Постанова

від 24.03.2021 по справі 120/2522/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2522/20-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

24 березня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької обласної державної адміністрації на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії з ліквідації Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницької обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

у червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Комісії з ліквідації Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницької обласної державної адміністрації (Вінницька ОДА) в якому просив:

-визнати бездіяльність голови Комісії з ліквідації Департаменту житлово- комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації Мізюка Віталія Ілліча протиправною;

- зобов`язати голову Комісії з ліквідації Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації Мізюка Віталія Ілліча надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 13.12.2019 року щодо надання копій протоколів ліквідаційної комісії Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації;

- стягнути з Вінницької обласної державної адміністрації відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 гривень, судові витрати в сумі 5840,80 грн.;

- допустити рішення до негайного виконання.

04 листопада 2020 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову частково.

Визнано протиправною бездіяльність голови комісії з ліквідації Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації Мізюка Віталія Ілліча, яка полягає у не наданні, у визначений ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" строк, відповіді на запит про надання інформації ОСОБА_1 від 12.12.2019 (зареєстрований 13.12.2019 за №01-9/46-запит).

Зобов`язано голову Комісії з ліквідації Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації Мізюка Віталія Ілліча надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 12.12.2019 року (зареєстрований 13.12.2019 за №01-9/46-запит).

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької обласної державної адміністрації понесені судові витрати у виді судового збору та витрат на правничу допомогу в сумі 5840,80 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької обласної державної адміністрації кошти в сумі 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині зобов`язання голову Комісії з ліквідації Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації Мізюка Віталія Ілліча надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 12.12.2019 року (зареєстрований 13.12.2019 за №01-9/46-запит) допустити до негайного виконання на підставі ч. 1 ст. 371 КАС України.

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької ОДА на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., Вінницька ОДА подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької ОДА на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Мральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із зазначеного слідує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Так, згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Так, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Так, судом першої інстанції встановлено протиправну бездіяльність Комісії з ліквідації Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, що виразилась у ненадані позивачу відповіді на його запит, що є порушенням його законних прав.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у заявленому розмірі, позивач зазначає, що така шкода полягає у тому, що він мав сподівання на швидке отримання відповіді, натомість невиправдане зволікання викликало у нього глибоке розчарування, яке переросло в розпач та відчуття несправедливості.

Також запитувана інформація була необхідна позивачу для подальшого використання, а її неотримання вимагало додаткових зусиль, зміни звичного укладу життя, що призвело до зайвої роздратованості та мало негативний вплив на його сім`ю.

Колегія суддів звертає увагу на те, що для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14, від 20.02.2018 року у справі №818/1394/17.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, експертні висновки тощо.

Безспірно, порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають психологічне напруження, розчарування та незручності, негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, вагомості наслідків.

Саме тому, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Проте, із встановлених по справі обставин вбачається, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не розкрив суті негативного впливу протиправної бездіяльності відповідача на його душевний та психічний стан, та інших втрат немайнового характеру.

Колегія суддів вважає, що позивач не довів обґрунтованість моральної шкоди, оскільки вербальні покликання на те, що протиправна бездіяльність відповідача викликали у нього негативні зміни в житті не підтверджуються жодним доказом. Позивач також не вказав жодних критеріїв, які він враховував при визначенні причинно-наслідкового взаємозв`язку наслідків, що настали з бездіяльністю відповідача та не вказав конкретних обставин, які мають значення для вирішення питання щодо обґрунтованості заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди.

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати безспірною підставою для стягнення моральної шкоди

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Стосовно питання щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень ст. 134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з п.п. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, із матеріалів справи встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатським бюро "Тишківського С.Л." в особі адвоката Тишківського С.Л. укладено Договір № 0610/1 від 09.06.2020 про надання правової допомоги.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору адвокат приймає на себе доручення клієнта наступного змісту:

-визначення правової позиції по справ, підготовка, складання, формування повного пакету, підписання та направлення позовної заяви до адміністративного суду з вимогами до Комісії з ліквідації Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької ОДА та до Вінницької ОДА про визнання бездіяльності протиправною та надання відповіді на запит та про стягнення моральної шкоди в Вінницький окружний адміністративний суд, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також всі понесенні адвокатом фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що сума гонорару за прийнятим дорученням складає 5000 грн.

Вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг.

Із детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на підставі договору №0610/1 від 09.06.2020 про надання правничої допомоги від 11.06.2020 на виконання умов договору №0610/1 від 09.06.2020 встановлено, що адвокатом Тишківським С.Л. позивачу надано наступну правничу допомогу:

-визначення правової позиції по справ, підготовка, складання, формування повного пакету, підписання та направлення позовної заяви до адміністративного суду з вимогами до Комісії з ліквідації Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької ОДА та до Вінницької ОДА про визнання бездіяльності протиправною та надання відповіді на запит та про стягнення моральної шкоди;

-підготовка, складання, формування повного пакету, підписання та направлення позовної заяви до адміністративного суду з вимогами до Комісії з ліквідації Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької ОДА та до Вінницької ОДА про визнання бездіяльності протиправною та надання відповіді на запит та про стягнення моральної шкоди.

Розмір гонорару за виконану роботу (надані послуги) згідно п. 1.2 договору становить 5000,00 грн.

Згідно з квитанцією №1 від 11.06.2020 року позивач оплатив гонорар адвоката в сумі 5000,00 грн. за надання правничої допомоги згідно з Договором №0610/1 від 09.06.2020.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. судом першої інстанції не враховано п. 4 ч. 5 ст. 134 КАС України, відсутність впливу вирішення даної справи на репутацію позивача та відсутність публічного інтересу до даної справи. Більше того, позовна заява по даній категорії справ є типовою і не потребує складних правових досліджень.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу в сумі 2500 грн.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 21, 132, 134, 139, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Вінницької обласної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року, - скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької обласної державної адміністрації моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з Вінницької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 5000 гривень, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької обласної державної адміністрації витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

В решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.