Постанова

від 16.03.2021 по справі 922/3108/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. Справа № 922/3108/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

за участю представників:

від Харківської обласної прокуратури: Трофіменко О.О. - на підставі посвідчення від 03.12.2020 №058452;

від 1-го відповідача: не з`явився;

від 2-го відповідача: Коваленко О.В., адвокат - на підставі ордера від 24.02.2021 серії АХ №1041545;

від 3-го відповідача: Коваленко О.В., адвокат - на підставі ордера від 24.02.2021 серії АХ №1041543;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м.Харків,

на рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 (суддя Ольшанченко В.І. ), ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові о 13год 21хв, повний текст якого складений 31.12.2020,

у справі №922/3108/19

за позовом: Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, м.Дергачі, Харківська область,

до 1-го відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків,

до 2-го відповідача: Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Васильків, Київська область,

до 3-го відповідача: Фермерського господарства ВЕЕТ , с.Мурафа, Краснокутський район, Харківська область,

про скасування наказу та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування реєстрації та повернення земельних ділянок у відання держави,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 у справі №922/3108/19 у позові відмовлено повністю (т.3, а.с. 48-56).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що надання Головним управлінням Держземагенства у Харківській області ОСОБА_1 на підставі наказу від 11.11.2014 №2991-СГ в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), розташованих за межами населених пунктів Козіївської сільської ради на території Краснокутського району Харківської області, загальною площею 72,5989 га та подальша передача їх ФГ ВЕЕТ шляхом укладання додаткових угод до договорів оренди є порушенням вимог статей 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України. Крім того, суд зазначив, що позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі та скасування їх державної реєстрації, а також позовні вимоги про повернення у відання держави спірних земельних ділянок є похідними від первісних позовних вимог.

Водночас, враховуючи звернення Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "ВЕЕТ" із заявами про застосування позовної давності та недоведення прокурором поважності причин, які об`єктивно могли йому завадити дізнатися про порушення державних інтересів та звернутися з відповідним позовом до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності. При цьому зазначив, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів; в спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, а тому зміна уповноваженого органу не змінює порядку перебігу позовної давності. Крім того, місцевий господарський суд вказав на те, що про порушення прав держави уповноважений орган держави (ГУ Держземагенства у Харківській області) знав на момент прийняття спірного розпорядження та укладення оскаржуваних договорів, оскільки представник цього уповноваженого органу держави підписав оскаржуваний наказ і договори, та мав їх примірники.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури із рішенням місцевого господарського суду не погодився та 25.01.2021 звернувся до Східного апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 у справі №922/3108/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що прокурор у цій справі є самостійним позивачем, а тому строк на звернення до суду за захистом інтересів держави необхідно обраховувати з дня, коли саме прокурору стало відомо про порушення прав держави. При цьому, зазначає, що про наявність порушень у спірних правовідносинах прокурору стало відомо 01.06.2017 після надходження відповідного наказу, договорів та документів щодо передачі у користування ОСОБА_1 земельних ділянок державної власності до органів прокуратури. Крім того, вказує на те, що під час розгляду справи судом взагалі не досліджувалося питання чи проводилася перевірка у рамках нагляду за додержанням та застосуванням законів, чи внесено відомості до ЄРДР та чи розпочато досудове розслідування, тобто не встановлювалися обставини, за яких прокурор міг би довідатися про порушене право. Також вказує на те, що необхідні для виявлення порушень норм земельного законодавства документи прокурор отримав 01.06.2017, тобто саме з цього часу прокурор здобув докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі. На думку прокурора, суд дійшов передчасного висновку про те, що перебіг позовної давності розпочався з моменту прийняття оскаржуваних наказів, оскільки у даному випадку неможливо ототожнити державу та інтереси держави (за захистом яких звернувся прокурор) з відповідним органом, який наділений повноваженнями на виконання певних функцій держави.

У відзиві на апеляційну скаргу від 17.02.2021 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 у справі №922/3108/19 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що у відповідності до приписів статті 261 ЦК України позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає з загальних правил статті 13 ГПК України. При цьому, 1-й відповідач вважає, що положення ЦК України про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Отже, на думку 1-го відповідача, оскільки право власності держави на спірну земельну ділянку було порушено, коли земельна ділянка вибула із володіння держави у володіння іншої особи, початок перебігу позовної давності пов`язується із моментом, коли держава в особі уповноваженого органу довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила; прокурор міг довідатися про порушення прав держави з моменту прийняття оскаржуваного наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 11.11.2014 №2991-СГ, а тому, на думку скаржника, прокурором не надано доказів поважності причин пропуску позовної давності (т.3,а.с.75,76).

Фермерське господарство ВЕЕТ та ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу від 19.02.2021 також просять залишити рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 у справі №922/3108/19 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, вказують на те, що прокурором не наведено належних та допустимих доказів, які підтверджують існування на момент прийняття оспорюваного наказу підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 , які визначені статтею 123 ЗК України; існування інших підприємств, заснованих ОСОБА_1 , не обмежує його право як фізичної особи на отримання інших земельних ділянок з метою створення та ведення іншого фермерського господарства, оскільки нормами чинного законодавства не заборонено бути засновником декількох фермерських господарств. ОСОБА_1 створив ФГ ВЕЕТ , яке обробляє спірні земельні ділянки, веде товарне сільськогосподарське виробництво, здійснює виготовлення та продаж сільськогосподарської продукції, сплачує орендну плату, необхідні податки та збори за користування спірною земельною ділянкою. Отже, волевиявлення ОСОБА_1 на ведення фермерського господарства при отриманні ним спірних ділянок є доведеним. Також, 2-й та 3-й відповідачі з посиланням на постанови Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №348/1237/15-ц та від 10.05.2018 у справі №914/1708/17 зазначили, що прийняті органами держави незаконні акти та їх скасування не повинні ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, тому на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право (т.3,а.с.79-87).

25.02.2021 Харківською обласною прокуратурою подано клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/3014/19.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.03.2021 справу №922/3014/19 за позовом керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ФОМ Томка А.І. , СТОВ Мрія про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди землі повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

В судовому засіданні прокурор зазначила, що не підтримує клопотання від 25.02.2021 про зупинення провадження у справі, оскільки ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.03.2021 справу №922/3014/19 не прийнято до розгляду.

Враховуючи викладене, клопотання прокурора про зупинення провадження у справі колегія суддів залишає без розгляду.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримала вимоги апеляційної скарги та просила скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 у справі №922/3108/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також зазначила, що про порушення норм законодавства прокуратура довідалась при опрацюванні публічної кадастрової карти в мережі інтернету.

Представник 2-го та 3-го відповідачів заперечила проти вимог апеляційної скарги, просила рішення місцевого господарського суду залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, апеляційну скаргу - без задоволення.

1-й відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка сторін не була визнана судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника 1-го відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника 2-го та 3-го відповідачів, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області від 11.11.2014 №2991-СГ "Про надання в оренду земельних ділянок" надано гр. ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), розташовані за межами населених пунктів Козіївської сільської ради на території Краснокутського району Харківської області, загальною площею 72,5989га, у тому числі:

- земельна ділянка площею 6,1925га, кадастровий номер 6323583200:01:001:1165, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.10.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 469368463235);

- земельна ділянка площею 2,6692га, кадастровий номер 6323583200:01:001:1166, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.10.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 469364263235);

- земельна ділянка площею 5,9114га, кадастровий номер 6323583200:01:001:1170, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.10.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 469365563235);

- земельна ділянка площею 5,7378га, кадастровий номер 6323583200:01:001:1164, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.10.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 469369463235);

- земельна ділянка площею 15,0117га, кадастровий номер 6323583200:01:001:1168, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.10.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 469367763235);

- земельна ділянка площею 10,3674га, кадастровий номер 6323583200:01:001:1169, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.10.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 469370163235);

- земельна ділянка площею 23,7259га, кадастровий номер 6323583200:01:001:1171, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.10.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 469365263235);

- земельна ділянка площею 2,9830га, кадастровий номер 6323583200:01:001:1167, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.10.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 469363163235) (т.1,а.с.38).

29.12.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавцем) та гр. ОСОБА_1 (орендарем) укладені договори оренди землі, за умовами яких в оренду передаються земельні ділянки з кадастровими номерами 6323583200:01:001:1165, 6323583200:01:001:1166, 6323583200:01:001:1170, 6323583200:01:001:1164, 6323583200:01:001:1168, 6323583200:01:001:1169, 6323583200:001:1171; 6323583200:01:001:1167, площею 6,1925га, 2,6692га, 5,9114га, 5,7378га, 15,0117га, 10,3674га, 23,7259га та 2,9830га, відповідно, загальною площею 72,5989га строком на 49 років.

09.12.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (орендодавцем), гр. ОСОБА_1 (попереднім орендарем) та ФГ ВЕЕТ (новим орендарем) укладені додаткові угоди до:

- договору оренди землі від 29.12.2014, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.01.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 469368463235;

- договору оренди землі від 29.12.2014, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 23.01.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майн 469364263235;

- договору оренди землі від 29.12.2014, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.01.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 469365563235;

- договору оренди землі від 29.12.2014, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 26.01.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 469369463235;

- договору оренди землі від 29.12.2014, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21.01.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 469367763235;

- договору оренди землі від 29.12.2014, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 23.01.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 469370163235;

- договору оренди землі від 29.12.2014, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.01.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 469365263235;

- договору оренди землі від 29.12.2014, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28.01.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №469363163235, за змістом яких, зокрема, внесені зміни до преамбули вищезазначених договорів, а саме орендарем визначено Фермерське господарство ВЕЕТ .

Відповідні відомості внесені до Єдиного Державного реєстру на нерухоме майно 21.01.2015, 22.01.2015, 23.01.2015 та 28.01.2015, про що свідчать інформаційні довідки з Державного реєєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.1,а.с.171-194).

11.06.2018 Дергачівська місцева прокуратура звернулась до Краснокутської районної державної адміністрації з вимогою надати інформацію: коли та на підставі якої земельної ділянки зареєстровано сектором державної реєстрації Краснокутської райдержадміністрації ФГ ВЕЕТ (т.1,а.с.205).

Листом від 12.06.2018 Краснокутська РДА на запит від 11.06.2018 повідомила Дергачівську місцеву прокуратуру, що ФГ ВЕЕТ зареєстровано 05.11.2014, для державної реєстрації ФГ ВЕЕТ була надана нотаріально посвідчена копія договору оренди землі від 08.04.2014, укладеного між Краснокутською РДА Харківської області та ОСОБА_1 , за умовами якого передано в оренду земельну ділянку загальною площею 4,7627га ріллі (кадастровий номер №6323581700:04:001:0016) (т.1,а.с.206).

Листом від 19.02.2019 Дергачівська місцева прокуратура звернулась до Краснокутської РДА, в якому повідомила, що опрацюванням публічної кадастрової карти та інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, встановлено , що земельну ділянку з кадастровим номером 6321285500:02:000:0685 ГУ Держгеокадастру у Харківській області надано в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Крім того, Краснокутською РДА Харківської області передано в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства земельну ділянку кадастровий номер 6323581700:03:001:0032, площею 3,6006га (договір оренди від 08.04.2014 №46/14), у зв`язку з чим просила надати до місцевої прокуратури завірену належним чином копію цього розпорядження з усіма додатками (т.1,а.с.198).

01.04.2019 Краснокутська РДА Харківської області надала Дергачівській місцевій прокуратурі, зокрема, копію розпорядження Краснокутської РДА Харківської області від 07.04.2014 №126 Про надання в оренду гр. ОСОБА_1 земельних ділянок ріллі за межами населених пунктів на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області . Пунктом 2 вказаного розпорядження встановлено надати ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки загальною площею 303,2776га ріллі на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області (згідно додатку) терміном на 49 років для ведення фермерського господарства за рахунок невитребуваних громадянами земельних часток (паїв) за межами населених пунктів на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області (т.1, а.с.202).

13.08.2019 Дергачівська місцева прокуратура звернулась з листом до Слобожанського управління ГУ ДФС у Харківській області, в якому зазначила, що прокуратурою вивчається стан додержання вимог земельного законодавства щодо правильності та повноти нарахування і сплати орендної плати за використання земель державної та комунальної власності з урахуванням нормативно-грошової оцінки земель. Також вказала на те, що під час опрацювання публічної кадастрової карти та інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6323583200:01:001:1165, 6323583200:01:001:1166, 6323583200:01:001:1170, 6323583200:01:001:1164, 6323583200:01:001:1168, 6323583200:01:001:1169, 6323583200:01:001:1171, 6323583200:01:001:1167 наказом ГУ Держземагенства у Харківській області від 11.11.2014 №2991-СГ надано в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та в подальшому, 09.12.2015, відповідно до додаткових угод, укладених між ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 та ФГ ВЕЕТ , орендарем вказаних земельних ділянок стало ФГ ВЕЕТ , у зв`язку з чим, керуючись положенням статті 23 Закону України Про прокуратуру просила надати інформацію: чи є ОСОБА_1 засновником будь-яких фермерських господарств; ким сплачується орендна плата за вказані земельні ділянки (т.1,а.с.195).

Листом від 20.08.2019 Головне управління ДФС у Харківській області повідомило Дергачівську місцеву прокуратуру, що орендна плата за вказані земельні ділянки сплачується ФГ ВЕЕТ ; ОСОБА_1 значиться керівником або засновником в наступних підприємствах: ФГ ВЕЕТ , ПП ЯВІР - АПК , ПП ЯВІРАГРОЗАПЧАСТИНА , СТОВ КАЧАЛІВСЬКЕ , ПП КАРАТ-АПК , ПП ЯВІР-ХЛІБ , ПП КОЛОНТАЇВСЬКЕ - АГРО , ПСП ОАЗИС , ПСП ЯВІР , ПП ЦУКРОВИК-АГРО , ПСП СВІТАНОК , ПСП БУРАН , СВК КОЛОНТАЇВСЬКИЙ , ПП ЦУКРОВИК-АГРО , ПП КАРАТ-АГРО , ТОВ КАРАТ-АГРО (т.1,а.с.196,197).

ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області на лист від 10.07.2019 повідомило Дергачівську місцеву прокуратуру, що згідно реєстру реєстрації техніки, станом на 16.07.2019 за ОСОБА_1 на праві власності сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми не обліковуються (т.1,а.с.223,224).

Згідно висновку ПП Перспектива-Земля , здійсненого на вимогу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, станом на 2019 рік середня вартість подібних незабудованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Харківської області становить: кадастровий номер 6323583200:01:001:1165 - 322382,00грн, кадастровий номер 6323583200:01:001:1166 - 138948,00грн, кадастровий номер 6323583200:01:001:1170 - 307753,00грн, кадастровий номер 6323583200:01:001:1164 - 298721,00грн, кадастровий номер 6323583200:01:001:1168 - 781500,00грн, кадастровий номер 6323583200:01:001:1169 - 539733,00грн, кадастровий номер 6323583200:01:001:1171 - 949040,00грн, кадастровий номер 6323583200:01:001:1167 - 155295,00грн (т.1,а.с.226,227).

24.09.2020 Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , ФГ ВЕЕТ про визнання незаконним наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 11.11.2014 №2991-СГ щодо надання ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), розташовані за межами населених пунктів Козіївської сільської ради на території Краснокутського району Харківської області, загальною площею 72,5989 га;

- визнання недійсним договору від 29.12.2014 оренди землі площею 6,1925га, кадастровий номер 6323583200:01:001:1165;

- скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 22.01.2015 (номер запису про інше речове право 8464947), площею 6,1925га з кадастровим номером 6323583200:01:001:1165;

- визнання недійсним договору від 29.12.2014 оренди землі площею 2,6692га, кадастровий номер 6323583200:01:001:1166;

- скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 23.01.2015 (номер запису про інше речове право 8480460), площею 2,6692га із кадастровим номером 6323583200:01:001:1166;

- визнання недійсним договору від 29.12.2014 оренди землі площею 5,9114га, кадастровий номер 6323583200:01:001:1170;

- скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 22.01.2015 (номер запису про інше речове право 8466269), площею 5,9114 га із кадастровим номером 6323583200:01:001:1170;

- визнання недійсним договору від 29.12.2014 оренди землі площею 5,7378 га, кадастровий номер 6323583200:01:001:1164;

- скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 22.01.2015 (номер запису про інше речове право 8498505), площею 5,7378 га із кадастровим номером 6323583200:01:001:1164;

- визнання недійсним договору від 29.12.2014 оренди землі площею 15,0117 га, кадастровий номер 6323583200:01:001:1168;

- скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 21.01.2015 (номер запису про інше речове право 8453926), площею 15,0117 га із кадастровим номером 6323583200:01:001:1168;

- визнання недійсним договору від 29.12.2014 оренди землі площею 10,3674 га, кадастровий номер 6323583200:01:001:1169;

- скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 23.01.2015 (номер запису про інше речове право 8479486), площею 10,3674 га із кадастровим номером 6323583200:01:001:1169;

- визнання недійсним договору від 29.12.2014 оренди землі площею 23,7259 га, кадастровий номер 6323583200:01:001:1171;

- скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 22.01.2015 (номер запису про інше речове право 8465933), площею 23,7259 га із кадастровим номером 6323583200:01:001:1171;

- визнання недійсним договору від 29.12.2014 оренди землі площею 2,9830 га, кадастровий номер 6323583200:01:001:1167;

- скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 28.01.2015 (номер запису про інше речове право 8531645), площею 2,9830 га із кадастровим номером 6323583200:01:001:1167;

- зобов`язання повернути у віддання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки державної власності, загальною площею 72,5989га (кадастрові номери №№6323583200:01:001:1165, 6323583200:01:001:1166, 6323583200:01:001:1170, 6323583200:01:001:1164, 6323583200:01:001:1168, 6323583200:01:001:1169, 6323583200:01:001:1171, 6323583200:01:001:1167), які розташовані за межами населених пунктів Козіївської сільської ради на території Краснокутського району Харківської області (т.1, а.с. 6-245; т.2, а.с. 1-12).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що наказ ГУ Держземагенства у Харківській області від 11.11.2014 №2991-СГ прийнятий з порушенням статей 116,118,121,123,134 ЗК України, статей 7,12 Закону України Про фермерське господарство , у зв`язку з чим земельна ділянка загальною площею 72,5989га надана в оренду спочатку ОСОБА_1 , а згодом ФГ ВЕЕТ незаконно. Прокурор вважає, що ОСОБА_1 отримав земельні ділянки не для створення нового фермерського господарства, а для існування наявних господарств, оскільки він є засновником не одного сільськогосподарського підприємства, при цьому земельні ділянки отримані на позаконкурсній основі та в необґрунтованих розмірах. Також вказує на те, що ОСОБА_1 при зверненні з заявами про надання в оренду спірних земельних ділянок не підтверджено наявність у нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі. Крім того, прокурор вказує на те, що звертаючись з позовом у цій справі, він виходив саме з необхідності вирішення проблеми суспільного значення; порушення інтересів держави полягає в недотриманні ГУ Держземагенства (Держгеокадастру) у Харківській області норм законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування земельної ділянки без проведення земельних торгів (аукціону), чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади. Крім того, вказує на те, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області є правонаступником ГУ Держземагенства у Харківській області та є відповідачем у справі, а одна й та сама особа (орган) не може бути одночасно позивачем і відповідачем у справі за цим позовом, а тому у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, у зв`язку з чим прокурор у спірних правовідносинах набуває статусу позивача. Одночасно, прокурор вказує на те, що про вказані порушення йому стало відомо 01.06.2017, тобто після надходження оскаржуваного наказу та договорів оренди до Прокуратури Харківської області, а тому, на його думку, позовна давність пропущена з поважних причин.

У відзиві на позовну заяву ГУ Держгеокадастру у Харківській області просить у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема, зазначає, що прокурором не обґрунтовано чиї саме права та інтереси порушені оскаржуваним наказом; ОСОБА_1 реалізував своє право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства; позовна заява не містить обґрунтувань та доказів на підтвердження того, що про спірні правовідносини прокурор дізнався в червні 2017 року (т.2,а.с.24-37).

У відзиві на позовну заяву ФГ ВЕЕТ просило відмовити у задоволенні позову, зокрема, у зв`язку зі спливом позовної давності. При цьому вказує на те, що інформація про реєстрацію речового права на нерухоме майно (право оренди) внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.01.2015, 22.01.2015, 23.01.2015, 26.01.2015, 28.01.2015, тобто з січня 2015 року відомості щодо оренди спірних земельних ділянок були публічними та загальнодоступними (т.2,а.с.103-121).

У відзиві на позовну заяву від 18.01.2019 ГУ Держгеокадастру у Харківській області просило у задоволенні позовної заяви відмовити та у разі визнання обґрунтованими позовних вимог, застосувати наслідки спливу позовної давності. При цьому, вказує на те, що в позовна заява взагалі не містить належних обґрунтувань та доказів на підтвердження того, що про спірні правовідносини прокурор дізнався саме в червні 2017 року. Крім того, вказує на те, що прокурором не надано доказів неможливості пред`явлення позову у межах позовної давності, а також не надано доказів поважності пропуску позовної давності. Вважає, що держава могла довідатись про порушення своїх прав з моменту прийняття оскаржуваного рішення (т.2,а.с.24-37).

04.12.2019 ФГ ВЕЕТ подано заяву про застосування позовної давності, в якій воно зазначає, що ще в 2014-2015 роках прокуратурою проводилась перевірка законності отримання ОСОБА_1 земельних ділянок з метою створення та ведення Фермерського господарства ВЕЕТ . Так, Краснокутським районним судом Харківської області розглядалась цивільна справа №627/261/15-ц за позовом прокурора Краснокутського району Харківської області, поданого в інтересах ГУ Держземагенства у Харківській області до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Краснокутської районної державної адміністрації, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та повернення землі у державну власність. Під час розгляду вказаної справи судами досліджувався і факт надання наприкінці 2014 року ГУ Держземагенства в оренду ОСОБА_1 земель запасу для ведення фермерського господарська, про що зазначено в судовому рішенні Апеляційного суду Харківської області (т.2,а.с.205-208).

22.12.2020 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (т.3, а.с.48-56).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом позову у даній справі є визнання незаконним наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 11.11.2014 №2991-СГ Про надання в оренду земельних ділянок ; визнання недійсними договорів оренди землі від 29.12.2014 та скасування державної реєстрації цих договорів оренди землі; зобов`язання повернути у віддання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки державної власності, загальною площею 72,5989га (кадастрові номери №№6323583200:01:001:1165, 6323583200:01:001:1166, 6323583200:01:001:1170, 6323583200:01:001:1164, 6323583200:01:001:1168, 6323583200:01:001:1169, 6323583200:01:001:1171, 6323583200:01:001:1167), які розташовані за межами населених пунктів Козіївської сільської ради на території Краснокутського району Харківської області (т.1, а.с. 6-245; т.2, а.с. 1-12).

Згідно зі статтею 31 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Отже, стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться.

При цьому, відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України також Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

За змістом статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до частини 1 статті 5, частини першої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного наказу від 11.11.2014 №2991-СГ) право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Таким чином, з урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

При цьому після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах шляхом участі у торгах, а не як фізична особа - громадянин із метою створення фермерського господарства.

Відповідна правова позиція викладена у п. 6.25 постанови Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №917/1416/19 за позовом заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ФГ "ВЕЕТ" про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок.

Також, подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц та у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 та від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2014, тобто до моменту прийняття рішення (наказу) ГУ Держземагенства у Харківській області від 11.11.2014 № 2991-СГ про передачу спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства та укладення договорів оренди зі ОСОБА_1 29.12.2014, вже було здійснено державну реєстрацію юридичної особи - ФГ "ВЕЕТ", ідентифікаційний код 38289157, засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 , що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2,а.с.85-90).

Крім того, з листа Краснокутської РДА Харківської області від 12.06.2018 №01-39/2183 вбачається, що для державної реєстрації ФГ ВЕЕТ надана нотаріально посвідчена копія договору оренди землі від 08.04.2014, укладеного між Краснокутською РДА Харківської області та ОСОБА_1 , за яким надано в оренду земельну ділянку загальною площею 4,7627га ріллі (кадастровий №6323581700:04:001:0016) (т.1,а.с.206).

Враховуючи, що ОСОБА_1 є єдиним засновником ФГ ВЕЕТ , який отримав земельну ділянку для створення фермерського господарства 08.04.2014, надання йому в оренду земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі після реєстрації ФГ ВЕЕТ суперечить зазначеним вище правовим нормам.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №524/1225/15-ц.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що отримання спірних земельних ділянок в оренду з метою ведення фермерського господарства, яке відбулося без проведення земельних торгів, суперечить вимогам статей 124, 134 Земельного кодексу України, оскільки на момент прийняття наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 11.11.2014 та укладення договорів оренди від 29.12.2014 ФГ ВЕЕТ (05.11.2014 - дата реєстрації в ЄДР), одноособовим засновником якого є ОСОБА_1 , вже набуло статусу юридичної особи (т.2,а.с.85-90).

Крім того, відповідно до статті 7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Таким чином, спеціальний Закон України Про фермерське господарство визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України Про фермерське господарство ).

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону Закон України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц.

У постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі №6-248цс16 наведений правовий висновок, з яким погодився Верховний Суд у постанові від 18.11.2020 у справі №922/2349/19, про те, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону України Про фермерське господарство відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Проте, матеріали справи не містять заяв ОСОБА_1 про надання спірних земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, відсутність яких при прийнятті рішення про надання в оренду спірних земельних ділянок свідчить про недотримання органом державної влади приписів статей 1,7,8 Закону України Про фермерське господарство .

В частині позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди землі від 29.12.20104 суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам .

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно із частиною 2 статті 16 вказаного Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Враховуючи те, що наказ ГУ Держземагенства у Харківській області від 11.11.2014 №2991-СГ "Про надання в оренду земельних ділянок" є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства у зв`язку з встановленням факту порушення передбаченої Земельним Кодексом та Законом України Про фермерське господарство процедури отримання ОСОБА_1 у користування (оренду) спірних земельних ділянок, правочини (договори оренди землі від 29.12.2014), укладені на підставі вищевказаного наказу, підлягають визнанню недійсними, як такі, що укладені з порушенням вимог статей 203, 215 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги прокурора до ГУ Дежгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 11.11.2014 №2991-СГ та позовні вимоги до Головного управління Держгеокадстру у Харківській області та ФГ "ВЕЕТ" про визнання недійсними договорів оренди землі від 29.12.2014 та скасування їх державної реєстрації, доведеними та обґрунтованими.

Щодо решти позовних вимог про скасування державної реєстрації договорів оренди від 29.12.2014 , здійсненої 22.01.2015 (номер запису про інше речове право 8464947), від 23.01.2015 (номер запису про інше речове право 8480460), від 22.01.2015 (номер запису про інше речове право 8466269), від 22.01.2015 (номер запису про інше речове право 8498505), від 21.01.2015 (номер запису про інше речове право 84653926) , від 23.01.2015 (номер запису про інше речове право 8479486), від 22.01.2015 (номер запису про інше речове право 8462933), від 28.01.2015 (номер запису про інше речове право 8531645) та зобов`язання повернути у віддання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки державної власності, загальною площею 72,5989 га (кадастрові номери: 6323583200:01:001:1165, 6323583200:01:001:1166, 6323583200:01:001:1170, 6323583200:01:001:1164, 6323583200:01:001:1168, 6323583200:01:001:1169, 6323583200:01:001:1171, 6323583200:01:001:1167), які розташовані за межами населених пунктів Козіївської сільської ради на території Краснокутського району Харківської області, колегія суддів Східного апеляційного господарського погоджується з висновками місцевого господарського суду , що вони є похідними від позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди землі, а отже правомірними, доведеними та обґрунтованими.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо пропуску прокурором позовної давності та відсутністю поважних причин пропуску такого строку з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган ( п. 102 постанови Великої Палата Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Харківській області просило відмовити у задоволенні позову у зв`язку із спливом позовної давності у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог (т.2,а.с.24-37).

04.12.2019 ФГ ВЕЕТ подано клопотання про застосування позовної давності щодо позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (т.2,а.с.205-208).

Частиною 4 статті 11 ГПК України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

У постанові від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У п. 106 постанови від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшлав висновку, що і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором , перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17).

У постанові від 20.01.2021 у справі №758/4388/16-ц Верховний Суд сформував такий висновок, що у статті 261 ЦК України використовуються терміни довідався та міг довідатися , тому діє презумпція можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому саме по собі доведення факту, що позивач не знав про порушення свого цивільного права і через це не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, так як стаття 74 ГПК України зобов`язує його такі обставини довести.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Тоді як, відповідач має довести, що інформацію про порушене право позивача позивач міг отримати у межах строку позовної давності.

У постанові від 05.06.2018 у справі 359/2421/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, для з`ясування об`єктивної істини необхідно встановити коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах та коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила довідався або міг довідатися прокурор.

З матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття спірного наказу та договорів оренди землі сільськогосподарського призначення уповноваженим органом держави щодо розпорядження цими землями було ГУ Держземагенства у Харківській області. Внаслідок змін в чинному законодавстві України до ГУ Держгеокадастру у Харківській області перейшли повноваження ГУ Держземагенства у Харківській області щодо розпорядження спірними земельними ділянками і здійснення контролю за ними.

При цьому в спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, а тому зміна уповноваженого органу не змінює порядок перебігу позовної давності.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, про порушення прав держави уповноважений орган (ГУ Держземагенства у Харківській області, повноваження якого в наслідок зміни у чинному законодавстві перейшли до ГУ Держгеокадастру у Харківській області) знав на момент прийняття оскаржуваного наказу від 11.11.2014 та укладання спірних договорів оренди землі від 29.12.2014 і додаткових угод до них від 09.12.2015, оскільки саме ГУ Держземагенства у Харківській області виданий відповідний наказ та останнє є стороною оскаржуваних правочинів.

Враховуючи вищевикладене, початок перебігу позовної давності щодо оскарження наказу Держземагенства у Харківській області від 11.11.2014 розпочався саме з цієї дати; щодо оскаржуваних договорів оренди землі - 29.12.2014 (дата їх укладання).

Проте, з позовом прокурор звернувся 24.09.2019, тобто, майже через п`ять років, а отже зі спливом позовної давності.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що судом не досліджено поважності причин пропуску позовної давності, як наслідок, можливості отримання права на судовий захист.

При цьому, в подальшому за текстом апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскільки він є самостійним позивачем, то строк звернення до суду за захистом інтересів держави необхідно обраховувати з дня, коли саме прокурору стало відомо про порушене право.

Прокурор стверджує, що про порушення інтересів держави йому стало відомо 01.06.2017, після надходження оскаржуваного наказу, договорів та документів щодо передачі у користування ОСОБА_1 земельних ділянок державної власності.

Відповідно до статті 1 Закону України Про прокуратуру (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 20 Закону України Про прокуратуру (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу та укладання договорів оренди землі) при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право: витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення, мати доступ до відповідних інформаційних баз даних державних органів.

Отже, станом на момент прийняття оскаржуваного наказу органи прокуратури були наділені необхідним обсягом повноважень для отримання інформації щодо порушення законності під час прийняття наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 11.11.2014 №2991-СГ.

15.07.2015 набрав чинності Закон України Про прокуратуру (від 14.10.2014 №1697-VII) в новій редакції, крім пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; статей 21, 28 - 38, 42, 44 - 50, 62 - 63, 65 - 79 цього Закону, які набирали чинності 15.04.2017 (п.1 розділу ХІІ Закону України Про прокуратуру №1697-VII).

На відміну від Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 N1789-XII новий Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII суттєву звузив повноваження, зокрема, виключено функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, у зв`язку з чим наказом Генерального прокурора від 31.12.2014 №159 скасовано накази Генерального прокурора від 07.11.2012 № 3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" та від 04.10.2011 №3/2гн "Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин" з метою приведення відомчих актів у відповідність з вимогами нового Закону України "Про прокуратуру".

Однак, при цьому частиною 4 статтею 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII (який набрав чинності 15.07.2015) встановлено, що з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Таким чином, з набранням чинності Законом України від 14.10.2014 №1697-VII прокуратура не позбавлена права звернення до органів державної влади задля отримання інформації та копій необхідних документів у разі не здійснення органом державної влади свох повноважень щодо захисту законних інтересів держави.

Прокурор стверджує, що про порушення інтересів держави йому стало відомо 01.06.2017, після надходження оскаржуваного наказу, договорів та документів щодо передачі у користування ОСОБА_1 земельних ділянок державної власності.

З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2017 Прокуратура Харківської області звернулась до ГУ Держгеокадасту у Харківській області з листом, в якому зазначила, що Прокуратурою області вивчається стан законності щодо відведення та використання земель державної власності на території області; встановлено, що на підставі наказів ГУ Держземагенства у Харківській області, виданих протягом 2013-2017 років, фізичній особі ОСОБА_1 відведено у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 901,6398га, у зв`язку з чим, в порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру просила надати копії актів виконавчої влади про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою; копії договорів оренди землі тощо (т.1,а.с.36).

На виконання вказаного листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області супровідним листом від 25.05.2017 надано прокуратурі копії договорів оренди землі (т.1,а.с.37).

З листа Прокуратури Харківської області від 25.04.2017 не вбачається, що стало підставою для вивчення законності відведення земельних ділянок державної власності ОСОБА_1 .

В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор зазначив, що підставою звернення з листом 25.04.2017 стало вивчення публічної кадастрової карти в мережі інтернету.

Відповідно до статті 36 Закону України Про Державний земельний кадастр (в редакції, чинній станом на 01.01.2013) на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про : а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об`єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів. Відомості, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру. Технологічні та програмні засоби, необхідні для оприлюднення відомостей Державного земельного кадастру, повинні забезпечувати юридичним та фізичним особам можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації, яка відповідно до цієї статті надається безоплатно, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень. Пошук, перегляд, копіювання та роздрукування відомостей Державного земельного кадастру, оприлюднених на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зазначених у пунктах "а" - "е" частини першої цієї статті, здійснюються безоплатно, а відомостей, зазначених у пунктах "є" - "і" частини першої цієї статті, - за плату, розміри якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з початку 2013 року відкритий вільний доступ до публічної кадастрової карти.

Відповідно до частин 5,6 статті 38 Закону України Про Державний земельний кадастр на отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом. Відомості Державного земельного кадастру, які містять інформацію, що є державною таємницею, надаються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про державну таємницю". Інші відомості Державного земельного кадастру є відкритою інформацією, крім випадків, визначених законом.

Отже, з моменту винесення наказу від 11.11.2014 №2991-СГ та укладення договорів оренди землі від 19.12.2014, які є предметом спору, прокурор не був позбавлений можливості вивчати публічну кадастрову карту та мав всі необхідні засоби, які б дозволили йому встановити кількість земельних ділянок, які передані ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства.

Крім того, згідно зі статтею 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 2,3 частини 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 28 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України.

Оскаржувані договори оренди від 29.12.2014 та додаткові угоди до них від 09.12.2019 зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у січні 2015 року, що вбачається з інформаційної довідки від 10.09.2019 (т.1,а.с.171-194).

З наведеного вбачається, що прокуратура, відповідно до визначених вище нормативних актів наділена необхідними засобами та, відповідно, могла довідатись про порушені права держави з моменту реєстрації укладених договорів оренди від 29.12.2014.

Здійснення прокуратурою моніторингу публічної кадастрової карти в частині спірних земельних ділянок лише в 2017 році і в подальшому звернення до ГУ Держгеокадасту у Харківській області з листом лише 25.04.2017 не є поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки прокуратура не була позбавлена можливості та права вчинити відповідні дії і протягом 2014 -2016 років.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ані Дергачівська місцева прокуратура Харківської області у позові, ані Харківська обласна прокуратура в апеляційній скарзі не обґрунтували причин неможливості звернення до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із запитом про надання інформації щодо спірних земельних ділянок до квітня 2017 року, також не визначили норму права, яка б забороняла органам прокуратури вчиняти відповідні дії.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском позовної давності, а причини пропуску позовної давності, визначені прокуратурою, не є поважними.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підтвердження підстав представництва керівником Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області інтересів держави, оскільки органом, який виконує функцію розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а також функцію органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, є ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру не передбачено право ГУ Держгеокадастру визнавати недійсними та скасовувати власні накази, тому, оскаржуючи накази ГУ Держгеокадастру з підстав їх незаконності та зазначаючи відповідачем ГУ Держгеокадастру у Харківській області, прокурор мав визначити підставою для представництва в суді законних інтересів держави відсутність органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Отже, у випадку зазначення ГУ Держгеокадастру одним із відповідачів та заявлення вимоги про визнання недійсним його наказу, підставою для представництва прокурором інтересів держави є відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах.

Відповідна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/3014/19.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується з частиною 4 статті 236 ГПК України, встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З метою дотримання принципу правової визначеності, та формування сталої судової практики суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права до спірних правовідносин.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення, а тому при прийнятті судового рішення судом апеляційної інстанції враховані правові позиції Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - яка формує правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст.91 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято з встановленням всіх фактичних обставин справи, правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення Господарського суду Харківської області та спростовуються наведеними вище висновками суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 276, 281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 у справі №922/3108/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 25.03.2021.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза