Постанова

від 30.06.2021 по справі 544/379/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/379/20 Номер провадження 22-ц/814/1265/21Головуючий у 1-й інстанції Нагорна Н. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники справи:

представник позивача - адвокат Гавріш Н.С.

представник відповідача - адвокат Ступнік С.В.

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - адвоката Рябцевої Ярослави Григорівни

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року, ухвалене суддею Нагорною Н.В., повний текст рішення складено - 24 березня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Берегове про розірвання договору оренди, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2020 року представник позивача - адвокат Рябцева Я.Г. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства Берегове про розірвання договору оренди землі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер якої 5323882200:00:025:0099, площею 3,5186 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка розташована на території Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області. Позивачем 28.03.2014 р. була видана довіреність ОСОБА_2 на право розпоряджатися належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, у т. ч. укладати договори оренди, підписувати їх, отримувати грошові кошти по укладеним договорам тощо. Довіреність була посвідчена нотаріально та видана строком до 28.03.2017 р., що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 28.03.2014 р. за № 26540235. У листопаді 2019 року із даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 дізнався, що між ним та Фермерським господарством Берегове укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 46 років з орендною платою, яка складає 5% від нормативної грошової оцінки об`єкта оренди за один рік і становить 4 019,46 грн. Право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.02.2014 р., номер запису про речове право 4597079, тобто, договір був укладений між ФГ Берегове та невідомою позивачу особою, оскільки 20.01.2014 р. ОСОБА_1 нікого не уповноважував на підписання жодних документів на розпорядження належним йому майном, у тому числі і земельною ділянкою з кадастровим номером 5323882200:00:025:0099, площею 3,5186 га. Крім того, з моменту укладення і до цього часу позивач не отримував і не отримує орендну плату, а відповідач користується земельною ділянкою з кадастровим номером 5323882200:00:025:0099, площею 3,5186 га. Посилаючись на положення ЦК України, ЗК України, Закону України Про оренду землі та враховуючи, що відповідач своїх обов`язків не виконує, орендну плату не сплачує, чим порушує умови договору, позивач просить суд розірвати договір оренди землі від 20.01.2014 р., б/н, на земельну ділянку з кадастровим номером 5323882200:00:025:0099, загальною площею 3,5186 га, яка розташована на території Давидівської сільської ради Пирятинського району, укладений з Фермерським господарством Берегове , відповідно до якого зареєстровано право оренди 07.02.2014 р., номер запису 4597079, та стягнути на користь позивача понесені судові витрати.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства Берегове про розірвання договору оренди - відмовлено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства Берегове витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено систематичної несплати відповідачем орендної плати за 2017-2019 роки, оскільки судом встановлено, що ФГ Берегове на законних підставах здійснювало виплату орендної плати представнику орендодавця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у вказаний період. Та обставина, що представник за довіреністю ОСОБА_2 не передавав довірителю ОСОБА_1 отриману ним, ОСОБА_2 , орендну плату, не може бути підставою припинення права користування земельною ділянкою, а впливає лише на зміст правовідносин, що склались між довірителем ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_2 , які не підпадають під дію положень ЗК України, а регулюються главою 17 та 68 ЦК України. З вказаних підстав суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги про дострокове розірвання договору оренди землі від 20.01.2014 б/н на земельну ділянку з кадастровим номером 5323882200:00:025:0099, загальною площею 3,5186 га, яка розташована на території Давидівської сільської ради Пирятинського району, укладеного ОСОБА_1 з ФГ Берегове , відповідно до якого зареєстровано право оренди 07.02.2014, номер запису 4597079, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Рябцева Я.Г., просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не були враховані всі обставини справи, які стосувались правових підстав отримання ОСОБА_2 грошових коштів від ФГ Берегове , що призвело до порушення судом норм матеріального права. Зазначає, що ОСОБА_1 , починаючи з 2016 року до дати подання позову, не отримував від відповідача орендної плати. Звертає увагу, що відповідно до висновків експерта за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи, відомо, що підписи від його імені в рядку Підпис про одержання у відомості на виплату коштів в рахунок земельного паю за 2017 рік, у відомості на виплату готівки №63 від 10.12.2018 року, у відомості на виплату готівку № 19 за 12.06.2020 року, у відомості на виплату готівки № 209 за 26.02.2020 у рядку одержав , у видатковому ордері від 23.03.2020 виконані не позивачем, а іншою особою,тому відповідач систематично порушував свої обов`язки в частині розміру сплаченої орендної плати (п.8 договору) та в частині термінів оплати орендних платежів (п.10 договору). Вважає, що судом першої інстанції було не правильно кваліфіковано відносини між позивачем, як довірителем, та повіреною особою ОСОБА_2 та помилково встановлено, що ОСОБА_2 , як уповноважена особа, на підставі виданої йому довіреності, отримав орендні платежі від відповідача, а отже відповідач виконував свої зобов`язання щодо виплати позивачу орендної плати. Також звертає увагу, що ОСОБА_2 є засновником відповідача, одночасно є сином керівника та засновника відповідача та одночасно братом іншого засновника. Вважає, що відповідачу достеменно було відомо, що ОСОБА_2 у довірливих з позивачем відносинах одночасно представляв його інтереси та інтереси відповідача в частині отримання орендних платежів за користування відповідачем земельною ділянкою. Відповідач з метою приховати факти невиплати орендних платежів на користь позивача використав надану позивачем довіреність в своїх протиправних діях. Вважає, що ОСОБА_3 всупереч ст. 203 ЦК України діяв недобросовісно. Інших доказів, які б в дійсності підтверджували виплати на користь позивача орендних платежів, відповідач не надав. Вказує, що судом неправильно розподілені судові витрати.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Ступнік С.В. проосить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,5186 га, яка знаходиться в адміністративних межах Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, кадастровий номер 5323882200:00:025:0099, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.11.2013 р., зареєстрованого в реєстрі за №2-2424 (а.с. 7,10-13).

20.01.2014 р. між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Берегове укладено договір оренди землі вказаної земельної ділянки площею 3,5186 га, яка знаходиться в адміністративних межах Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, кадастровий номер 5323882200:00:025:0099, строком на 46 років, за умовами якого орендодавець ОСОБА_1 передає, а орендар ФГ Берегове приймає у довгострокове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 65-71).

28 березня 2014 року ОСОБА_1 шляхом видачі нотаріально посвідченої довіреності уповноважив ОСОБА_2 бути його представником в органах місцевого самоврядування, державних адміністраціях, управліннях (відділах) Держземагентства України, землевпорядних організаціях, в органах реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна - Державній реєстраційній службі, органах нотаріату, судових органах тощо з питань користування та розпорядження (з правом передачі в оренду, спільне використання тощо) на умовах за розсудом уповноваженої особи належними йому земельними ділянками, які розташовані за адресою: Давидівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області, кадастрові номери 5323882200:00:025:0100, 5323882200:00:025:0099, цільове призначення: для ведення товарного сільського виробництва. Для чого представнику надається право: 1. Підписувати та подавати від його імені заяви, в тому числі заяви про належність майна на праві особистої приватної власності тощо. 2. Подавати та отримувати необхідні довідки та документи, в тому числі довідку про відсутність (наявність) об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці, довідку про нормативну вартість земельної ділянки (технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки), експертний звіт (акт) про вартість земельної ділянки, довідку про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) за даними Державного земельного кадастру, витяг з Державного реєстру земель, витяг (свідоцтво) з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно. 3. Підписувати відповідні договори, правочини, документи, вносити зміни в укладені договори, правочини. 4. Отримувати гроші чи майно по укладеним договором, а також виконувати всі інші необхідні дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності та в рамках укладених на її підставі договорів (правочинів). 5. Здійснювати всі процесуальні дії, в тому числі - передача справи до товариського чи третейського суду, повна або часткова відмова від позову, зміна предмету позову, укладення мирової угоди, подача апеляційних та касаційних скарг на рішення, постанови та ухвали суду, пред`явлення виконавчих документів до стягнення, представляти його інтереси як позивача, відповідача та третьої особи. 6. Представляти його інтереси та здійснювати захист його прав в усіх державних органах, установах та підприємствах, в Державній виконавчій службі та інших органах Міністерства юстиції. 7. Представляти його інтереси та здійснювати захист його прав у відносинах з громадянами, підприємствами та їх об`єднаннями всіх форма власності. 8. Підписувати від його імені вимоги, претензії та відповіді на претензії, позовні заяви та відзиви на позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги та відзиви на скарги, клопотання тощо (а.с. 8).

Інформація про вказану довіреність внесена до Єдиного реєстру довіреностей (а.с. 9).

Судом першої інстанції встановлено, що спірний договір оренди зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.02.2014 р., номер запису 4597079 (а.с. 12).

Згідно п.8 спірного договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4 019,46 грн., із якої вираховується податок з доходів орендодавця згідно з чинним законодавством.

У пункті 10 договору оренди зазначено, що орендна плата вноситься у такі строки: щорічно до 31 грудня.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч.1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно п. 42 спірного договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

З наданих відповідачем відомостей виплати коштів в рахунок земельного паю за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, видаткового касового ордеру від 23.03.2020 р. встановлено, що ОСОБА_1 виплачено оренду плату за 2015 рік в сумі 11 736 грн. за дві земельні ділянки по 5 868 грн. за кожну; за 2015 рік - в сумі 13 578,94 грн. за дві земельні ділянки по 6 789,47грн. за кожну; за 2017 рік - в сумі 19 398,48 грн. за дві земельні ділянки по 9 699,24 грн. за кожну; за 2018 рік - в сумі 19 398,48 грн. за дві земельні ділянки по 9 699,24 грн. за кожну; за 2019 рік - в сумі 11 639,08 грн. та 23.03.2020 року виплачено оренду плату в сумі 8 000 грн. (а.с. 26-31).

Згідно висновка експерта №667 від 31.12.2020 р. підписи від імені ОСОБА_1 в рядку "Підпис про одержання" у відомості на виплату коштів в рахунок земельного паю за 2017 рік, відомості на виплату готівки №63 за 10.12.2018 р., відомості на виплату готівки №19 за 12.06.2020 р., відомості на виплату готівки №209 за 26.02.2020 р.; в рядку "Одержав" у видатковому касовому ордері від 23.03.2020 р. виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 107-119).

В цій частині, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що, вказаний висновок експерта не є достатнім доказом, що може підтвердити наявність обставин, які входять до предмета доказування у даній справі, оскільки у сукупності з іншими доказами не підтвержує факту систематичної невиплати відповідачем орендної плати за 2017-2019 роки.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 орендна плата за 2015-2019 роки виплачена у повному обсязі, а доводи позивача та його представника про систематичну несплату відповідачем орендної плати не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються дослідженими судом належними та допустимими доказами.

Позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору оренди землі в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за 2017-2019 роки.

Доводи представника позивача в тій частині, що строк дії довіреності від 28.03.2014 р., якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником з питань щодо користування та розпорядження на умовах за розсудом уповноваженої особи належними йому (Скрипці) земельними ділянками з кадастровими номерами 5323882200:00:025:0100 та 5323882200:00:025:0099, складає три роки і вона була дійсною до 28.03.2017 р., не заслуговують на увагу з огляду на те, що відповідно до ч.1 ст. 247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

У пункті 1.1 Розділу 1 Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 28.12.2006 № 111/51.2. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2006 за № 1378/13252, зазначено, що Єдиний реєстр довіреностей - це електронна база даних, що містить інформацію про довіреності (у тому числі їх дублікати), а також відомості про припинення їх дії. Реєстрація довіреностей в Єдиному реєстрі - це технічна дія, під час вчинення якої реєстратор Єдиного реєстру (державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, дипломатичні представництва та консульські установи України, що мають доступ до Єдиного реєстру через інформаційну мережу Міністерства юстиції України) вносить записи до Єдиного реєстру про посвідчені довіреності, тобто реєстратор вносить зміст довіреності до Єдиного реєстру і інформація, що перенесена до Єдиного реєстру повинна відповідати тій інформації, що міститься в самій довіреності.

Як встановлено судом першої інстанції, зі змісту довіреності від 28.03.2014, виданої ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 , вбачається, що в ній не міститься пункт щодо строку її дії, тому на підставі ч.1 ст.247 ЦК України вказана довіреність видана на невизначений строк, у зв`язку з чим вона зберігає чинність до припинення її дії, а доводи представника позивача про те, що строк дії довіреності - до 28.03.2017 р., то вони є безпідставними.

Крім цього, як зазначив суд першої інстанції, згідно ч.1-3 ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих доводів, що ОСОБА_1 скасував видану ним довіреність від 28.03.2014 р. та виконав свій обов`язок, передбачений ч.2 ст. 249 ЦК України, повідомивши представника ОСОБА_2 та третю особу ФГ Берегове про скасування довіреності, або що ОСОБА_2 та ФГ Берегове знали, що дія довіреності припинилася.

В частині вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, суд першої інстанції виходив з наступного.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

У разі недотримання вимог ч.4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України ).

Частиною шостою статті 137 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.1, 2, 4, 5, 6, 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч.1 ст.182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У розумінні положень ч.5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження судових витрат відповідачем надано угоду №20 про надання адвокатських послуг (професійної правничої допомоги) від 08.04.2020, що укладена між ФГ Берегове (замовник) та адвокатом Ступніком С.В. (виконавець), що діє на підставі свідоцтва № 353 від 11.11.2002, відповідно до умов якої замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по наданню адвокатських послуг замовнику щодо захисту прав та інтересів замовника при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до замовника про розірвання договору оренди землі (а.с. 140).

Відповідно до п.4.1 договору сторони погодили, що за надання адвокатських послуг, передбачених в п.1 угоди, замовник сплачує виконавцю винагороду, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 1000 грн.

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 14.03.2021 виконавець - адвокат Ступнік С.В. передав, а замовник - ФГ Берегове прийняло послуги на суму 18000грн згідно договору № 20 про надання адвокатських послуг від 08.04.2020 р. (а.с. 141).

Доводи представника позивача про те, що відповідачем не надано документів, які б підтверджували, що відповідач вже оплатив адвокату його послуги, то суд першої інстанції виходив з того, що вони не заслуговують на увагу, оскільки однією з особливостей процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу є те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

З огляду на зазначене, а також враховуючи положення закону про те, що проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку неспівмірності витрат адвоката, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відсутні підстави для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Ступніка С.В. та визнав за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати в сумі 18 000 грн.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Предметом даного спору є розірвання договору оренди землі від 20.01.2014 р. з підстав не сплати відповідачем орендної плати, що є порушенням умов договору.

Оцінюючи надані сторонами докази в цій частині, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачем не доведені підстави позову, тому задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не у повній мірі досліджені надані відповідачем документи та помилково прийнято до уваги, що орендні платежі здійснювалися у встановлені договором розмірах та сроки, що призвело до ухвалення незаконного рішення, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки у позові позивач вказував, що він взагалі не отримував і не отримує орендну плату, тобто, позивач не посилався на порушення відповідачем розмірів та строків виплати орендної плати. Надані відповідачем до відзиву на позов ксерокопії відомостей про виплату орендної плати за 2015-2019 роки (а.с. 26-30) підтверджують факт сплати орендної плати на користь ОСОБА_1 . Щодо наявності у вказаних відомостях підпису іншої особи, а не позивача, то як встановлено судом першої інстанції, 28.03.2014 р. позивач видав на ім`я ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність, зокрема, і на право отримувати гроші чи майно по укладеним договорам (п.4 довіреності ) (а.с. 8). Вказана довіреність не містить строк, на який вона видана, а тому у відповідносіт до вимог ч. 1 ст. 247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності, якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей (а.с. 9) не містить даних про те, що довіреність була видана позивачем строком до 28.03.2017 р., як про це зазначає позивач у позові. Матеріали справи не містять відомостей про припинення дії довіреності, отже вона є чинною.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно кваліфіковані відносини між позивачем, як довірителем, та повіреною особою ОСОБА_2 , який є одним із засновників відповідача, і що саме він від імені позивача отримував орендні платежі, якими розпоряджався на власний розсуд, оскільки позивачем визнається факт видачі на ім`я ОСОБА_2 довіреності на укладення договору оренди землі та отримання грошових коштів по укладеному договору. Правовідносини з приводу виконання (невиконання) умов цієї довіреності не є предметом даного спору і стосуються безпосередньо правовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Виконання чи невиконання ОСОБА_2 інших зобов`язань перед ОСОБА_1 не є підставою для розірвання договору оренди землі від 20.01.2014 р.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції хибно прийнято до уваги те, що ОСОБА_2 , як уповноважена особа, на підставі виданої йому довіреності отримував орендні платежі від відповідача, а отже відповідач виконував свої зобов`язання щодо виплати позивачу орендної плати, також не заслуговують з вище зазначених підстав. Доводи в апеляційній скарзі щодо членства фермерського господарства, родинних відносин, пов`язаних осіб не містяться у підставах позову та не впливають на законність ухваленого рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не повідомив ОСОБА_1 про те, що він не може виконувати доручення у вигляді отриманння грошових коштів за договором оренди, оскільки є співвласником ФГ Берегове , що ОСОБА_2 діяв недобрососвісно, то ці доводи не заслуговуують на увагу, оскільки виходять за межі предмета спору.

Доводи ареляційної скарги про те, що договір оренди землі укладений позивачем особисто, а значить у ОСОБА_2 не було повноважень на отримання орендної плати по довіреності, що довіреність взагалі не передбачає можливості ОСОБА_2 розпоряджатися отриманими грошовими коштами на свій розсуд, то з матеріалів справи вбачається, що довіреність є чинною, а правовідносини між позивачем та ОСОБА_2 з приводу розпорядження грошовими коштами на свій розсуд не є предметом даного спору.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку експерта №667 від 31.12.2020 р. та не обгрунтував мотивів його відхилення, оскільки це не відповідає дійсності, суд першої інстанції послався на вказаний висновок експерта та навів мотиви, з яких визнав його недостатнім доказом тих обставин, які входять до предмету доказування у справі.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції принципу рівності учасників цивільного процесу, зокрема відносно того, що суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача надати додаткові пояснення з приводу взаємовідносин позивача та допитаного свідка ОСОБА_2 , оскільки ці доводи не впливають на законність рішення суду, а правовідносини між позивачем та ОСОБА_2 не є предметом спору.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині стягнення витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн., оскільки в цій частині рішення суду першої інстанції повно мотивовано та є законним.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рябцевої Ярослави Григорівни - залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 червня 2021 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов