Постанова

від 22.03.2021 по справі 380/7284/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7284/20 пров. № А/857/887/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Ільчишин Н.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року (прийняте в письмовому провадженні у м. Львові суддею Грень Н.М.) в адміністративній справі № 380/7284/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Кепітал до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Кепітал до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2020 року позов задоволено.

Після чого позивач подав до суду заяву про стягнення на його користь судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката, в розмірі 28 300 грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року заяву позивача про стягнення судових витрат в адміністративній справі задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України за рахунок їхніх бюджетних асигнувань на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн - по 5000 грн з кожного.

Не погодившись з цим додатковим рішенням, його оскаржило ГУ ДПС у Львівській області і подало апеляційну скаргу, в якій вказало, що додаткове рішення суду першої інстанції винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання розподілу судових витрат, що є підставою для його скасування. Тому просило скасувати додаткове рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем не доведено те, що розмір витрат є реальним, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із пунктом третім частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статей 1, 30 Закону України Про адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 суд висловив правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката представник позивача надав:

- договір про надання правової допомоги від 03.08.2020 № 03/08/20-1,

- додатковий договір № 1 до Договору № 03/08/20-1,

- акт прийому-передачі від 25.11.2020,

- квитанцію про сплату 14 150,00 грн.

03.08.2020 між позивачем та Адвокатським об`єднанням Емел Партнерс було укладено Договір про надання правничої допомоги № 03/08/2020-1 та Додатковий договір до вказаного Договору № 1.

Пунктом 4.2 вказаного Додаткового договору визначено, що оплата за надані послуги здійснюється частинами:

- 50 % вартості послуг сплачується клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рішення суду щодо оскаржуваних рішень;

- 50 % вартості послуг сплачується клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту набрання законної сили рішення суду щодо оскаржуваних рішень.

Пунктом 4.3 вказаного Додаткового Договору визначено, що Оплата за надані послуги здійснюється в національній валюті України - гривні відповідно до курсу гривні щодо долара США за даними НБУ, що діє на момент підписання акту приймання-передачі послуг.

Відповідно до акта приймання-передачі послуг від 25.11.2020 Адвокатським об`єднанням надано позивачу правничу допомогу, а саме:

- Первинне консультування Клієнта (ТОВ БФ Кепітал ) тривалістю 1 год, вартість 50 USD;

- Юридична експертиза семи господарських операцій ТОВ БФ Кепітал , на підставі яких складено податкові накладні та Аналіз правомірності рішень Головного управління ДПС у Львівській області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від № 1854377/38558323 від 20.08.2020 тривалістю 7 год, вартість 350 USD;

- Аналіз рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану варіть ТОВ БФ Кепітал від 17.08.2020 та формування доказів для визнання такого рішення протиправним тривалістю 1 год, вартість 50 USD;

- Аналіз релевантної судової практики, формування правової позиції у справі тривалістю 2 год, вартість 50 USD;

- Підготовка та подача до Суду позовної заяви з додатками до неї тривалістю 6 год вартість 300 USD;

- Підготовка та подача до Суду відповіді на відзив, тривалість 1 год 30 хв, вартість 75 USD;

- Підготовка проекту заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу тривалістю 1 год 30 хв, вартість 75 USD.

Згідно платіжного доручення №310 від 26.11.2020 ТОВ БФ Кепітал сплатило Адвокатському об`єднанню Емел Партнерс 14 150,00 грн за надання юридичних послуг.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не подавалося заперечення на заяву про розподіл судових витрат, у якому б він заперечував проти задоволення цієї заяви. Крім того, відповідачем клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу також не подавалось.

Крім того, судом встановлено, що незважаючи на оскарження додаткового рішення, скаржником не подано жодних заперечень щодо визначеного судом розміру судових витрат та не спростовано співмірність цих витрат.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналізуючи викладене, беручи до уваги положення КАС України, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір витрат, зазначений позивачем, не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з необхідністю відшкодування судових витрат позивачу на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, тобто по 5000 грн з кожного з відповідачів, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Щодо решти обставин та доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що такі не спростовують викладених вище висновків та на законність судового рішення не впливають.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року в адміністративній справі № 380/7284/20- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин