Постанова

від 22.03.2021 по справі 923/158/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/158/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.;

За участю представників сторін:

від прокуратури - Коломійчук І.О., посвідчення № 058842, від 21.12.20;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" - Стрій А.Г., паспорт серія НОМЕР_1 , від 16.06.09; керівник;

від Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області - не з`явився.

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020

по справі №923/158/20

за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер"

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

(суддя першої інстанції: Немченко Л.М., дата та місце ухвалення рішення: 12.10.2020, Господарський суд Херсонської області, м. Херсон, вул.Театральна, 18)

В лютому 2020 року Заступник прокурора Херсонської області звернувся в інтересах держави в особі Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" (далі - ТОВ Партнер ), в якому просив суд:

- розірвати договір оренди від 28.12.2007 за № 4АА 002162-040772100038, укладений Круглоозерською сільською радою Голопристанського району Херсонської області з ТОВ «Партнер» , щодо земельної ділянки рекреаційного призначення площею 11,2227 га, кадастровий номер 6522383500:02:002:0104, яка розташована в с. Приморське Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області;

- зобов`язати ТОВ «Партнер» (код ЄДРПОУ 32778636, адреса реєстрації: 03151, м.Київ, вул. Ушинського, буд. 40) повернути земельну ділянку рекреаційного призначення площею 11,2227 га, кадастровий номер 6522383500:02:002:0104, яка розташована в с. Приморське (Більшовик) Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, вартістю 19 639 725 грн. до земель комунальної власності Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (Херсонська область, Голопристанський район, с. Круглоозерка, вул. Центральна, 41, код ЄДРПОУ 04400720).

Свої вимоги прокурор обґрунтував нормами ст. ст 96, 141, 206 Земельного кодексу України, ст.ст.16,36, 285-287, пп. 14.1.147 Податкового кодексу України, ст.ст. 526,530, 610,611,629,ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, ст.15, 21, 24, 32, 34. 36 Закону України «Про оренду землі» .

Прокурор вказує, що орендарем, не зважаючи на щорічне подання звітності з плати за землю та декларування сум податкових зобов`язань, не сплачувалася оренда плата за користування спірною земельною ділянкою за період грудень 2018 - жовтень 2019 року взагалі, а після часткового погашення заборгованості сума недоїмки зі сплати орендної плати станом на 06.12.2019 склала 60362,66 грн.

На думку прокурора, вказане свідчить, що відповідач з 30.11.2018 до цього часу не сплачує у передбачені законом та умовами договору строки орендну плату у належному розмірі за користування земельною ділянкою рекреаційного призначення загальною площею 11, 2227 га на території с. Приморське Круглоозерської сільської ради Голопристанського району.

На думку прокурора, належним способом захисту та відновлення порушеного права місцевої територіальної громади є як припинення договірних відносин шляхом розірвання договору оренди, так і повернення предмету спору його законному володільцю.

Також прокурор звернув увагу суду, що незважаючи на те, що з часу укладення договору минуло вже 11 років, відповідачем не вжито першочергових заходів, які б свідчили про його намір виконувати договір, зокрема, щодо будівництва об`єкту нерухомості на орендованій змельній ділянці.

Доказом відсутності намірів забудови спірної земельної ділянки є інформація управління ДАБІ у Херсонській області 13.12.2019 № 05/2-549вих.-19 про відсутність відомостей у органу Держархбудінспекції щодо наявності у ТОВ «Партнер» дозвільних документів на початок будівництва та введення в експлуатацію будівель та споруд на ділянці площею 11,2227 га у с. Приморське.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020 по даній справі відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що відповідач на день звернення прокурора до суду не мав заборгованості з орендної плати, відповідно були відсутні підстави порушення істотних умов договору (систематичного порушення виконання грошових зобов`язань щодо сплати орендної плати).

Суд дійшов висновку, що прокурором не доведено наявність, визначених прокурором, порушених законних інтересів та прав держави в особі Круглоозерської сільської ради та не доведені належними допустимими та достовірними доказами позовні вимоги, тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Що стосується доводів прокурора стосовно невиконання відповідачем договірного зобов`язання щодо забудови орендованої земельної ділянки, то суд зазначив, що не надає оцінку даному факту, оскільки в позовній заяві прокурором не обґрунтовані позовні вимоги цими обставинами та нормами чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Херсонська обласна прокуратура звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020 по даній справі скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню.

Апелянт звертає увагу, що основною метою договору оренди для орендодавця є саме своєчасне отримання ним орендної плати у встановленому розмірі.

Прокурор зазначає, що несплата за користування річчю протягом вже лише трьох місяців є достатньою правовою підставою для надання наймодавцеві права відмови від договору найму. Тобто факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена така заборгованість у подальшому.

Апелянт звертає увагу, що з часу укладення договору, тобто майже 12 років, ТОВ Партнер не приступив до використання земельної ділянки та не використовує її відповідно до умов договору.

Також заявник апеляційної скарги звертає увагу, що спірна земельна ділянка не використовується для задоволення потреб територіальної громади.

Крім того, прокурор звертає увагу, що висновки суду суперечать один одному, адже погодившись з правомірністю звернення прокурора до суду та достатньою наявністю підстав суд робить висновок про відсутність у прокурора підстав для ініціювання розірвання договору, укладеного сільською радою, правовий статус якого у справі визначено у якості позивача.

Прокурор зазначає, що висновок суду про відсутність у прокурора ініціювати розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її державі у зв`язку з порушенням умов договору, зокрема систематичною несплатою, є безпідставним.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 апеляційну скаргу Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020 по справі №923/158/20 залишено без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження по справі №923/158/20 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 розгляд апеляційної скарги Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури призначено в судовому засіданні на 22.02.2021 року о 12-30 год. в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

В судовому засіданні 22.02.2021 оголошено перерву по даній справі до 22.03.2021 до 15-30 год.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Пресдтавник ТОВ Партнер заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2007 Круглоозерською сільською радою Голопристанського району та ТОВ «Партнер» укладено договір оренди земельної ділянки рекреаційного призначення із земель запасу с. Більшовик (Приморське) площею 11,2227 га кадастровий номер 6522383500:02:002:0104 для будівництва бази відпочинку.

Договір оренди земельної ділянки укладений строком на 25 років зареєстровано у Голопристанському відділі Херсонської філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному Комітеті України по земельних ресурсах» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2007 за №4АА 002162-040772100038.

Пунктами 9-12 Договору передбачено, що орендна плата за перші п`ять років вноситься щомісячно рівними частинами виключно у грошовій формі у розмірі 31 тис. грн., що становить 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за наступні 20 років (починаючи з 28.12.2012) - 55,3 тис. грн., що становить 9 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п.8 договору він укладений на строк 25 років.

За п.38 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає в її використанні, а також в інших випадках передбачених Законом.

Пунктом 39 договору унормовано, що розірвання договору оренди в односторонньому порядку неможливе.

Згідно з п.21 договору оренди земельної ділянки після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №199401455 від 07.02.2020 у ТОВ «Партнер» право власності або користування на нерухоме майно відмінне від права користування земельними ділянками комунальної власності на території с. Приморське відсутнє.

Відповідачем були долучені до матеріалів справи копії документів, які підтверджують погашення заборгованості по орендній платі, зокрема, це підтверджується наступними документами:

-квитанція від 11.11.2019 на суму 50000 грн;

-меморіальний ордер від 19.12.2019 на суму 50000 грн.

-платіжне доручення від 06.01.2020 на суму 30000 грн.

Також були внесені платежі по оренді землі і на 2020 рік наступними транзакціями:

-квитанція від 19.02.2020 на суму 30000 грн.;

-меморіальний ордер від 28.02.2020 на суму 12000 грн.;

-меморіальний ордер від 15.04.2020 на суму 4000 грн.

На день звернення до суду 17.02.2020 відповідачем сплачена заборгованість за 2018-2019 р.р, сплачені штрафні санкції та сплачені поточні платежі орендної плати за січень-квітень 2020 рік.

За даними прокурора на день звернення до суду, відповідно до відомостей фіскальної служби з 30.11.2018 за відповідачем рахувалась заборгованість з орендної плати за землю, надану йому користування за оскаржуваним договором.

Відповідно до інформації Головного Управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі за №3017/9/21-22-10-02-02 від 08.11.2019 та №3852/9/21-22-10-02-02 від 06.12.2019 вбачається, що ТОВ «Партнер» з 30.11.2018 утворено заборгованість по сплаті орендної плати за земельну ділянку комунальної власності рекреаційного призначення площею 11,2227 га, яка розташована на території с. Приморське Круглоозерської сільської ради Голопристанського району.

Сплата орендної плати за договором оренди у період з 30.11.2018 по 10.11.2019 не здійснювалась, часткова оплата заборгованості на суму 50 тис. грн. здійснена до бюджету Круглоозерської сільської ради Голопристанського району 11.11.2019.

Прокурор доводить, що орендарем, незважаючи на щорічне подання звітності з плати за землю та декларування сум податкових зобов`язань, не сплачується оренда плата за користування спірною земельною ділянкою за період грудень 2018 - жовтень 2019 року взагалі, а після часткового погашення заборгованості сума недоїмки зі сплати орендної плати станом на 06.12.2019 склала 60362,66 грн.

Прокурор зазначив, що несвоєчасна сплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, невикористання земельної ділянки відповідно до мети, визначеної договором, є підставою для розірвання договору, укладеного між сторонами по справі, у зв`язку з чим звернувся до Господарського суду Херсонської області з відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині здійснення представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в суді, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі №п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень -це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Апеляційний суд відзначає, що відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і Законів України, спільного майна територіальних громад. Кожне порушення закону та незаконне користування об`єктами комунальної власності є порушенням законних інтересів територіальної громади, що в свою чергу завдає суттєвої шкоди інтересам держави, спричиняє підрив основ фінансово-економічної діяльності селища та держави в цілому.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до вимог ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі щодо своєчасності надходження в місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади.

За даними прокурора на день звернення до суду, відповідно до відомостей фіскальної служби з 30.11.2018 за відповідачем рахувалась заборгованість з орендної плати за землю, надану йому користування за оскаржуваним договором, розмір якої постійно зростає.

Прокурор, звертаючись до суду, вважав, що такі обставини порушують інтереси територіальної громади, як складової держави, оскільки бюджет недоотримує значні кошти, однак вищезазначене залишились поза увагою органу місцевого самоврядування - Круглоозерської сільської ради, який є представницьким органом та повинен вживати ефективних заходів до забезпечення захисту інтересів громади. Радою не вжито заходів до захисту інтересів громади ні як стороною договору, ні шляхом реалізації наданих законом повноважень як органом місцевого самоврядування.

Круглоозерська сільська рада відповідно до п.п. 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 ЗК України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірних земельних ділянок.

На день звернення до суду, прокурором встановлено, що, незважаючи на те, що ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем і відповідачем, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, питання припинення правовідносин засобами цивільно-правового реагування, радою не вирішувалось.

Звертаючись до суду, прокурор прийняв до уваги ту обставину, що, будучи обізнаною про порушення умов договору землекористувачем, наявність самоврядних повноважень до припинення порушень вимог земельного законодавства, у тому числі будучи поінформованою листами прокуратури області від 19.09.2019 №05/2-428вих.-19 та від 13.12.2019 №05/2-550вих.- 19, Круглоозерською сільською радою не вжито заходів реагування щодо припинення речового права на земельну ділянку у судовому порядку.

Прокурор зазначив, що зі змісту відповідей Круглоозерської сільської ради за №02.11/712 від 08.10.2019 та 02.11/898 від 26.12.2019 на вищевказані лист, вагомих причин не застосування заходів до розірвання договору оренди, а так само обставин, які перешкоджали застосування заходів позовного характеру позивачем не встановлено.

На думку прокурора, вказані обставини свідчать про самоусунення органу місцевого самоврядування від реалізації функції захисту порушених інтересів держави та місцевої територіальної громади та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин 3,4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави позивачем, який не вживав заходів щодо звернення з відповідним позовом до суду.

Також судова колегія зазначає, що у разі виникнення сумнів щодо наявності у прокурора підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді місцевий суд мав застосувати положення, передбачені ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави та визначив позивачем належну особу - Круглоозерську сільську раду, яка є власником земельної ділянки та до місцевого бюджету якої надходять кошти за використання спірної земельної ділянки і яка є розпорядником цих коштів.

Враховуючи вищевикладене, на переконання колегії суддів, прокурором було дотримано вимоги процесуального законодавства при зверненні до суду з позовом у даній справі та належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення прокурора до суду,

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта в частині суперечливості та помилковості висновків місцевого господарського суду стосовно того, що у прокурора були відсутні підстави звертатись до суду за захистом визначених в позовній заяві прокурором, як порушених, інтересів держави в особі позивача - Круглоозерської сільської ради.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані висновки місцевого господарського суду в цій частині не впливаються на правомірність та правильність рішення та висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог прокурора, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 175 Господарського кодексу України).

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 174 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

В якості однієї з підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки прокурором зазначено систематичну несплату орендарем орендної плати за користування земельної ділянки.

Так, відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Разом з тим згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України (аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 11.10.2017 у справі №6-1449цс17 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27.11.2018 у справі №912/1385/17).

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

З урахуванням викладених вище норм законодавства, у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17.

Отже, встановлення факту саме систематичної несплати відповідачем орендної плати протягом дії Договору оренди землі є достатньою правовою підставою для розірвання спірного Договору відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 651 ЦК України та умов Договору оренди землі.

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 14.11.2018 у справі №484/301/18 - аналіз ст. ст. 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі , ст. 651 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

У пунктах 8.18, 8.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №912/1385/17 зазначено, оскільки на момент подання міськрадою позову про розірвання договору оренди №80 від 29.05.2015 заборгованості з орендної плати за цим договором не існувало, а навпаки, враховуючи наданий позивачем розрахунок, мала місце переплата, то, ураховуючи викладене, відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось раніше, станом на 08.11.2019 згідно інтегральних карток за ТОВ "Партнер" (код 32778636) обліковуєвся податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у Голопристанській ДПІ Херсонського управління Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, заборгованість склала 102 058,79 грн. (т.1 а.с.18), а станом на 05.12.2019 заборгованість зменшилась та склала суму 64 961,2 грн. за дві земельні ділянки, що підтверджено листом, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (т.1 а.с.22).

За несвоєчасну сплату орендної плати Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі податковим повідомленням- рішенням від 15.01.2020 № 0011615104 нарахувало штраф у сумі 9999 грн. 98 коп. в розмірі 20% від суми заборгованості 50 000 грн. (т.2 а.с.29).

Разом з тим, до звернення прокурора до Господарського суду Херсонської області з даним позовом відповідачем перераховано суму 50 000 грн. в рахунок погашення боргу з орендної плати за дві земельні ділянки 11.11.2019 (т.2 а.с.31), 50 000 грн. 19.12.2019, що підтверджено меморіальним ордером від 19.12.2019 (т.2.а.с 32) та 30 000 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 1 від 06.01.2020 (т.2 .а.с 38).

Таким чином, станом на 19.12.2019 (на день звернення прокурора до суду) у відповідача була відсутньою заборгованість, яка склалась за період з 2018 по 2019 включно та штрафні санкції.

Також в матеріалах справи містяться докази сплати відповідачем щомісячних платежів орендної плати за січень-квітень 2020 року (т.2 а.с.34-38).

За таких обставин, судова колегія вважає, що прокурором при зверненні до суду з позовом не доведено істотності порушення умов договору, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині судовою колегією не приймаються, а підстави для розірвання договору - відсутні.

Крім того, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо застосування критерію істотності порушення договору оренди землі як підстави для його розірвання судом, висловлену в постанові від 27.11.2018 по справі №912/1385/17, яка спрямована на уніфікацію правозастосовчої практики, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на постанову Об`єднаної плати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17 та постанову Верховного Суду України ід 12.12.2012 у справі №6-146цс12 в обґрунтування своїх доводів про те, що факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. Адже згідно з п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів" саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Щодо невиконання відповідачем договірного зобов`язання щодо забудови орендованої земельної ділянки в якості підстави для розірвання Договору, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Так відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 та 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів норм і правил.

Частиною 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Законодавець визначив використання земельної ділянки за цільовим призначенням як істотну умову договору оренди земельної ділянки, порушення якої орендарем згідно з вимогами ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України може бути підставою для його розірвання за рішенням суду за вимогою другої сторони договору - орендодавця.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії встановлено ЗК України.

Усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено ст. 19 Земельного кодексу України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.

За змістом ч. 1 ст.20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною першою статті 19 ЗК України, в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Враховуючи положення ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель встановлюється на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням вимог містобудівної документації та документації із землеустрою.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються у разі зміни цільового призначення (розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Єдина умова, яку передбачають положення ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України для самостійного визначення виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом для використання земель цієї категорії, та необхідність урахування стандартів містобудівної документації та документації із землеустрою.

Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Крім того, підстави для припинення договору оренди також визначені статтею 31 Закону України "Про оренду землі", однак таких підстав для припинення договору оренди, як незабудова земельної ділянки не передбачено.

Тобто, таких підстав для припинення договору оренди, як незабудова земельної ділянки, ані законодавством, що регулює орендні правовідносини, ані договором не передбачено.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України під час розгляду справи № 3-16бгс15 від 20.05.2015 про те, що підставою для розірвання договору оренди є саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а не факт того, що ділянка взагалі не використовувалася.

Враховуючи навдені обставини суд апеляційної інстанції зазначає, що прокурором не надано, а матеріали справи не містять доказів порушення цільового призначення використання земельної ділянки.

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги в частині незабудови відповідачем спірної земельної ділянки.

З огляду на навдені норми чинного законодавства України, враховуючи обставини справи, в даному випадку відсутні підстави для висновку про наявність істотного порушення умов Договору, тобто позбавлення позивача того, на що він розраховував, укладаючи цей Договір, що могло б бути підставою для розірвання цього Договору, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За таких обставин, апеляційна скарга Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020 по справі №923/158/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020 по справі №923/158/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020 по справі №923/158/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020 по справі №923/158/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченими ст. ст. 287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.03.2021 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош