Ухвала

від 23.03.2021 по справі 826/17932/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 березня 2021 року

м. Київ

справа № 826/17932/18

адміністративне провадження № К/9901/7564/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бучик А.Ю.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 у справі № 826/17932/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювал-Сервіс" до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювал-Сервіс" звернулось до суду з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 08 жовтня 2018 року №289 "Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації";

- зобов`язати відповідача подати до Державної архітектурно-будівельної інспекції України інформацію про скасування оскаржуваного наказу для включення (відновлення) в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, запису про реєстрацію декларацій: про початок виконання будівельних робіт "Будівництво торгівельного комплексу" за адресою: 02094, м. Київ, Дарницький район, просп. Григоренка, буд. 32 Д, від 28.03.2014 №ІУ083140870068; про початок виконання будівельних робіт "Будівництво торгівельного комплексу, ринкового майданчика з частковою реконструкцією нежитлових приміщень під автомиючий комплекс" за адресою: 02094, м. Київ, Дарницький район, просп. Григоренка, буд. 32 Д, від 18.04.2014 №ІУ083141080251; про готовність об`єкта до експлуатації "Будівництво торгівельного комплексу, ринкового майданчика з частковою реконструкцією нежитлових приміщень під автомиючий комплекс" за адресою: 02094, м. Київ, Дарницький район, просп. Григоренка, буд. 32 Д, від 29.04.2014 №ІУ143141190586; про готовність об`єкта до експлуатації Будівництво торгівельного комплексу (І черга)" за адресою: 02094, м. Київ, Дарницький район, просп. Григоренка, буд. 32 Д, від 11.07.2014 №ІУ143141920219; про готовність об`єкта до експлуатації Будівництво торгівельного комплексу (ІІ черга)" за адресою: 02094, м. Київ, Дарницький район, просп. Григоренка, буд. 32 Д, від 11.07.2014 №ІУ143141920201; про готовність об`єкта до експлуатації Будівництво торгівельного комплексу (ІІІ черга)" за адресою: 02094, м. Київ, Дарницький район, просп. Григоренка, буд. 32 Д, від 11.07.2014 №ІУ143141920209.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Предметом розгляду в цій справі є наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва щодо скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації.

Частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів і статті 13 КАС України.

За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо, не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років ;

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Частиною ж шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, який, втім не є вичерпним.

Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У даній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Також посилається як на підставу касаційного оскарження на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

В решті, відповідач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування судами правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 01.11.2018 у справі №826/8556/17, від 19.08.2020 у справі №826/6660/18, від 22.01.2021 у справі №640/11869/20, від 27.01.2021 у справі №826/10962/17, від 11.11.2020 у справі №804/3317/18, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, Суд не бере до уваги оскільки, оскаржуване судове рішення та вищезазначені постанови Верховного Суду прийняті за різних фактичних обставин справи, які у своїй сукупності не дозволяють встановити подібність правовідносин у цих справах та, відповідно, необхідність однакового застосування одних і тих самих положень законодавства.

Так, у справі № 826/8556/17 Верховний Суд (постанова від 01.11.2018) переглядав рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

У справі №826/6660/18 спір стосувався наказу про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації у зв`язку з виявленням недостовірних даних у поданих деклараціях в частині відсутності права власності на об`єкт реконструкції в межах заявленої площі.

Справу №640/11869/20 Верховним Судом по суті не вирішено, а направлено на новий розгляд, що виключає можливість застосування висновків Верховного Суду.

У справі №826/10962/17 спір стосувався наказу про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об`єкта у зв`язку з тим, що проектна документація для виконання будівельних робіт на об`єкті (будівництво житлового будинку) розроблена без отримання вихідних даних для проектування, а саме: містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

У справі №804/3317/18 спір стосувався наказу про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта у зв`язку з тим, що будь-яка інформація стосовно забудови земельної ділянки відсутня, містобудівні умови та обмеження або будівельний паспорт забудови земельної ділянки управлінням не надавалися.

У справі №916/2791/13 Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 07.04.2020) спір по суті не вирішено, а направлено справу на новий розгляд, що виключає можливість застосування висновків Верховного Суду. Крім того, спір у вказаній справі стосувався знесення самовільно побудованої споруди.

У справі, що розглядається (826/17932/18) спір стосувався наказу про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об`єкта у зв`язку з тим, що в електронній базі документообігу відсутні відомості про видачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до ст. 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржуване судове рішення прийнято у справі, яка розглянута за правилами спрощеного провадження, а передбачені ч. 5 ст. 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку скаржниками не обґрунтовані у касаційній скарзі, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 у справі №826/17932/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювал-Сервіс" до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування наказу.

Надіслати заявнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. Ю. Бучик

Судді: С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій