження містобудівною документацією процедури екологічної стратегічної оцінки/зміни такою документацією функціонального призначення територій зелених насаджень) і такий контроль уповноважені здійснювати органи Державної екологічної інспекції України.

У відповідності до п. п. 6 п. 4 Положення №s 275, Держекоінспекція, вносить у встановленому порядку центральним органам виконавчої влади, їх територіальним органам, місцевим органам виконавчої влади га органам місцевого самоврядування вимоги щодо приведення v відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань, що належать до компетенції Держекоіиснекції.

Відповідно до п. п. 5 п. 4 Положення № 275, Держекоінспекція звертається до суду із позовом, щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Крім того, Держекоінспекція може виступати позивачем та відповідачем у судах, в загальному порядку (п. п. 9 п. 4 Положення № 275).

За таких обставин, органи Держекоінспекції уповноважені зобов`язувати органи місцевого самоврядування привести у відповідність із Законом України Про стратегічну екологічну оцінку та іншими НПА у сфері охорони довкілля, затверджений ними генеральний план населеного пункту (якщо останній розроблено та прийнято без дотримання процедури стратегічної екологічної оцінки /з порушенням процедури зміни функціонального призначення територій зелених насаджень) та у випадку бездіяльності такого суб`єкту, звернутися із відповідним позовом до суду.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, що розглядається, змісту позовної заяви, прокурор на обґрунтування необхідності захисту порушення, на його думку, інтересів держави та підстав для звернення до суду зазначив, що під час розроблення спірної містобудівної документації від 19.02.2019 року, остання передбачає збільшення території смт. Криве Озеро на 223,85 га з 1504,55 га до 1728,40 га, чим порушені інтереси держави та інтереси членів громади. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оспорюване рішення прийнято всупереч вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про будівельні норми", Закону України "Про основи містобудування", Закону України "Про землеустрій", Земельного кодексу України, ДБН 360-92, Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України №173 від 19.06.1996 року, ДБН Б.1.1-15:2012.

Отже, враховуючи аргументацію протиправності дій відповідача, предмет спору, характер спірних правовідносин, прокурор акцентує увагу на порушеннях вимог законодавства у сфері містобудування, які допустив відповідач.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України Про основи містобудування до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належить, зокрема, затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території.

Стаття 1 Закону України Про основи містобудування передбачає, що містобудування - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

На підставі статті 13 Закону України Про архітектурну діяльність органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

За правилами ч. 5 ст. 17 Закону України Про основи містобудування зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

Отже, єдиним уповноваженим органом на затвердження Генерального плану смт. Криве Озеро є Кривоозерська селищна рада Миколаївської області.

Підпунктом 6 п. а ч. 1 ст. 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема такі як, підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Частиною 3 ст. 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Положення статті 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності розкривають зміст поняття "детального плану" у межах населеного пункту, - це документ, який уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою. Тобто, уповноваженим органом при затвердженні детального плану території є Козинська селищна рада.

Згідно частини першої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Статтею 41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності поняття державного архітектурно-будівельного нагляду визначено як сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Повноваженнями щодо здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду наділено Державну архітектурно-будівельну інспекцію України та її структурні підрозділи.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про архітектурну діяльність до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Водночас, відповідно до Типового Положення про управління містобудування та архітектури, відділ, що створюються при райдержадміністраціях є виконавчим органом та самостійною юридичною особою, метою діяльності якого є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури, здійснення регулювання діяльності суб`єктів містобудування щодо комплексного розвитку територій, забудови міста, забезпечення прав населення, спрямованих на підвищення якості житлового середовища, соціально-побутового й комунального обслуговування, здійснення контролю за містобудівною діяльністю та будівництвом, організацією будівництва, ремонту та реконструкції житлових будинків, об`єктів соціально-побутового призначення.

Частиною 3 ст. 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Постановою КМУ від 19.08.2015 № 671 "Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю" затверджено Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю, за приписами якого орган держархбудконтролю відповідно до покладених на нього завдань здійснює: державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації щодо об`єктів, розташованих у межах відповідних населених пунктів; подає Держархбудінспекції інформацію, необхідну для внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів; здійснює контроль за виконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів держархбудконтролю; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Посадові особи органу держархбудконтролю для виконання покладених на них завдань під час перевірки мають право:

1) безперешкодного доступу до місця будівництва об`єкта та до прийнятих в експлуатацію об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню;

2) складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, накладати штрафи відповідно до закону;

3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт;

4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у випадках, передбачених законодавством, паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;

5) проводити згідно із законодавством перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам стандартів, будівельних норм і правил;

6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій;

7) отримувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю;

8) вимагати у випадках, передбачених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу держархбудконтролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, - п. 5 Положення.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 17, 18 та 19 цього Закону.

Виходячи з викладеного, питання щодо контролю за містобудівною діяльністю місцевих рад, віднесено до сфери діяльності відділу містобудування та архітектури відповідного органу Кривоозерської селищної ради.

Згідно з Положенням про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю саме Департамент в межах, делегованих Законом України Про регулювання містобудівної діяльності державних повноважень, є підконтрольним Державній архітектурно-будівельній інспекції України (надалі - Держархбудінспекція). До кола основних завдань Департаменту віднесено здійснення відповідно до Закону державного архітектурно-будівельного контролю на території Миколаївської області та реалізація державної політики у сфері державного архітектурно-будівельного контролю на цій території.

Так, приписами пункту 4 Примірного положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 19.08.2015 р. № 671 встановлено право таких органів здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації щодо об`єктів, розташованих у межах відповідних населених пунктів.

Отже діяльність Кривоозерської селищної ради щодо затвердження детального плану території є об`єктом контролю у сфері містобудівної діяльності і такий контроль уповноважені здійснювати органи архбудконтролю.

Крім того, позивачем в позовній заяві зазначено, що відповідачем допущено й інші порушення законодавства при розробленні та затвердженні вищевказаної містобудівної документації, а саме збільшення площі земель селища, що підтверджено інформацією управління містобудування та архітектури Миколаївської облдержадміністрації від 06.12.2019 року.

Процедура встановлення меж населеного пункту регламентована наступними вимогами законодавства.

Статтею 1 Закону України Про регулювання містобудівної документації містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Територія, відповідно до вказаної статті, це частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Згідно ст. 173 Земельного Кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно - територіальних одиниць.

Відповідно до ч.2 ст. 174 цього Кодексу рішення про встановлення і зміну це ж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Статтею 175 Земельного Кодексу України регламентовано, що межі адміністративно-територіальних одиниць встановлюються в порядку та відповідно до закону.

Згідно зі ст. 46 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних утворень розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої містобудівної документації.

Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно- територіальних одиниць, окрім іншого, включає матеріали погодження проекту.

Зокрема, відповідно до ч.8 ст. 46 вказаного Закону проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж.

Отже межі населеного пункту повинні встановлюватись на підставі проекту землеустрою, розробленої, погодженої та затвердженої у встановленому законом порядку.

На необхідність розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж населеного пункту, надання детального обґрунтування щодо включення додаткових земель до меж населеного пункту, погодження генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій біля населеного пункту, вказано у листі Миколаївської обласної адміністрації від 07.03.2019 року №1137/0/05-31/3-19.

Водночас, відповідно до інформацій Кривоозерської районної ради від 16.08.2019 року, Кривоозерської сільської ради від 15.082019 року, Луканівської сільської ради від 16.08.2019 року, Музарівської сільської ради від 12.08.2019 року, Бурилівської сільської ради від 16.08.2019 року, генеральний план на погодження не надавався, та відповідно, меж населеного пункту смт Криве Озеро не погоджувались.

Суд зауважує, що органом, який може захищати інтереси держави є Кривоозерська районна державна адміністрація, так як відповідно до п. в ч. 1 ст. 17 ЗК України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель.

В статті 28 Закону України Про місцеві державні адміністрації визначено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право, зокрема, і на звернення до суду.

З огляду на фактичні обставини у справі, правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, підстави, наведені прокурором на підтвердження представництва ним інтересів держави, суд вважає, що прокурор не довів відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження контролю за дотриманням відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та у сфері сфері містобудування або не здійснення чи неналежним чином здійснення таким органом своїх функцій.

Суд звертає увагу, що перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду питання щодо правомірності дій відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.

Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС, невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 169 цього Кодексу.

У статті 169 КАС, передбачено підстави для залишення позовної заяви без руху та її повернення. Однак такі процесуальні суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження. Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 ч. 1 ст. 240 КАС).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Керуючись статтями 240, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Кодима Енерджи" від 11.11.2020 року, від 22.02.2021 року та Кривоозерської селищної ради від 22.12.2020 року, від 21.01.2021 року, від 23.02.2021 року про залишення адміністративного позову без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області до Кривоозерської селищної ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Кодима Енерджи" про визнання протиправним та скасування рішення від 01.03.2019 року № 15, яким затверджено генеральний план смт. Криве Озеро, Кривоозерського району, Миколаївської області "Оновлення з розширенням меж населеного пункту" та план зонування смт. Криве Озеро - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текс ухвали складено та підписано суддею 23.03.2021 року.

Суддя Г. В. Лебедєва