Ухвала

від 15.03.2021 по справі 755/5301/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 березня 2021 року місто Київ

справа № 755/5301/16-ц

провадження№22-з/824/292/2021

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

учасники справи

позивач ОСОБА_1

відповідачі Рапала ВМС Корпорейшн,

Дочірнє підприємство ВМС Вотер Куін Україна

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Рапала ВМС Корпорейшн, дочірнього підприємства ВМС Вотер Куін Україна про зобов`язання надати достовірну інформацію про продукцію, вилучення із продажу неякісної продукції, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої порушенням прав споживачів , -

В С Т А Н О В И В:

24 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рапала ВМС Корпорейшн, Дочірнього підприємства ВМС Вотер Куін Україна з вимогами: Зобов`язати Рапала ВМС Корпорейшн (Фінляндія) та Дочірнє підприємство ВМС Вотер Куїн Україна (Україна), надати достовірну інформацію про продукцію, а саме риболовні приманки з акустичним пристроєм, у вигляді:

протоколів експертиз, дослідницьких звітів та інших офіційних та публічних документів, які на підставі об`єктивних даних, отриманих методами біологічної статистики, підтверджують, що риболовні приманки з акустичним пристроєм приваблюють рибу і, таким чином, дозволяють ловити більшу кількість риби, ніж аналогічні риболовні приманки без такого пристрою;

протоколів експертиз, дослідницьких звітів та інших офіційних та публічних документів, які на підставі об`єктивних даних, отриманих методами біологічної статистики, підтверджують, що рівень звукових шумів, які продукуються риболовними приманками з акустичним пристроєм, не перевищує допустимі рівні для риб та інших водних тварин (хребетних та безхребетних).

Зобов`язати відповідачів надати запитувану інформацію у 2-тижневий термін від дати оголошення відповідного судового рішення, оскільки відповідачі здійснюють виготовлення та продаж продукції, а саме риболовних приманок з акустичним пристроем, безперервно на протязі багатьох років і, таким чином мають володіти усіма підтверджуючими документами щодо споживчих властивостей цієї продукції та її якості.

У разі ненадання достовірної інформації про риболовні приманки з акустичним пристроєм або відмови від надання такої інформації вчинити наступні дії:

зобов`язати відповідачів зняти вказану продукцію з продажу протягом тижня від кінцевої дати надання достовірної інформації або дати відмови від її надання до приведення інформації про продукцію до відповідності (підстава ст.15, ч.1, п.6 Закону України Про захист прав споживачів ;

зобов`язати відповідачів у публічних пропозиціях укласти договір купівлі-продажу, звернених до невизначеного кола осіб (підстава ст.641,699 та 700 ЦК України), замінити недостовірну інформацію про риболовні приманки з акустичним пристроєм на достовірну інформацію про них;

доручити центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, зробити відповідні приписи відповідачам, призупинити реалізацію та виробництво продукції, що не відповідає вимогам законодавства (підстава ст.26 Закону України Про захист прав споживачів , або вчинити більш суворі заходи у відповідності до чинного законодавства.

Стягнути з Дочірнього підприємства ВМС Вотер Куїн Україна на його користь грошові кошти, витрачені ним на купівлю акустичних приманок неналежної якості компанії Рапала на суму 123 грн, сплату за відмову в реалізації прав споживача у сумі 1 230 грн, сплату через ненадання достовірної інформації про продукцію у сумі 85 грн та витрати на проведення судової експертизи у сумі 3 030 грн, а усього 4 468 грн.

Стягнути з відповідачів у рівних частинах на його користь грошові кошти на відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 1 748 933,76 грн (вказана сума має бути відкорегована у відповідності до поточного обміного курсу НБУ евро щодо гривні на момент винесення судового рішення, а також розмірів мінімальних заробітних плат в країнах Європейського Союзу та Україні, асоціацій з ЄС) .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Рапала ВМС Корпорейшн, Дочірнього підприємства ВМС Вотер Куін Україна про зобов`язання надати достовірну інформацію про продукцію, вилучення із продажу неякісної продукції, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої порушенням прав споживачів.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від у справі за позовом 07 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рапала ВМС Корпорейшн, дочірнього підприємства ВМС Вотер Куін Україна про зобов`язання надати достовірну інформацію про продукцію, вилучення із продажу неякісної продукції, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої порушенням прав споживачів.

03 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про забезпечення позову, в якій просив накладення арешту на нерухоме майно компанії Рапала ( Rapala VMC Corporation , Rapala VMC Oyj), яке знаходиться за адресою: Tehtaantie 2, 17200 Vaaksy, Finland, та заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо зміни чинного статусу та стану цього майна.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи заяви про забезпечення позову, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку, що у заваленні зави слід відмовити, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду із завою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно компанії Рапала ( Rapala VMC Corporation , Rapala VMC Oyj), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо зміни чинного статусу та стану цього майна ОСОБА_4 обгрнутовував її тим, що на сьогодні виявлено, що компанія Рапала створила на території України організовану міжнародну злочинну групу з метою збуту неякісної та екологічно небезпечної споживчої продукції у вигляді товарів для дитячого, рекреаційного та спортивного риболовства. У створену злочинну групу входять вищі керівники компанії ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , керівник дочірнього підприємства компанії в Україні ВМС Вотер Куїн Україна Середа Р.А., адвокат Путій П.М., слідчий Дніпровського управління ГУ МВС України у м. Києві Левчук Є.В., суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_7 , проти яких відкриті наступні кримінальні провадження:

№ 12016100040005654 від 20.04.2016, № 42016101040000140 від 25.08.2016, №42016101040000231 від 16.12.2016, № 42017100040000228 від 05.12.2017, № 62019100000000878 від 08.07.2019

Слідчий ТУ ДБР Ткаченко К.О. своєю постановою від 09.04.2020 намагався закрити кримінальне провадження № 62019100000000878, порушене проти судді Виниченко Л.М. за ухвалення трьох незаконних рішень на користь компанії Рапала з триразовим, тобто системним, невиконанням рішення Конституційного Суду України.

Проте, ухвалою Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/18907/20-к від 03.09.2020 незаконна постанова слідчого була скасована ( http://reyestr . court.gov.ua/Review/92054093).

Проти керівників компанії Рапала та директора ОСОБА_8 відкриті два кримінальних провадження № 12016100040005654 та № 42017100040000228, що свідчить про сукупність вчинених злочинів згідно ст. 33 КК України.

При цьому кримінальне провадження № 42017100040000228, відкрито за ч. 4 ст. 190 КК України, за якою кваліфікуються особливо тяжкі кримінальні злочини (п. 1 Додатків). Дана стаття передбачає позбавлення волі для керівників компанії Рапала , директора ОСОБА_8 та причетних осіб на строк від 5 да 12 років із конфіскацією майна.

У вказаних кримінальних провадженнях крім компанії Рапала фігурує інша юридична особа, а саме дочірнє підприємство компанії Рапала в Україні під назвою ВМС Вотер Куїн Україна , ГКЮО 20074578 (далі ДП ВМС Вотер Куїн Україна ), Власником і керівником даного дочірнього підприємства вказаний ОСОБА_8 , громадянин України, який представляв інтереси компанії Рапала в Україні з дати реєстрації підприємства 17.05.1997 (п. 2 Додатків).

Проте, у ЄДР з 20.11.2019 під тим самим ІКЮО 20074578 і з тим самим статутним капіталом зареєстрована інша юридична особа, а саме дочірнє підприємство під назвою Азуа Девелопмент (далі ДП Азуа Девелопмент ), власником і керівником якого є ОСОБА_9 , громадянин Республіки Азербайджан (п. З Додатків).

Ці дані свідчать про намагання керівників компанії Рапала та директора ОСОБА_8 уникнути конфіскації майна (більше 108 мільйонів грн.) за кримінальним провадженням № 42017100040000228 від 05.12.2017 та майнової відповідальності за позовом № 755/5301/16-ц (біля 860000 євро).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи заяви про забезпечення позову, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 6 частини першої якої передбачено, що позов може забезпечуватись зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа,який оскаржується боржником у судовому порядку.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Однак, ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову, крім арешту морського суду, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову та вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Рапала ВМС Корпорейшн, дочірнього підприємства ВМС Вотер Куін Україна про зобов`язання надати достовірну інформацію про продукцію, вилучення із продажу неякісної продукції, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої порушенням прав споживачів, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів до Верховного Суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна