Постанова

від 25.03.2021 по справі 905/1641/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2021 р. Справа №905/1641/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Терещенко О.І.,

при секретарі судового засідання Стойки В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Ліщишин І.В., адвокат, свідоцтво №6642/10 від 26.04.2018, ордер АІ №1093140 від 09.03.2021,від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський кролик (вх.№405Д від 29.01.2021) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.12.2020 у справі №905/1641/20 (м. Харків, суддя Бокова Ю.В., повний текст рішення складено 29.12.2020),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Шенкон , село Кобці, Васильківський район, Київська область,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський кролик , місто Краматорськ, Донецька область,

про стягнення 536297,38 грн., з яких: 410131,52 грн. - заборгованість, 123039,45 грн. - штраф, 3126,41 грн. - 3 % річних, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Шенкон звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський кролик про стягнення 536297,38 грн., з яких: 410131,52 грн. - заборгованість, 123039,45 грн. - штраф, 3126,41 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором №3401/01 від 18.01.2017, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 410131,52 грн., що стало підставою для нарахування позивачем штрафу та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.12.2020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Шенкон до Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський кролик про стягнення 536297,38 грн., з яких: 410131,52 грн. - заборгованість, 123039,45 грн. - штраф, 3126,41 грн. - 3 % річних, задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський кролик на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шенкон заборгованість в сумі 410131,52 грн., штраф в сумі 123039,45 грн., 3% річних в сумі 2707,76 грн., судовий збір в сумі 8038,18 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 22.12.2020 по справі №905/1641/20 у повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач посилається на наступне:

- згідно виписки банку АТ Райффайзен Банк Аваль , наданої позивачем, оплати в період з 16.07.2019 по 17.07.2019 на суму 37100,00 відповідач не здійснював, тому не зрозуміло яким чином розрахована заборгованість і строки оплати і прострочення по оплаті за договором;

- апелянт вказує про неузгодженість дат поставки, вказаних у видаткових накладних та акті звірки взаєморозрахунків;

- розрахунок штрафних санкцій є неправильним, оскільки поставки за видатковою накладною №13 від 01.06.2020 на суму 27383,00 грн не здійснювались;

- стягнення штрафу у розмірі 30% за прострочення оплати поставленого товару більш, як на три місяця, у розмірі 123039,45 грн є занадто великим і не відповідає принципам справедливості і об`єктивності; порушення зобов`язання не завдало значних збитків позивачу; наявні підстави для зменшення заявленого до стягнення штрафу;

- відповідач не зміг прийняти участь у розгляді справи, у тому числі з причини хвороби керівника і відсутності іншої особи, яка була вповноважена приймати участь у судових засіданнях.

Одночасно з апеляційною скаргою апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилаючись на те, що повний текст рішення було отримано відповідачем 05.01.2021, що підтверджується копією конверту та відстеженням поштового відправлення №6102254041520. Згідно конверту апелянт направив апеляційну скаргу з додатками 22.01.2021.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Краматорський кролик пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №905/1641/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський кролик . Зупинено дію рішення Господарського суду Донецької області від 22.12.2020 у справі №905/1641/20. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу №905/1641/20 до розгляду на 09.03.2021.

Представником ТОВ Шенкон адвокатом Ліщишиним І.В. було надано суду апеляційної інстанції суду заяву (вх.№2148 від 18.02.2021) про участь у судовому засіданні, призначеному на 09.03.2021 об 11:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 задоволено заяву ТОВ Шенкон про участь його представника у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №905/1641/20, яке відбудеться 09.03.2021 об 11:00 год., у залі судового засідання №132 та у всіх наступних судових засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EаsyCon , з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву. Судове засідання у справі №905/1641/20, яке відбудеться 09.03.2021 об 11:00 год. ухвалено провести за участю представника ТОВ Шенкон - адвоката Ліщишина І.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EаsyCon , з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Шенкон надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2640 від 01.03.2021), в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає про наступне:

- саме видаткова накладна є первинним документом, який підтверджує господарську операцію та містить дату складання, що має братись судом до уваги як дата поставки;

- апелянт не заперечує факт часткової оплати, а посилається лише на технічні неузгодженості, які не впливають на факт господарських відносин та фактичні поставки;

- штраф є формою відповідальності боржника за невиконання зобов`язання та жодним чином не пов`язується зі збитками, що є окремою правовою категорією.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 оголошено перерву у розгляді справи №905/1641/20 до 25.03.2021. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про електронні довірчі послуги . Судове засідання у справі №905/1641/20 ухвалено провести за участю представника ТОВ Шенкон - адвоката Ліщишина І.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EаsyCon , з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Попереджено учасників процесу, що у разі неявки представників з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 25.03.2021 представник апелянта - не з`явився, про причини неявки суд не сповістив, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним рекомендованим повідомлення про вручення ухвали суду про оголошення перерви у справі (представник позивача отримав ухвалу суду про слухання справи 25.03.2021 - 12.03.2021, тобто завчасно).

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

18.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Шенкон (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Краматорський кролик (далі - покупець) було укладено договір №3401/01 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити продукцію відповідно до умов договору.

Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару, що продаються за цим договором, особа перевізника, спосіб доставки чи відвантаження товару в кожному окремому випадку поставки визначаються сторонами у специфікації. Специфікація не являється обов`язковим додатком до договору і видається за усною згодою сторін (п. 2.2. договору).

Згідно п.2.3. договору у випадку відсутності специфікації її роль виконує видаткова накладна, підписана обома сторонами.

Продавець, не пізніше 3 днів з моменту отримання замовлення та у випадку наявності можливості продажу товару, зазначеного в замовленні, формує рахунок на замовлену партію товару, що відповідає характеристикам, зазначеним у замовленні (п. 3.2. договору).

Згідно п.3.3. договору сформований рахунок на здійснення часткової передоплати за замовлений товар надаються на електронну адресу покупця, зазначену в цьому договорі, для погодження.

Відповідно до п.3.4. договору товар вважається поставленим за умови, якщо він прийнятий відповідно до п.4.3. даного договору, та протягом трьох днів не повернутий продавцю, як такий, що помилково поставлений.

Згідно п. 4.3. договору моментом переходу права власності на товар є момент фактичного одержання товару покупцем на підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткових накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від постачальника покупцеві. Датою поставки товару постачальником є фактична дата прийняття товару покупцем за видатковою накладною.

Відповідно до п. 5.1. договору покупець здійснює оплату шляхом попередньої оплати з можливістю відтермінування платежу протягом 14 календарних днів.

Платежі за даним договором здійснюються покупцем на підставі рахунку на оплату наданого продавцем покупцю на умовах даного договору (п. 5.2. договору)

Згідно п. 5.3. договору покупець здійснює оплату за даним договором шляхом безготівкового переказу грошових коштів в національній валюті на банківський рахунок продавця відповідно до його банківських реквізитів, зазначених у дійсному рахунку, а у випадку не зазначення у рахунку банківських реквізитів продавця - відповідно до банківських реквізитів, зазначених у цьому договорі, з вказівкою номера рахунку продавця як підстави для оплати.

У разі порушення покупцем строків оплати товару, передбачених п. 5.1. цього договору, продавець має право зупинити наступну поставку товару покупцю до повної оплати придбаної партії товару або змінити умови розрахунків за наступною партією товару на попередню оплату (п. 5.4. договору).

Відповідно до п. 7.5. договору при простроченні оплати поставленого товару більш, як на 30 (тридцять) днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 2 % від суми прострочення; при простроченні оплати поставленого товару більш, як на 3 (три) місяці покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від суми прострочення.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання повноважними представникам сторін (п. 8.1. договору).

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №3401/01 від 18.01.2017 позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 431595,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №948 від 05.12.2019 на суму 25006,00 грн з ПДВ, №13 від 01.06.2020 на суму 27383,00 грн з ПДВ, №14 від 01.06.2020 на суму 60600,00 грн з ПДВ, №15 від 01.06.2020 на суму 190610,00 грн з ПДВ, №16 від 01.06.2020 на суму 100136,00 грн з ПДВ, №175 від 01.06.2020 на суму 27860,00 грн з ПДВ, підписаними представником відповідача без зауважень.

Відповідачем частково було здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 37100,00 грн, про що свідчить банківська виписка по рахункам в період з 16.07.2019 по 17.07.2019 (а.с.16).

У зв`язку з тим, що оплату за поставлений товар було здійснено відповідачем не в повному обсязі, позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату поставленого товару у розмірі 410131,52 грн.

У відповідь на вищевказану претензію відповідач листом вих.№25/12 від 25.06.2020 просив позивача надати розстрочку погашення поточної кредиторської заборгованості в розмірі 410131,52 грн на період липень-жовтень 2020 та гарантував оплату вказаної суми.

Оскільки станом на вересень 2020 заборгованість за договором №3401/01 від 18.01.2017 в сумі 410131,52 грн залишилась несплаченою, позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 410131,52 грн. Також за висновками суду позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 30% за прострочення оплати поставленого товару більш, як на три місяця, що становить 123039,45 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також були судом задоволені. При цьому суд вирішив, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 2707,76 грн. Також суд дійшов висновку про покладення витрат на професійну допомогу у розмірі 12000,00 грн на відповідача.

Колегія суддів, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки. За укладеним сторонами договором, позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар, визначений умовами договору.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На підтвердження виконання прийнятих на себе зобов`язань з постачання товару за договором №3401/01 від 18.01.2017, позивачем надано до справи видаткові накладні:

№948 від 05.12.2019 на суму 25006,00 грн. з ПДВ,

№13 від 01.06.2020 на суму 27383,00 грн. з ПДВ,

№14 від 01.06.2020 на суму 60600,00 грн. з ПДВ,

№15 від 01.06.2020 на суму 190610,00 грн. з ПДВ,

№16 від 01.06.2020 на суму 100136,00 грн. з ПДВ,

№175 від 01.06.2020 на суму 27860,00 грн. з ПДВ.

Постачальником по видатковим накладним є ТОВ Шенкон , одержувачем - ТОВ Краматорський кролик , також вказано на наявність рахунків на оплату покупцю. Зазначені вище видаткові накладні містять підписи уповноважених осіб, відтиски печаток підприємств, назву, дату, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, тощо, що відповідає п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та підтверджує здійснення господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів вбачає, що вказані накладні містять посилання на господарський договір №341/01 від 18.01.2017, тоді як в матеріалах справи міститься договір, укладений між сторонами №3401/01 від 18.01.2017. Однак, колегія суддів зазначає, що відповідний недолік не свідчить про те, що спірні поставки здійснювались за іншим договором. Жодна із сторін не вказувала про існування договору №341/01 від 18.01.2017, до справи його не надавала, у зв`язку з чим факт існування двох різних договорів - не підтверджено. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження обставин здійснення поставок згідно вказаних вище накладних за договором №3401/01 від 18.01.2017.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів протилежного, відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень та зауважень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття.

Відповідно до наданих суду першої інстанції доказів та вищезазначених обставин, що не були спростовані відповідачем під час розгляду спору в Господарському суді Донецької області та в суді апеляційної інстанції, відповідач свого обов`язку по оплаті товару в сумі 410131,52 грн, поставленого за договором №3401/01 від 18.01.2017, не виконав.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Відповідач не надав суду належні докази, які свідчать про виконання ним своїх зобов`язань та про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями у заявленій позивачем сумі.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідачем дійсно були порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за поставлений товар за договором №3401/01 від 18.01.2017 на суму 410131,52 грн, тому позов в частині стягнення основної заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно тверджень апелянта про те, що оплата товару ним не здійснювалась, а строк оплати і прострочення не розраховані, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.5.1. договору покупець здійснює оплату шляхом попередньої оплати з можливістю відтермінування платежу протягом 14 днів. Вказаний пункт договору з одного боку вимагає від продавця здійснення попередньої оплати за товар, тобто ще до дати поставки, з іншого - надає можливість відтермінування. Однак, колегія суддів зазначає, що відтвермінування оплати є лише можливістю, а отже надання такого відтвермінування повинно бути доведено на загальних підставах. З огляду на відсутність доказів на здійснення відтермінування платежів, колегія суддів вважає, що строк оплати є таким що настав в момент поставки товару. Відповідно до п.4.3. договору моментом переходу права власності на товар є момент фактичного одержання товару покупцем та підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткових накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від постачальника покупцеві; датою поставки товару постачальником є фактична дата прийняття товару покупцем за видатковою накладною. Датами спірних поставок є 05.12.2019 та 01.06.2020, а отже, колегія суддів вважає правомірним заявлення вимог позивачем з 02.06.2020.

Крім того, як вже було зазначено вище, позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату поставленого товару у розмірі 410131,52 грн. У відповідь на вищевказану претензію відповідач листом вих.№25/12 від 25.06.2020 просив позивача надати розстрочку погашення поточної кредиторської заборгованості в розмірі 410131,52 грн на період липень-жовтень 2020 та гарантував оплату вказаної суми.

Відповідно до ч.2. ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає підтвердженим матеріалами справи факт настання строку виконання відповідачем своїх обов`язків за договором.

Посилання апелянта на те, що розрахунок штрафних санкцій є неправильним, оскільки поставки за видатковою накладною №13 від 01.06.2020 на суму 27383,00 грн не здійснювались, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

По-перше, як вже було зазначено вище, матеріали справи містять належним чином оформлену та підписану обома сторонами видаткову накладну №13 від 01.06.2020 на суму 27383,00 грн. Підстави для неврахування вказаного документу відповідачем не зазначені.

По-друге, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Акт взаєморозрахунку, наданий до суду підлягає оцінці та перевірці судом нарівні з іншими документами у справі.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Отже, недоліки в оформленні акту звірки розрахунків не впливають на дійсність господарської операції за видатковими накладними, наданими позивачем та не спростовують висновок суду про підтвердженість суми заборгованості.

Стосовно посилань апелянта на те, що штраф у розмірі 123039,45 грн є занадто великим і не відповідає принципам справедливості і об`єктивності; порушення зобов`язання не завдало значних збитків позивачу; наявні підстави для зменшення заявленого до стягнення штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, сторони, керуючись принципом свободи договору, самі узгодили питання відповідальності за неналежне виконання договору, зокрема в п. 7,5., де визначено, що при простроченні оплати поставленого товару більше, як на 30 днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 2% від суми прострочення; при простроченні оплати поставленого товару більше, як на 3 місяці покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від суми прострочення.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що домовленість позивача та відповідача про застосування, зокрема, штрафу сформульована безпосередньо у п.7.5 договору, вимоги ст.547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання, видом якого у розумінні ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України є неустойка, у даному випадку дотримані.

Відповідач, звертаючись до апеляційного господарського суду, просить про зменшення розміру стягуваного штрафу. Так, заявник зазначає про відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору та загальні засади цивільного законодавства. При цьому, апелянт зазначає, що наявність загальнонаціонального карантину значно відзначилось на господарській діяльності відповідача, тому що в період карантину знизились закупки продукції відповідача (м`ясо кролика), що спричинило відсутність обігових коштів і неможливість своєчасно розрахуватися із позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного Кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Разом з тим, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім вищевикладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Слід відмітити, що укладаючи договір, сторони брали на себе певні зобов`язання та ризики. Отже, підписуючи договір відповідач усвідомлював ступінь відповідальності за неналежне виконання умов договору, зокрема передбачений розмір штрафних санкцій за несвоєчасну оплату вартості товару.

Стягнення штрафу в даному випадку не є засобом доходу, а засобом впливу на боржника для належного виконання ним своїх зобов`язань зі своєчасної оплати товару, яка здійснювалась з порушенням строків оплати. Зокрема, п.7.5. договору містить різні розміри штрафу, який може бути застосований до відповідача в залежності від тривалості прострочення оплати поставленого товару.

При цьому, станом на момент розгляду справи в апеляційному суді відповідачем не доведено, що стягнення штрафу - не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності підприємства. Посилання апелянта та тяжке фінансове становище не відповідає критерію повноти та обґрунтованості.

Беручи до уваги викладене, враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання перед позивачем грошових зобов`язань за договором №3401/01 від 18.01.2017, колегія суддів дійшла висновку, що сума штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару в розмірі 123039,45 грн відповідає умовам договору, тоді як відповідачем не доведено обставин того, що вказана сума є значно чи надмірно великою.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 3126,41 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, за результатами перерахунку розміру 3% річних з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій Ліга.Еліт 9.1.3 , встановила, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 2707,76 грн. В частині стягнення 3% річних у розмірі 418,65 грн судом правомірно відмовлено.

Стосовно стягнення 13500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

06.08.2020 між адвокатським об`єднанням Аргументум (далі - адвокатське об`єднання ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Шенкон (далі - клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №20/09 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну/правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, щодо:

- представництва інтересів клієнта у судах всіх інстанцій та юрисдикцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в державних органах, органах місцевого самоврядування, перед будь-якими фізичними та юридичними особами без винятку;

- забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі в межах кримінального провадження або під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

- надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу їх діяльності в будь-якому статусі;

- складання адвокатських запитів, заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

- представництва інтересів клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- надання будь-якого іншого виду правової допомоги клієнту в межах чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.6. договору адвокатське об`єднання має право, зокрема:

- звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

- представляти і захищати права, свободи та інтереси клієнта у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;

- знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, подавати позовні заяви, відзиви, заперечення, клопотання і скарги, апеляційні скарги, касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом, інші документи процесуального характеру, користуватися іншими процесуальними правами, що передбачені законом;

- складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;

- посвідчувати копії документів у справах, які веде адвокатське об`єднання, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.

Для надання правової допомоги клієнту адвокатське об`єднання призначає адвоката Ліщицина Ігоря Віталійовича, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КС №6642/10, виданого 26.04.2018 на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 26.04.2018 №57 (п. 2.13. договору).

Згідно п. 2.14 договору адвокатське об`єднання має право залучати до виконання доручень за даним договором без окремої згоди клієнта будь-якого іншого партнера, адвоката або працівника адвокатського об`єднання, щодо яких поширюються вимоги даного договору.

Відповідно до п. 3.1. договору правову допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу відповідної суми (гонорару) на поточний рахунок адвокатського об`єднання, зазначений в реквізитах сторін даного договору, виходячи з погодинної оплати праці адвокатського об`єднання, що становить 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.) за годину без ПДВ.

Клієнт сплачує гонорар після отримання рахунку від адвокатського об`єднання згідно умов даного договору. Рахунок вважається отриманим клієнтом, в тому числі, після надіслання адвокатським об`єднанням на електронну пошту клієнта, вказану в реквізитах сторін даного договору, відповідної скан-копії рахунку (п. 3.4. договору).

Згідно п. 3.5. договору за фактом надання послуг згідно даного договору адвокатське об`єднання надає клієнту до 10 (десятого) числа місяця, що йде за місяцем в якому надавалися послуги, акт наданих послуг, після підписання якого послуги вважаються наданими належним чином та в повному обсязі.

Даний договір укладений на строк до 31.12.2021 та набирає чинності з моменту його підписання (п. 6.1. договору).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять детальні погодинні розрахунки витрат за надані послуги.

В матеріалах справи наявний акт наданих послуг від 10.12.2020 до договору про надання правової допомоги №20/09 від 05.08.2020, згідно якого адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом прийнято наступні послуги з правової допомоги:

- робота над позовною заявою щодо стягнення коштів з ТОВ Краматорський кролик 03.09.2020 у справі №905/1641/20 (підготовка, формування та направлення) - 6000,00 грн.;

- представництво інтересів ТОВ Шенкон в Господарському суді Донецької області 20.09.2020 у справі № 905/1641/20 - 1500,00 грн.;

- представництво інтересів ТОВ Шенкон в Господарському суді Донецької області 09.11.2020 у справі № 905/1641/20 - 1500,00 грн.;

- представництво інтересів ТОВ Шенкон в Господарському суді Донецької області 25.11.2020 у справі № 905/1641/20 - 1500,00 грн.;

- представництво інтересів ТОВ Шенкон в Господарському суді Донецької області 08.12.2020 у справі № 905/1641/20 - 1500,00 грн.;

- представництво інтересів ТОВ Шенкон в Господарському суді Донецької області 22.12.2020 у справі № 905/1641/20 - 1500,00 грн.

Загальна вартість послуг становить 13500,00 грн.

Також позивачем надано платіжне доручення №17045 від 11.12.2020 на суму 13500,00 грн. та рахунок №12/20 від 10.12.2020 на суму 13500,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, адвокатом Ліщишіним І.В. було підготовлено та надано до суду наступні документи: позовну заяву, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 06.10.2020, 03.11.2020, 13.11.2020, 25.11.2020 та 10.12.2020, клопотання про долучення доказів витрат на правничу допомогу.

Також судом встановлено, що адвокати адвокатського об`єднання Аргументум Ліщишин І.В., Качковській А.С. та Єфімова Т.В. брали участь у судових засіданнях 20.10.2020, 09.11.2020, 25.11.2020, 08.12.2020 та 22.12.2020, що відображено у відповідних протоколах судових засідань.

Разом з тим, з наданого позивачем акту наданих послуг від 10.12.2020 до договору про надання правової допомоги №20/09 від 06.08.2020 вбачається, що адвокатським об`єднанням визначено вартість участі в одному судовому засіданні в Господарському суді Донецької області в сумі 1500,00 грн., в тому числі за участь в судовому засіданні 20.09.2020. Разом із тим, як встановлено судом, по справі №905/1641/20 не було призначено судове засідання на 20.09.2020, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн. за представництво інтересів ТОВ Шенкон в Господарському суді Донецької області 20.09.2020 у справі №905/1641/20.

Тобто, позивачем доведено факт виконання адвокатським об`єднанням послуг правничої допомоги, передбачених договором про надання правової допомоги №20/09 від 06.08.2020 на суму 12000,00 грн.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено витрати на професійну правничу допомогу на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн. слід покласти на відповідача.

Крім того, ані під час розгляду судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду у справі відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Прохаючи скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі, натомість апелянт будь-яких додаткових доводів в апеляційній скарзі стосовно стягнення правничих витрат - не зазначив.

Стосовно посилань апелянта на те, що він не зміг прийняти участь у розгляді справи, у тому числі з причини хвороби керівника і відсутності іншої особи, яка була вповноважена приймати участь у судових засіданнях, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що розгляд справи №905/1641/20 тривав з 24.09.2020 до 22.12.2020, судові засідання неодноразово відкладались. Разом з тим, колегія суддів виходить з того, що у відповідних випадках учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, відповідачем не доведено неможливість заміни представника та не зазначено яким чином неявка представника відповідача унеможливила розгляд даної справи в суді першої інстанції. Крім того, колегія суддів зазначає, що учасники справи не позбавлені права брати участь в судових засіданнях із використанням відеоконференцзв`язку. Тому відповідні посилання апелянта не свідчать про порушення судом норм процесуального права та відсутність можливості для реалізації відповідачем своїх прав.

Ураховуючи викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних вимог.

Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта відповідно до положень статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський кролик залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 22.12.2020 у справі №905/1641/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26.03.2021.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Терещенко