Рішення

від 12.03.2021 по справі 826/12784/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2021 року м. Київ № 826/12784/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників позивача Фоміна А.А., відповідача Гайдая В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю доГоловного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю (позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17 листопада 2010 року №0008172303/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з контрагентами та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість висновки контролюючого органу про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 17.11.2010 року № 0008172303/0.

Не погоджуючись з рішенням суду, Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2013 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2016 року позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 17.11.2010 року № 0008172303/0.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 року, залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2016 року.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2019 позов залишено без розгляду. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року зазначену ухвалу скасовано, справу передано для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Каракашьяну С.К.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019 адміністративну справу №826/12784/13-а прийнято до провадження судді Каракашьяна С.К.

Протокольною ухвалою 12.03.2021 замінено відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками відповідача проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2010 року, за результатами якої складено відповідний акт № 701/1-23-3-33831040 від 20 вересня 2010 року (акт перевірки)..

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168/97-ВР), п. 4 Порядку заповнення податкової накладної , затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на 7064133,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17 листопада 2010 року № 0008172303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 10596199,00 грн., у тому числі 7064133,00 грн. - основний платіж, 3532066,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини регламентувались приписами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі - Закон № 2181-III), Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996 - XIV).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Приписами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов`язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов`язань із сплати податків.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об`єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, доводи про порушення норм податкового законодавства з боку позивача ґрунтуються на встановлені факту нікчемності договорів, укладених позивачем з ТОВ "Залізничний ринок" та ТОВ "Мега Мол Інвест", що у свою чергу свідчить про відсутність у позивача права на відображення відповідних сум за вказаними операціями у податковій звітності товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ НЕРУХОМІСТЮ".

Так, позивачем 15.11.2006 р. з ТОВ Залізничний ринок було укладено договір оренди № АП3-06, за умовами якого ТОВ Залізничний ринок передає, а ТОВ ПІКУН бере у тимчасове користування площі у нежитловому приміщенні для здійснення торгівельної чи іншої статутної діяльності за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 1, загальною площею 2642, 10 м2 (а. с. 46 - 50 Т. 1).

За умовами п. 4.4 вказакного договору орендар, крім сплати орендної плати, повинен сплатити орендодавцю витрати на комунальні послуги (електроенергія, водопостачання, опалення, кондиціювання повітря тощо).

Таким чином, позивач, фактично, придбав у січні 2010 року у контрагента ТОВ Залізничний ринок орендні та комунальні послуги, що було оформлено податковими накладними від 31.01.2010 р. № 0800000514 на суму 30004, 00грн., від 31.01.2010 р. № 0800001506 на суму 8425, 26 грн. (а. с. 43 - 45 Т. 1).

В той же час, як вбачається з акту перевірки, підставою з боку податкового органу для донарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ, зазначеному у вказаних податкових накладних, стало виключно неподання ТОВ Залізничний ринок декларації за січень 2010 року (а. с. 16 Т. 1).

Натомість, при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до додатку № 5 до декларації з ПДВ за січень 2010 року, поданої ТОВ Залізничний ринок до ДПІ у Солом`янському районі м. Києва 22.02.2010 р., сума ПДВ в розмірі 6685,00 грн. була відображена в якості податкового зобов`язання покупця з індивідуальним податковим номером платника податку 338310426555 (а. с. 42 Т. 1).

Вказаний податковий номер належить позивачу, що підтверджується зазначенням про це в акті перевірки (а. с. 15 Т. 1).

Отримання вказаної декларації податковим органом підтверджується відміткою на супровідному листі (а. с. 36 Т. 1).

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність визначення відповідачем податкових зобов`язань позивача через неподання його контрагентом податкової декларації.

В частині визначення податкового зобов`язання позивачу по взаємовідносинам із ТОВ Мега Мол Інвест у розмірі 5245152, 00 грн., суд зазначає наступне.

Аналогічно, як і в попередньому випадку, податковий орган в акті перевірки засвідчив факт неподання вказаним контрагентом позивача декларацій з ПДВ за квітень та червень 2010 року.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року отримана податковим органом 22.11.2011 р. (спірна ППР винесена 17.11.2010 р.), в додатку 5 до якої відображено податкові зобов`язання позивача на суму 538470, 00 грн. (а. с. 72 Т. 1).

Також, 23.11.2011 р. податковим органом було прийнято уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок у декларації за травень 2010 року, про що свідчить квитанція № 2 (а. с. 82 Т. 1).

Як вбачається з уточнюючої декларації, нею відкориговані показники рядка 1 Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів : замість показника обсягів поставок (без ПДВ) та сум ПДВ у розмірі 0 грн., контрагент позивача відкоригував вказані показники наступним чином: обсяги поставок (без ПДВ) - 22579513, 00 грн., суми ПДВ - 4515903, 00 грн. (а. с. 83 Т. 1).

З додатку № 5 до уточнюючої декларації вбачається, що в уточнені показники був включений ПДВ по спірним взаємовідносинам з позивачем (а. с. 86 Т .1).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що станом на момент винесення контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення (17.11.2010 р.) відомості акту перевірки про невідображення показників ПДВ у декларації за травень 2010 року ТОВ Мега Мол Інвест відображали реальний стан справи.

Аналогічно, згідно пояснювальної записки ТОВ Мега Мол Інвест , отриманої податковим органом 22.07.2010 р. (а. с. 89 Т. 1), вказаний контрагент надав податковому органу декларацію з ПДВ за червень 2010 року, в додатку 5 до якої відображено суму ПДВ по взаємовідносинам з позивачем у розмірі 841694, 11 грн. (а. с. 94 Т. 1).

Незважаючи на відсутність в матеріалах справи квитанції № 2 про прийняття вказаної декларації відповідачем, колегія суддів вважає достатнім підтвердженням отримання вказаної декларації 22.07.2010 р. згідно штампу відповідача. Щодо віднесення позивачем сум ПДВ у розмірі 1812296,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ БК Імпульс Інвест Буд , судом встановлено наступне.

Позивачем з вказаним контрагентом було укладено договір № 24-06/2009 від 24.06.2009 року, відповідно до якого ТОВ Будівельна компанія Імпульс Інвест Буд (підрядник) по завданню замовника зобов`язувалася в порядку та на умовах, обумовлених в договорі, на свій ризик, своїми силами і засобами виконати ремонтні загальнобудівельні і спеціальні роботи на об`єктах: вул. Вербицького, 18, вул. Леся Курбаса, 6Г, вул. Дружби Народів, 6, вул. Героїв Дніпра, 31, Печерська площа, 1, вул. Гонгадзе, 20, Залізничне шоссе, 57, вул. Глушкова, 36, вул. Григоренка, 26 (а. с. 169 - 174 Т. 1).

Факт виконання робіт підтверджується: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 за січень 2010 року на суму 3472470,00 грн.; актом № 0129/29 за січень 2010 року по формі КБ-2в від 29.01.2010 року, податковою накладною від 29.01.2010 р. № 129034; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 за лютий 2010 р. на суму 3436020,00 грн.; актом № 0226/35 за лютий 2010 р. по формі КБ-2в від 26.02.2010 р., податковою накладною від 26.02.2010 р. № 226036; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 за березень 2010 р. на суму 3965286,00 грн.; актом № 0331/09 за березень 2010 р. по формі КБ-2в від 31.03.2010 р., податковою накладною від 31.03.2010 р. № 331042; податковими накладними від 26.02.2010 р. № 226036 на суму 3436020, 00 грн., від 29.01.2010 р. № 129034 на суму 3472470, 00 грн., від 31.03.2010 р. № 331042 на суму 3965286,00 грн.; копіями завірених банківських виписок.

Відповідно до бази даних Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти) станом на 15.10.2012 р. стан платника ТОВ Будівельна компанія Імпульс Інвест Буд (34655142) припинено, ліквідовано (закрито) , скасовано державну реєстрацію № 12241170013030124 від 01.02.2011 року, знято з обліку рішенням податкового органу № Б29/265-10 від 24.01.2011 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в період з січня по березень 2010 року ТОВ Будівельна компанія Імпульс Інвест Буд не мало дефектів в статусі платника податку.

Як вбачається з копій завірених банківських виписок (а. с. 135 - 147 Т. 2), позивачем в рахунок оплати послуг здійснено перерахування коштів на рахунок контрагента у розмірі 2000000, 00 грн.

Залишок зобов`язання у розмірі 8873776, 00 грн. забезпечено простими векселями Серії АА 0939348, 0939350 на суму 5662773, 00 грн. та 3211003, 00 грн. відповідно зі строком сплати 03.11.2013 р. (а. с. 148, 149 Т. 2).

При цьому, висновки контролюючого органу ґрунтуються на аналізі податкової звітності контрагентів, проте, суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство (як і на момент спірних правовідносин) не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, висновки відповідача зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними (безтоварними).

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, судом не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із контрагентами.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заяв відповідача про застосування положень частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення позивача з даним позовом до суду), суд зазначає, що даним обставинам, зокрема питання дотримання позивачем строків звернення з даним позовом до суду, надано оцінку в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17 листопада 2010 року № 0008172303/0.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 25.03.2021.

Суддя С.К. Каракашьян