Рішення

від 15.03.2021 по справі 544/379/20

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/379/20

2/544/16/2021

Номер рядка звіту 31

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 березня 2021 року м.Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Нагорної Н.В.,

за участю секретаря Киричевської В.М.,

учасників справи:

представника позивача - адвоката Рябцевої Я.Г., представника відповідача ФГ Берегове - адвоката Ступніка С.В.,

у відкритому судовому засіданні, у залі суду м.Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Берегове про розірвання договору оренди,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - адвокат Рябцева Я.Г. звернулась до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, в обґрунтування якого вказала наступне. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровим номером 5323882200:00:025:0099 площею 3,5186га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка розташована на території Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області. Позивачем 28.03.2014 була видана довіреність ОСОБА_2 на право розпоряджатися належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, у т. ч. укладати договори оренди, підписувати їх, отримувати грошові кошти по укладеним договорам, тощо. Довіреність була посвідчена нотаріально та видана строком до 28.03.2017, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 28.03.2014 № 26540235. У листопаді 2019 року із даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 дізнався, що між ним та Фермерським господарством Берегове був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 46 років з орендною платою, яка складає 5% від нормативної грошової оцінки об`єкта оренди за один рік і становить 4019,46 гривень. Право оренди зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.02.2014, номер запису про речове право 4597079. Тобто, договір був укладений між ФГ Берегове та невідомою Позивачу особою, оскільки 20.01.2014 ОСОБА_1 нікого не уповноважував на підписання жодних документів на розпорядження належним йому майном, у тому числі і земельною ділянкою з кадастровим номером 5323882200:00:025:0099 площею 3,5186га. Крім того, з моменту укладення і до цього часу позивач не отримував і не отримує орендну плату, а відповідач користується земельною ділянкою з кадастровим номером 5323882200:00:025:0099 площею 3,5186га. Посилаючись на положення ЦК України, ЗК України, Закону України Про оренду землі та враховуючи, що відповідач своїх обов`язків не виконує, орендну плату не сплачує, чим порушує умови договору, просить суд розірвати договір оренди землі від 20.01.2014 б/н на земельну ділянку з кадастровим номером 5323882200:00:025:0099, загальною площею 3,5186га, яка розташована на території Давидівської сільської ради Пирятинського району, укладений з фермерським господарством Берегове , відповідно до якого зареєстровано право оренди 07.02.2014, номер запису 4597079; та стягнути на користь позивача понесені судові витрати.

Представник відповідача ФГ Берегове - адвокат Ступнік С.В. подав відзив на позов, в якому зазначив, що відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки відповідачем у встановленому договором порядку, з дотриманням строків та розміру виплат, постійно здійснювалась видача грошових коштів в рахунок орендної плати. Вважає позов повністю безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Представник позивача Рябцева Я.Г. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та пояснила, що у листопаді 2019 року ОСОБА_1 дізнався, що на належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 5323882200:00:025:0099 зареєстроване право користування на 46 років за ФГ Берегове із орендною платою, що становить 4019,46грн на рік. Згідно реєстру речових прав договір оренди укладено 20 січня 2014 року. Як вбачається з матеріалів справи та висновку судової експертизи, починаючи з 2017 року позивач не отримував орендну плату за землю. Таким чином відповідач систематично порушував свої зобов`язання по сплаті орендної плати за договором. Такі порушення є підставою для розірвання договору оренди. Строк дії довіреності, наданої позивачем ОСОБА_2 , встановлений у три роки. Такий строк вказаний у Єдиному реєстрі довіреностей. В самому тексті довіреності строк її дії відсутній. Кошти за орендну плату видавалися відповідачем з порушенням касової дисципліни. Позивачем не було отримано орендну плату за 2017, 2018 та за 2019 роки, тобто за три роки. Строк довіреності сплив в 2017 році, бо так домовилися сторони і так вказано в реєстрі. Довіреність скасована позивачем, однак витяг з реєстру на даний час відсутній. Довіреність діяла до 2017 року. ОСОБА_1 в письмовому вигляді не повідомляв ОСОБА_2 та ФГ Берегове про скасування довіреності.

Представник відповідача Ступнік С.В. у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 було запропоновано ОСОБА_2 придбати у нього, у тому чи іншому вигляді, земельну ділянку. Так і відбулося, ОСОБА_1 отримав кошти за земельну ділянку і в подальшому жодним чином не вимагав її повернення у своє розпорядження. Відповідач ФГ Берегове виконувало всі свої зобов`язання за договором. В розпорядження відповідача була надана довіреність від імені ОСОБА_1 на уповноважену особу із правом, зокрема, на отримання орендної плати. В самій довіреності немає строку її дії. ОСОБА_1 мав право на відкликання даної довіреності, вчинивши відповідні нотаріальні дії, а також повідомивши про це довірену особу та певне коло третіх осіб, що мали відношення до даної довіреності, зокрема ФГ Берегове . Цього зроблено не було, хоча ОСОБА_1 знав про наявність договору оренди землі. Жодних звернень від позивача не було і відповідач сплачував орендну плату відповідно до наданої довіреності. З приводу неточностей в касових документах зазначив, що відповідно до проведеної експертизи дійсно підписи ставив не позивач, а інша особа. Такою особою є ОСОБА_2 , на ім`я якого ОСОБА_1 видав довіреність. Підстави розірвання договору на даний час відсутні, оскільки орендна плата виплачувалася. За договором оренди сума орендної плати становить 5% нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становило 4019,46грн. За 2015 рік було сплачено орендної плати в сумі 5868,74грн, за 2016 рік - 6789,47грн. У договорі оренди земельної ділянки не визначено іншу особу, яка може отримувати орендну плату. Орендна плата в 2015 році виплачувалася ОСОБА_1 , а в подальшому його довіреній особі - ОСОБА_2 . Чи передав ОСОБА_2 кошти ОСОБА_1 , не знає. Відомостей від ОСОБА_1 про скасування довіреності на підприємство не надходило.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що являється співвласником ФГ Берегове . Від ОСОБА_1 , точного часу не пам`ятає, надходили неодноразові пропозиції придбати в нього пай, оскільки йому були потрібні гроші, щоб зробити ремонт в будинку для його новоствореної сім`ї. Позивач наполягав на продажі, а тому згодом був підписаний довгостроковий договір оренди, ОСОБА_1 були надані кошти за пай, про що він надав розписку. Через пів року таким же чином був оформлений і другий пай. Після укладення договорів ОСОБА_1 виписав довіреність на його ім`я та віддав всі наявні документи на землю, а саме: державний акт та технічну документацію. Орендну плату після підписання договору оренди отримував він у касі підприємства відповідно до виписаної довіреності. ОСОБА_1 на момент укладення договору оренди було пояснено, що договір купівлі-продажу буде укладено після скасування мораторію на продаж землі, а до того часу буде діяти договір оренди на 46 років. Також ОСОБА_1 уповноважив його отримувати плату за землю. На даний час ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки. Грошові кошти за оренду земельної ділянки він не передавав ОСОБА_1 . Орендну плату отримував з 2015 року по 2020 рік.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, розглянувши справу в межах заявлених вимог, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,5186га, яка знаходиться в адміністративних межах Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, кадастровий номер 5323882200:00:025:0099, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.11.2013, зареєстрованого в реєстрі за №2-2424 (а.с.7, 10-13).

20.01.2014 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Берегове було укладено договір оренди землі вказаної земельної ділянки площею 3,5186га, яка знаходиться в адміністративних межах Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, кадастровий номер 5323882200:00:025:0099, строком на 46 років, за умовами якого орендодавець ОСОБА_1 передає, а орендар ФГ Берегове приймає у довгострокове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.65-71).

28 березня 2014 року ОСОБА_1 шляхом видачі нотаріально посвідченої довіреності уповноважив ОСОБА_2 бути його представником в органах місцевого самоврядування, державних адміністраціях, управліннях (відділах) Держземагентства України, землевпорядних організаціях, в органах реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна - Державній реєстраційній службі, органах нотаріату, судових органах тощо , з питань користування та розпорядження (з правом передачі в оренду, спільне використання тощо) на умовах за розсудом уповноваженої особи належними йому земельними ділянками, які розташовані за адресою: Давидівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області, кадастрові номери 5323882200:00:025:0100, 5323882200:00:025:0099, цільове призначення: для ведення товарного сільського виробництва. Для чого представнику надається право: 1. Підписувати та подавати від його імені заяви, в тому числі заяви про належність майна на праві особистої приватної власності тощо; 2. Подавати та отримувати необхідні довідки та документи, в тому числі довідку про відсутність (наявність) об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці, довідку про нормативну вартість земельної ділянки (технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки), експертний звіт (акт) про вартість земельної ділянки, довідку про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) за даними Державного земельного кадастру, витяг з Державного реєстру земель, витяг (свідоцтво) з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно; 3. Підписувати відповідні договори, правочини, документи, вносити зміни в укладені договори, правочини; 4. Отримувати гроші чи майно по укладеним договором, а також виконувати всі інші необхідні дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності та в рамках укладених на її підставі договорів (правочинів); 5. Здійснювати всі процесуальні дії, в тому числі - передача справи до товариського чи третейського суду, повна або часткова відмова від позову, зміна предмету позову, укладення мирової угоди, подача апеляційних та касаційних скарг на рішення, постанови та ухвали суду, пред`явлення виконавчих документів до стягнення, представляти його інтереси як позивача, відповідача та третьої особи; 6. Представляти його інтереси та здійснювати захист його прав в усіх державних органах, установах та підприємствах, в Державній виконавчій службі та інших органах Міністерства юстиції; 7. Представляти його інтереси та здійснювати захист його прав у відносинах з громадянами, підприємствами та їх об`єднаннями всіх форма власності; 8. Підписувати від його імені вимоги, претензії та відповіді на претензії, позовні заяви та відзиви на позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги та відзиви на скарги, клопотання тощо (а.с.8).

Інформація про вказану довіреність внесена до Єдиного реєстру довіреностей (а.с.9).

Після встановлення зазначених обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Із матеріалів справи встановлено, що спірний договір оренди зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.02.2014, номер запису 4597079 (а.с.12).

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За правилами ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України Про плату за землю ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.8 спірного договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4019,46грн, із якої вираховується податок з доходів орендодавця згідно з чинним законодавством.

У пункті 10 договору оренди зазначено, що орендна плата вноситься у такі строки: щорічно до 31 грудня.

За приписами ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, розірвання договору.

Згідно ч.1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч.1 ст.141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно п.42 спірного договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно зі ст.12, 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданих відповідачем відомостей виплати коштів в рахунок земельного паю за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, видаткового касового ордеру від 23.03.2020 встановлено, що ОСОБА_1 виплачено оренду плату за 2015 рік в сумі 11736грн за дві земельні ділянки по 5868грн за кожну, за 2015 рік - в сумі 13578,94грн за дві земельні ділянки по 6789,47грн за кожну, за 2017 рік - в сумі 19398,48грн за дві земельні ділянки по 9699,24грн за кожну, за 2018 рік - в сумі 19398,48грн за дві земельні ділянки по 9699,24грн за кожну, за 2019 рік - в сумі 11639,08грн та 23.03.2020 виплачено оренду плату в сумі 8000грн (а.с.26-31).

Висновок експерта (а.с.107-119), в якому зазначено, що підписи від імені ОСОБА_1 в рядку "Підпис про одержання" у відомості на виплату коштів в рахунок земельного паю за 2017 рік, відомості на виплату готівки №63 за 10.12.2018, відомості на виплату готівки №19 за 12.06.2020, відомості на виплату готівки №209 за 26.02.2020; в рядку "Одержав" у видатковому касовому ордері від 23.03.2020 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, не є достатнім доказом, що може підтвердити наявність обставин, які входять до предмета доказування у даній справі, оскільки у сукупності з іншими доказами не підтвержує факту систематичної невиплати відповідачем орендної плати за 2017-2019 роки.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 орендна плата за 2015-2019 роки виплачена у повному обсязі, тому доводи позивача та його представника про систематичну несплату відповідачем орендної плати не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються дослідженими судом належними та допустимими доказами.

Отже позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору оренди землі в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за 2017-2019 роки.

Доводи представника позивача в тій частині, що строк дії довіреності від 28.03.2014, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником з питань щодо користування та розпорядження на умовах за розсудом уповноваженої особи належними йому (ОСОБА_1) земельними ділянками з кадастровими номерами 5323882200:00:025:0100 та 5323882200:00:025:0099, складає три роки та довіреність була чинною до 28.03.2017, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

У пункті 1.1 Розділу 1 Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 28.12.2006 № 111/51.2. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2006 за № 1378/13252, зазначено, що єдиний реєстр довіреностей - це електронна база даних, що містить інформацію про довіреності (у тому числі їх дублікати), а також відомості про припинення їх дії.

Слід зазначити, що реєстрація довіреностей в Єдиному реєстрі - це технічна дія, під час вчинення якої реєстратор Єдиного реєстру (державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, дипломатичні представництва та консульські установи України, що мають доступ до Єдиного реєстру через інформаційну мережу Міністерства юстиції України) вносить записи до Єдиного реєстру про посвідчені довіреності, тобто реєстратор вносить зміст довіреності до Єдиного реєстру і інформація, що перенесена до Єдиного реєстру повинна відповідати тій інформації, що міститься в самій довіреності.

Як убачається зі змісту довіреності від 28.03.2014, виданої ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 (а.с.8), в ній не міститься положення щодо строку її дії, тому на підставі ч.1 ст.247 ЦК України вказана довіреність видана на невизначений стирок, у зв`язку з чим вона зберігає чинність до припинення її дії.

Отже, з огляду на викладене доводи представника позивача про те, що строк дії довіреності до 28.03.2017 є безпідставними.

Згідно ч.1-3 ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих доводів, що ОСОБА_1 скасував видану ним довіреність від 28.03.2014 та виконав свій обов`язок, передбачений ч.2 ст.249 ЦК України, повідомивши представника ОСОБА_2 та третю особу ФГ Берегове про скасування довіреності, або що ОСОБА_2 та ФГ Берегове знали, що дія довіреності припинилася.

Підсумовуючи все вище викладене суд зазначає, що позивачем не доведено систематичної несплати відповідачем орендної плати за 2017-2019 роки, оскільки як установлено судом із наявних у матеріалах справи доказів ФГ Берегове на законних підставах здійснювало виплату орендної плати представнику орендодавця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у вказаний період. Та обставина, що представник за довіреністю ОСОБА_2 не передавав довірителю ОСОБА_1 отриману ним - ОСОБА_2 орендну плату, не може бути підставою припинення права користування земельною ділянкою, а впливає лише на зміст правовідносин, що склались між довірителем ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_2 , які не підпадають під дію положень ЗК України, а регулюються главою 17 та 68 ЦК України.

З огляду на викладене суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди землі від 20.01.2014 б/н на земельну ділянку з кадастровим номером 5323882200:00:025:0099, загальною площею 3,5186га, яка розташована на території Давидівської сільської ради Пирятинського району, укладений ОСОБА_1 з ФГ Берегове , відповідно до якого зареєстровано право оренди 07.02.2014, номер запису 4597079, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з указаних вище підстав.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Частиною шостою статті 137 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.1, 2, 4, 5, 6, 12 ч.3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч.1 ст.182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.5 та 6 ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У розумінні положень ч.5 ст.137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що на підтвердження судових витрат відповідачем надано угоду №20 про надання адвокатських послуг (професійної правничої допомоги) від 08.04.2020, що укладена між ФГ Берегове (замовник) та адвокатом Ступніком С.В. (виконавець), що діє на підставі свідоцтва № 353 від 11.11.2002, відповідно до умов якої замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по наданню адвокатських послуг замовнику щодо захисту прав та інтересів замовника при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до замовника про розірвання договору оренди землі.

Відповідно до п.4.1 договору сторони погодили, що за надання адвокатських послуг, передбачених в п.1 угоди, замовник сплачує виконавцю винагороду, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 1000грн.

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 14.03.2021 виконавець - адвокат Ступнік С.В. передав, а замовник - ФГ Берегове прийняло послуги на суму 18000грн згідно договору № 20 про надання адвокатських послуг від 08.04.2020.

Доводи представника позивача про те, що відповідачем не надано документів, які б підтверджували, що відповідач вже оплатив адвокату його послуги, не заслуговують на увагу, оскільки однією з особливостей процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу є те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

З огляду на зазначене, а також враховуючи положення закону про те, що проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку неспівмірності витрат адвоката, суд не вбачає підстав для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Ступніка С.В. та уважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати в сумі 18000грн.

Керуючись ст.6-13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства Берегове про розірвання договору оренди - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства Берегове витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24.03.2021.

Суддя Н.В.Нагорна