Рішення

від 24.03.2021 по справі 662/2589/19

НОВОТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

662/2589/19

2/662/22/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі: головуючого судді - Решетова В.В.

секретар судового засідання - Сушко Н.І.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт. Новотроїцьке Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ПУСК , державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Музиківської сільської ради Білозерського район Херсонської області Хмари Лейли Аліївни про усунення перешкод у користуванні належної їй земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В :

28.11.2019 року ОСОБА_1 , в інтерсах якої діє адвокат Ковальчук І.М. звернулася до суду з позовом до ТОВ ПУСК , державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконвчого комітету Музиківської сільської ради Білозерського район Хероснької області Хмари Лейли Аліївни, який в подальшому уточнила, про усунення перешкод у користуванні належної їй земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,33 га, яка розташована на території Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.10.2017 року за № 890, після смерті батька ОСОБА_2 01.11.2006 року між батьком позивача та відповідачем ТОВ ПУСК було укладено договір оренди землі, строком на 12 років, зареєстрований у Новотроїцькому районному реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що в Державному реєстрі вчинено запис 01.06.2007 року за №4АА002190-040772700078. Таким чином строк закінчення цього договору, відповідно до реєстрації закінчувався 01.06.2019 року. Позивач, після оформлення своїх спадкових прав, 30.04.2019 року з листом звернулась до ТОВ ПУСК з проханням повернути належну їй земельну ділянку після спливу дії договору оренди землі, а саме 01.06.2019 року, відповіді на яке не отримала. 13.08.2019 року позивач звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу економічного, регіонального розвитку та торгівлі Новотроїцької РДА Демків І.В. із заявою про припинення договору оренди, але 19.08.2019 року отримала рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, так як між нею та ТОВ ПУСК продовжено орендні договірні відносини на сім років на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 27.07.2017 року. Даний документ вона не підписувала у зв`язку з чим звернулась з позовом до суду та просила усунути перешкоди у користуванні належною їй земельної ділянкою шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди від 27.07.2017 року до договору оренди від 01.11.2006 року та зобов`язання ТОВ ПУСК повернути їй земельну ділянку площею 4,33 га та стягнути з відповідача понесені судові витрати на оплату судового збору та проведення почеркознавчої експертизи.

Представник позивача адвокат Ковальчук І.М. надала заяву про розгляд справи у її відсутність та у відсутність позивача, на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача ТОВ ПУСК адвокат Колганова Ю.М. надала заяву про розгляд справи у її відстуність.

Відповідач державний реєстратор виконавчого комітету Музиківської сільської ради Білозерського району Херсонської області Хмара Л.А. до судового засідання не з`явилась надала відзив на позов, в якому просила відмовити в стягненні з неї понесених судових витрат позивачем у решті позовних вимог поклалась на розсуд суду. У відзиві вказала, що нею, як державним реєстратором під час проведення реєстрації іншого речового права на підставі наданих документів, суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами не встановлено. Відповідно до даних Державного реєстру ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку з кадастровим номером 6524483800:03:006:0008, та як спадкоємець мала відповідні повноваження на підписання додаткової угоди. Стосовно того, що позивач не підписувала додаткову угоди від 27.07.2017 року, то державний реєстратор на підставі п.3 ст. 10 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не встановлює та ні яким чином не може встановити чи дійсно орендодавець підписував документ. Відповідно до п.2 ст. 22 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 4,33 га, яка розташована на території Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, право посвідчено свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 03.10.2017 року за № 890.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

За визначенням частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті317 ЦК України). Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками; право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку, що також відповідає загальним вимогам вчинення правочину, визначеним цивільним законодавством України. При цьому орендодавцями земельних ділянок є, зокрема, громадяни, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті4 названого Закону).

За визначенням статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; за загальним правилом частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Як вбачається з висновку судово-почеркознавчої експертизи Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 22.09.2020 року №344-ПТ, досліджуваний підпис розташований з лицевого боку другого аркуша у колонці Орендодавець ОСОБА_1 у графі (підпис фізичної особи) у наданій Додатковій угоді від 27.07.2017 року до договору оренди землі від 01 листопада 2006 р., смт. Новотроїцьке, Херсонської області, виконаний не гр.. ОСОБА_3 , а іншою особою /а.с.135-138/.

В матеріалах справи відсутні дані, які вказували б на те, що особа, яка підписала оспорюваний правочин від імені ОСОБА_3 була її представником або ж виконала підпис з її відома.

Факт підробки підпису на оспорюваній додатковій угоді до договору оренди землі, який встановлено висновком експерта, виходить за межі цивільно-правового регулювання відносин і переходить в площину кримінально-караних діянь. А тому, не може породжувати будь-яких негативних цивільно-правових наслідків. Суд враховує пояснення позивача, про те, що вона дізналась про наявність оскаржуваної додаткової угоди до договору оренди землі, який позивач не підписувала і не укладала лише 19.08.2019 року з рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень . Такі пояснення підтверджуються наявним в матеріалах справи рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 , Відділ економічного, регіонального розвитку та торгівлі Новотроїцької РДА про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №48288099 від 19.08.2019 року.

Відповідно до частини першої статті 15, пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт в частини третьої статті152 Земельного кодексу України).

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 у справі № 6-127цс13, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судому у постанові від 11.06.2018 у справі № 151/117/17.

Крім того, у іншій постанові Верховного Суду України у справі № 6-162цс13 від 19.02.2014, вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами.

Позивач заперечує підписання з відповідачем додаткової угоди до договору оренди землі 01.11.2006 року, яка укладена 27.07.2017 року і волевиявлення на її укладення у неї не було. Висновком судово-почеркознавчої експертизи за №344-ПТ від 22.09.2020 року встановлено, що ОСОБА_3 додаткову угоду до договору оренди землі від 27.07.2017 року не підписувала. Тому з наведеного випливає, що підписання оскаржуваної додаткової угоди до договору оренди землі не відповідало волевиявленню позивача та було здійснено всупереч бажанню ОСОБА_3 , що свідчить про порушення істотних умов договору та його невідповідність вимогам ст. 203 ЦК України.

Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, а саме необхідність обов`язкового повідомлення сторони про певні істотні умови договору та його державну реєстрацію, суд вважає, що відсутність особистого підпису сторони в додатковій угоді до договору оренди землі свідчить про те, що сторони не узгодили всі істотні умови договору, передбачені Законом.

Отже підпис на додатковій угоді до договору оренди землі є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Унаслідок вказаного, підписання правочину здійснюється кожною із сторін власноручно або власноручно уповноваженими на те стороною особами.

Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Позивач звернулася з вимогою про усунення перешкод у користуванні належної їй земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку, посилаюсь на те, що ці договори не підписувала, умови їх не погоджувала, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, покликаючись до умов договорів, підписаних невстановленою особою замість позивача.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, де позивач наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, ТОВ ПУСК самовільно зайняло земельну ділянку, площею 4,33 га на території Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи підстави позову наведені позивачем у уточнених позовних вимогах в яких позивач наполягає на поверненні їй земельних ділянок, шляхом усунення перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою та правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 16.06.2020 року №145/2047/16- ц, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.2 п.1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею, документально підтверджені судові витрати.

Понесені позивачем витрати становлять: 2250,24 грн. - витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи, 768,40 грн. - оплата судового збору, які підтверджені документально та підлягають стягненню з відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.4, 16 Закону України Про оренду землі , статей 78, 116, 152 Земельного кодексу України, статей 15, 16, 202, 203, 215, 316, 317, 321 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 2-4, 12, 13, 82, 89, 141, 200, 206, 223, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 351, 352, 354, 355, підпунктом15.5 пункту1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Ковальчук Ірини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до ТОВ ПУСК , державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Музиківської сільської ради Білозерського район Херсонської області Хмари Лейли Аліївни про усунення перешкод у користуванні належної їй земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку - задовольнити повністю .

Усунути ОСОБА_1 , як власнику, перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 4,33 га кадастровий номер 6524483800:03:006:0008.

Скасувати державну реєстрацію додаткової угоди №б/н від 27.07.2017 року до договору оренди землі від 01 листопада 2006 року, зареєстрованого 01 червня 2007 року за №4АА2190-040772700078, укладену між ОСОБА_3 та ТОВ Південна українська соєва компанія , що була зареєстрована 19 липня 2019 року державним реєстратором Виконавчого комітету Музиківської сільської ради Білозерського району Хмарою Лейлою Аліївною, на земельну ділянку площею 4,33 га кадастровий номер 6524483800:03:006:0008.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,33 га, кадастровий номер 6524483800:03:006:0008 з незаконного володіння.

Стягнути з ТОВ ПУСК на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору 768,40 грн. та витрати на оплату проведення судової почеркознавчої експертизи у сумі 2250,24 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Решетов