Постанова

від 08.07.2021 по справі 520/11097/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 р.Справа № 520/11097/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,

представників сторін : позивача - Пироженка О.С., відповідача - Трубнікової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 25.03.21 року по справі № 520/11097/2020

за позовом ОСОБА_1

до Харківської районної ради Харківської області , за участю третьої особи Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської районної ради Харківської області (далі по тексту - Харківська районна рада, відповідач) за участю третьої особи Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області (далі по тексту - Бабаївська селищна рада, третя особа), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Х сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області від 15.09.2016 про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Бабаї Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області загальною площею 604,3000 га.

В обґрунтування позову зазначив, що рішення Х сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області від 15.09.2016 про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Бабаї Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням встановленої законом процедури та без врахування інтересів позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 по справі № 520/11097/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської районної ради Харківської області, третя особа: Бабаївська селищна рада Харківського району Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 по справі № 520/11097/2020 скасувати, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про хибність висновків суду першої інстанції про віднесення повноважень щодо затвердження проектів землеустрою до виключної компетенції Харківської районної ради Харківської області, а також щодо невизначення позивачем з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу, а також про те, що безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.

Пояснив, що 27.05.2004 між позивачем та Харківською районною державною адміністрацією Харківської області укладено договір оренди земельної ділянки з земель водного фонду загальною площею 8,2896 га біля селища Бабаї Харківського району Харківської області за межами населеного пункту, з кадастровим номером 6325155301:00:006:0005 (ставок ОСОБА_2 ), строк дії якого закінчився 15.03.2020 року. З метою поновлення вказаного договору оренди та отримання дозволу на виготовлення технічної документації, позивач 28.04.2020 звернувся до Харківської обласної державної адміністрації з відповідною заявою, у відповідь на яку отримав лист, в якому повідомлено, що вказана земельна ділянка розташована в межах населеного пункту сел. Бабаї, а тому вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення технічної документації можливе лише після уточнення розташування земельної ділянки відносно меж населених пунктів. В подальшому, з листа Бабаївської селищної ради від 16.07.2020 № 02-17/682 позивач дізнався, що рішенням X сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області від 15.09.2016 було затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж смт. Бабаї і земельна ділянка з земель водного фонду загальною площею 8.2896 га з кадастровим номером 6325155301:00:006:0005 (ставок ОСОБА_2 ) була включена в межі смт. Бабаї. Після чого, отримавши у відповідь на адвокатський запит копію вказаного рішення та проекту землеустрою, позивачем було встановлено, що в останньому міститься, зокрема, висновок державної експертизи від 12.05.2015 №1227, проведеної Головним управлінням Держземагентства у Харківській області, згідно з пунктом 11 якого проект землеустрою щодо встановлення меж смт. Бабаї Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області не в повній мірі відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а тому повертається на доопрацювання .

У зв`язку з чим, позивач вважає, що рішення X сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області від 15.09.2016 прийнято з порушенням встановленої процедури та без врахування його інтересів, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки: 1) в порушення вимог ст. 46 Закону України Про землеустрій приймаючи оскаржуване рішення відповідач не врахував інтереси позивача, як орендаря земельної ділянки, щодо якої було змінено адміністративно-територіальну приналежність; 2) в порушення ч.8 ст. 46 Закону України Про землеустрій проект землеустрою не погоджено з Харківською районною радою; 3) в порушення ч.13 ст. 46 Закону України Про землеустрій у проекті землеустрою відсутні відомості щодо переліку земельних ділянок державної власності, які переходять у комунальну власність; 4) в порушення ч.ч.4,6 ст.35 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації відсутній позитивний висновок державної експертизи щодо вказаного проекту землеустрою; 5) в порушення ч.3 ст.83 Земельного кодексу України, відповідним органом виконавчої влади, до повноважень якого входить розпорядження землями державної власності, не приймалось рішення про передачу вказаної земельної ділянки із державної власності у комунальну.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що проект землеустрою щодо встановлення меж населеного пункту смт.Бабаї не відповідає вимогам чинного законодавства України, визначеним нормам і правилам, а також розроблений без врахування інтересів, позивача, як землекористувача земельної ділянки, щодо якої було змінено адміністративно-територіальні межі, що у свою чергу перешкоджає позивачу поновити договір оренди земельної ділянки та порушує його право користування земельною ділянкою.

При цьому зауважив, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги доданий позивачем до матеріалів справи висновок державної експертизи Київського НДІСЕ від 12.05.2015 №1227 за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою у адміністративній справі № 520/11097/20, який відповідно до ст. 72 КАС України є доказом в адміністративному судочинстві.

Відповідач, в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що оскаржуване рішення було прийнято за наявності відповідних, встановлених законодавством повноважень, із урахуванням подання Бабаївської селищної ради від 13.07.2016 року № 672/01-18 та рішення Бабаївської селищної ради Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення меж населеного пункту, селища Бабаї, на території Бабаївської Харківського району Харківської області від 09.10.2015 року, шляхом його вирішення на пленарному засіданні районної ради. Вважає, що проект землеустрою щодо встановлення меж селища Бабаї Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області відповідає вимогам Закону України Про землеустрій та містить усі необхідні складові. Посилання позивача на те, що проект землеустрою щодо встановлення меж селища Бабаї Бабаївської селищної ради не містить у собі перелік земельних ділянок державної власності (із зазначенням їх кадастрових номерів, місцезнаходження, площі та цільового призначення), які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади просить відхилити з огляду на зміст довідки Бабаївської селищної ради від 13.11.2015 № 2621, відповідно до якої, враховуючи проект формування території сільських населених пунктів Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області, на території Бабаївської селищної ради відсутні земельні ділянки державної власності.

Крім того, вказує, що з моменту прийняття рішення районної ради від 15 вересня 2016 року Про встановлення меж смт. Бабаї Бабаївської селищної ради Харківського район) Харківської області та затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж селища Бабаі Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області , а також у строк дії договору оренди земельної ділянки водного фонду від 15 березня 2005 року, права позивача, як орендаря, жодним чином не порушувалися та не обмежуватися, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Зауважує, що на сьогоднішній день позивачем не надано жодного доказу щодо звернення до Бабабївської селищної ради з метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк.

Враховуючи вищевикладене, оскільки саме на позивача, як на особу, яка звертається до суду з позовом покладено обов`язок доведення порушення його права чи охоронюваного законом інтересу особою, до якої пред`явлено позов та зазначення, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, зважаючи на те, що позивачем не визначено в позовній заяві, яким чином оскаржуваним рішенням порушено або обмежило права позивача, що є необхідним для встановлення всіх обставин справи щодо реалізації сторонами своїх прав та винесення обґрунтованого рішення, вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Представник позивача в судовому засідання вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав та мотивів, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.05.2004 між ОСОБА_1 та Харківською районною державною адміністрацією Харківської області укладено договір оренди земельної ділянки з земель водного фонду загальною площею 8.2896 га біля селища Бабаї Харківського району Харківської області за межами населеного пункту, з кадастровим номером 6325155301:00:006:0005 (ставок ОСОБА_2 ) з цільовим призначенням: 10.07 для рибогосподарських потреб та підтримання санітарного стану водойми.

Вказаний договір оренди посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П. за реєстровим номером №2129.

Договір зареєстровано в Харківському районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України, про що в книзі записів № 4 державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 6 від 15.03.2005.

Відповідно до п. 2.2 вищевказаного договору його укладено строком на 15 років, починаючи з дати його реєстрації. По закінченню терміну договору оренди позивач має право його пролонгації з орендодавцем; при бажанні що до продовження дії договору на новий термін орендар повинен повідомити орендодавця не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.

Таким чином, враховуючи, що договір зареєстровано 15.03.2005, строк дії закінчився 15 березня 2020 року.

14 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Харківської обласної державної адміністрації з заявою стосовно надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та інших документів.

Листом Харківської обласної державної адміністрації від 27.05.2020 № 0555/486 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до інформації, яка відображена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, земельна ділянка з кадастровим номером 6325155301:00:006:0005 (ставок ОСОБА_2 ) розташована в межах населеного пункту сел. Бабаї, а тому вирішення питання щодо надання дозволу па розроблення технічної документації можливе лише після уточнення розташування земельної ділянки відносно меж населених пунктів.

Із матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_3 звернулась в інтересах ОСОБА_1 до Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області з адвокатським запитом щодо отримання інформації стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6325155301:00:006:0005 (ставок ОСОБА_2 ).

Листом від 16.07.2020 № 02-17/682 Бабаївська селищна рада Харківського району Харківської області повідомила позивача, що рішенням X сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області від 15.09.2016 затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж смт. Бабаї і земельна ділянка з земель водного фонду загальною площею 8.2896 га з кадастровим номером 6325155301:00:006:0005 (ставок ОСОБА_2 ) була включена в межі смт.Бабаї.

17 липня 2020 року адвокат Пироженко О.С. звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Харківської районної ради з адвокатським запитом щодо отримання оскаржуваного Рішення X сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області від 15.09.2016.

Листом Харківської районної ради від 28.07.2020 № 02-19/647 адвокату ОСОБА_4 направлено рішення X сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області від 15.09.2016, яким затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж та встановлені межі смт. Бабаї, лист Бабаївської селищної ради від 13.07.2016 № 672/01-18 про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт.Бабаї, проект землеустрою щодо встановлення меж та встановлені межі смт. Бабаї, який розроблений ТОВ "Характерник", та висновок державної експертизи землевпорядної документації від 12.05.2015 № 1227.

Відповідно до проекту землеустрою, розробленого ТОВ "Характерник" щодо встановлення меж смт.Бабаї Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області, земельна ділянка з кадастровим номером 6325155301:00:006:0005 (ставок Гайдучка) включена в межі населеного пункту сел. Бабаї.

Рішенням X сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області від 15.09.2016 затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж смт.Бабаї Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області загальною площею 604,300 га та встановлено межі смт. Бабаї загальною площею 604,300 га у відповідності до проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Бабаї Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням Харківської районної ради Харківської області, яким на думку позивача, порушено його права та інтереси, як колишнього орендаря та особи, зацікавленої у майбутньому щодо оренди вказаної земельної ділянки, щодо якої було змінено адміністративно - територіальні межі, ОСОБА_1 звернуся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача, що незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. При цьому зазначив, що на момент звернення позивача до суду, він не був орендарем зазначеної в позові земельної ділянки, доказів на підтвердження обставин продовження строку дії договору оренди земельної ділянки водного фонду до матеріалів справи не надано, а судом не встановлено.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 815/219/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 766/12374/17, від 20.11.2019 у справі335/2236/15-а.

З урахуванням приписів статей 2, 5, 9 КАС України слід дійти висновку, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень (органом місцевого самоврядування) прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 360/1193/17.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено понятті охоронюваний законом інтерес , що вживається у частині першій статті 4 Цивільно-процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Отже, умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача.

В обґрунтування порушення свого права у спірних відносинах та звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилається на створення рішенням X сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області від 15.09.2016, яким затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж смт. Бабаї Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області загальною площею 604,3000 га та включено орендовану позивачем ділянку до меж смт. Бабаї, позивачу перешкод у поновленні договору оренди (строк дії якого сплив 15.03.2020 року) земельної ділянки з земель водного фонду загальною площею 8.2896 га, яка станом на час укладення договору (27.05.2004) знаходилася за межами населеного пункту селища Бабаї Харківського району Харківської області, що у свою чергу порушує його право користування земельною ділянкою.

Разом з цим позивачем ані під час розгляду справи в суді першої ані апеляційної інстанції, не наведено обставин, які б підтверджували існування причинно-наслідкового зв`язку між прийняттям X сесією VII скликання Харківської районної ради Харківської області рішення від 15.09.2016 та неможливістю поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та Харківською районною державною адміністрацією.

Водночас, матеріали справи не містять доказів звернення позивача безпосередньо до Бабаївської селищної ради, до власності територіальної громади якої, як вбачається з листа останньої від 16.07.2020 №02-17/682 (т.1 а.с. 11 зворот), належить земельна ділянка, яку за вказаним вище договором було передано позивачу в оренду на 15 років, із заявою про поновлення такого договору. Так само, відповідно, відсутні докази, відмови ОСОБА_1 у поновленні такого договору, зокрема, з підстав, пов`язаних з прийняттям оскаржуваного рішення та включенням орендованої позивачем земельної ділянки до складу земель територіальної громади Бабаївської селищної ради.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про вжиття позивачем будь-яких заходів, спрямованих на поновлення вказаного договору оренди земельної ділянки та, відповідно, обставин (дій чи рішень органів місцевого самоврядування), які б перешкоджали йому у реалізації таких заходів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до розділу 6 вказаного договору оренди земельної ділянки водного фонду, укладеного 27.05.2004 року між Харківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , строк дії якого сплив 15.03.2020, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі Орендар в разі належного виконання обов`язків відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі якщо Орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень Орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомлення.

Разом з цим, позивачем не надано доказів наявності вказаного листа-повідомлення від орендодавця із запереченнями останнього щодо поновлення вказаного договору, що також свідчить про відсутність будь-яких перешкод у користуванні позивачем орендованою земельною ділянкою на час спливу строку договору.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскаржуване рішення X сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області було прийнято в 2016 році, а строк дії вказаного договору оренду земельної ділянки сплив 15.03.2020. Доказів порушення чи обмеження права позивача на користування такою земельною ділянкою, зокрема, в період з 2016 по 2020 рік ОСОБА_1 не надано.

При цьому слід зауважити, що за визначенням, наведеним в положеннях частини 3 статті 173 Земельного кодексу України, включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, які свідчать про відсутність будь-якого причинно-наслідкового зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення та неможливістю реалізації позивачем його права на користування земельною ділянкою, що з огляду на наведені вище норми права, є обов`язковою умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення органу державної влади (органу місцевого самоврядування), колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не доведено наявності факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, спричинених прийняттям X сесією VII скликання Харківської районної ради Харківської області рішення від 15.09.2016, визнати протиправним та скасувати яке просить позивач.

Таким чином, позивачем не доведено наявності негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені його права, свободи чи інтереси, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Зазначені обставини свідчать про очевидну відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості, що в свою чергу є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналогічний правовий висновок, викладено Верховним Судом в постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17.

Посилання позивача на положення висновку державної експертизи Київського НДІСЕ від 12.05.2015 №1227 за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою у адміністративній справі № 520/11097/20, яким ОСОБА_1 обґрунтовує протиправність оскаржуваного рішення, з огляду на відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача, з`ясування наявності якої передує розгляду питання щодо правомірності оскаржуваного рішення, колегія суддів не приймає, оскільки висновки суду щодо правомірності оскаржуваного рішення не матимуть самостійного правового значення та не впливатимуть на правильність остаточного висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Х сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області від 15.09.2016 про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Бабаї Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області загальною площею 604,3000 га.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись ч.4 ст. 229, ч.4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308,310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 по справі № 520/11097/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 12.07.2021 року