Постанова

від 23.03.2021 по справі 823/730/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/730/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Несін К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасихліб ЛТД" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року, суддя Рідзель О.А., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасихліб ЛТД" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасихліб ЛТД" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.06.2017, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001172301, №0001182301, №0001192301.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток по господарським правовідносинам з контрагентами ПП Інтер Дрід Фуд та ПП Інтер Парс , оскільки із зазначеними контрагентами здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Товариство з обмеженою відповідальністю Черкасихліб ЛТД подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасихліб ЛТД" задоволено частково. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області №0001172301 від 06.12.2016 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області №0001172301 від 06.12.2016. В решті постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області № 0001172301 від 06 грудня 2016 року скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

20 січня 2021 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Черкаській області надійшло клопотання про заміну відповідача.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 (далі - Постанова № 537) утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, зокрема Головне управління ДПС у Черкаській області. Вказаною постановою вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби, зокрема реорганізовано Головне управління ДФС у Черкаській області шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у Черкаській області. Постановою № 537 установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

12.07.2019 наказом Державної податкової служби України затверджено положення про Головне управління ДПС у Черкаській області відповідно до якого вказане управління є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного управління ДФС у Черкаській області.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Державну податкову інспекцію у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області його правонаступником - Головне управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920).

Щодо поданих представником позивача 16.12.2020 року змін та доповнень до апеляційної скарги та заяви про поновлення строку на подання змін та доповнень від 16.12.2020 року, то колегія суддів відмовила у їх прийнятті, виходячи з того, що відповідно до вимог ч.1 ст. 303 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга ТОВ Черкасихліб ЛТД на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року подана 04.10.2017 року.

З огляду на вимоги ст. 121 КАС України товариство пропустило строк на подання змін та доповнень до апеляційної скарги, а доводи про необхідність поновлення строку є неповажними та не підтверджуються відповідними доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Черкасихліб ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з ПП Інтер Дрід Фуд за період з 01.09.2013 по 30.09.2013, з 01.12.2013 по 31.12.2013, з 01.03.2014 по 31.05.2014, з 01.12.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 31.01.2015 та з ПП Інтер Парс за період з 01.03.2015 по 31.03.2015.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом було складено акт №766/23-01-14-02/37715680 від 17.11.2016. Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 17327 грн, за 2014 рік в сумі 44866 грн, за 2015 року на суму 74730 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі ПДВ) за вересень, грудень 2013 року, березень, квітень, травень 2014 року, березень 2015 року на загальну суму 83476 грн.

На підставі вказаного акту перевірки від 17.11.2016 №766/23-01-14-02/37715680 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001172301 від 06.12.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 104345 грн, в тому числі за основним платежем 83476 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 20869 грн;

- №0001182301 від 06.12.2016, згідно якого позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 67616 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі 16904 грн;

- №0001192301 від 06.12.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 152471 грн, в тому числі за основним платежем 136923 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 15548 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

В процесі адміністративного оскарження, рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 13.02.2017 №2948/23-00-10-0210 частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001182301 та рішенням Державної фіскальної служби України від 25.04.2017 №8811/6/99-99-11-01-01-25 частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001192301.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 13.02.2017 №2948/23-00-10-0210 частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001182301 та рішенням Державної фіскальної служби України від 25.04.2017 №8811/6/99-99-11-01-01-25 частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001192301, тому вказані податкові повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001182301, №0001192301 станом на час розгляду справи в судді вважаються відкликаними, що виключає можливість їх повторного скасування в судовому порядку, однак має наслідком винесення контролюючим органом нових податкових повідомлень-рішень із залишковою сумою грошового зобов`язання. Стосовно податкового повідомлення-рішення 06.12.2016 №0001172301 суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав підтвердження факту здійснення реальної господарської операції між позивачем та ПП Інтер Дрід Фуд , ПП Інтер Парс .

Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001172301 від 06.12.2016, оскільки апеляційна скарга товариства на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року в частині скасування ППР №0001182301, № 0001192301 розглянута та відповідно до рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог в цій частині було відмовлено.

Як свідчать матеріали справи, податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області № 0001172301 від 06.12.2016 Товариству з обмеженою відповідальністю Черкасихліб ЛТД збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 104 345 грн, в тому числі: за основним платежем - 83476 грн, за штрафними санкціями - 20869 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про "нереальність" господарських відносин позивача з його контрагентами: ПП Інтер Дрід Фуд (код ЄДРПОУ 38632679) та ПП Інтер Парс (код ЄДРПОУ 35698260).

Згідно акту перевірки встановлено, що підставами щодо "нереальності" здійснених ТОВ Черкасихліб ЛТД з ПП Інтер Дрід Фуд та ПП Інтер Парс взаємовідносин стало ненадання позивачем до первинних документів зазначених у договорі поставки: рахунку фактури, посвідчення якості, протокол санітарно-епідеміологічної служби на відсутність ГМО та відсутність документів АН проходження радіологічного контролю, не надання висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи з конкретизацією кількості товару. Також зазначено, що до перевірки не було надано журнал видачі довіреностей, наказ про відрядження директора позивача у м. Харків для підписання договорів поставки. Крім того було зазначено, що перевірка проведена у зв`язку з отриманням постанови СВ ЦСБУ в Харківській області про призначення документальної перевірки з питань дотримання ПП Інтер Дрід Фуд вимог норм чинного податкового валютного та іншого законодавства від 15.05.2015 винесеної за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, з попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ст.ст.110-2, 205 Кримінального кодексу України.

Перевіряючи реальність здійснення вказаних господарських операцій між позивачем та ПП Інтер Дрід Фуд , ПП Інтер Парс на підставі вказаних договорів поставки 04.12.2013 №04/12-13, від 03.02.2015 №03/02-15, суд першої інстанції дійшов висновків про нереальність господарських операцій позивача, оскільки останнім не надано первинні документи, які зазначені у вказаних договорах поставки, а саме: посвідчення якості, протоколи санітарно-епідеміологічної служби на відсутність ГМО та документи щодо проходження радіологічного контролю, також не надано журналу видачі довіреностей, наказів про відрядження директора позивача ОСОБА_1 у м.Харків для підписання вищезазначених договорів поставки з ПП Інтер Дрід Фуд , ПП Інтер Парс .

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІУ (надалі - Закон №996-ХІУ), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІУ, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІУ, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Отже, з вищезазначеної норм закону слідує, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу п. 198.6 ст. 198 ПК).

За змістом п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.З ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0001172301 від 06.12.2016 слугували висновки контролюючого органу про удаваність господарських операцій позивача з ПП Інтер Дрід Фуд та ПП Інтер Парс .

Вказані висновки ґрунтуються на тому, що позивачем під час проведеної податкової перевірки ненадано до перевірки ряду первинних документів; підписання договору поставки зі сторони постачальника (ПП Інтер Дрід Фуд ) особою, яка не мала процесуального статусу керівника; відсутності у податкових накладних даних про підписанта постачальника; не декларування перевізниками операцій з поставки продукції від постачальника до позивача; відсутності відомостей про весь товар в дозвільних документах - експертизи; наявності податкової інформації про те, що контрагенти позивача причетні до схеми мінімізації податкових зобов`язань (аркуш акту перевірки 14-15, т.1, а.с.73-74).

Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2020 року зазначив, що договір поставки з ПП Інтер Дрід Фуд , складеного 04.12.2013 року, підписаний зі сторони постачальника директором - ОСОБА_2 , тоді як директором товариства на час укладання договору був ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 призначений на дану посаду лише 29.04.2014 року. Окрім того, у зазначеній постанові Верховним судом вказано, що предметом судового аналізу мають бути документи первинного обліку, зокрема видаткові/податкові накладні, ТТН, акти приймання виконаних робіт (послуг), касові ордери (прибуткові, видаткові) разхунки-фактури бухгалтерські довідки та інші документи, що підтверджують здійснення господарської операції.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначено колегією суддів вище, договір поставки від імені ПП Інтер Дрід Фуд підписано ОСОБА_2 , тоді як директором на час укладання договору був ОСОБА_3 .

Зазначена обставина представником позивача не оспорювалась, проте, останній зазначив, що ОСОБА_2 був єдиним засновником товариства, а тому підписав договір і у позивача дана обставина не викликала ніяких сумнівів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 04.12.2013 року ОСОБА_2 був засновником юридичної особи Приватного підприємства Інтер Дрід Фуд , керівником - ОСОБА_3 (а.с. 177-178, т.1).

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з частиною 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як встановлено колегією суддів, договір поставки з позивачем підписано власником ПП Інтер Дрід Фуд ОСОБА_2 .

Доказів про те, що даний договір не був прийнятий контрагентом позивача, визнаний недійсним чи є нікчемним відповідно до Закону судовою колегією не встановлено і податковий орган таких доказів під час перевірки в ході розгляду справи не надав.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що договір поставки не є первинним бухгалтерським документом, який свідчить про здійснення господарських операцій, а лише свідчить про наміри суб`єктітв господарювання здійснити господарську операцію.

Реальність господарської операції повинна підтверджувались в сукупності первинними бухгалтерськими документами, які свідчать про здійснення таких господарських операцій.

Зокрема, відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для проведення відповідних господарських операцій, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави, зокрема у вигляді податкового кредиту.

При цьому суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Колегія суддів враховує, що позивач у перевіряємий період мав фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами ПП Інтер Дрід Фуд , ПП Інтер Парс на підставі договору поставки від 04.12.2013 №04/12-13 (з ПП Інтер Дрід Фуд ) та на підставі договору поставки від 03.02.2015 №03/02-15 (з ПП Інтер Парс ).

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, на підтвердження здійснення господарських відносин у перевіряємий період, позивачем до перевірки були надані всі первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарської діяльності.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що при проведені перевірки позивачем були надані наступні документи: наказ про призначення та звільнення посадових осіб; список осіб, які мають право на отримання довіреностей на ТОВ Черкасихліб ЛТД ; договори оренди цілісного майнового комплексу від 20.12.2011, від 01.12.2011; акти прийому-передачі цілісного комплексу №1 від 01.02.2012, №2 від 01.01.2012; договори поставки при проведенні господарських взаємовідносин з ПП Інтер Дрід Фуд та ПП Інтер Парс ; видаткові накладні; податкові накладні; платіжні доручення; товарно-транспортні накладні; висновки санітарно-епідеміологічної експертизи від 12.08.2013 №05.03.02-03/62 02, від 10.10.2014 №05.0.3.02-03/63354, від 12.03.2015 №05.03.02-03/3962; картки рахунку 631; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками ; картки рахунку 201 сировина і матеріали ; звіти по проводках.

Також позивачем були надані книга обліку довіреностей товариства, реєстр наданих доручень, відображення руху активів позивача.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Черкасихліб ЛТД до перевірки були надані усі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по договорам поставки сировини ПП Інтер Дрід Фуд та ПП Інтер Парс .

Колегія суддів звертає увагу, що в акті перевірки ніяких зауважень щодо зазначеним документам не має.

Сам факт підписання договору засновником ПП Інтер Дрід Фуд , а не директором, що зазначений в Єдиному реєстрі, не може свідчити про нереальність господарської операції чи її удаваність або ж її відсутність взагалі.

Окрім того, із Єдиного державеного реєстру вбачається, що ОСОБА_2 з 2015 року був не лише засновником, а і директором підприємства.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ТОВ Інтер-Парс була ОСОБА_4 , а керівником ОСОБА_2 .

В ході апеляційного розгляду судовою колегією було досліджено оригінали первинних документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Колегія судідв зазначає, що всі первинні документи, які стосуються даної господарської операції як в оригіналаї, так і в копіях, долучених до справи, у т.ч. видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, підписані керівником ОСОБА_3 .

Крім того, позивачем долучено до справи рахуки-фактури (оригінали також досліджені судом в ході апеляційного розгляду справи), витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань ТОВ Черкасихліб ЛТД , ПП Інтер Дрід Фуд та ПП Інтер Парс , які підтверджують діяльність зазначених підприємств.

Також було долучено ухвалу Київського районного суду м. Харкова про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_5 .

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

До матеріалів справи позивачем також було долучено внутрішні документи позивача, які свідчать про рух придбаного товару по самому підприємству та використання його позивачем у власній господарській діяльності.

Отже, з огляду на вищевикладені доводи, колегія суддів вважає, що проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товари та послуги отримані від контрагента мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які були предметом перевірки та дослідженні в судді апеляційної інстанції.

Доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов`язань, в акті перевірки співробітниками податкового органу не наведено та судом апеляційної інстанції не встановлено, а висновки відповідача про нереальність, що покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, оскільки всі необхідні первинні документи були надані позивачем під час проведення перевірки та під час розгляду справи у суді.

Економічний ефект від здійснених господарських операцій з ПП Інтер Дрід Фуд та ПП Інтер Парс позивач отримав у вигляді виробленої та реалізований продукції й отриманих від цього доходів, що підтверджується документами наявними в матеріалах справи (т. 1 а.с. 240-242).

Так, на підприємстві позивача в 2013 році працювало - 853 особи, в 2014 році 881 особа, в 2015 році - 840 осіб, тобто трудові ресурси ТОВ Черкасихліб ЛТД забезпечували можливість виготовити та реалізувати продукцію з сировини, що постачала від ПП Інтер Дрід Фуд та ПП Інтер Парс . Також наявні майнові та виробничі ресурси у вигляді власного та орендованого майна.

На час укладення договорів та проведення господарських операцій ПП Інтер Дрід Фуд та ПП Інтер Парс були зареєстровані ЄДРПОУ та були платниками податків, банкрутами не визнавались та на даний час здійснюють свою діяльність відповідно до норм чинного законодавства.

Окрім того, матеріали справи містять підтвердження того, що поставлений позивачу товар завозився через прохідну ТОВ Черкасихліб ЛТД , про що свідчить штамп на товарно- транспортній накладній та відповідним підписом перевіряючої особи.

З огляду на встановлені обставини справи та вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом не надано належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів та позивача об`єктивної неможливості здійснення господарських операцій, а відтак неправомірності прийняття Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області податкового повідомлення-рішення №0001172301 від 06.12.2016

Доводи податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом апеляційної інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентами підтверджений наданими позивачем під час перевірки та в ході розгляду справи первинними документами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення щодо відмови у задоволенні прозовних вимог в частині визнання протиправним та скасування ППР №0001172301 від 06.12.2016 року з помилковим застосуванням норм матеріального права, без встановлення всіх обставин справи та без надання належної оцінки всім обставинам справи, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 4 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону (ч.2 ст.317 КАСУ).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001172301 від 06 грудня 2016 року є протиправною та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Щодо решти вимог, викладених в апеляційній скарзі, то вони вже були розглянуті судом апеляційної інстанції, а саме Київським апеляційним адміністративним судом та відповідно до постанови зазначеного суду від 07 листопада 2017 року, залишеного без змін постановою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року, у їх задоволенні було відмовлено. Тому правових підстав для перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в цій частині, яке набрало законної сили, не має.

З цих підстав, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкасихліб ЛТД" було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 4 866,48 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3395 від 11 травня 2017 року та судовий збір при поданні апеляційної скарги у розмір 5 353,14 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7761 від 02 жовтня 2017 року.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в частині щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001172301 від 06 грудня 2016 року, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Черкасихліб ЛТД судові витрати за сплату судового збору у сумі 3297,87 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасихліб ЛТД" задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001172301 від 06 грудня 2016 року та ухвалити нове судове рішення в цій частині наступного змісту.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області №0001172301 від 06 грудня 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002; код ЄДРПОУ 43142920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасихліб ЛТД" (вул. Надпільна, 248, м. Черкаси, 18015; код ЄДРПОУ 37715680) судові витрати за сплату судового збору у сумі 3297,87 грн (три тисячі двісті дев`яносто сім гривень вісімдесят сім копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст виготовлено: 25 березня 2021 року.