Рішення

від 17.03.2021 по справі 520/11097/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 р. № 520/11097/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Бондара О.В.,

представника відповідача - Трубнікової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської районної ради Харківської області, третя особа: Бабаївська селищна рада Харківського району Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Х сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області від 15.09.2016 про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Бабаї Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області загальною площею 604,3000 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є фізичною особою-підприємцем, основними видами діяльності якого є: 03.12 Прісноводне рибальство; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура) (основний). Так, 27.05.2004 між ним та Харківською районною державною адміністрацією Харківської області укладено договір оренди земельної ділянки з земель водного фонду загальною площею 8,2896 га біля селища Бабаї Харківського району Харківської області за межами населеного пункту, з кадастровим номером 6325155301:00:006:0005 (ставок Гайдучка ). Строк дії зазначеного договору оренди закінчився у 15 березні 2020 року. Відповідно до вимог чинного законодавства та вищевказаного договору, ОСОБА_1 , як орендар, після закінчення строку, на який було укладено договір, має переважне право на поновлення договору. 28.04.2020 позивач звернувся до Харківської обласної державної адміністрації з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду від 27.05.2004 та надання дозволу на виготовлення технічної документації. Проте, у листі від 27.05.2020 № 0555/486 позивача повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325155301:00:006:0005 (ставок Гайдучка) розташована в межах населеного пункту сел. Бабаї, а тому вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення технічної документації можливе лише після уточнення розташування земельної ділянки відносно меж населених пунктів. Також, листом від 16.07.2020 № 02-17/682 Бабаївська селищна рада Харківського району Харківської області повідомила, що рішенням X сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області від 15.09.2016 був затверджений проект землеустрою щодо встановлення меж смт. Бабаї і земельна ділянка з земель водного фонду загальною площею 8.2896 га з кадастровим номером 6325155301:00:006:0005 (ставок Гайдучка ) була включена в межі смт. Бабаї. Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням встановленої процедури та без врахування його інтересів, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 21.09.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 17.02.2021 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання позивач та його представник не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, надали до суду заяву про розгляд справи по суті за їх відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що Харківська районна рада Харківської області діяла в межах, на підставі та у спосіб повноважень визначених Конституцією України та законами України, оскільки рішення прийнято за наявності відповідних повноважень, із урахуванням подання Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області від 13.07.2016 № 672/01-18 та рішення Бабаївської селищної ради "Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення меж населеного пункту, селища Бабаї, на території Бабаївської Харківського району Харківської області" від 09.10.2015, шляхом його вирішення на пленарному засіданні районної ради. Крім того, з моменту прийняття оскаржуваного рішення, а також під час дії договору оренди земельної ділянки водного фонду від 15.03.2005 права позивача як орендаря жодним чином не порушувалися та не обмежувалися, тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, надав до суду письмові пояснення відповідно до яких зазначив, що Харківська районна рада Харківської області діяла в межах чинного законодавства. Проект землеустрою щодо встановлення меж селища Бабаї Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області відповідає вимогам Закону України "Про землеустрій" та містить всі необхідні складові. Крім того, згідно з положеннями статті 173 Земельного кодексу України включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, неявку позивача, його представника та третьої особи, та враховуючи заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутності, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності вказаних сторін.

Суд, вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, встановив наступне.

Судом встановлено, що 27.05.2004 між ОСОБА_1 та Харківською районною державною адміністрацією Харківської області укладено договір оренди земельної ділянки з земель водного фонду загальною площею 8.2896 га біля селища Бабаї Харківського району Харківської області за межами населеного пункту, з кадастровим номером 6325155301:00:006:0005 (ставок Гайдучка) з цільовим призначенням: 10.07 для рибогосподарських потреб та підтримання санітарного стану водойми.

Вказаний договір оренди посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П. за реєстровим номером №2129.

Договір зареєстровано в Харківському районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України, про що в книзі записів № 4 державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 6 від 15.03.2005.

Відповідно до п. 2.2 вищевказаного договору він укладається строком на 15 років, починаючи з дати його реєстрації. По закінченні терміну договору оренди має право його пролонгації з орендодавцем при бажанні що до продовженні дії договору на новий термін орендар повинен повідомити орендодавця не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.

Таким чином, враховуючи, що договір зареєстровано 15.03.2005, строк дії закінчився 15 березні 2020 року.

14 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Харківської обласної державної адміністрації з заявою стосовно надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та інших документів.

Листом Харківської обласної державної адміністрації від 27.05.2020 № 0555/486 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до інформації, яка відображена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, земельна ділянка з кадастровим номером 6325155301:00:006:0005 (ставок Гайдучка) розташована в межах населеного пункту сел. Бабаї, а тому вирішення питання щодо надання дозволу па розроблення технічної документації можливе лише після уточнення розташування земельної ділянки відносно меж населених пунктів.

Із матеріалів справи вбачається, що адвокат Головіна С.С. звернулась в інтересах ОСОБА_1 до Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області з адвокатським запитом щодо отримання інформації стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6325155301:00:006:0005 (ставок Гайдучка).

Листом від 16.07.2020 № 02-17/682 Бабаївська селищна рада Харківського району Харківської області повідомила позивача, що рішенням X сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області від 15.09.2016 був затверджений проект землеустрою щодо встановлення меж смт. Бабаї і земельна ділянка з земель водного фонду загальною площею 8.2896 га з кадастровим номером 6325155301:00:006:0005 (ставок Гайдучка) була включена в межі смт. Бабаї.

17 липня 2020 року адвокат Пироженко О.С. звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Харківської районної ради з адвокатським запитом щодо отримання оскаржуваного Рішення X сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області від 15.09.2016.

Листом Харківської районної ради від 28.07.2020 № 02-19/647 адвокату Пироженко О.С. направлено рішення X сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області від 15.09.2016, яким затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж та встановлені межі смт. Бабаї, лист Бабаївської селищної ради від 13.07.2016 № 672/01-18 про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Бабаї, проект землеустрою щодо встановлення меж та встановлені межі смт. Бабаї, який розроблений ТОВ "Характерник" та висновок державної експертизи землевпорядної документації від 12.05.2015 № 1227.

Відповідно до проекту землеустрою, розробленого ТОВ "Характерник" щодо встановлення меж смт. Бабаї Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області, земельна ділянка з кадастровим номером 6325155301:00:006:0005 (ставок Гайдучка) включена в межі населеного пункту сел. Бабаї.

Так, рішенням X сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області від 15.09.2016 затверджений проект землеустрою щодо встановлення меж смт. Бабаї Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області загальною площею 604,300 га встановлено межі смт. Бабаї загальною площею 604,300 га відповідності до проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Бабаї.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням Харківської районної ради Харківської області, яким на думку позивача, порушуються його права та інтереси, як колишнього орендаря та особи, зацікавленої у майбутньому щодо оренди вказаної земельної ділянки, щодо якої було змінено адміністративно - територіальні меж, позивач звернуся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 173 Земельного кодексу України передбачено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Відповідно до частини 2 статті 173 Земельного кодексу України межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Пунктом "б" частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій" в редакції, що діяла на час складення проекту землеустрою, передбачено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Види документації із землеустрою зокрема є: проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Статтею 46 Закону України "Про землеустрій", в редакції, що діяла на час складення проекту землеустрою, передбачено, що для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних утворень. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних утворень розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про землеустрій" в редакції, що діяла на час складення проекту землеустрою, визначено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно статті 10 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на час складення проекту землеустрою, визначено, що визначено повноваження районної ради у галузі земельних відносин на території району, а саме: а) розпорядження землями на праві спільної власності відповідних територіальних громад; в) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; г) забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони та використання земель; ґ) організація землеустрою та затвердження землевпорядних проектів; д) внесення до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад пропозицій щодо встановлення і зміни меж районів, міст; е) вирішення земельних спорів; е-1) встановлення та зміна меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району; є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 46 Закону України "Про землеустрій", проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць включає: пояснювальну записку; завдання на виконання робіт; рішення про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць; посвідчені в установленому порядку копії генерального плану населеного пункту, рішень про його затвердження (у разі зміни меж населеного пункту); викопіювання із схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці (утворення), а у разі її відсутності - викопіювання із проекту формування територій сільських, селищних рад; викопіювання із кадастрових карт (планів) з відображенням існуючих (за їх наявності) та проектних меж адміністративно-територіальної одиниці; експлікація земель в існуючих (за їх наявності) та проектних межах адміністративно-територіальної одиниці; опис меж адміністративно-територіальних одиниць; матеріали погодження проекту; матеріали виносу меж адміністративно-територіальних одиниць в натуру (на місцевість) з каталогом координат їх поворотних точок.

Відповідно до частини шостої статті 46 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл, селищ, міст розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частиною восьмою статті 46 Закону України "Про землеустрій", зокрема проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж.

Відповідно до частини десятої статті 46 Закону України "Про землеустрій", рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни).

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських. селищних, міських рад належить розпорядження землями відповідних територіальних громад.

Згідно зі статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання у сфері регулювання земельних відносин.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Враховуючи наведене, враховуючи подання Бабаївської селищної ради від 13.07.2016 № 672/01-18 та рішення Бабаївської селищної ради "Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення меж населеного пункту, селища Бабаї, на території Бабаївської Харківського району Харківської області" від 09.10.2015, суд приходить до висновку, що повноваження щодо затвердження проектів землеустрою є виключною компетенцією Харківської районної ради Харківської області, яка є колегіальним органом, та приймає рішення (надає згоду або відмовляє) на пленарних засіданнях більшістю голосів. Встановлення або відсутність обставин, необхідних для прийняття рішення також знаходиться в компетенції ради.

Суд зазначає, що статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, що з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Отже, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права, свободи та інтереси особи.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес, який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент їх звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай, індивідуально виражені права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд зазначає, що порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Положеннями статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, у контексті з положеннями частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово її );

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до юридичного відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу;

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

У разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження. Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження. Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду:

а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або

б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або

в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або

г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 815/219/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 766/12374/17, від 29 листопада 2019 року у справі № 335/2236/15-а(2-а/335/1/2016), від 09 квітня 2020 року по справі № 807/150/16.

Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес. Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинила суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2.2. договору оренди земельної ділянки водного фонду від 15 березня 2005 року, строк дії договору становить 15 років з моменту його реєстрації, та закінчився 15 березня 2020 року.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду, ОСОБА_1 не був орендарем зазначеної в позові земельної ділянки, крім того, доказів продовження строку дії договору оренди земельної ділянки водного фонду позивачем також не надано.

Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову, а відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.02.2019 року у справі №522/3665/17.

Щодо наданого позивачем до матеріалів справи висновку державної експертизи від 12.05.2015 №1227, яка була проведена Головним управлінням Держземагентствау Харківській області, з якого вбачається, що проект землеустрою щодо встановлення меж смт. Бабаї Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області, не в повній мірі відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Висновок державної експертизи від 12.05.2015 №1227 не може бути взято судом до уваги при вирішення питання щодо правомірності рішення Х сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області від 15.09.2016 про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Бабаї Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області загальною площею 604,3000 га під час розгляду даної справи, оскільки питання щодо відповідності "Проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Бабаї Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області" вимогами діючого законодавства не вирішуються судом в процесі розгляду даної справи, судового рішення щодо скасування вказаного проекту землеустрою, який було розроблено ТОВ "Характерник" матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що наданий позивачем висновок є лише думкою експерта та не є рішенням, яке має доказовий характер в межах розгляду даної справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позивач повинен довести факт порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішення відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки судом не встановлено правових підстав для задоволення позову, отже суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статті 19 Конституції України, статей 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської районної ради Харківської області, третя особа: Бабаївська селищна рада Харківського району Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 25 березня 2021 року.

Суддя О.О.Горшкова