Постанова

від 24.03.2021 по справі 820/3251/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року

м. Київ

справа № 820/3251/16

адміністративне провадження № К/9901/1092/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 820/3251/16

за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Термолайф до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду (суддя Полях Н. А.) від 18 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Тацій Л. В., Григоров А. М., Подобайло З. Г.) від 05 жовтня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2016 року Приватне акціонерне товариство Термолайф (далі - ПрАТ Термолайф ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0000701401, № 0000012203, № 0000711401, № 0000021401.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що господарська діяльність ПрАТ Термолайф здійснюється відповідно до норм законодавства, з реальним настанням правових наслідків. У позивача наявна вся первинна документація по усім господарським операціям між ПрАТ Термолайф та його контрагентами, яка відповідає вимогам чинного законодавства, не містить дефектів форми, змісту чи походження, та в повній мірі підтверджує реальність здійснення господарських операцій. Водночас висновки акту перевірки та винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення не відповідають наявним первинним документам підприємства, а тому є протиправними і підлягають скасуванню.

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 06 січня 2016 року № 0000012203 та від 04 квітня 2016 року № 00000211401.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 09 червня 2016 року № 0000711401 та № 0000701401.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь ПрАТ Термолайф судовий збір у розмірі 26114,50 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 14 грудня 2017 року Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області звернулась до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПрАТ Термолайф у задоволенні позовних вимог.

5. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року.

6. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

7. 20 грудня 2017 року касаційну скаргу Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у справі № 820/3251/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).

8. Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2018 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

9. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2328/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".

10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

11. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

12 . Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПрАТ Термолайф зареєстроване в якості юридичної особи 13 березня 2006 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 071384. Перебуває на податковому обліку в Західній МДПІ м. Харкова з 13 березня 2006 року. ПрАТ Термолайф зареєстровано як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ) відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 29465049 від 03 квітня 2006 року, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, індивідуальний податковий номер - 340151820356, дата початку дії свідоцтва ПДВ з 03 квітня 2006 року.

14. На підставі направлень від 03 листопада 2015 року № 486, № 487, від 04 листопада 2015 року № 504, 505, 506, 508, 509, 512, від 02 грудня 2015 року № 602, виданих Західною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, фахівцями контролюючого органу в період з 04 листопада 2015 року по 15 грудня 2015 року була проведена планова виїзна перевірка ПрАТ Термолайф , висновки якої оформлені актом перевірки від 22 грудня 2015 року № 647/20-33-22-01-07/34015182 Про результати планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства Термолайф (код ЄДРПОУ 34015182) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року .

15. За висновками контролюючого органу, встановлено порушення ПрАТ Термолайф (в частині висновків, що оскаржуються):

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 603 829 грн в т.ч.: за 2013 рік на суму 349 340 грн, за 2014 рік на суму 254 489 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198,3, 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 10 515 559 грн, в т.ч.: за червень 2013 року на суму 61 735 грн, липень 2013 року на суму 26 4897 грн, серпень 2013 року на суму 31 346 грн, вересень 2013 року на суму 183 198 грн, жовтень 2013 року на суму 191 997 грн, листопад 2013 року на суму 305 438 грн, грудень 2013 року на суму 338 105 грн, січень 2014 року на суму 219 345 грн, лютий 2014 року на суму 181 254 грн, березень 2013 року на суму 262 945 грн, квітень 2014 року на суму 201 785 грн, травень 2014 року на суму 183 980 грн, липень 2014 року на суму 3 765 432 грн, серпень 2014 року на суму 3 643 545 грн., жовтень 2014 року на суму 91 360 грн, листопад 2014 року на суму 589 197 грн.

Перевіркою повноти нарахування ПДВ за 2013 рік та 2014 рік по рядку 24 Декларації зменшено залишок від`ємного значення за лютий 2013 року на суму 1 088 грн, березень 2013 року на суму 17 938 грн, квітень 2013 року на суму 119 814 грн, травень 2013 року на суму 222 384 грн, червень 2013 року на суму 287 234 грн, липень 2013 року на суму 37 580 грн, серпень 2013 року на суму 31 770 грн, вересень 2013 року на суму 24 267 грн, жовтень 2013 року на суму 136 грн, листопад 2013 року на суму 13 771 грн, грудень 2013 року на суму 495 грн, січень 2014 року на суму 874 грн, лютий 2014 року на суму 67 428 грн, березень 2014 року на суму 71 889 грн, квітень 2014 року на суму 38 554 грн, травень 2014 року на суму 38 554 грн, червень 2014 року на суму 189 796 грн, липень 2014 року на суму 309 522 грн, серпень 2014 року на суму 408 071 грн, вересень 2014 року на суму 498 067 грн, жовтень 2014 року на суму 649 509 грн, листопад 2014 року на суму 639 497 грн, грудень 2014 року на суму 1 638 515 грн.

- відповідно до пункту 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки від 12 червня 1995 року № 436/95-ВР за порушення вимог пункту 2.8 Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року № 277 (далі - Положення № 637) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: - перевищення підприємством ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 4 660 грн (2330*2=4660 грн).

16. Заперечення ПрАТ Термолайф з проханням переглянути висновки акту перевірки були залишені Західною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.

17. Рішенням про результати розгляду скарги ГУ ДФС у Харківській області скаргу задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м Харкова ГУ ДФС у Харківській області № 0000012201 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 2806,50 грн в іншій частині в задоволенні скарги відмовлено.

18. Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 30 травня 2014 року скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000032201, № 0000022201 в частині визначення перевіркою завищення податкового кредиту на 158 793 грн та у відповідній частині штрафні санкції.

19. На підставі висновків викладених в акті перевірки від 22 грудня 2015 року № 647/20-33-22-01-07/34015182 за наслідками апеляційного оскарження, контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000012203 від 06 січня 2016 року, яким до ПрАТ Термолайф застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4 660 грн;

- № 0000021401 від 04 квітня 2016 року, яким ПрАТ Термолайф збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПОДАТОК на ПРИБУТОК ПРИВАТНИХ ПІДПРИЄМСТВ на 902 937 грн, з яких 601 958 грн - за податковим зобов`язанням та 300 979 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000711401 від 09 червня 2016 року, яким ПрАТ Термолайф зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 706 795 грн;

- № 0000701401 від 09 червня 2016 року, яким ПрАТ Термолайф збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 15 563 571 грн, з яких 10 375 714 грн - за податковим зобов`язанням та 5 187 857 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

20. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

22. На обґрунтування такого висновку суди попередніх інстанцій зауважили, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем послуг від іншої особи ніж сторона за правочином.

23. Щодо порушення, встановленого у зв`язку з проведенням коригувань, суди зазначили, що при складанні акту перевірки податкова інспекція помилково ототожнює коригування податкових зобов`язань у зв`язку зі зміною суми компенсації з поданням уточнюючого розрахунку у зв`язку з виявленими помилками. Зокрема дослідивши акт перевірки в зазначеній частині суди дійшли висновку, що висновки акту в цій частині ґрунтуються на довільному трактуванні норм закону.

24. Щодо застосування фінансової санкції за порушення регулювання обігу готівки, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом не досліджено питання перевищення готівки в касі, оскільки не досліджено, не перевірено та не відображено в акті, будь-яких фактичних обставин, в тому числі, але не виключно: розмір ліміту, наявність коштів в касі, а перевірено приходні та видаткові ордери, що не є належним виключним доказом знаходження коштів в касі.

25. Враховуючи, що рішення про застосування санкцій прийнято на підставі акту, в якому не відображено будь-яких фактичних даних та обставин, з якими пов`язується вказане порушення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що таке рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

27. В доводах касаційної скарги контролюючий орган виключно цитує висновки акту перевірки від 22 грудня 2015 року № 647/20-33-22-01-07/34015182 стосовно порушень податкового законодавства, які на думку контролюючого органу, були допущені ПрАТ Термолайф . При цьому будь-яких посилань на правові норми, які були допущені судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи, касаційна скарга не містить.

28. Зокрема скаржник наголошує, що ПрАТ Термолайф документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ ТСК Рисайклинг Груп та ПП Укрспецпоставка-М , у зв`язку з чим підприємством безпідставно включено до витрат витрати не підтверджені відповідними документами, та відповідно завищено витрати по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами та занижено ПДВ.

29. Також на думку скаржника, ПрАТ Термолайф безпідставно завищило показники у рядку 8 Коригування на основі попередніх звітних періодів , оскільки згідно інформації попередніх актів перевірки в підприємства не встановлено існування кредиторської заборгованості за попередні періоди (обсягів поставки, надходжень грошових коштів) та підстав для коригування податкових зобов`язань у періоді який перевірявся за попередні періоди по яких минули строки давності.

30. Окремо скаржник звертає увагу на те, що ПрАТ Термолайф завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ ДОНКОКС 2000 .

31. Крім того скаржник наголошує, що перевіркою встановлено понадлімітний залишок готівки в касі ПрАТ Термолайф на суму 2330 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 06 серпня 2013 року.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

33. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

34. Як вже зазначалось в цій постанові, фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугувало відображене в акті судження про відсутність у позивача права формувати податковий кредит по господарським операціям з контрагентами, які не мали реального характеру, перевищення підприємством ліміту залишку готівки в касі, а також здійснення коригувань за рахунок повернення коштів і товарно-матеріальних цінностей.

Щодо реальності операцій позивача з його контрагентами

35. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

36. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

37. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

38. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а ).

39. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

40. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

41. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4 статті 198 ПК України).

42. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

43. Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

44. Пунктом 44.2 статті 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

45. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

46. Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

47. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

48. Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

49. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

50. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

51. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

52. При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також незначні недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

53. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПрАТ Термолайф , як покупцем, та ПП Укрспецпоставка-М , як постачальником, укладено договори поставки від 01 квітня 2009 року № 1/4 та від 16 вересня 2013 року № 16/01 та додаткові угоди до них.

54. За умовами вказаних договорів постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар в об`ємах, асортименті, по цінам та в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях.

55. Між сторонами договору складені специфікації (а. с. 28- 122, а. с. 227- 250, т.10, а. с. 1- 22, т. 11).

56. На виконання умов договору поставки позивач придбав у ПП Укрспецпоставка-М товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними (а. с. 155- 169, т. 5, а. с. 179- 204, т. 8).

57. Об`єми, асортимент, ціни та строки, узгоджені сторонами в специфікаціях, відповідають даним, відображеним у видаткових накладних.

58. При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені вище видаткові накладні відповідають вимогам, передбаченим частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV, оскільки містять всі необхідні обов`язкові реквізити та підписані представниками сторін договорів.

59. Також у ході виконання договору позивач отримав від ПП Укрспецпоставка-М податкові накладні на суму придбаних товарно-матеріальних цінностей, що відповідає вказаним показникам у видаткових накладних.

60.Транспортування товарино-матеріальних цінностей підтверджується товарно-транспортними накладними.

61. Факт виконання позивачем зобов`язань за спірними правочинами засвідчує надана останнім виписка по банківському рахунку, які підтверджує перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов`язаності цих осіб), до матеріалів справи суб`єктом владних повноважень не подано.

62. Також між ПрАТ Термолайф і ПП Укрспецпоставка-М укладені договори зберігання від 29 грудня 2012 року: № 2912/1, № 2912/2, № 2912/3, № 2912/4, № 2912/5, № 2912/6, № 2912/7, виконання яких підтверджується актами приймання-передачі продукції на відповідальне зберігання (а. с. 123- 208, т. 10).

63. Послуги оплачені позивачем на рахунок ПП Укрспецпоставка-М шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

64. По взаємовідносинам ПрАТ Термолайф із ТОВ ТСК Рисайклинг Групп судами встановлено, що між вказаними сторонами укладено договір від 09 жовтня 2012 року № 09/10-12\\1-ХКО та додаткові угоди нього (а. с. 1- 18, т. 10).

65. За умовами вказаного договору ПрАТ Термолайф (замовник) доручає, а ТОВ ТСК Рисайклинг Групп (виконавець) приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги з ауртсорсингу, кінцевими цілями є знешкодження, захоронення, знищення або утилізація відходів замовника.

66. На підтвердження виконання послуг збору, вивозу, захоронення/утилізації відходів позивачем до матеріалів справи надано копії актів виконаних робіт, а також товарно-транспортних накладних, у яких відображено, що ТОВ ТСК Рисайклинг Групп здійснював вивезення відходів базальтового виробництва (а. с. 37- 249, т. 4, а. с. 1- 154, а. с. 224- 247, т. 5).

67. Послуги оплачені позивачем на рахунок ТОВ ТСК Рисайклинг Групп шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується даними виписки по банківському рахунку.

68. Також ТОВ ТСК Рисайклинг Групп виписано на ім`я позивача податкові накладні.

69. Водночас як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, в акті перевірки контролюючим органом не відображено претензій до складання сторонами первинних документів, єдиною підставою для висновку про безтоварність вказаних господарських операцій слугувала податкова інформація про неможливість проведення зустрічних звірок у контрагентів позивача.

70. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ПрАТ Термолайф , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вони є належними письмовими доказами, які підтверджують правомірність формування платником податків податкового кредиту та суми ПДВ за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ ТСК Рисайклинг Групп та ПП Укрспецпоставка-М , обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце.

71. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

72. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

73. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

74. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі Інтерсплав проти України ; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) Справа БУЛВЕС проти Болгарії ; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії .

75. Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

76. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру). Вбачається, що відносини між позивачем мали тривалий та стабільний характер.

77. За відсутності в матеріалах справи будь-яких переконливих доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ПрАТ Термолайф правомірно сформувало податковий кредит по господарських операціях з ТОВ ТСК Рисайклинг Групп та ПП Укрспецпоставка-М .

Щодо завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Донкокс та ТОВ Донкокс 2000

78. Судами попередніх інстанцій встановлено, що10 березня 2010 року між ПрАТ Термолайф та ТОВ Донкокс укладено договір купівлі - продажу вугільної продукції № д-тл-1003.

79. Також 26 березня 2012 року між ПрАТ Термолайф та ТОВ Донкокс 2000 укладено договір купівлі продажу вугільної продукції № дт-2603\12.

80. В ході перевірки контролюючим органом встановлено що ПрАТ Термолайф віднесено до складу податкового кредиту суми по залізничним тарифам по перевезенню вугільного концентрату та суму винагород ТОВ Юніон Транс Сервіс придбані у ТОВ Донкокс та ТОВ Донкокс 2000 .

81. За висновками відповідача враховуючи відсутність первинних бухгалтерських документів, а саме актів виконаних робіт, причасності та використання у господарській діяльності придбаних витрат по залізничним тарифам по перевезенню вугільного концентрату та суму винагород ТОВ Юніон Транс Сервіс придбані у ТОВ Донкокс та ТОВ Донкокс 2000 в порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198,3, статті 198 ПК України, підприємством ПрАТ Термолайф по взаємовідносинах з ТОВ Донкокс завищено податковий кредит по декларації з ПДВ на суму 1 148 405 грн, та з Донкокс 2000 на суму 812 525 грн.

82. Водночас як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, предмети вказаних договорів пов`язані з господарською діяльністю ПрАТ Термолайф . Випадків використання вугільної продукції отриманої в межах вказаних відносин не у господарській діяльності позивача, актом перевірки Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 22 грудня 2015 року № 647/20-33-22-01-07/34015182 не встановлено. При цьому до перевірки позивачем надавались рахунки по відшкодуванню вартості транспортних послуг, якими підтверджено фактичне надання послуг з перевезення, а їх вартість в бухгалтерському обліку збільшувала вартість поставленої продукції на адресу ПРАО ХКЗ .

83. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що висновки Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, викладені в акті перевірки від 22 грудня 2015 року № 647/20-33-22-01-07/34015182, в частині завищення ПрАТ Термолайф податкового кредиту по декларації з ПДВ на суму на суму 1 148 405 грн, та на суму 812 525 грн не підтвердилися.

Щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ за рахунок проведення безпідставного коригування.

84. Як свідчить зміст акту перевірки Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 22 грудня 2015 року № 647/20-33-22-01-07/34015182, перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року встановлено його заниження на загальну суму 8 469 433 грн.

Перевіркою відображених у рядку 8 Коригування на основі попередніх звітних періодів у загальній сумі - 11 793 123 встановлено, що на формування цих показників мало вплив повернення грошових коштів та ТМЦ.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року у загальній сумі - 11 793 123 за рахунок повернення грошових коштів та ТМЦ, на підставі таких документів: договори, податкові накладні, видаткові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, бухгалтерський рахунок 64.3 Податкові зобов`язання , банківські виписки, бухгалтерський рахунок 311, встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 8 Коригування на основі попередніх звітних періодів - 8 469 433 грн.

85. За висновками контролюючого органу, згідно інформації попередніх актів перевірки підприємства не встановлено існування кредиторської заборгованості за попередні періоди (обсягів поставки, надходжень грошових коштів) та підстав для коригування податкових зобов`язань у перевіряємому періоді за попередні періоди по яких минули строки давності.

86. Відповідно до статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Зменшення суми податкових зобов`язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов`язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

87. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ПК України не містить обмежень щодо коригування податкових зобов`язань відображених більш ніж 1095 днів у зв`язку із зміною кількісних чи вартісних показників до податкової накладної. Перевіряючі в акті перевірки помилково ототожнюють коригування до податкових накладних з уточнюючими деклараціями та встановлюють для них термін 1095 днів.

88. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наявність у ПрАТ Термолайф кредиторської заборгованості підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рах.361.

89. З огляду на зазначене суди дійшли обґрунтованого висновку, що висновки контролюючого органу в частині безпідставного завищення ПрАТ Термолайф показників у рядку 8 Коригування на основі попередніх звітних періодів у загальній сумі - 8 469 433 грн не підтверджуються.

Щодо перевищення підприємством ліміту залишку готівки в касі

90. Згідно з актом перевірки перевищення ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства за 06 серпня 2013 року становить 2 330 грн. Такий висновок податкового органу обґрунтовано тим, що зазначені відомості підтверджуються касовими книгами та видатковими касовими ордерами.

91. Відповідно до статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки від 12 червня 1995 року № 436/95-ВР у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

92. Фактичною підставою фінансового правопорушення, передбаченого пунктом 2.8 Положення № 637, є перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касах.

93. Як вірно було встановлено судом апеляційної інстанції контролюючим органом не досліджено питання перевищення готівки в касі, оскільки не досліджено, не перевірено та не відображено в акті, будь-яких фактичних обставин, в тому числі, але не виключно: розмір ліміту, наявність коштів в касі, а перевірено приходні та видаткові ордери, що не є належним доказом знаходження коштів в касі.

94. З огляду на те, що рішення про застосування санкцій прийнято на підставі акту, в якому не відображено будь-яких фактичних даних та обставин, з якими пов`язується вказане порушення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що таке рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

95. З огляду на зазначене Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що податкові повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 06 січня 2016 року № 0000012203 та від 04 квітня 2016 року № 00000211401, і Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 09 червня 2016 року № 0000711401 та № 0000701401, є протиправними та підлягають скасуванню.

96. Жодні доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

97. Згідно частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у справі № 820/3251/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов