Постанова

від 25.03.2021 по справі 823/2019/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року

м. Київ

справа № 823/2019/17

адміністративне провадження № К/9901/60038/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Дашутіна І.В., Шишова О.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Черкаській області)

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року (суддя Гаращенко В.В.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року року (головуюча суддя: Безименна Н.В., судді: Аліменко В.О., Кучма А.Ю.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Черкаський ремонтно-механічний завод

до Головного управління ДФС у Черкаській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Черкаській області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство Черкаський ремонтно-механічний завод (надалі також - Позивач, ПрАТ Черкаський ремонтно-механічний завод ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Черкаській області; надалі також - Відповідач, скаржник) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Відповідачем безпідставно застосовано ставку податку на нерухоме майно у розмірі, визначеному у пункті 6.2 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312, без урахування коефіцієнта 0,5. Оскільки міською радою не приймалось рішення про встановлення податку на нерухоме майно відповідно до Закону України від 20 грудня 2016 року №1791-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році (надалі також - Закон №1791-VIII), в силу положень пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону ставка податку на нерухоме майно у 2017 році застосовується із коефіцієнтом 0,5.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, позов задоволено повністю.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки Черкаською міською радою до 15 липня 2016 року не було прийнято рішення про встановлення на 2017 рік ставок податку на нерухоме майно, тому до ставки податку, яка встановлена попереднім рішенням, застосовується коефіцієнт 0,5.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач просив Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що Приватне акціонерне товариство Черкаський ремонтно-механічний завод є власником комплексу будівель площею 1686 кв. м, які розташовані в м. Черкаси по вул. Сурікова, 10.

Позивачем було подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік із застосуванням ставки податку 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, з розрахунку 16 грн за 1 кв.м, який за розрахунком платника склав 13488 грн.

Вказана сума повністю сплачена відповідно до платіжних доручень від 13 квітня 2017 року №149 на суму 6744 грн та від 24 липня 2017 року №993 на суму 6744 грн.

19 вересня 2017 року Позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік, де, з урахуванням сплачених сум, у рядку 10 декларації зменшено нараховані податкові зобов`язання з податку на 2017 рік на всю задекларовану суму податкових зобов`язань.

19 жовтня 2017 року Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік щодо виявлених помилок (порушень) ПрАТ Черкаський ремонтно-механічний завод .

За результатам перевірки складено акт від 19 жовтня 2017 року №2462/23-00-12-0506/01267248, в якому встановлено, що Позивачем при визначенні суми податку в уточнюючій податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік, не застосовано ставку податку, яка в 2017 році становить 16 грн за 1 кв.м (0,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року), що призвело до заниження суми податкового зобов`язання за І-ІІ квартали 2017 року на 13488 грн.

На підставі зазначеного акту Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 7 листопада 2017 року №0031761205, згідно з яким за порушення підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, пункту 6.2 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312, збільшено суму податкового зобов`язання за основним платежем 13488 грн та штрафними санкціями на суму 3327 грн.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Свої вимоги скаржник обґрунтовує порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ним правомірно не застосувано у 2017 році коефіцієнт 0,5 до ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який передбачено у пункті 3 Перехідних та прикінцевих положень Закону України від 20 грудня 2016 року №1791-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році .А тому податкові донарахування по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за І-ІІ квартали 2017 року визначені у спірному податковому рішенні правомірно.

3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві Позивач стверджує, що дія Закону №1791-VIII спрямована на забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році, зокрема, із введенням прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону застосування коефіцієнта 0,5 до ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі неприйняття органом місцевого самоврядування рішення про визначення таких ставок відповідно до положень цього Закону.

З огляду на те, що Черкаською міською радою не прийнято до 15 липня 2016 року відповідного рішення про встановлення на 2017 рік ставок податку на нерухоме майно на території міста Черкаси, до ставки податку, встановленої у попередньому рішенні, застосуванню підлягає коефіцієнт 0,5. Враховуючи сплату Позивачем податку на належне нерухоме майно виходячи з його площі 1686 кв. м у сумі 13488 грн, стверджує про повне виконання свого податкового обов`язку та безпідставність висновків перевірки, чим зумовлено додаткове податкове навантаження на Позивача.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), що підлягає застосуванню у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10, підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені статтею 12 ПК України.

Відповідно до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за один квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з підпунктом 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням другої сесії Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312 Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси, відповідно до пункту 6.2 якого ставка податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

28 січня 2016 року Черкаською міською радою прийнято рішення №2-136 Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312 Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси згідно з яким пункт 6.2 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси викладено у наступній редакції - ставка податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 06 вересня 2016 року у справі №712/2617/16-а, яка за наслідками апеляційного та касаційного оскарження залишена без змін, визнано пункт 6.2 Положення Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м.Черкаси , затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 28 січня 2016 року, недійсним та нечинним - таким, що не набрав чинності з 01 січня 2016 року.

З огляду на вищенаведене, суди попередніх інстанцій зазначили, що для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності Позивача, ставка податку у 2017 році становить 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, як така, що встановлена місцевою радою у Положенні про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси, затвердженому рішенням від 25 червня 2015 року №2-1312.

Водночас, судами попередніх інстанцій зауважено, що 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 20 грудня 2016 року №1791-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році , пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень якого установлено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

В контексті висновків судів попередніх інстанцій Суд акцентує увагу на тому, що вони відповідають правовому висновку зробленому Верховним Судом 28 січня 2020 року у справі №816/749/17 за подібних правовідносин. Так, Верховним Судом зазначено, що виходячи з приписів Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році від 20 грудня 2016 року №1791-VIII та враховуючи, що рішення про встановлення ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності юридичних осіб на 2017 рік відповідно до вказаного Закону органом місцевого самоврядування у м. Полтаві не приймалося, то встановлені органом місцевого самоврядування ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до прийняття рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до Закону України №1791-VIII з 1 січня 2017 року застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

Суд звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи правомірно враховано вимоги пункту 56.21 статті 56 ПК України, відповідно до якого, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Аналогічний підхід наведено і у підпункті 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України, яким закріплена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

Враховуючи наведені положення пункту 56.21 статті 56 ПК України та зважаючи на закріплений у підпункті 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України принцип презумпції правомірності рішень платника податку суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що оскільки Черкаською міською радою до 15 липня 2016 року не було прийнято рішення щодо встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік, то ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки мають застосовуватись з коефіцієнтом 0,5.

Згідно частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами Конституції України Україна є соціальною державою (стаття 1), яка визнає людину найвищою соціальною цінністю (стаття 3), а також держава забезпечує соціальну спрямованість економіки (стаття 13).

Зокрема, у статті 3 Конституції закріплено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Призначення цього положення - визначити основний соціальний вектор у взаємовідносинах між людиною й державою.

Як встановив Конституційний Суд України у Рішенні від 27 лютого 2018 року №1-рп/2018, принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини.

Отже, як у нормотворчій діяльності, так і у сфері правозастосування саме на державу покладається обов`язок реалізації принципу легітимних (законних) очікувань платників податків щодо запроваджених державою процедур.

А тому, у цій справі Суд звертає увагу на те, що у пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, Тошкуца та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Фактично недотримання окремими гілками влади відповідних законодавчо установлених процедур, про які зазначено вище, та що підтверджено відповідними судовими рішеннями, свідчить про порушення принципу належного урядування, при цьому відповідальність за допущення помилок в даному випадку Відповідач поклав саме на Позивача.

Статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено межі перегляду судом касаційної інстанції, згідно з якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінки.

За наведеного та з огляду на особливості цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний і обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін, у зв`язку з чим усі наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанції, та не утворюють підстав для скасування оскаржених судових рішень.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАС України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Черкаській області) залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді І.В. Дашутін

О.О. Шишов