Постанова

від 25.02.2021 по справі 2-1162/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1162/11 Головуючий у 1 інстанції: Кондратьєва Н.А.

Провадження № 22-ц/811/2986/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Шандри М.М., Приколоти Т.І.,

секретаря: Сеньків Х.І.,

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи: Яворівська державна нотаріальна контора, Новояворівська державна нотаріальна контора, відділ у Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівське обласне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, Відділ державної реєстрації Яворівської районної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування рішень, свідоцтва, державного акту на право власності, договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , в якому, з урахуванням останньої заяви про уточнення вимог від 20 серпня 2018 року просив:

визнати незаконним та недійсним рішення Калинівської сільської ради Яворівського району від 18 січня 2001 року №3 "Про оформлення права власності на житлові будинки в АДРЕСА_1", видане на ім`я померлого ОСОБА_6 ;

визнати незаконним та недійсним свідоцтво про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 за № 7 від 28.03.2001 року, що видано Калинівською сільською радою Яворівського району Львівської області на підставі рішення від 18 січня 2001 року №3 "Про оформлення права власності на житлові будинки в АДРЕСА_1" та оформлено й зареєстровано Львівським обласним БТІ та ЕО на ім`я померлого ОСОБА_6 ;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що видане 02.11.2001 року та зареєстроване в реєстрі за № 2341 державним нотаріусом Яворівської державної нотаріальної контори Кенцало Л.В. на ім`я ОСОБА_1 на будинковолодіння АДРЕСА_1 ;

визнати незаконним та скасувати рішення 8-ї сесії 3-го скликання Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області за № 83 від 21.04.2000 року, на підставі якого незаконно видано відповідачу ОСОБА_1 . Державний акт серії ЯА № 730235 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель у АДРЕСА_1 ;

визнати незаконним та скасувати державний акт серії ЯА № 730235 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель (кадастровий номер 4625884700:06:002:0003), виданий Калинівською сільською радою Яворівського району Львівської області за № 83 від 21.04.2000 року;

визнати недійсним Договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , посвідчений нотаріусом Новояворівської державної нотаріальної контори Коцюмбас С.Й. за № 2094;

визнати за ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 (колишнє домоволодіння АДРЕСА_1 ) та земельну ділянку для обслуговування даного житлового будинку і господарських будівель та споруд площею 0,25 га та стягнути з відповідачів понесені судові витрати (т.3 а.с.149-153).

Оскаржуваним рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 15 вересня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Калинівської сільської ради Яворівського району від 18 січня 2001 року № 3 "Про оформлення права власності на житлові будинки в АДРЕСА_1", видане на ім`я померлого ОСОБА_6 .

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 за № 7 від 28.03.2001 року, що видано Калинівською сільською радою Яворівського району Львівської області на підставі рішення від 18 січня 2001 року №3 "Про оформлення права власності на житлові будинки в АДРЕСА_1" та оформлено й зареєстровано Львівським обласним БТІ та ЕО на ім`я померлого ОСОБА_6 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що видане 02.11.2001 року та зареєстроване в реєстрі за № 2341 державним нотаріусом Яворівської державної нотаріальної контори Кенцало Л.В. на ім`я ОСОБА_1 на будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Визнано незаконним та скасовано рішення 8-ї сесії 3-го скликання Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області за № 83 від 21.04.2000 року Про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків, господарських будівель та надання у тимчасове користування строком на 3 роки в частині передачі ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Визнано незаконним та скасовано державний акт серії ЯА № 730235 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель (кадастровий номер 4625884700:06:002:0003), виданий Калинівською сільською радою Яворівського району Львівської області на підставі рішення Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області за № 83 від 21.04.2000 року.

Визнано недійсним Договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , посвідчений нотаріусом Новояворівської державної нотаріальної контори Коцюмбасом С.Й. за № 2094.

Визнано за ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_2 (колишнє домоволодіння АДРЕСА_1 ).

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області в користь ОСОБА_3 1188 (тисячу сто вісімдесят вісім) грн 42 коп сплаченого судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 1188 (тисячу сто вісімдесят вісім) грн 42 коп сплаченого судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3 1188 (тисячу сто вісімдесят вісім) грн 42 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на те, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині:

визнання незаконним та скасування рішення 8-ї сесії 3-го скликання Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області за № 83 від 21.04.2000 року Про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків, господарських будівель та надання у тимчасове користування строком на 3 роки ; передачі ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель;

визнання незаконним та скасування державного акту серії ЯА № 730235 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель (кадастровий номер 4625884700:06:002:0003), виданий Калинівською сільською радою Яворівського району Львівської області на підставі рішення Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області за № 83 від 21.04.2000 року; визнання недійсним Договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , посвідчений нотаріусом Новояворівської державної нотаріальної контори Коцюмбасом С.Й. за № 2094.

Посилається на те, що суд першої інстанції не навів жодної підстави в чому саме полягає незаконність рішення Калинівської сільської ради щодо виділення їй земельної ділянки та яким актам цивільного законодавства він суперечить і порушує цивільні права або інтереси позивача.

Зазначає, що недійсним у судовому порядку може бути визнано акт (рішення) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо він не відповідає вимогам законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав акт (рішення), але при цьому обов`язковою умовою для визнання акту недійсним є порушення в зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законів інтересів позивача.

Стверджує, що суд не врахував, що будь-яких порушень чинного законодавства при виділенні земельної ділянки допущено не було, право користування на спірну земельну ділянку виникло на законних підставах, тому відсутні правові підстави для визнання недійсним (скасування) як державного акту про право приватної власності на землю так і рішення 8-ї сесії 3-го скликання Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області № 83 від 21.04.2000 року.

Просить скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення виходячи з наступних обставин.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (виданого повторно).

Відповідно до заповіту від 19 лютого 1987 року, посвідченого секретарем виконкому Бунівської сільської ради народних депутатів Ничкало А.Ф., зареєстрованого в реєстрі за № 1, ОСОБА_6 заповів усе майно де б воно не було та з чого б не складалося сину - ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Бунівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 12.11.2010 року № 737 ОСОБА_6 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1. Від його імені в сільській раді посвідчувався заповіт за реєстровим номером 1 від 19.02.1987 року.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Бунівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 12.11.2010 року № 738 згідно запису погосподарської книги № 5 за 1986-1990 рр., домоволодіння АДРЕСА_3 числиться за ОСОБА_3 .

Згідно із погосподарською книгою Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області та її виконавчого комітету, с. Шутова № 5 на 1986-1990рр. ОСОБА_6 є головою домогосподарства в АДРЕСА_1, члени двору: ОСОБА_1 - дружина та ОСОБА_3 - син.

Відповідно до рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05.10.2010 року ОСОБА_3 визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - 6 місяців з дня вступу рішення у законну силу.

Відповідно до рішення Апеляційного суду Львівської області від 20.03.2015 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05.10.2010 року за позовом ОСОБА_3 до Яворівської державної нотаріальної контори про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05.10.2010 року скасовано та прийнято нове, згідно із яким в позові ОСОБА_3 до Яворівської державної нотаріальної контори про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

Згідно матеріалів спадкової справи №31/88, ОСОБА_3 12.03.1988 року звернувся до Яворівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів спадкової справи № 497/2000р, спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , убачається, що 06.11.2000 року ОСОБА_1 звернулася до Яворівської державної нотаріальної контори Львівської області з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, після смерті чоловіка ОСОБА_6 , на підставі якої 02.11.2001 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб (виданого повторно) серії НОМЕР_3 від 06.08.1964 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.11.2001 року, виданого державним нотаріусом Яворівської державної нотаріальної контори Львівської області, зареєстровано в реєстрі за № 2341 спадкоємцем майна ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина ОСОБА_1 спадкове майно складається з будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.06.1976 року, посвідченого нотаріусом Яворівської державної нотаріальної контори Бриндас Б.І., зареєстрованим за № 1668, ОСОБА_6 придбав у виконкому Яворівської районної ради депутатів трудящих Львівської області цілий дерев`яний житловий будинок площею 58,4 кв м в АДРЕСА_1.

Відповідно до акту на виконання роботи по будівництву будинку від 09.08.1978 року будівництво будинку ОСОБА_6 загальною площею 107 м кв розпочалося 03.04.1977 року. Готовність будинку - 100%.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 28.03.2001 року серії КММ № 007681 Львівського обласного державного бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 на підставі рішення виконкому Калинівської сільської ради народних депутатів від 18.01.2001 року № 3.

Рішенням виконавчого комітету Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 18.01.2001 року № 3 визначено право власності на житлові будинки в АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 .

Відповідно до договору дарування житлового будинку та земельної ділянки від 13.08.2010 року, посвідченого нотаріусом Новояворівської державної нотаріальної контори Львівської області Коцюмбасом С.Й., ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла ОСОБА_9 , передала безоплатно у власність ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 . Без назви та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,25 га в АДРЕСА_1.

Відповідно до висновку № 2704 судово-почеркознавчої експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз по матеріалах цивільної справи № 2-1162/2011 підпис від імені ОСОБА_6 , який розташований в графі Підпис на оригіналі одного примірника заповіту від 19.02.1987 року, який посвідчений Бунівською сільською радою Яворівського району Львівської області виконаний ОСОБА_6 .

23.11.2010 року ОСОБА_3 звернувся з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом в Яворівську державну нотаріальну контору.

Листом від 03.12.2010 року № 637/02-14 Яворівської державної нотаріальної контори Вуса С.С. повідомлено, що 06.11.2000 року відкрилася спадкова справа після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно поданої заяви дружини померлого - ОСОБА_1 . Так як на день видачі свідоцтва про право на спадщину були відсутні дані щодо наявності заповіту та інших спадкоємців за законом, заповітом чи обов`язкової частки, 02.11.2001 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом дружині спадкодавця - ОСОБА_1 . У зв`язку з наведеним видача свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 є неможливою.

Відповідно до листа Яворівської державної нотаріальної контори від 13.03.2015 року № 185/02-14 та відповіді на запит Яворівської державної нотаріальної контори від 21.12.2015 року № 854/01-16 згідно архівних даних 12.03.1988 року ОСОБА_3 була подана заява про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не була взята до уваги на момент видачі свідоцтва про право на спадщину дружині померлого - ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 01.10.2015 року № 158, згідно рішення виконавчого комітету Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області № 55 від 15.12.2011 року проведено найменування вулиць та зміна нумерації житлових будинків. ОСОБА_3 проживає в домогосподарстві згідно даних погосподарської книги № 5 від 2011/2015 р.р - особовий рахунок № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно із додатком до рішення виконавчого комітету Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області № 55 від 15.12.2011 року житловому будинку ОСОБА_1 присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .

Згідно із актом обстеження від 30.03.2016 року № 13 комісії депутатів Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області на території будинковолодіння по АДРЕСА_2 на час обстеження будівельні роботи не проводилися.

Відповідно до відповіді на запит Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 30.03.2016 року № 82 на проведення будівельних робіт з 2001 року і по даний час на будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2 рішення та дозволи не надавалися.

Згідно із протоколом № 1 засідання виконавчого комітету Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 18.01.2001 року розглядалося питання про оформлення права власності на житловий будинок в с. Шутова за померлим ОСОБА_6 .

Відповідно до архівної довідки Львівського державного нотаріального архіву від 10.09.2015 року № 1757 в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ Яворівської державної нотаріальної контори міститься запис про те, що ОСОБА_3 , 12.03.1988 року звертався з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, як встановлено, ОСОБА_1 звернулася до Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області з заявами про передачу їй безоплатно у тимчасове користування земельну ділянку площею 0,60 га в с. Шутова та передати у приватну власність земельну ділянку площею 0,13 га в с. Шутова.

Відповідно до рішення Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області № 83 від 21.04.2000 року Про передачу у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства для обслуговування житлових будинків, господарських будівель та надання у тимчасове користування строком на 3 роки ОСОБА_1 передано безоплатно у власність та користування 0,73 га, з яких 0,25 га - для обслуговування житлового будинку, 0,35 га - для ведення особистого підсобного господарства та 0,13 га - у постійне користування.

Згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 730235 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення - обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на підставі рішення Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 21.04.2000 р. № 83, кадастровий номер 4625884700:06:002:0003.

Відповідно до довідки Бунівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 12.11.2010 року ОСОБА_6 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1, від його імені в сільській раді посвідчувався заповіт за реєстровим номер № 1 від 19.02.1987 року.

Згідно із висновком експерта від 05.09.2019 року № 6/591 Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру досліджуваний підпис від імені ОСОБА_1 , який наявний праворуч від рукописного запису 12.01.2001 р. заяви ОСОБА_1 про видачу рішення на оформлення права власності на житлові будинки в с. Шутова від 12.01.2001 року, зареєстрованої 18.01.2001 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

За змістом ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Положеннями ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні також передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституції і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини третьої ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Частиною першою ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні установлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Аналогічне положення закріплено у частині 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

За приписами статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Із змісту зазначених норм права вбачається, що підставами для визнання акта незаконним (недійсним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Тобто, для вирішення питання щодо наявності правових підстав для визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету сільської ради, суду необхідно встановити їх невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав ці акти.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до виконавчого комітету Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області з заявою від 12.01.2001 року про видачу їй рішення на оформлення права власності на житлові будинки в с. Шутова, на підставі якої 18.01.2001 року виконавчий комітет Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області прийняв рішення визначити право власності на житлові будинки в АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_6 та доручити Львівському ОДКВТІ та ВО оформити право власності на вказані будинки.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а рішення виконавчого комітету про визначення за ним права власності на житлові будинки та оформлення права власності прийняте після його смерті, на підставі заяви дружини.

Окрім того, згідно висновку експерта від 05.09.2019 року № 6/591 Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру досліджуваний підпис від імені ОСОБА_1 , який наявний праворуч від рукописного запису 12.01.2001 р. заяви ОСОБА_1 про видачу рішення на оформлення права власності на житлові будинки в с. Шутова від 12.01.2001 року, зареєстрованої 18.01.2001 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Рішення виконавчого комітету прийнято на підставі ст. 30 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , яка визначала повноваження виконавчого комітету в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного

обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку, однак не регулювала спірні правовідносини.

Відтак, враховуючи наведене, та те, що виконавчий комітет сільської ради вирішив питання щодо прав та обов`язків померлої особи, рішення виконавчого комітету Калинівської сільської ради Яворівського району від 18 січня 2001 року №3 "Про оформлення права власності на житлові будинки в АДРЕСА_1", видане на ім`я померлого ОСОБА_6 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та недійсним свідоцтва про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , видане Львівським обласним БТІ та ЕО на ім`я померлого ОСОБА_6 така також підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 9 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України №01-8/98 від 31.01.2001 року "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов`язані із здійсненням права власності та його захистом" свідоцтва про право власності на певний об`єкт майна не можуть виступати предметом спору: таким може бути лише правовстановлюючий документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна.

Таким чином, свідоцтво про право власності на нерухоме майно є лише документом, яким оформлюється та підтверджується відповідне право, але не є підставою набуття права власності Таке свідоцтво не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Враховуючи, що свідоцтво про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , видане Львівським обласним БТІ та ЕО на ім`я померлого ОСОБА_6 видане на підставі рішення виконавчого комітету Калинівської сільської ради Яворівського району від 18 січня 2001 року №3 "Про оформлення права власності на житлові будинки в АДРЕСА_1", а суд першої інстанції на підставі системного аналізу наявних у справі доказів дійшов обґрунтованого висновку, що таке рішення є незаконним та підлягає скасуванню, відтак вказане свідоцтво також підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

У відповідності до ст. ст. 22, 28 КпШС УРСР (чинних на момент набуття права власності та смерті ОСОБА_6 ) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю

подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 06.08.1964 року, а спірний житловий будинок придбаний ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу від 17.06.1976 року, а отже, є спільною сумісною власністю подружжя. Відтак, ОСОБА_6 на момент смерті на праві власності належала 1/2 частка будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що 19.02.1987 року ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 склав заповіт, посвідчений секретарем виконкому Бунівської сільської ради народних депутатів Ничкало А.Ф., зареєстрований в реєстрі за № 1 заповів усе майно де б воно не було та з чого б не складалося сину - ОСОБА_3 .

12.03.1988 року ОСОБА_3 звернувся до державного нотаріуса Яворівського району Львівської області з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, про що зокрема свідчить заведена спадкова справа.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (дійсної на час виникнення правовідносин) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2 ) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_3 вчасно звернувся до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті батька, а відтак, є таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ст. 524, 525 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно зі ст. 560, 561 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.11.2001 року та зареєстроване в реєстрі за № 2341 державним нотаріусом Яворівської державної нотаріальної контори Кенцало Л.В. на ім`я ОСОБА_1 на будинковолодіння АДРЕСА_1 , не була взята до уваги заява ОСОБА_3 від 12.03.1988 року про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 .

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом, видане нотаріусом 02.11.2001 року ОСОБА_1 на весь житловий будинок АДРЕСА_1 без врахування того, що фактично є інший спадкоємець за заповітом, який прийняв спадщину, тому така видача свідоцтва порушує права іншого спадкоємця та фактично унеможливлює його подальше оформлення в своїх правах на частину спадкового майна, що вказує на необхідність задоволення позову в частині визнання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що видане 02.11.2001 року та зареєстроване в реєстрі за № 2341 державним нотаріусом Яворівської державної нотаріальної контори Кенцало Л.В. на ім`я ОСОБА_1 на будинковолодіння АДРЕСА_1 недійсним.

Враховуючи, що ОСОБА_3 є спадкоємцем на 1/2 частки житлового будинку за заповітом ОСОБА_6 від 19.02.1987 року, заповіт є дійсним, однак скасування правовстановлюючих документів за померлим ОСОБА_6 на житловий будинок унеможливлює належне оформлення спадкових прав, суд дійшов правильного висновку, що за ОСОБА_3 слід визнати право власності на 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом.

Водночас, щодо позовної вимоги про визнання за позивачем у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку для обслуговування вказаного житлового будинку площею 0,25 га суд першої інстанції зазначив наступне.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з набуттям позивачем права власності на 1/2 житлового будинку, як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, не перейшло право власності на спірну земельну ділянку так як спадкодавець на момент смерті не мав права власності на цю земельну ділянку.

Окрім того, повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 12, 118, 122, 123 ЗК України. Таким чином, орган місцевого самоврядування наділений дискреційними повноваженнями в сфері надання земельних ділянок комунальної власності у користування та у власність громадянам або юридичним особам.

Суд не може підміняти адміністративний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відтак, враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження права власності спадкодавця - його батька ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку, земельна ділянка не перебувала у власності ОСОБА_6 на момент смерті, а отже, позовна вимога про визнання за позивачем у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що рішенням Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області за № 83 від 21.04.2000 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, на підставі вказаного рішення видано Державний акт серії ЯА № 730235 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель у АДРЕСА_1 .

Водночас, позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області за № 83 від 21.04.2000 року Про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків, господарських будівель та надання у тимчасове користування строком на 3 роки , однак вказаним рішенням вирішувалось питання про передачу у власність та користування земельних ділянок не лише ОСОБА_1 , а й іншим особам, натомість позивач не обгрунтовує необхідність скасування рішення повністю.

Отже, враховуючи, що суд визнав незаконним та недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що видане 02.11.2001 року, то є підстави для визнання незаконним та скасування рішення 8-ї сесії 3-го скликання Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області за № 83 від 21.04.2000 року Про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків, господарських будівель та надання у тимчасове користування строком на 3 роки в частині передачі ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність 0, 25 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий державний акт.

З тих підстав суд першої інстанції визнав незаконним та скасував державний акт серії ЯА № 730235 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель (кадастровий номер 4625884700:06:002:0003), виданий Калинівською сільською радою Яворівського району Львівської області за № 83 від 21.04.2000 року.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним Договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , посвідчений нотаріусом Новояворівської державної нотаріальної контори Коцюмбас С.Й. за № 2094, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 2 ст.16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ч. 1 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Встановлено, що ОСОБА_5 , у відповідності до чинного законодавства з дотриманням процедур, передбачених законодавством на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого нотаріусом Новояворівської державної нотаріальної контори Коцюмбас С.Й. за № 2094 набув у власність житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 4625884700:06:002:0003, тобто ОСОБА_5 , у даному випадку є добросовісним набувачем у розумінні ст. 388 ЦК України.

Однак, як встановлено попередньо, ОСОБА_1 , отримала вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку з порушення вимог закону, та зроблено відповідні правові висновки про необхідність скасувань рішення про передачу їй вказаної земельної ділянки та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно із яким ОСОБА_1 успадкувала спірний житловий будинок.

З урахуванням наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що відповідач ОСОБА_1 порушила право позивача на спадкування належної йому за законом частки у спадковому майні, а відповідно порушила встановлені законом правила спадкування, а також майнові права позивача, що відповідно до ч. 1. ст. 203 ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки в АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , посвідченого нотаріусом Новояворівської державної нотаріальної контори Коцюмбас С.Й. за № 2094 недійсним.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 24 березня 2021 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Шандра М.М.

Приколота Т.І.