Окрема думка

від 25.03.2021 по справі 760/22550/19

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

25 березня 2021 року Справа № 760/22550/19

Головуючий (суддя-доповідач) Провадження №11-о/991/1/21

в апеляційній інстанції: Глотов М. С.

ОКРЕМА ДУМКА

судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Глотова М. С.

щодо ухвали від 25 березня 2021 року

I. Історія руху справи.

1. Вироком Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (далі Апеляційна палата) від 05.10.2020 у справі №760/22550/19 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України (далі КК), та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 2 (двох) тисяч 700 (сімсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 45 900 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот) гривень, з позбавленням права обіймати посади, зазначені в пункті 1, підпунктах «а», «в» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», тобто ті, за якими передбачено обов`язок подавати декларацію особи, уповноваженої на здійснення функцій держави або місцевого самоврядування, окрім виборних посад, строком на 2 (два) роки.

2. 27.10.2020 Конституційний Суд України (далі КСУ) прийняв рішення №13-р/2020 у справі №1-24/2020 (393/20), яким визнав неконституційною ст. 366-1 КК, за якою ОСОБА_1 було засуджено.

3. 03.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на вирок Апеляційної палати від 05.10.2020.

4. 09.11.2020 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за скаргою засудженого, витребував матеріали із Вищого антикорупційного суду, а також задовольнив клопотання про зупинення виконання вироку Апеляційної палати відносно нього.

5. 18.11.2020 засуджений подав до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги, в яких просив під час розгляду його касаційної скарги врахувати висновки, наведені у рішенні КСУ №13-р/2020 від 27.10.2020у справі №1-24/2020 (393/20).

6. 24.11.2020 рішення КСУ №13-р/2020 у справі №1-24/2020 (393/20) опубліковано в офіційному виданні - Офіційний вісник України - від 24.11.2020 - 2020 р., №92, стор. 55, стаття 2976, код акта 101714/2020.

7. 18.03.2021 Апеляційною палатою отримано надіслану засудженим 16.03.2021 до суду заяву про перегляд вироку апеляційного суду від 05.10.2020 за виключними обставинами із зазначеним у ній клопотанням про поновлення строку на подання відповідної заяви.

8. 24.03.2021 прокурор надіслав на електронну пошту Апеляційної палати підписані електронним цифровим підписом заперечення на клопотання засудженого про поновлення йому строку на звернення із заявою щодо переглядувироку за виключними обставинами.

9. Розгляд касаційної скарги засудженого на вирок Апеляційної палати від 05.10.2020 призначений у Верховному Суді на 05.04.2021.

II Зміст прийнятого рішення.

10. 25.03.2021 колегія суддів Апеляційної палати постановила ухвалу, якою поновила засудженому строк на звернення із заявою про перегляд вироку за виключними обставинами та відкрила провадження за такою заявою ОСОБА_1 , призначивши її до розгляду в судовому засіданні.

III. Позиція щодо прийнятого рішення.

11. Із ухваленим Апеляційною палатою рішенням щодо поновлення ОСОБА_1 строку на звернення із заявою про перегляд вироку за виключними обставинами я не погоджуюся.

11.1. Вважаю, що більшість колегії суддів ухвалила помилкове рішення.

11.2. Причина прийняття рішення, з яким я не згідний, пов`язана із помилковим висновком більшості колегії суддів про те, що зазначена у заяві про перегляд вироку за виключними обставинами причина пропуску строку на звернення із такою заявою є поважною.

11.3. На мою думку, поважних причин, щоб поновлювати засудженому строк не було наведено, у зв`язку з чим необхідно було відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на звернення із заявою.

11.4. Упевнений, що жодним чином таке б рішення про відмову у поновленні строку не погіршило становища засудженого. Оскільки у Верховному Суді на 05.04.2021 призначений розгляд його касаційної скарги на той самий вирок, провадження щодо перегляду якого за виключними обставинами відкрила Апеляційна палата ухвалою від 25.03.2021.

IV. Мотиви незгоди з рішенням.

12. Моя незгода з рішенням більшості обґрунтовується нижченаведеним.

13. На відміну від більшості колегії, я переконаний, що не можна вважати поважною причину, через яку засуджений, котрий не перебував під вартою, пропустив строк на звернення із заявою про перегляд вироку за виключними обставинами. Зокрема, очікування ним розгляду його касаційної скарги Верховним Судом, поданої на вирок від 05.10.2020.

14. Вказана моя позиція з приводу незгоди із прийняттям рішення про поновлення строків відповідає положенням Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), практиці його застосування Верховним Судом України, Верховним Судом і Великою Палатою Верховного Суду.

15. Питання строку, в межах якого особа може звернутися із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, регулюється п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК, а питання його поновлення у випадку пропуску ч. 1 ст. 117 КПК.

15.1. Так, заяву проперегляд судовогорішення завиключними обставинамиможе бутиподано з підстави, визначеної п. 1 ч. 3 ст. 459 цього Кодексу (встановлення КСУ неконституційності ст. 366-1 КК, застосованої судом при вирішенні справи), - протягом тридцяти днів із дня офіційного оприлюднення відповідного рішення КСУ (п. 1 ч. 5 ст. 461 КПК).

15.2. Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду (ст. 117 КПК).

16. Разом із тим, питання визнання певних причин пропуску процесуальних строків поважними чи не визнання їх такими є оціночним.

16.1. Поруч із наведеним, за роки правозастосування положень кримінального процесуального закону судовою практикою було сформовано критерії оцінки, у ході застосування яких суд у кожній конкретній ситуації перевіряє чи слід вважати поважною ту чи іншу причину пропуску особою процесуального строку.

16.2. Зокрема, поважними причинами пропуску процесуального строку вважається неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк (див. постанову Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 13.07.2017 у справі №5-117кс(15)17 та ухвали Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №523/9058/17 по провадженню №51-4871ск19, від 21.12.2020 у справі №404/4580/19 по провадженню №51-6084ск20, і ухвалу Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.02.2021 у справі №457/866/18 по провадженню №51-2307ск19).

17. Водночас вибір ОСОБА_1 одного процесуального способу реалізації своїх прав (подання касаційної скарги) та не обрання ним своєчасно іншого способу їх реалізації (подання заяви про перегляд вироку за виключними обставинами) напряму залежав від волі такого засудженого, що, з огляду на вищенаведені позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду та Верховного Суду України, виключає можливість визнання поважною наведеної ним причини звернення до суду з пропуском строків.

18. Крім того, вказана засудженим причина (очікування розгляду Верховним Судом його касаційної скарги) жодним чином не пов`язана з дійсно істотними перешкодами чи труднощами. Оскільки діючий КПК можливість особи звернутися із: (1) касаційною скаргою на вирок та очікувати її розгляду по суті не ставить у залежність від реалізації нею свого права на звернення із заявою про перегляд такого самого вироку за виключними обставинами; (2) заявою про перегляд вироку за виключними обставинами та очікувати її розгляду по суті не ставить у залежність від її звернення з касаційною скаргою на той самий вирок.

19. Отже, у засудженого ОСОБА_1 не було істотних перешкод чи труднощів, які б унеможливили або ускладнили можливість його своєчасного звернення до суду із заявою про перегляд вироку за виключними обставинами у визначений законом строк - протягом тридцяти днів із дня офіційного оприлюднення 24.11.2020 відповідного рішення КСУ. Однак, засуджений звернувся до суду із заявою не упродовж тридцяти днів, а більше ніж через три місяці.

20. Тобто, більшість колегії суддів помилково не взяла до уваги вищенаведені мною аргументи, а також не врахувала позиції Великої Палати Верховного Суду.

20.1.Так,колегія суддівВеликої Палати Верховного Суду, надаючи оцінку поважності причин пропуску особою строку на звернення із заявою про перегляд ухвали апеляційного суду за виключними обставинами дослівно зазначила:

«Водночас ОСОБА_1 просить поновити їй процесуальний строк для звернення із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами. Вважає, що строк пропущений нею з поважних причин, оскільки в період з 22 березня 2017 року по 10 жовтня 2018 року вона мала статус засудженої та очікувала розгляду касаційної скарги»

«Перевіривши порядок подання заяви, її відповідність вимогам кримінального процесуального закону, обґрунтованість клопотання ОСОБА_1, Велика Палата дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 процесуального строку для звернення із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстави встановлення рішенням ЄСПЛ у справі «Бондаренко та інші проти України» від 28 червня 2018 року порушення Україною п. 3 ст. 5 Конвенції та про необхідність відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд у порядку виключного провадження судових рішень з підстави встановлення рішенням ЄСПЛ у справі «Пришляк і Некрасова проти України» від 06 червня 2019 року порушення Україною п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції з огляду на таке…».

«Велика Палата не знаходить підстав для поновлення ОСОБА_1 процесуального строку на подання заяви про перегляд судових рішень щодо неї за виключними обставинами…, оскільки заявницею не наведено об`єктивних та поважних підстав, які б унеможливили її звернення до суду у межах встановленого КПК строку. Очікування розгляду касаційної скарги не перешкоджало засудженій подати відповідну заяву про перегляд рішення за виключними обставинами» (див. ухвалу від 08.08.2019 у справі №2035/5763/2012 по провадженню №13-41зво19).

20.2. Таким чином, згідно позиції Великої Палати Верховного Суду очікування розгляду касаційної скарги не перешкоджає особі подати відповідну заяву про перегляд рішення за виключними обставинами, а тому не вважається поважною причиною для поновлення строку.

20.3. При цьому факт того, що ухвала Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №2035/5763/2012 по провадженню №13-41зво19 стосувалася поновлення строків на звернення із заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали щодо застосування запобіжного заходу, в той час як у клопотанні ОСОБА_1 йшлося про вирок, на що вказано більшістю колегії в обґрунтування свого рішення від 25.03.2021, не має жодного значення. Оскільки критерії, якими керується суд при поновленні процесуальних строків або відмови у їх поновленні є однаковими як при оскарженні судових рішень, прийнятих як у формі ухвал, так і у формі вироків. Зокрема, це підтверджує зміст вищезгаданої постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 13.07.2017 у справі №5-117кс(15)17, котра стосувалася поновлення строків у справі щодо засудження особи за умисне вбивство, а також ухвал Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №523/9058/17, від 21.12.2020 у справі №404/4580/19, і ухвали Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.02.2021 у справі №457/866/18, які також стосувалися поновлення строків у справах щодо оскарження засудження осіб.

V. Висновок.

21. Виходячи з наведеного та враховуючи вимоги п. 1 ч. 5 ст. 461 КПК, навіть якщо взяти до уваги початок відліку строку на подання заяви про перегляд вироку за виключними обставинами не від дати прийняття такого рішення КСУ (27.10.2020), а від офіційного його опублікування (24.11.2020), то останнім днем подання такої заяви було 24.12.2020, в той час як подав він її 16.03.2021.

22. Отже, ураховуючи, що причина, через яку ОСОБА_1 звернувся до Апеляційної палати із відповідною заявою, безпосередньо залежала від його волі та жодним чином не пов`язана із дійсно об`єктивними істотними перешкодами чи труднощами, котрі б унеможливили або ускладнили засудженому можливість своєчасного звернення до суду, у більшості колегії суддів не було підстав для визнання такої причини пропуску строку як очікування прийняття рішення судом касаційної інстанції поважною.

23. Із огляду на вищенаведене, вважаю, що ОСОБА_1 потрібно було відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд вироку Апеляційної палати від 05.10.2020 за виключними обставинами та на підставі ч. 3 ст. 464 КПК, застосувавши п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, - повернути заяву з усіма доданими до неї матеріалами особі, які її подала.

Суддя: М. С. Глотов