Постанова

від 04.03.2021 по справі 914/262/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2021 р. Справа №914/262/20

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів: Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

за участю представників сторін від:

позивача: Карасюк М.В. - неналежне представництво;

відповідача: не з`явився;

третіх осіб: не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Західне відділення Центру антарктичних досліджень України - «УКРА» , м. Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.2020, повний текст - 26.10.2020 (суддя Галамай О.З.)

у справі № 914/262/20

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Західне відділення Центру антарктичних досліджень України -«УКРА» , м. Львів

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні позивача: Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» , м.Львів

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні відповідача: Львівської обласної організації «Всеукраїнська Спілка Автомобілістів» , м. Львів

про звільнення незаконно займаного нежитлового приміщення (виселення)

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Західне відділення Центру антарктичних досліджень України УКРА , за участю третьої особи-1 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівське комунальне підприємство Агенція ресурсів Львівської міської ради та третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівська обласна організація Всеукраїнська Спілка Автомобілістів про звільнення незаконно займаного нежитлового приміщення (виселення).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про припинення договору оренди у зв`язку із закінченням строку його дії, однак відповідач орендовані приміщення не звільнив та продовжує їх використовувати за відсутності будь-якої правової підстави.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.10.2020 позов задоволено. Зобов`язано ТОВ Західне відділення Центру антарктичних досліджень України -"УКРА" повернути об`єкт оренди шляхом виселення з приміщення загальною площею 89, 9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 23.

Рішення суду мотивоване тим, що, скерувавши повідомлення про припинення договірних відносин на адресу відповідача, позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до орендаря. Такі дії орендодавця свідчать про добросовісність звернення до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що заяву позивача про припинення дії договору не отримував, а подані позивачем докази скерування повідомлення із запереченнями щодо поновлення строку дії договору оренди є неналежними, оскільки такі спростовуються листом АТ Укрпошта від 13.12.2019, згідно якого на адресу ТОВ Західне відділення Центру антарктичних досліджень України УКРА за період з 25.09.2019 по 01.11.2019 рекомендована кореспонденція від Управління комунальної власності Львівської міської ради не надходила. Також звернув увагу, що повідомлення містить дані про відправлення кореспонденції від відправника ЛМР (адм.-госп.упр.), який не є структурним підрозділом позивача, тому ствердив, що такі докази скерування не підтверджують обставин повідомлення орендодавцем про припинення договірних відносин.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує покликанням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, згідно якої негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Крім цього, позивач зазначає, що лист АТ Укрпошта від 13.12.2019 жодним чином не спростовує наданих суду доказів надсилання позивачем на адресу відповідача повідомлення №2302-вих-4649 від 07.10.2019 за реєстрованим поштовим відправленням за №7900601786547) про припинення договору оренди та не підтверджує доводів відповідача про те, що на адресу відповідача за період з 25.09.2019 по 01.11.2019 не надходила рекомендована кореспонденція.

На адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника у справі у Львівському апеляційному суді.

Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

З аналізу ст. 202 ГПК України випливає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначення необов`язкової явки сторін у дане судове засідання, надання пояснень у попередньому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вищезазначеного клопотання.

Інших клопотань від учасників процесу не надходило.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 28.09.2007 між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергосервісна компанія Західне відділення Центру антарктичних досліджень України (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна № Ш-5594-7, відповідно до розділу 1 якого орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 30.03.2007 № 253-О, договору оренди від 10.02.2006 № Ш-4082-6 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі об`єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП Замарстинів-400 , надалі балансоутримувач ( в подальшому - балансоутримувачем є Львівське комунальне підприємство Агенція ресурсів Львівської міської ради відповідно до акту приймання-передачі від 29.03.2019 (а.с.77)).

Об`єктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лобачевского, 23 загальною площею 89, 9 кв.м з індексами приміщень10-14 - 10-22, відповідно до даних технічного паспорта ЛОБТІ від 14.01.2000 № 740. Вартість об`єкта оренди відповідно до звіту про експертну оцінку, затвердженого наказом від 31.07.2007 № 375-е, станом на 01.05.2007 становить 193 980, 00 грн (а.с. 7-10).

Згідно п.п. 2.1, 3.1, 4.1, 4.3, 4.8, 9.1-9.4 вищезазначеного договору об`єкт оренди буде використовуватись орендарем для службових потреб.

У зв`язку з фактичним використанням орендарем об`єкта оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного Договору.

Термін дії договору оренди визначено на 2 роки 364 дні: з 28.09.2007 до 27.09.2010 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Чинність договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем; загибелі об`єкта оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди.

Об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1 цього договору.

При передачі об`єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами.

Після закінчення строку дії договору його продовження буде здійснюватись у порядку, передбаченому ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Підписавши договір, сторони підтвердили, що позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лобачевского, 23 загальною площею 89, 9 кв.м.

Як підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі -УКВ ДЕР ЛМР) №94-с від 28.12.2007 (про надання в суборенду приміщення на термін до 27.09.2010) та договору №1 про співробітництво та спільну діяльність від 10.01.2007 (згідно п.2.7 договору термін дії - до 10.01.2010), вищевказаний об`єкт оренди був переданий в суборенду Львівській обласній організації Всеукраїнської спілки автомобілістів.

Як встановлено місцевим господарським судом, інших наказів УКВ ДЕР ЛМР не видавало. Отже, на час виникнення спірних правовідносин під час розгляду справи судом з`ясовано, що договір суборенди припинив свою дію.

Основний договір оренди (№Ш-5594-7) був неодноразово пролонгований з урахуванням пункту 4.3 цього договору. Востаннє договір №Ш-5594-7 пролонговано до 25.09.2019.

Однак, 09.10.2019 позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 2302-вих-4649 від 07.10.2019 про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням строку дії договору № Ш-5594-7 від 28.09.2007, що підтверджено належним чином засвідченою ксерокопією списку згрупованих рекомендованих відправлень від 08.10.2019, фіскальним чеком від 09.10.2019.

Як підтверджується копією списку згрупованих поштових відправлень від 08.10.2019, позивач направив в адресу (вул. Лобачевського, 23, м. Львів) ТОВ Західне відділення центру антарктичних досліджень України повідомлення № 2302-вих-4649 від 07.10.2019 (поштове відправлення із штрих-кодовим індикатором відправлення № 7900601786547).

Список згрупованих рекомендованих повідомлень від 08.10.2019 скріплений відбитком календарного штемпеля органу поштового зв`язку, фіскальний чек про надіслання семи рекомендованих листів датований 09.10.2019.

Також позивачем долучено відстеження із сайту АТ Укрпошта , згідно якого відправлення № 7900601786547, яким направлено повідомлення № 2302-вих-4649 від 07.10.2019 про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням строку дії договору № Ш-5594-7 від 28.09.2007, було повернуто 09.11.2019 позивачу поштовим відділенням зв`язку.

Таким чином, вважаючи, що договір оренди є припиненим, однак відповідач продовжує безпідставно користуватись нерухомим майном, позивач звернувся з позовом про виселення відповідача у примусовому порядку.

Оцінка суду.

Відповідно до ст.ст. 759, 764 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи, що предметом спору є орендоване комунальне майно, на ці правовідносини поширюється також дія Закону України Про оренду державного та комунального майна № 2269-XII.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

А отже, заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Необхідно зазначити, що чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.

Разом з тим, орендуючи спірне майно, відповідач діє як суб`єкт господарювання в межах господарських правовідносин, забезпечуючи себе необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (ст.3 Господарського кодексу України).

Обов`язковою передумовою здійснення господарської діяльності є державна реєстрація суб`єкта господарювання, що забезпечує реалізацію принципів публічності, загальновідомості і достовірності даних про господарюючих суб`єктів; відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу підприємця, як місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець вступає у повсякденні відносини з іншими суб`єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з підприємцем у господарській діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов`язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором. Звідси, зокрема, випливає обов`язок підприємця забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до підприємця письмово в розумний строк.

Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України та ч.2 ст.17 вищезгаданого Закону, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця.

Наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судами обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства (Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з відомостями, які внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: м. Львів, вул. Лобачевського, 23. Таку ж юридичну адресу відповідач вказав у договорі оренди.

Отже, судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що скерувавши повідомлення про припинення договірних відносин на адресу відповідача: м. Львів, вул. Лобачевського, 23, позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення інформації до орендаря про припинення дії договору. Такі дії орендодавця свідчать про добросовісність звернення до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах.

Згідно з п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку № 270 від 5.03.2009 у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Як підтверджується матеріалами справи, згідно поштового відстеження за № 7900601786547, таке відправлення відправлено 09.10.2019 та повернуто за зворотною адресою 09.11.2019.

Отже, поштове відправлення № 7900601786547 після закінчення місячного строку його зберігання, повернуто відправнику, як і передбачено вищезазначеними Правилами надання поштового зв`язку.

А отже, отримання поштової кореспонденції залежало від волевиявлення самого відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійсненням ним такої діяльності.

Щодо покликань апелянта на те, що докази скерування повідомлення із запереченнями щодо поновлення строку дії договору оренди є неналежними, оскільки такі спростовуються листом АТ Укрпошта від 13.12.2019, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як підтверджується матеріалами справи, докази надсилання поштової кореспонденції містять відтиск поштового штемпеля, що свідчить про її відправлення. Більше того, позивачем подано відстеження поштової кореспонденції, зареєстроване на сайті АТ Укрпошта , з якого вбачається, що така повернута відділенням поштового зв`язку 09.11.2019.

Одночасно суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно п.10 вищезазначених Правил оператори поштового зв`язку зобов`язані забезпечувати таємницю інформації у сфері надання послуг поштового зв`язку. А отже, позивачем не зазначено, на підставі якого нормативно-правового акту надана така інформація АТ Укрпошта , та яким нормативно-правовим актом передбачено можливість доступу АТ Укрпошта до інформації щодо поштових відправлень та надання інформації окремим особам щодо таких відправлень.

Щодо доводів апелянта про те, що повідомлення про припинення договірних відносин містить дані про відправлення кореспонденції від відправника ЛМР (адм.-госп.упр.), який не є структурним підрозділом позивача, а тому такі докази скерування не підтверджують обставин повідомлення орендодавцем про припинення договірних відносин, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

У списку згрупованих відправлень від 08.10.2019, поданих в Управління інформаційних послуг Департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради зазначено, що відправником є саме Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

Згідно з п.2.1.6 Положення про департамент адміністративних послуг Львівської міської ради, до його повноважень віднесено забезпечення доставлення документів посадовим особам міської ради, суб`єктам надання адміністративних послуг та відправлення поштової кореспонденції.

А тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що повідомлення про припинення договірних відносин, яке підписане начальником Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, є належним та допустимим доказом, а його фактичне відправлення здійснено відповідним органом Львівської міської ради в межах наданих йому повноважень.

Крім цього, необхідно зазначити, що суб`єкт відправлення кореспонденції, вказаний на поштовому конверті, з огляду на належно підписаний лист начальника Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про припинення договірних відносин, немає правового значення для вирішення спору.

Апеляційний господарський суд також зазначає таке.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Brualla Gomez de La Torre v. Spain від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування вірогідності доказів , на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції ( J.K. AND OTHERS v. SWEDEN ) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом ( beyond reasonable doubt ). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей . Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри .

З огляду на вищевикладене, докази про відправлення поштової кореспонденції, а саме: фіскальний чек, список згрупованої кореспонденції та відстеження за трекінгом, які подані позивачем у підтвердження факту надсилання відповідачу листа про припинення договору, дозволяє суду дійти висновку, що такий факт скоріше був (мав місце), аніж не був.

Тобто, наявність належних доказів про відправлення поштової кореспонденції, покликання апелянта на лист АТ Укрпошта , згідно якого на адресу відповідача за період з 25.09.2019 по 01.11.2019 рекомендована кореспонденція від Управління комунальної власності Львівської міської ради не надходила, свідчить про те, що більш вірогідними є докази, подані позивачем на підтвердження своїх вимог щодо припинення договірних відносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди є припиненим відповідно до ст.26 Закону, згідно якого договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

З огляду на вищевикладене, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.2020 у справі №914/262/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Західне відділення Центру антарктичних досліджень України - «УКРА» , м. Львів - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Справу повернути до місцевого господарського суду.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Матущака О.І. та члена- колегії суддів Якімець Г.Г., повний текст постанови підписано 25.03.2021.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець