Ухвала

від 02.03.2021 по справі 643/3347/16-к

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №643/3347/16 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/169/21 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

з секретарем - ОСОБА_5 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,

потерпілої - ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_8 ,потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_10 на вирок Московського районного суду м.Харкова від 26 березня 2019 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Пісочин, Харківського району Харківської області, який має середню освіту, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

визнано винним та засуджено за ч.2 ст.286 КК України на строк 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Цим же вироком постановлено стягнути:

- з ПАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» на користь ОСОБА_7 на відшкодування шкоди внаслідок смерті потерпілого - 24 840,00 грн., на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - 8268, 00 грн.

- з ТОВ «АКВА ІНВЕСТ», на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 120 000 грн.

- з ПАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» на користь ОСОБА_10 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_11 , на відшкодування шкоди внаслідок смерті потерпілого - 24 840,00 грн., на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - 8268, 00 грн.

- з ТОВ «АКВА ІНВЕСТ», на користь ОСОБА_10 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на відшкодування моральної шкоди 120 000 грн.

- з ОСОБА_9 в дохід держави судові витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № 1130/15 від 03.02.2016 р. - 736 грн. 56 коп.

Згідно вироку, ОСОБА_9 визнано винним у тому, що він 23.12.2015 року, приблизно о 18.00 год., керуючи технічно справним автомобілем«ГАЗ 3307»,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,рухався вм.Харкові повул.Гв.Широнінцівзі сторони вул.Героїв Праців напрямку вул.Механізаторської зішвидкістю 20км/год.На шляхусвого руху ОСОБА_9 при зеленомудля ньогосвітлі світлофоруприступив до виконання правого повороту на вул. Блюхера, при цьому не надаючи дороги пішоходу ОСОБА_12 , який в цей час переходив дорогу вул.Блюхера по нерегульованому пішохідному переходу, зі сторони вул. Героїв Праці в напрямку вул.Механізаторської,чим грубопорушив вимоги п.16.2 Правил дорожнього руху, згідно зяким:п.16.2.«На регульованомуі нерегульованомуперехрестях водій,повертаючи праворучабо ліворуч,повинен датидорогу пішоходам,які переходятьпроїзну частину,на якувін повертає,а такожвелосипедистам,які рухаютьсяпрямо впопутному напрямку»,в результатічого допустивнаїзд напішохода ОСОБА_12 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2297-С/15 від 23.01.2016року, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому ребер, розриву правої легені, перелому хребта з розривом спинного мозку, від яких наступила смерть останнього. Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_9 виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом на зелене світло світлофору, виконуючи правий поворот з вул. Гв.Широнінців на вул. Блюхера у м. Харкові, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_12 , який в цей час перетинав вул. Блюхера, в результаті чого скоїв на нього наїзд, завдавши тяжкі тілесні ушкодження від яких наступила смерть останнього. Дії водія ОСОБА_9 згідно з висновком автотехнічної експертизи № 1130/15 від 03.02.2016 року перебувають у причинному зв`язку з подією та наслідками що наступили.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_9 скасувати в частині призначеного покарання, у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення. Постановити новий вирок та призначити ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В обґрунтування посилається на те, що ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 8 років, недостатньо врахована що внаслідок скоєного вказаного правопорушення загинула особа. Також вказує на те, що судом при призначенні покарання не враховано ті обставини, що ОСОБА_9 провину у скоєнні злочину не визнав, збитки потерпілим не відшкодував.

В апеляційнійскарзі потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_10 просять оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_9 скасувати у зв`язку з призначенням судом першої інстанції занадто м`якого покарання та ухвалити новий вирок, яким останньому призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_10 в інтересах малолітньої дитини щодо відповідача ТОВ «АКВА-ІНВЕСТ» в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування посилаються на те, що суд першої інстанції необґрунтовано призначив ОСОБА_9 мінімальне покарання, та не врахував не визнання вини; відсутність щирого каяття: жодного вибачення під час та після вчинення кримінального правопорушення. При цьому зазначають, що втрата рідної людини змінила звичайний ритм їх життя, спричинило негативні наслідки та страждання, що призвело до порушення особистих життєвих та соціальних зв`язків, і змушує до здійснення додаткових зусиль по організації особистого життя. Ніщо не може повернути їм колишню впевненість в подальшій безпеці та цілісності сім`ї. Внаслідок такого психологічного розладу їм (матері, жінці, дитині) завдано суттєвих психологічних страждань, що призвело до неможливості нормально, без страху, жити та спілкуватись з близькими, оточуючими людьми, негативні зміни у житті, щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадування; важність виконання повсякденних обов`язків, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратливість, реакції замикання, бажання уникати контактів; побоювання майбутнього стану здоров`я. Малолітня дитина загиблого весь час кличе батька, якого дуже любила, сумує, плаче за ним. У нас немає сил та слів пояснити їй, що свого батька вона ніколи не побачить. Також просять врахувати, що дружина загиблого на вихованні має ще двох малолітніх дітей, яких загиблий дуже любив та займався їх вихованням. Потерпіла ОСОБА_7 є пенсіонеркою за віком, син допомагав їй в побуті, матеріально, оскільки отримує невелику соціальну пенсію. Наведені факти є підтвердженням порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить скасувати повністю вирок Московського районного суду м. Харкова від 26 березня 2019 року відносно ОСОБА_9 за ч.2 ст.286 КК України та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування посилається на те, що вирок суду вважає необґрунтованим в зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження; неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність; істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду, та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Отже свідчення, які надав свідок ОСОБА_13 , та відомості які містяться в протоколі слідчого експерименту, який в подальшому став підставою для проведення судово автотехнічної експертизи різниця та не відповідають фактичним обставинам справи. На думку сторони захисту, свідок ОСОБА_13 фактично підтвердив показання ОСОБА_9 про протиправність дій потерпілого ОСОБА_14 та порушення ним правил дорожнього руху. Також зазначає про відсутність в діях ОСОБА_15 порушень ПДР.

Представник цивільного відповідач ТОВ «АКВА ІНВЕСТ» в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, а саме шляхом направлення повісток, смс повідомлень та розміщення оголошення на сайті Харківського апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, потерпілої ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , щодо поданих апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів дійшла наступного.

Статтею 370КПКУкраїни передбачено, що вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд першої інстанції обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_9 , з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

У вироку суд, належним чином проаналізувавши надані докази, обґрунтовано визнав показання обвинуваченого ОСОБА_9 , що він не порушував правил дорожнього руху, як такі, що дані з метою уникнення кримінальної відповідальності і справедливого покарання.

Апеляційні доводи захисника щодо недоведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, були предметом розгляду у суді першої інстанції та перевірені у судовому засіданні апеляційного суду, який визнає їх такими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказам. Зазначені доводи захисника ґрунтуються на припущеннях та не узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема показаннями свідка ОСОБА_13 , протоколами слідчих дій, відеозаписом.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, що встановлені судом і детально викладені у вироку, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні показаннях обвинуваченого, свідка ОСОБА_13 , а також відомостях, які містяться в наступних доказах:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.12.2015 року та схемою до нього, де зафіксована обстановка дорожньо-транспортної пригоди, а саме, встановлене місце пригоди: м. Харків, вул. Блюхера вул. Гв. Широнінців. Місце пригоди знаходиться у зоні дії дорожніх знаків, встановлених по ходу огляду надати дорогу, пішохідний перехід, в зустрічному напрямку: надати дорогу, пішохідний перехід. Оглянуто труп ОСОБА_12 Оглянуто автомобіль ГАЗ-3307, р.н. НОМЕР_1 , пошкодження відсутні, кріплення правого бокового дзеркала завернуте в бік задньої частини автомобіля.

-договором оренди автомобіля № 02-АЦ від 29 травня 2005 року, а саме автомобіля ГАЗ-3307, р.н. НОМЕР_1 , 2004 року випуску, укладеного між ДП «Телерадіокомпанія «Історія» ТОВ «Премьєр-Центр» та ТОВ «Аква Інвест».

-трудовою угодою № 1/12 від 21.12.2015 р. між ТОВ «Аква Інвест» та ОСОБА_9 , згідно з якою останній взяв на себе зобов`язання виконати такі роботи доставка і реалізація води в кількості 2000 л терміном до 25 грудня 2015 р.

-висновком судово-медичної експертизи №2297-С/15, яка розпочата 24.12.2015 р. та закінчена 23.01.2016 р., згідно з якою, при обстеженні трупа ОСОБА_12 виявлені пошкодження, які ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів (предмета) або при ударі об них та могли виникнути в умовах дорожньо-транспортної пригоди,при ударі виступаючими частинами автомобіля,найбільш ймовірно,який маєвагонну компоновку,за типомвантажного автомобіляабо автобуса.Враховуючи характерта локалізацію тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_12 , можна вважати, що вони могли виникнути в строк та при обставинах, зазначених в постанові, тобто, можливо, 23.12.2015 року, в умовах ДТП, що не суперечить судово-медичним даним. Механізм виникнення саден удар-тертя, розгорнутих переломів ребер безпосередня ударна дія в область локалізації цих ушкоджень, механізм виникнення згинальних переломів ребер опосередкована дія.

-протоколом проведення слідчого експерименту від 05.02.2016 р. та схемою до нього за участю свідка ОСОБА_13 , у присутності понятих.Відповідно до якого ОСОБА_13 показав, що автомобіль ГАЗ, д.н. НОМЕР_1 на зелений сигнал світлофора виконував правий поворот з вул.Гвардійців Широнінців на вул.Блюхера. При виконанні правого повороту автомобіль ГАЗ виїхав на пішохідний перехід по якому йшов пішохід, допустив наїзд на даного пішохода. Контакт пішохода з автомобілем був правою боковою частиною автомобіля в районі середини даного автомобіля. Швидкість автомобіля складала приблизно 10км/год. Місце наїзду знаходилось на відстані 4,5 метра від бардюру. Темп пішохода 4,5 метрів за 5 секунд. Місце наїзду знаходилось на пішохідному переході. Учасники слідчого експерименту зауважень та клопотань не мали.

-висновком судової автотехнічної експертизи № 1130/15 від 03.02.2016року, згідно з висновками якої в даній дорожній обстановці водій автомобіля ГАЗ ОСОБА_9 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 16.2 Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля ГАЗ ОСОБА_9 , в даній дорожній обстановці, вбачаються невідповідності вимогам п.16.2 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

-постановою про визнання речовим доказом від 08 лютого 2016 року, якою визнано речовим доказом диск з відео дорожньо-транспортної пригоди за участю пішохода ОСОБА_12 та водія ОСОБА_9

-оглядом в судовому засіданні відео на диску, яким встановлено що на диску мається відео з механізмом розвитку дорожньо-транспортної пригоди за участю пішохода ОСОБА_12 та автомобіля ГАЗ, р.н НОМЕР_1 .

Суд ретельно допитав обвинуваченого ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_13 під час судового розгляду.

Зокрема свідок ОСОБА_13 , в судовому засіданні в суді першої інстанції надав показання про те, що більше двох-трьох років тому, у грудні, точну дату не пам`ятає, приблизно о 18:00 год., він знаходився приблизно за 10 метрів від перехрестя вулиць Гв.Широнінців та Блюхера в м. Харкові. Побачив, як автомобіль ГАЗ, повільно рухався, та почав повертати з вул. Гв.Широнінців в бік вул. Блюхера, пропускаючи пішоходів які рухалися зліва на право, а потерпілий почав рух з правого боку, намагався обійти автомобіль попереду по пішохідному переходу, в результаті чого вдарився о бокову частину кабіни автомобіля та впав на асфальт, а автомобіль переїхав його. Водій зупинився за пішохідним переходом. В момент ДТП світлофор працював, на який сигнал світлофора рухався автомобіль він не звернув уваги. Під час судового слідства за його участю проводився слідчий експеримент, під час якого він розповів про всі відомі обставини дорожньо-транспортної пригоди.

Окрім того, сам обвинувачений ОСОБА_9 під час свого допиту в суді першої інстанції, факт наїзду на пішохода не заперечував та підтвердив, що працював на ТОВ «АКВА ІНВЕСТ», водієм. 23 грудня 2015 року, приблизно о 18.00 год., керував автомобілем «ГАЗ-3307», р.н. НОМЕР_1 , та рухався по вул.Гв.Широнінців в м. Харкові, дорога була суха, зі слабим освітленням. На зелене світло світлофора приступив до виконання правого повороту на вул. Блюхера, на регульованому перехресті, при цьому не зупинячись перед перехрестям. Пропустив пішоходів які рухалися по пішохідному переходу в обох напрямках. Коли пішоходи пройшли він продовжив рух і в цей час почув удар у правий бік автомобіля, по дверцятам, та наїзд одним колесом на щось, зупинився вже за пішохідним переходом та вийшов з машини. Побачив чоловіка, який лежав на асфальті, на відстані приблизно 1 метр від пішохідного переходу. Перед ударом пішохода він не бачив.

У колегії суддів відсутні підстави ставити під сумнів показання свідка ОСОБА_13 , а також відомості, які містяться в протоколах слідчих дій, відеозапису, які були отримані судом безпосередньо під час судового розгляду за участю сторони захисту. Крім того, апеляційна скарга захисника не містить будь-яких об`єктивних даних, які б ставили ці показання свідка ОСОБА_13 під сумнів.

Апеляційні доводи захисника про розбіжності у показах свідка ОСОБА_13 даними в судовому засіданні та при проведенні слідчого експерименту не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду є безпідставними та суб`єктивними.

Також є необґрунтованими доводи захисника про безпідставну відмову судом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого, оскільки, як пояснив прокурор в судовому засіданні, обвинуваченому в ході розслідування справи було запропоновано приймати участь у слідчому експерименті, однак ОСОБА_15 зазначив, що він нічого не може пояснити, так як не бачив потерпілого.

Апеляційні доводизахисника проповторне призначенняавтотехничної експертизи,оскільки вонапроводилась непо йогопоказам,були предметомрозгляду усуді першоїінстанції таїм наданаоцінка.З чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Крім цього, посилання в апеляційній скарзі захисника про те, що стан алкогольного сп`яніння потерпілого ОСОБА_12 , в якому він перебував, повинен був вплинути на рішення суду є необґрунтованим, оскільки знаходження потерпілого в стані алкогольного сп`яніння не впливає на дії водія ОСОБА_9 , який зобов`язаний був пропустити пішохода, який переходив проїзну частину, відповідно до Правил дорожнього руху України.

Отже, версія та доводи сторони захисту про незгоду з оскаржуваним вироком суду першої інстанції, а також щодо суперечливості та відсутності достовірних доказів на підтвердження вини ОСОБА_9 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2ст.286КК України,мають сутосуб`єктивний табезпідставний характер,пов`язанийз обранимспособом захисту,що обумовлюєнеобхідність відмовиу задоволенніподаної апеляційноїскарги. В суді першій інстанції було встановлено, що порушення ПДР України, допущені обвинуваченим знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками. З чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Достовірність та об`єктивність загальної сукупності наведених у вироку суду першої інстанції доказів не викликають сумнівів, оскільки вони отримані без порушень кримінального процесуального закону, узгоджуються один з одним, їх належність та допустимість визнана судом.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного обвинувального вироку, не вбачається.

При призначенні покарання ОСОБА_9 суд діяв з дотриманням вимог ст.65 КК України, а саме, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину; конкретні обставини справи; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на даний час не працює, має постійне місце мешкання, має на утриманні матір похилого віку ОСОБА_16 , 1941 року народження, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора та потерпілих, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Так, ОСОБА_9 раніше не судимий, є особою похилого віку, має постійне місце мешкання, одружений, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Кримінальне правопорушення, що вчинив обвинувачений є необережним.

Таким чином покарання, призначене судом першої інстанції ОСОБА_9 в мінімальних межах санкції статті, відповідає тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, підстав вважати призначене покарання явно несправедливим у зв`язку із його м`якістю колегія суддів не має.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо цивільного позову в частині моральної шкоди, суд не достатньо врахував, що діями обвинуваченого було заподіяно потерпілим сильних душевних страждань у зв`язку зі смертю їх близької людини та невідворотності цієї утрати.

Таким чином, суд необґрунтовано стягнув в цій частині надмірно малу суму 120 000 гривень, яка, на думку колегії суддів повинна бути збільшена до 200 000 гривень.

З урахуванням викладеного апеляційна скарга потерпілих в частині збільшення суми відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Московського районного суду м.Харкова від 26 березня 2019 року у відношенні ОСОБА_9 змінити в частині вирішення цивільного позову:

- збільшити розмір морального шкоди стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА ІНВЕСТ» на користь ОСОБА_7 до 200000 (двісті тисяч) гривень;

- збільшити розмір морального шкоди стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА ІНВЕСТ» на користь ОСОБА_10 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_11 до 200000 (двісті тисяч) гривень.

В решті вирок Московського районного суду м.Харкова від 26 березня 2019 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: