Постанова

від 17.03.2021 по справі 457/91/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 457/91/19 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/811/3343/19 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.,

секретар - Жукровська Х.І.,

з участюпредставника апелянта адвоката Клим`юк О.С., представника позивача адвоката Тунського А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Нотіс-2006 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 09 серпня 2019 року, постановлене в складі головуючого - судді Марчука В.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Нотіс-2006 про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Нотіс-2006 і з врахуванням уточнених позовних вимог просив про відшкодування майнової шкоди в розмірі 57 765 грн. 60 коп. та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. 00 коп. Позов мотивований тим, що 09 грудня 2018 року на його автомобіль марки MercedesBenz ML 350, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок пориву вітру впала неналежним чином закріплена дерев`яна конструкція, що була встановлена на території готелю Світязь , розташованого по вул. Суховоля, 25 у м. Трускавці Львівської області. Внаслідок падіння дерев`яної конструкції його автомобілю було заподіяно механічні ушкодження, а саме: пошкоджено праву фару, пошкоджено праві двері, праве переднє крило, праву передню стійку та передній бампер. Відповідно до рахунку-фактури від 10 грудня 2018 року вартість ремонту транспортного засобу становить 57 765,60 грн. Просив позов задовольнити в повному об`ємі, а також стягнути з відповідача на його користь вказану суму та 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 09 серпня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Нотіс-2006 у користь ОСОБА_1 57 765,60 грн. матеріальної шкоди та 8 000, 00 грн. моральної шкоди, а всього 65 765,60 грн., 768, 40 грн. судового збору та 6 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 09 серпня 2019 року оскаржив відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Нотіс-2006 . В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Стверджує, що судом першої інстанції задоволено клопотання позивача про виклик свідків з порушенням норм процесуального права.

Звертає увагу на те, що жодного акту про пошкодження автомобіля працівниками поліції не складався, а було складено лише протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується, з якого не встановлено, що шкоду було завдано майном відповідача, однак не зазначено внаслідок чого і які саме пошкодження автомобілю були спричинені. При цьому звертає увагу на те, що жодним доказом не підтверджено факту пошкодження автомобіля позивача саме діями відповідача.

Вважає, що наявність рахунку-фактури не може бути підтвердженням заподіяння матеріальної шкоди та розміру такої, оскільки розмір такої шкоди може бути підтверджено лише висновком про проведення незалежної оцінки. Окрім того, позивачем не надано жодного доказу здійснення оплати за ремонт автомобіля. При цьому наголошує на тому, що посилання позивача на те, що основним видом діяльності особи, яка видала такий рахунок є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, не є доказом того, що зазначена особа має право проводити незалежну оцінку та визначати розмір заподіяної шкоди.

Також зазначає, що при задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, судом не встановлено, в чому саме були виражені моральні та душевні страждання позивача та яким чином порушено його життєвий устрій.

Вважає також, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про доведеність вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, оскільки на підтвердження таких суду не було надано жодного доказу.

Просить скасувати Трускавецького міського суду Львівської області від 09 серпня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

15 листопада 2019 року від ОСОБА_1 надійшов до Львівського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що відповідач у жодне судове засідання не з`явився, не надав жодного доказу на обґрунтування своїх заперечень та не спростував жодного доводу позовної заяви. Вважає, що рахунок-фактура є належним доказом розміру заподіяної позивачу шкоди та відповідач не скористався своїми процесуальними правами щодо надання інших доказів вартості матеріальної шкоди, а також не заявляв клопотання про проведення експертизи. Посилається на презумпцію вини особи, яка заподіяла шкоду у деліктних зобов`язаннях та зазначає, що якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди відповідає вимогам розумності, справедливостіта характеру моральних страждань, яких він зазнав внаслідок пошкодження його майна. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нотіс-2006 3 000, 00 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставіповно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу MercedesBenz ML 350, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 8).

З протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09 грудня 2018 року вбачається, що 09 грудня 2018 року близько 13 год. 20 хв. у АДРЕСА_1 поривом вітру було вирвано риштування, яке впало на автомобіль ОСОБА_2 та спричинило механічні пошкодження (а.с. 12). Вказана обставина також підтверджується електронним рапортом старшого інспектора-чергового Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області від 09 грудня 2018 року ОСОБА_3 (а.с. 13).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомості. Який розташований по АДРЕСА_1 належить Товариству з обмеженою відповідальністю Нотіс-2006 (а.с. 11).

З листа ГУНП у Львівській області від 11 грудня 2018 року вбачається, що за зверненням ОСОБА_1 проведено перевірку щодо падіння риштування на його автомобіль. У ході проведення перевірки інформація знайшла своє підтвердження. Встановлено, що пригода мала місце внаслідок сильного пориву вітру (а.с. 16).

Згідно з рахунком-фактурою № РЯ-0000110 від 10 грудня 2018 року вартість ремонтних робіт пошкодженого автомобіля становить 57 765, 60 грн.

Згідно пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової та моральної шкоди іншій особі;

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зобов`язанняпровідшкодуванняшкоди-цеправовідношення,усилуякогооднасторона(потерпілий)маєправовимагативідшкодуваннязавданоїшкоди,аіншасторона(боржник)зобов`язанавідшкодуватизавданушкодувповномурозмірі.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

При цьому, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.

Відповідно до частини першої та другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Саме такі висновки щодо застосування наведених вище норм права викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18), які слід враховувати в силу приписів частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOVv.BULGARIA,№68490/01,§62,ЄСПЛ,12липня2007року).

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що позивачем надав достатньо доказів про наявність факту заподіяння шкоди його майну, обґрунтовано розмір заподіяної шкоди, а відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у її заподіянні, як і не спростовував розмір шкоди, хоча це його процесуальний обов`язок, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що наявні умови, необхідні для компенсації відшкодування майнової шкоди, а відтак і обґрунтовано задовольнив позов. Також встановивши, що позивачу завдана моральна шкода, у зв`язку із пошкодженням його майна, суд першої інстанції, з урахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди.

Щодо доводів апеляційної скарги про невірний розподіл судових витрат, а саме стягнення витрат на правничу допомогу без наявності доказів оплати такої, колегія суддів виходить з того, що відшкодуванню підлягають такі витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21січня 2021року у справі № 280/2635/20 (провадження №К/9901/29763/20). Окрім цього, матеріали справи не містять відомостей, що відповідач в суді першої інстанції подавав обґрунтоване клопотання про зменшення розміру цих витрат.

Пунктом першим частини першої ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія судді в приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні.

Відповіднодо ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів ст.141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу витрат по сплаті судового збору, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

В той же час, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача 3 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, надану йому в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ч.1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних протии України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших протии України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited протии України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський протии України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування по справі.

З Договору про надання правничої допомоги та Додаткового договору від 11 листопада 2019 року до нього вбачається, що з метою отримання правничої допомоги ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги з Адвокатським об`єднанням Право. Порядок в особі адвоката Тунського А.Р. (а.с. 17, 153). Пункт 3.7 Договору передбачає, що за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, що полягає у підготовці відзиву на апеляційну скаргу на Рішення Трускавецького міського суду від 09.08.2019 року у справі № 457/91/19, ОСОБА_1 сплачує плату у розмірі 3 000 грн. 00 коп., котра повинна бути внесена не пізніше 15 листопада 2019 року та не залежить від розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

В Акті про надання правової допомоги до Договору № 4 від 12 листопада 2019 року зазначено, що адвокат виконав зобов`язання надав правову допомогу клієнту, а клієнт отримав правову допомогу, зокрема йдеться про підготовку відзиву на апеляційну скаргу. Вартість наданої правової допомоги згідно договору становить 3 000 грн. 00 коп.

На підтвердження зазначених витрат апеляційному суду надано квитанцію про оплату на суму 3 000 грн. 00 коп. ( а.с. 155).

А відтак, колегія суддів приходить до переконання, що стягнення 3 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 є обґрунтованим, враховуючи складність справи, кваліфікацію адвоката, час затрачений в судових засіданнях.Такий розмір винагороди є співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.Тому заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є підставною і підлягає до задоволення.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах РуїсТоріха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система (пункти 34-35). В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування оскаржуваного судового рішення та цієї постанови достатніми.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нотіс-2006 - залишити без задоволення.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 09 серпня 2019 року- залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нотіс-2006 на користь ОСОБА_1 3 000 грн. 00 коп. понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 березня 2021 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.