Постанова

від 27.07.2021 по справі 826/12784/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12784/13-а Суддя першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

за участю:

представника позивача: - Фоміна А.А.,

представника відповідача: - Сороколіт І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008172303/0 від 17.11.2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю (далі - ТОВ ПІКУН ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008172303/0 від 17.11.2010 року, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17 листопада 2010 року №0008172303/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 17.11.2010 року № 0008172303/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України наголосив, що задовольняючи вимоги позивача, суди попередніх інстанцій посилались виключно на факт декларування контрагентами позивача податкових зобов`язань за здійсненими з позивачем правочинами, при цьому, власне оцінка здійсненим господарським операціям, їх господарської мети, використання отриманих благ у господарській діяльності позивача судами попередніх інстанцій не надавалась, як і не досліджувались первинні документи за відповідними правочинами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2016 року , залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 17.11.2010 року № 0008172303/0.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що під час неодноразового розгляду справи судами, зокрема в апеляційній та касаційних скаргах, відповідачем вказувалось на недотримання процесуального права щодо розгляду справи по суті, адже позовна заява мала бути залишена без розгляду на підставі ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, проте судами проігноровано та правової оцінки таким доводам надано не було, що свідчить про порушення судами норм процесуального права.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2019 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року зазначену ухвалу скасовано, справу передано для продовження розгляду. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на аналізі податкової звітності контрагентів, втім, здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента, в той час як наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують реальність укладених угод з контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю Залізничний ринок та Товариством з обмеженою відповідальністю Мега Мол Інвест , Товариством з обмеженою відповідальністю Імпульс Інвест Буд .

Колегія суддів, враховуючи висновки, викладені в ухвалах та постановах Верховного Суду в межах даної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, співробітниками відповідача проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2010 року, за результатами якої складено відповідний акт № 701/1-23-3-33831040 від 20 вересня 2010 року (акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168/97-ВР), п. 4 Порядку заповнення податкової накладної , затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на 7064133,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17 листопада 2010 року № 0008172303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 10596199,00 грн., у тому числі 7064133,00 грн. - основний платіж, 3532066,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час виникнення спірних правовідносин, останні регламентувались приписами Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі - Закон № 2181-III), Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Приписами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов`язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов`язань із сплати податків.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об`єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, доводи про порушення норм податкового законодавства з боку позивача ґрунтуються на встановлені факту нікчемності договорів, укладених позивачем з ТОВ Залізничний ринок та ТОВ Мега Мол Інвест , що у свою чергу свідчить про відсутність у позивача права на відображення відповідних сум за вказаними операціями у податковій звітності Товариства з обмеженою відповідальністю ПІКУН .

З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне, 15.11.2006 року між позивачем та ТОВ Залізничний ринок було укладено договір оренди № АП3-06, за умовами якого ТОВ Залізничний ринок передає, а ТОВ ПІКУН бере у тимчасове користування площі у нежитловому приміщенні для здійснення торгівельної чи іншої статутної діяльності за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 1, загальною площею 2642,10 м2 (а. с. 46 - 50 т. 1).

За умовами п. 4.4 вказаного договору орендар, крім сплати орендної плати, повинен сплатити орендодавцю витрати на комунальні послуги (електроенергія, водопостачання, опалення, кондиціювання повітря тощо).

Таким чином, позивач, фактично, придбав у січні 2010 року у контрагента ТОВ Залізничний ринок орендні та комунальні послуги, що було оформлено податковими накладними від 31.01.2010 р. № 0800000514 на суму 30004,00грн., від 31.01.2010 р. № 0800001506 на суму 8425, 26 грн. (а. с. 43 - 45 Т. 1).

У той же час, як вбачається з акту перевірки, підставою з боку податкового органу для донарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ, зазначеному у вказаних податкових накладних, стало виключно неподання ТОВ Залізничний ринок декларації за січень 2010 року (а. с. 16 т. 1).

Натомість, при дослідженні матеріалів справи вбачається, що відповідно до додатку № 5 до декларації з ПДВ за січень 2010 року, поданої ТОВ Залізничний ринок до ДПІ у Солом`янському районі м. Києва 22.02.2010 р., сума ПДВ в розмірі 6685,00 грн. була відображена в якості податкового зобов`язання покупця з індивідуальним податковим номером платника податку 338310426555 (а. с. 42 т. 1).

Вказаний податковий номер належить позивачу, що підтверджується зазначенням про це в акті перевірки (а. с. 15 т. 1).

Отримання вказаної декларації податковим органом підтверджується відміткою на супровідному листі (а. с. 36 т. 1).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності визначення відповідачем податкових зобов`язань позивача через неподання його контрагентом податкової декларації.

В частині визначення податкового зобов`язання позивачу по взаємовідносинам із ТОВ Мега Мол Інвест у розмірі 5245152, 00 грн., варто зазначити наступне.

Відповідно до змісту акту перевірки, податковий орган засвідчив факт неподання вказаним контрагентом позивача декларацій з ПДВ за квітень та червень 2010 року.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року отримана податковим органом 22.11.2011 р. (спірне податкове повідомлення - рішення винесено 17.11.2010 року), в додатку 5 до якої відображено податкові зобов`язання позивача на суму 538470, 00 грн. (а. с. 72 т. 1).

Також, 23.11.2011 року податковим органом було прийнято уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок у декларації за травень 2010 року, про що свідчить квитанція № 2 (а. с. 82 т. 1).

Як вбачається з уточнюючої декларації, нею відкориговані показники рядка 1 Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів : замість показника обсягів поставок (без ПДВ) та сум ПДВ у розмірі 0 грн., контрагент позивача відкоригував вказані показники наступним чином: обсяги поставок (без ПДВ) - 22579513, 00 грн., суми ПДВ - 4515903, 00 грн. (а. с. 83 т. 1).

З додатку № 5 до уточнюючої декларації вбачається, що в уточнені показники був включений ПДВ по спірним взаємовідносинам з позивачем (а. с. 86 т .1).

З огляду на наведене, станом на момент винесення контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення, а саме на 17.11.2010 року відомості акту перевірки про невідображення показників ПДВ у декларації за травень 2010 року ТОВ Мега Мол Інвест відображали реальний стан справи.

Аналогічно, згідно пояснювальної записки ТОВ Мега Мол Інвест , отриманої податковим органом 22.07.2010 року (а. с. 89 т. 1), вказаний контрагент надав податковому органу декларацію з ПДВ за червень 2010 року, в додатку 5 до якої відображено суму ПДВ по взаємовідносинам з позивачем у розмірі 841694, 11 грн. (а. с. 94 т. 1).

Незважаючи на відсутність в матеріалах справи квитанції № 2 про прийняття вказаної декларації відповідачем, колегія суддів вважає достатнім підтвердженням отримання вказаної декларації 22.07.2010 року згідно штампу відповідача.

Щодо віднесення позивачем сум ПДВ у розмірі 1812296,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ БК Імпульс Інвест Буд , варто зазначити наступне.

ТОВ ПІКУН з вказаним контрагентом було укладено договір № 24-06/2009 від 24.06.2009 року, відповідно до якого ТОВ Будівельна компанія Імпульс Інвест Буд (підрядник) по завданню замовника зобов`язувалася в порядку та на умовах, обумовлених в договорі, на свій ризик, своїми силами і засобами виконати ремонтні загальнобудівельні і спеціальні роботи на об`єктах: вул. Вербицького, 18, вул. Леся Курбаса, 6Г, вул. Дружби Народів, 6, вул. Героїв Дніпра, 31, Печерська площа, 1, вул. Гонгадзе, 20, Залізничне шоссе, 57, вул. Глушкова, 36, вул. Григоренка, 26 (а. с. 169 - 174 Т. 1).

Колегіє суддів було досліджено первині документи по вказаним господарським операціям та встановлено, що факт виконання робіт підтверджується, зокрема:

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 за січень 2010 року на суму 3472470,00 грн.;

- актом № 0129/29 за січень 2010 року по формі КБ-2в від 29.01.2010 року;

- податковою накладною від 29.01.2010 р. № 129034;

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 за лютий 2010 р. на суму 3436020,00 грн.;

- актом № 0226/35 за лютий 2010 р. по формі КБ-2в від 26.02.2010 р.;

- податковою накладною від 26.02.2010 р. № 226036;

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 за березень 2010 р. на суму 3965286,00 грн.;

- актом № 0331/09 за березень 2010 р. по формі КБ-2в від 31.03.2010 р.;

- податковою накладною від 31.03.2010 р. № 331042;

- податковими накладними від 26.02.2010 р. № 226036 на суму 3436020, 00 грн., від 29.01.2010 р. № 129034 на суму 3472470, 00 грн., від 31.03.2010 р. № 331042 на суму 3965286,00 грн.;

- копіями завірених банківських виписок.

Відповідно до бази даних Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти) станом на 15.10.2012 р. стан платника ТОВ Будівельна компанія Імпульс Інвест Буд (34655142) припинено, ліквідовано (закрито) , скасовано державну реєстрацію № 12241170013030124 від 01.02.2011 року, знято з обліку рішенням податкового органу № Б29/265-10 від 24.01.2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що на момент виникнення спірних правовідносин та виконання вищевказаних договорів (в період з січня по березень 2010 року) ТОВ Будівельна компанія Імпульс Інвест Буд не мало дефектів в статусі платника податку.

Як вбачається з копій завірених банківських виписок (а. с. 135 - 147 т. 2), позивачем в рахунок оплати послуг здійснено перерахування коштів на рахунок контрагента у розмірі 2000000, 00 грн.

Залишок зобов`язання у розмірі 8873776, 00 грн. забезпечено простими векселями Серії АА 0939348, 0939350 на суму 5662773, 00 грн. та 3211003, 00 грн. відповідно зі строком сплати 03.11.2013 р. (а. с. 148, 149 Т. 2).

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання контролюючого органу в апеляційній скарзі на той факт, що відповідно до інформації з реєстрів дозволів, ведення яких передбачено пунктом 20 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1107, дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки ТОВ Мега Мол Інвест , ТОВ Залізничний ринок , ТОВ БК Імпульс Інвест Буд , Держгірпромнагляд України та його територіальні управління не видавали, з огляду на те, що постанова № 1107 була прийнята 26.10.2011 року та набрала чинності 01.11.2011 року, у зв`язку з чим вона не може бути поширена на правовідносини, що виникли та були здійснені протягом 2010 року, позаяк такі вимоги на час спірних правовідносин були відсутні.

На час виникнення спірних правовідносин була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. N 1631 Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами , відповідно до п. 3 якої, суб`єкт господарської діяльності, який має намір розпочати (продовжити) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатацію об`єктів, машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі - об`єкти) за переліками згідно з додатками 1 і 2 чи проводити навчання працівників з питань охорони праці інших суб`єктів господарської діяльності, професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, які залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки (далі - навчання з питань охорони праці), повинен одержати відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці або його територіального органу.

Втім, колегія суддів наголошує, що згідно додатків 1 та 2 вищевказаної постанови, контрагентами позивача (в межах спірних правовідносин) не виконувались роботи, згідно переліків, що вимагало б отримання відповідних дозволів згідно норм постанови № 1631.

У той же час, відповідно до наказу Мінрегіонбуду № 52-л від 28.12.2006 року у переліку підприємств, які отримали ліцензію на будівництво значиться ТОВ БК Імпульс Інвест Буд (ліцензія № АВ195672).

Колегія суддів наголошує, що висновки контролюючого органу ґрунтуються на аналізі податкової звітності контрагентів, проте, здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство (як і на момент спірних правовідносин) не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 року у справі №К/800/36098/13, постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Варто також наголосити, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що надані первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь позивача та контрагента у виконанні вказаних господарських операціях.

Відповідачем, всупереч ст.. 78 КАС України не надано доказів зворотнього.

Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем не надано, висновки відповідача зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними (безтоварними).

Посилання контролюючого органу на ненадання позивачем документів, що підтверджували б якість робіт, перепусток для робітників, здачі об`єкта під охорону в неробочий час, журналу відвідувань тощо, колегія суддів вважає безпідставними, адже вказані вище документи не є документами первинного бухгалтерського органу, в розумінні положень законодавства.

Окрім іншого, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо порушення ТОВ ПІКУР порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із контрагентами.

Щодо доводів відповідача про необхідність застосування в межах спірних правовідносин положень частини першої статті 100 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача з даним позовом до суду), варто зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення - рішення від 17.11.2010 року № 0008172303/0, вперше було оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва (справа 2а-19090/10/2670) в термін, передбачений чинним законодавством (1 місяць), яке діяло на час подачі адміністративного позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2011 року позов ТОВ Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування вищезазначеного повідомлення - рішення залишено без розгляду на підставі ч. 5 ст. 155 КАС України (від позивача надійшло клопотання про відкликання позовної заяви).

У подальшому, 08.08.2013 року товариство повторно звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2010 року № 0008172303/0.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Отже, КАС України в редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціальний порядок обчислення таких строків.

Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч. 2 ст. 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою та п`ятою статті 99 КАС України.

На час виникнення спірних правовідносин строк звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень був визначений Законом України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджеті державними цільовими фондами , який був чинний до 31.12.2010 року.

Так, п. п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 цього Закону було встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов`язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 цього Закону було передбачено, що строки давності становлять 1095 днів.

Тому, при визначенні строків звернення до адміністративного суду з даним позовом повинні застосовуватись строки, встановлені відповідно до п. п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 та п. п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , а саме 1095 днів.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до ч. і ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують і скасовують відповідальність особи.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.99 року №1рп/99, ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб`єктивного права особи, в тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права, а неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності.

Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами, у зв`язку з чим тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими нормами, які були чинними на момент початку перебір відповідного строку, і тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини.

Таким чином, строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахування тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку його перебігу, і не змінюється залежно від того, коли було реалізоване відповідне право особи, тобто не залежить від того, коли було фактично пред`явлено позов.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України в редакції Закону № 3609-VI встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов`язань, які становлять 1095 днів.

Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України, випливає, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Враховуючи наведене вище, позивач, звернувшись до суду повторно 22.08.2013 року, тобто протягом 1095 днів з моменту отримання оскаржуваного рішення, з цим позовом, строк, передбачений для оскарження не пропустив.

Більше того, даним обставинам, зокрема питання дотримання позивачем строків звернення з даним позовом до суду, надано оцінку в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року, яка набрала законної сили та є чинною.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2021 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Я.М.Собків

Повний текст виготовлено 27 липня 2021 року.