Рішення

від 10.03.2021 по справі 910/2771/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.03.2021Справа № 910/2771/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/2771/20

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (Україна, 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2; ідентифікаційний код: 36086124)

до 1) Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40; ідентифікаційний код: 20602681)

2) Приватного підприємства "Васильківтрансавто" (Україна, 08600, Київська обл., м. Васильків, Перший Провулок Селянський, буд. 30; ідентифікаційний код: 34374306)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_1

про стягнення 160 980,40 грн

Представники учасників справи :

від позивача: не з`явились;

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-2: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - відповідач-1) та Приватного підприємства "-Васильківтрансавто-" (далі - відповідач-2) про стягнення 160 980,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки позивачем було здійснено своєму страхувальнику виплату страхового відшкодування як потерпілій особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у позивача виникло право вимоги до відповідача-1, як страховика (у межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну за страховим полісом, за мінусом передбаченої полісом франшизи), у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача-1 грошові кошти в сумі 112 714,50 грн, з яких 99 000,00 грн страхове відшкодування, 11 702,82 грн пеня, 792,29 грн інфляційні втрати та 1 219,39 грн 3 % річних, та до відповідача-2, як до особи, чиїм працівником під час виконання своїх трудових обов`язків було завдано шкоди страхувальнику позивача, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача-2 грошові кошти в сумі 48 265,90 грн, з яких 47 107,64 грн завдана шкода, 279,90 грн інфляційні втрати та 878,36 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

16.03.2020 (у встановлений судом строк) до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання з додатками в порядку усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам строки для подання ними заяв по суті справи. Крім того, судом було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, оскільки позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження вчинення ним заходів для отримання вказаних доказів самостійно.

01.04.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання-заперечення та роз`яснення.

03.06.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача-2 належним чином засвідчені копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Setra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1

03.07.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов лист № 8 від 02.07.2020 щодо неможливості надання документів на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/2771/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2, підготовче засідання призначено на 07.10.2020. Крім того, оскільки у суду виникли сумніви у добросовісному здійсненні відповідачем-2 своїх процесуальних прав, в порядку ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, судом було витребувано докази у Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", у Регіонального сервісного центру МВС в Київській області, в ОСОБА_1 та у Васильківського управління ГУ ДФС у Київській області.

28.09.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Регіонального сервісного центру МВС в Київській області надійшов лист про надання інформації на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2020.

У підготовче засідання 07.10.2020 з`явились представники позивача та відповідача-2, представники відповідача-1 та третьої особи не з`явились, про дату час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 07.10.2020 судом було оголошено перерву до 04.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача-1 та третю особу було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/2771/20 призначено на 04.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 було повторно витребувано у відповідача-1 та третьої особи необхідні для розгляду справи докази.

19.10.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування в розмірі 99 000,00 грн.

У підготовче засідання 04.11.2020 з`явився представник позивача, представники інших учасників справи не з`явились, про дату час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 04.11.2020 представником позивача було подано клопотання про заміну первісного відповідача-2 належним відповідачем, клопотання про витребування доказів та заяву про зменшення розміру позовних вимог.

У підготовчому засіданні 04.11.2020 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 09.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 було закрито провадження у справі № 910/2771/20 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування в розмірі 99 000,00 грн, замінено первісного відповідача-2 - Приватне підприємство "-Васильківтрансавто-" (ідентифікаційний код: 41502600) належним відповідачем - Приватним підприємством "Васильківтрансавто" (ідентифікаційний код: 34374306), повідомлено учасників справи, що підготовче засідання призначено на 09.12.2020, витребувано докази у відповідача-2 - Приватного підприємства "Васильківтрансавто" та у Васильківського управління ГУ ДФС у Київській області.

У підготовче засідання 09.12.2020 з`явились представники позивача та відповідача-2, представники відповідача-1 та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 09.12.2020 судом було оголошено перерву до 27.01.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача-1 та третю особу було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/2771/20 призначено на 27.01.2021.

04.01.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 заперечує проти заявлених позовних вимог до нього, зазначає, що позивачем було порушено порядок проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, оскільки представника відповідача-2 не було викликано на огляд автомобіля, із вказаними в акті огляду автомобіля пошкодженнями відповідач-2 не погоджується, зазначає, що вказані пошкодження не знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку із ДТП. При цьому, як зазначає відповідач-2, застрахований позивачем автомобіль 2017 року випуску, відтак вказані в рахунку-фактурі деталі, які підлягали заміні і ремонту, пов`язані із фізичним зносом автомобіля, а не із наслідками їх пошкодження в ДТП. Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних відповідач-2 зазначив про їх необґрунтованість, оскільки, на його думку, правові норми, на які послався позивач, не можуть бути застосовані у даному випадку, позивачем не доведено дату обчислення початку нарахування інфляційних втрат і 3 % річних.

21.01.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів відповідача-2, викладених у відзиві, зазначає, що законодавством не встановлено в яких випадках необхідним є виклик заінтересованих осіб для огляду пошкодженого в ДТП транспортного засобу, відповідачем-2 не доведено яким чином відсутність його представника при огляді пошкодженого автомобіля вплинула на оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля. Позивач вважає безпідставними послання відповідача-2 на наявність фізичного зносу деталей пошкодженого автомобіля, оскільки станом на дату ДТП строк його експлуатації не перевищував 7 років.

У підготовче засідання 27.01.2021 з`явились представники позивача та відповідача-2, представники відповідача-1 та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 27.01.2021 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву і відповідь на відзив та оголошено перерву до 24.02.2021.

Відповідач-2 своїм правом на подання заперечення щодо відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.

У підготовче засідання 24.02.2021 з`явився представник позивача, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.03.2021.

У судове засідання 10.03.2021 представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка їх представників у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Оскільки в матеріалах справи наявні всі необхідні докази для ухвалення рішення, а також враховуючи, що неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.

У судовому засіданні 10.03.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.04.2019 о 13 год. 24 хв. по вул. Київський Шлях, 43 в м. Бориспіль, Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Setra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2019 у справі № 359/3331/19 (3/359/1261/2019) ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був застрахований у позивача на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів Програма "Преміум" № 209.18.2405453 від 01.06.2018.

04.04.2019 страхувальник позивача звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно з наявним у матеріалах справи рахунком-фактурою ремонтної організації (ТОВ "Автосаміт ЛТД") № 0000006476 від 27.04.2019 вартість ремонту автомобіля Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 146 107,64 грн.

За змістом Акту виконаних робіт ТОВ "Автосаміт ЛТД" № 2019008532 від 07.06.2019 вартість ремонту автомобіля Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 146 099,84 грн, з яких 119 315,84 грн - вартість запчастин і матеріалів, 26 784,00 грн - вартість виконаних робіт.

Відповідно до Звіту № 852 про оцінку КТЗ Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного 22.05.2019, вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників (Ез = 0,00), в результаті його пошкодження в ДТП складає 148 396,66 грн.

На підставі складеного позивачем Страхового акту № 3.19.872-1 від 02.05.2019, відповідно до якого розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 146 107,64 грн, позивачем було здійснено виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 146 107,64 грн, яке було перераховано на рахунок ремонтної організації, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення № ЦО02008 від 02.05.2019.

З матеріалів справи вбачається, що 21.06.2019 позивачем було направлено відповідачу-1 заяву вих. №3571/07-3.19.872 від 18.06.2019 про відшкодування шкоди в розмірі 146 107,64 грн, яка була отримана відповідачем-1, проте залишена без відповіді та задоволення.

Крім того, позивачем було направлено відповідачу-2 претензію №3586/07-3.19.872 від 19.06.2019 про відшкодування шкоди в розмірі 47 107,64 грн, у відповідь на яку відповідач-2 у листі № 321 від 10.07.2019 повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення вказаної претензії та рекомендував позивачу звернутись із вимогою про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи - ОСОБА_1 .

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідачі не перерахували позивачу вищевказані грошові суми, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача-1 99 000,00 грн страхового відшкодування, 11 702,82 пені, 792,29 грн інфляційних втрат і 1 219,39 грн 3 % річних та з відповідача-2 47 107,64 грн завданої шкоди, 279,90 грн інфляційних втрат і 878,36 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Вказана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Суд встановив факт виконання позивачем умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів Програма "Преміум" № 209.18.2405453 від 01.06.2018 та виплати, на підставі заяви страхувальника, Страхового акту № 3.19.872-1 від 02.05.2019, своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 146 107,64 грн, перерахувавши його на рахунок ТОВ "Автосаміт ЛТД", що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № ЦО02008 від 02.05.2019.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому, деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а відповідно до наявного в матеріалах справи Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6649576 цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Setra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП, була застрахована у відповідача-1, відтак особою, відповідальною за завдану внаслідок ДТП шкоду, відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач-1, натомість за шкоду, розмір якої перевищує ліміт відповідальності за вказаним полісом відповідає особа, яка завдала шкоду.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відтак, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, застосовуються спеціальні норми закону, а саме п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Наведеними нормами закону встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частина 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

За доводами позивача, страхове відшкодування було виплачено страхувальнику на підставі рахунку ремонтної організації - ТОВ "Автосаміт ЛТД" № 0000006476 від 27.04.2019.

Суд вважає, що проведення оцінки розміру завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 № 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 за № 1074/8395 (далі - Методика, у редакції станом на дату ДТП).

Відповідно до п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин; строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Згідно з пунктом 7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу НОМЕР_3 вбачається, що рік випуску автомобіля Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - 2017, відтак в силу вказаних вище положень Методики значення коефіцієнту фізичного зносу дорівнює нулю.

Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Частиною 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6649576 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн, отже позивачем при зверненні до суду із цим позовом було правомірно визначено суму страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача-1 - 99 000,00 грн.

Після звернення позивача до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі відповідачем-1 було перераховано позивачу страхове відшкодування в розмірі 99 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 14485 від 12.10.2020, у зв`язку з чим суд ухвалою від 09.11.2020, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, закрив провадження у справі № 910/2771/20 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування в розмірі 99 000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача-1 11 702,82 грн пені, 792,29 грн інфляційних втрат та 1 219,39 грн 3 % річних суд зазначає наступне.

Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

З огляду на вищезазначені положення законодавства, для отримання страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування потерпілий має звернутись до страховика за договором обов`язкового страхування із заявою про виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

В свою чергу, страховик за договором обов`язкового страхування, відповідно до статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зобов`язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як встановлено судом, 21.06.2019 позивачем було направлено відповідачу-1 заяву вих. № 3571/07-3.19.872 від 18.06.2019 про відшкодування шкоди в розмірі 146 107,64 грн, яка була отримана відповідачем-1 24.06.2019, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0420525791016 та не заперечується відповідачем-1.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

В силу вищевказаних правових норм, оскільки відповідач-1 отримав заяву про страхове відшкодування 24.06.2019, виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за договором обов`язкового страхування відповідач-1 мав здійснити у строк не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви, тобто до 23.09.2019 (наступний за вихідним днем робочий день).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як було вказано вище, страхове відшкодування в розмірі 99 000,00 грн відповідачем було перераховано на рахунок позивача 12.10.2020, тобто з пропуском визначеного п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строку.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Судом перевірено розрахунок пені за заявлений позивачем період та встановлено, що він є арифметично вірним, відтак до стягнення з відповідача-1 на користь позивача підлягає пеня в розмірі 11 702,82 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наданих у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16.

Судом також перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних за заявлений позивачем період їх нарахування та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат є завищеним, за розрахунком суду за період з 25.09.2019 по 21.02.2020 обґрунтованими є інфляційні втрати в розмірі 492,92 грн, а розрахунок 3 % річних є арифметично вірним.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача-2 47 107,64 грн завданої шкоди, 279,90 грн інфляційних втрат та 878,36 грн 3 % річних суд дійшов наступних висновків.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як було вказано вище, ліміт відповідальності відповідача-1 за шкоду, заподіяну майну, відповідно до договору обов`язкового страхування становить 99 000,00 грн, натомість у зв`язку з настанням страхового випадку із застрахованим автомобілем за договором добровільного страхування, позивачем було виплачено своєму страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 146 107,64 грн, позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача-2, чиїм працівником - ОСОБА_1 було завдано шкоди, 47 107,64 грн (146 107,64 грн - 99 000,00 грн).

Частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18).

Під час перебування справи у провадженні суду, ухвалами від 10.06.2020, від 07.09.2020, від 12.10.2020 та від 09.11.2020 було витребувано, зокрема, докази на підтвердження права власності на транспортний засіб Setra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , докази на підтвердження перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем-2 станом на 04.04.2019 (наказ про прийняття на роботу, витяг з трудової книги тощо) та інформацію на підставі якого реєстраційного документу він керував транспортним засобом Setra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 04.04.2019 о 13 год. 24 хв. в м. Бориспіль, Київської області по вул. Київський Шлях, 43.

У поданому до суду 01.04.2020 клопотанні-запереченні № 6 від 31.03.2020 відповідач-2 посилався на те, що ОСОБА_1 не перебуває та ніколи не перебував у трудових відносинах з відповідачем-2.

У листі № 8 від 02.07.2020, який надійшов до суду 03.07.2020, відповідач-2 повідомив, що ніколи не мав та не володів транспортним засобом Setra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та повторно зазначив, що ОСОБА_1 не перебуває та ніколи не перебував у трудових відносинах з відповідачем-2.

Згідно з наданим на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2020 у цій справі листом Регіонального сервісного центру МВС в Київській області № 31/10-1475 від 24.09.2020, автомобіль Setra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстровано за ПП "Васильківтрансавто" (ідентифікаційний код: 34374306).

Ухвалою суду від 09.11.2020 було замінено первісного відповідача-2 - Приватне пілприємство "-Васильківтрансавто-" (ідентифікаційний код: 41502600) належним відповідачем - Приватним підприємством "Васильківтрансавто" (ідентифікаційний код: 34374306).

Суд зазначає, що після здійснення заміни первісного відповідача-2 належним відповідачем, останній щодо перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ПП "Васильківтрансавто" (ідентифікаційний код: 34374306) не заперечував.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач-2 обмежився посиланнями на те, що ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України не може бути застосована судом і роз`яснення з цього приводу буде надано представником відповідача-2 у судовому засіданні.

Однак такі твердження відповідача-2 не узгоджуються із положеннями ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Матеріалами справи підтверджується неодноразове звернення представників позивача із адвокатськими запитами до відповідача-2 щодо надання інформації про перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем-2, станом на дату ДТП.

Відповідачем-2 - ПП "Васильківтрансавто" (ідентифікаційний код: 34374306) доказів на підтвердження перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем-2, станом на 04.04.2019, на виконання вимог ухвали від 09.11.2020, суду не надано, також не надано мотивованих пояснень щодо неможливості надання вказаних доказів, як це передбачено ч. 8 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 13 резолютивної частини ухвали від 09.11.2020 суд звертав увагу відповідача-2, що у разі неподання ним витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувались вказані докази.

З огляду на вищенаведене, оскільки позивач не є учасником трудових правовідносин між відповідачем-2 та ОСОБА_1 та вчинив всі можливі від нього заходи щодо отримання вказаних доказів, а також враховуючи ту обставину, що відповідач-2 не виконав вимоги ухвали суду від 09.11.2020 щодо надання витребуваних судом доказів, а у випаду неможливості їх надання - не повідомив про це суд із зазначенням причин, суд вважає, що відповідач-2, як зацікавлена особа, ухилився від подання витребуваних судом доказів, натомість в контексті обставин цієї справи докази перебування винної в ДТП особи у трудових відносинах з відповідачем-2 мають вирішальне значення для покладення відповідальності на відповідача-2 як роботодавця ОСОБА_1 , відтак, на підставі ч. 10 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає обставину, для з`ясування якої витребовувались докази, а саме перебування станом на дату ДТП (04.04.2019) ОСОБА_1 у трудових відносинах із відповідачем-2 та виконання ним своїх трудових обов`язків.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Характер пошкоджень автомобіля Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазначено в Протоколі огляду транспортного засобу від 16.05.2019.

Відповідно до п. 5.2 вищезазначеної Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Суд погоджується з доводами позивача, що Методикою не визначено в яких випадках необхідним є виклик заінтересованих осіб для огляду транспортного засобу.

Надаючи оцінку доводам відповідача-2, в тому числі й стосовно того, що його представник на огляд пошкодженого транспортного засобу не викликався та був позбавлений можливості визначити наявність попереднього відновлення ремонтом частин кузова автомобіля суд зазначає, що відповідачем-2 клопотання про призначення судової експертизи в межах цієї справи не заявлялось, відтак доводи відповідача-2 щодо наявності вказаних обставин відхиляються судом як необґрунтовані.

Розмір завданої шкоди власнику застрахованого позивачем транспортного засобу підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком-фактурою ТОВ "Автосаміт ЛТД" № 0000006476 від 27.04.2019, Актом виконаних робіт ТОВ "Автосаміт ЛТД" № 2019008532 від 07.06.2019, а також Звітом № 852 про оцінку КТЗ Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеним 22.05.2019.

Відповідачем-2, в свою чергу, не надано належним чином обґрунтованих заперечень з приводу переліку пошкоджених деталей кузова автомобіля та невідповідності вартості зазначених у вказаних вище документах матеріалів та виконаних робіт існуючим на час проведення ремонту цінам. Зокрема, відповідачем-2 не надано доказів того, що перелік та вартість визначених у рахунку ТОВ "Автосаміт ЛТД" № 0000006476 від 27.04.2019, на підставі якого позивачем було виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування, запчастин та виконаних робіт не відповідають пошкодженням транспортного засобу, які було завдано внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Суд встановив, що в силу положень пункту 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу дорівнює нулю.

Доказів наявності винятків, що передбачені п. 7.39 Методики, відповідачем-2 суду не надано.

Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи Звіту № 852 про оцінку КТЗ Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного 22.05.2019, вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників (Ез = 0,00), в результаті його пошкодження в ДТП складає 148 396,66 грн, тобто вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля перевищує виплачену позивачем своєму страхувальнику суму страхового відшкодування.

З огляду на вищенаведене, доводи відповідача-2 щодо наявності зносу деталей застрахованого позивачем автомобіля відхиляються судом як необґрунтовані.

Згідно з п. 36.6 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Отже, у відповідача-2, відповідно до статей 1172, 1187, 1192, 1194 Цивільного кодексу України та статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виник обов`язок з відшкодування позивачу суми франшизи за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6649576 та відшкодування шкоди, завданої власнику автомобіля Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2 , понад ліміт відповідальності відповідача-1 за договором обов`язкового страхування (99 000,00 грн) в межах вартості відновлювального ремонту.

При цьому, суд звертає увагу, що вартість ремонту автомобіля Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно з Актом виконаних робіт ТОВ "Автосаміт ЛТД" № 2019008532 від 07.06.2019, становить 146 099,84 грн, тобто менше вартості ремонту автомобіля, визначеного рахунком-фактурою №0000006476 від 27.04.2019, відтак відповідач-2 повинен відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 47 099,84 грн (146 099,84 грн - 99 000,00 грн).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача-2 47 107,64 грн завданої шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 47 099,84 грн.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 у справі № 758/1303/15-ц.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).

Отже, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

З огляду на вищенаведене, зобов`язання з відшкодування шкоди є грошовим зобов`язанням, на яке поширюється положення статті 625 Цивільного кодексу України, відтак позивачем було правомірно нараховано відповідачу-2 інфляційні втрати і 3 % річних.

З вищевказаних підстав, суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача-2 щодо неможливості стягнення з нього інфляційних втрат і 3 % річних, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що позивачем було направлено відповідачу-2 претензію №3586/07-3.19.872 від 19.06.2019 про відшкодування шкоди в розмірі 47 107,64 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем-2, про що свідчить лист відповідача-2 № 321 від 10.07.2019.

При цьому, зі змісту вказаної претензії вбачається, що її було направлено Приватному підприємству "Васильківтрансавто", тобто належному відповідачу-2 в цій справі, а не Приватному підприємству "-Васильківтрансавто-", як намагається довести відповідач-2.

Вказані обставини також підтверджуються змістом листа № 321 від 10.07.2019, в якому відповідач-2 заперечує проти розміру шкоди з підстав недотримання позивачем вимог законодавства щодо встановлення її розміру, а не з підстав того, що вказана претензія була помилково надіслана іншій юридичній особі, а не тій, яка повинна відповідати за завдану шкоду.

За розрахунком суду, на суму 47 099,84 грн за заявлений позивачем період (з 10.07.2019 по 21.02.2020) обґрунтованими є 137,72 грн інфляційних втрат і 878,22 грн 3 % річних.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачами належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача-1 на користь позивача підлягають 11 702,82 грн пені, 492,92 грн інфляційних втрат і 1 219,39 грн 3 % річних та до стягнення з відповідача-2 на користь позивача підлягають 47 099,84 грн завданої шкоди, 137,72 грн інфляційних втрат і 878,22 грн 3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 686,23 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до частин 1, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача-1, оскільки останнім, як страховиком за договором обов`язкового страхування, сплачено страхове відшкодування з пропуском встановленого п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строку.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 721,74 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача-2.

Решта понесених позивачем витрат по сплаті судового збору, в зв`язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні позову, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40; ідентифікаційний код: 20602681) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (Україна, 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2; ідентифікаційний код: 36086124) 11 702 (одинадцять тисяч сімсот дві) грн 82 коп. пені, 492 (чотириста дев`яносто дві) грн 92 коп. інфляційних втрат, 1 219 (одну тисячу двісті дев`ятнадцять) грн 39 коп. 3 % річних та 1 686 (одну тисячу шістсот вісімдесят шість) грн 23 коп. судового збору.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Васильківтрансавто" (Україна, 08600, Київська обл., м. Васильків, Перший Провулок Селянський, буд. 30; ідентифікаційний код: 34374306) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (Україна, 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2; ідентифікаційний код: 36086124) 47 099 (сорок сім тисяч дев`яносто дев`ять) грн 84 коп. завданої шкоди, 137 (сто тридцять сім) грн 72 коп. інфляційних втрат, 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн 22 коп. 3 % річних та 721 (сімсот двадцять одну) грн 74 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 6,74 грн покласти на позивача.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 26.03.2021

Суддя О.В. Нечай