Постанова

від 07.07.2021 по справі 910/2771/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2021 р. Справа№ 910/2771/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Поляк О.І.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Васильківтрансавто"

на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2021 р. (повний текст складено 26.03.2021 р.)

у справі № 910/2771/20 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"

до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" та приватного підприємства "Васильківтрансавто"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - ОСОБА_1

про стягнення 160 980,40 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) "Експрес Страхування" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Українська пожежно-страхова компанія" та приватного підприємства (далі - ПП) "Васильківтрансавто" про стягнення 160 980,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з моменту здійснення позивачем своєму страхувальнику ,як потерпілій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особі , виплати страхового відшкодування, у позивача виникло право вимоги до відповідача-1, як до страховика (у межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну за страховим полісом, за виключенням передбаченої полісом франшизи), так і до особи, з вини якої завдано шкоди.

У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача-1 грошові кошти в сумі 112 714,50 грн., з яких 99 000,00 грн. у розмірі виплаченого страхового відшкодування, 11 702,82 грн. пені, 792,29 грн. інфляційних втрат та 1 219,39 грн. 3 % річних, а з відповідача-2, як до особи, чиїм працівником під час виконання своїх трудових обов`язків було завдано шкоди страхувальнику позивача, - 48 265,90 грн., з яких: 47 107,64 грн. завданої шкоди, 279,90 грн. інфляційних втрат та 878,36 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2021 р. у справі № 910/2771/20 позов задоволено частково: стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ТДВ "Експрес Страхування" 11 702,82 грн. пені, 492,92 грн. інфляційних втрат, 1 219,39 грн. 3 % річних та 1 686,23 грн. судового збору; стягнуто з ПП "Васильківтрансавто" на користь ТДВ "Експрес Страхування" 47 099,84 грн. завданої шкоди, 137,72 грн. інфляційних втрат, 878,22 грн. 3 % річних та 721,74 грн. судового збору; в іншій частині вимоги позову залишені без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 , ПП "Васильківтрансавто", звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог до ПП "Васильківтрансавто" та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначав, що не несе цивільно-правової відповідальності за ОСОБА_1 , який перебував за кермом автомобіля у момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не перебував з ним у трудових відносинах, однак апелянт не мав можливості довести цих обставин суду першої інстанції з тих причин , що не був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи. Крім того, вказував апелянт, позивач порушив умови проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, оскільки даний огляд проводився у відсутність представника відповідача -2, як зацікавленої особи.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 р. апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 2 070,40 грн., надано скаржнику строк на усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Дідиченко М.А. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 07.07.2021 р.

08.06.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

02.07.2021 р. від відповідача-2 надійшла заява про перенесення слухання справи, оскільки директор товариства має бажання взяти участь у засіданні, однак в призначений до розгляду апеляційним господарським судом час перебуватиме у відрядженні за межами України.

У судовому засіданні, що відбулось 07.07.2021 р., позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Проти відкладення розгляду справи заперечував.

Клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи судом апеляційної інстанції залишено без задоволення, оскільки товариство не обмежене у праві вибору представника і у рамках свого права користується можливістю залучити будь-якого іншого представника для представництва своїх інтересів та участі у судовому засіданні. До того ж викладена відповідачем -2 у апеляційній скарзі правова позиція відома суду та іншим учасникам процесу, зміненою бути не може, а участь представників сторін у судових засіданняхне визнавалася апеляційним господарським судом обов`язковою.

Представники відповідача-1 та третьої особи участі у перегляді рішення суду апеляційним судом не взяли, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

За висновками суду неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що 04.04.2019 о 13 год. 24 хв. по вул. Київський Шлях, 43 в м. Бориспіль, Київської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки Setra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень .

Відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2019 у справі № 359/3331/19 (3/359/1261/2019) гр.-на ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів Програма "Преміум" № 209.18.2405453 від 01.06.2018.

04.04.2019 страхувальник позивача звернувся до позивача із заявою про виплату йому страхового відшкодування.

Згідно з наявним у матеріалах справи рахунком-фактурою ремонтної організації (ТОВ "Автосаміт ЛТД") № 0000006476 від 27.04.2019 вартість ремонту автомобіля Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 146 107,64 грн.

За змістом акту виконаних робіт ТОВ "Автосаміт ЛТД" № 2019008532 від 07.06.2019 вартість ремонту автомобіля Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 146 099,84 грн, з яких 119 315,84 грн - вартість запчастин і матеріалів, 26 784,00 грн - вартість виконаних робіт.

Відповідно до звіту № 852 про оцінку КТЗ Тойота, реєстраційний НОМЕР_2 , складеного 22.05.2019, вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників (Ез = 0,00), в результаті його пошкодження в ДТП складає 148 396,66 грн.

На підставі складеного 02.05.2019 позивачем страхового акту № 3.19.872-1 розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, визначено у розмірі 146 107,64 грн.

Позивачем здійснено виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 146 107,64 грн., шляхом перерахування вказаної суми згідно платіжного доручення № ЦО02008 від 02.05.2019 на рахунок ремонтної організації, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією вказаного платіжного документу.

З матеріалів справи вбачається, що 21.06.2019 позивач направив відповідачу-1 вимогу (вих. №3571/07-3.19.872 від 18.06.2019) про відшкодування здійсненої ним виплати у розмірі 146 107,64 грн. Вказана вимога отримана відповідачем-1, проте залишена без відповіді та задоволення.

Крім того, позивачем направлено відповідачу-2 вимогу №3586/07-3.19.872 від 19.06.2019 про відшкодування шкоди в розмірі 47 107,64 грн, у відповідь на яку відповідач-2 у листі № 321 від 10.07.2019 повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення вказаної претензії та рекомендував позивачу звернутись із вимогою про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи - ОСОБА_1 .

Наявність відповіді відповідача-2 на вимогу позивача про оплату 47 107,64 грн. спростовує твердження апелянта про відсутність доказів направлення позивачем на адресу ПП Васильківавтотранс такої вимоги .

Як установлено судом, невиконання відповідачем вимог позивача у добровільному порядку, стало підставою звернення позивача до суду з позовом до відповідача-1 про стягнення з нього 99 000,00 грн страхового відшкодування, 11 702,82 пені, 792,29 грн інфляційних втрат і 1 219,39 грн 3 % річних ,а з відповідача-2 47 107,64 грн завданої шкоди, 279,90 грн інфляційних втрат і 878,36 грн 3 % річних.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Вказана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

З наявного у матеріалах справи платіжного доручення № ЦО02008 від 02.05.2019 установлено, що на виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів програма "Преміум" № 209.18.2405453 від 01.06.2018, заяви страхувальника та страхового акту № 3.19.872-1 від 02.05.2019, позивачем сплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 146 107,64 грн, шляхом перерахування вказаної суми на рахунок організації , яка здійснює ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого внаслідок ДТП застрахованого транспортного засобу , - ТОВ "Автосаміт ЛТД" .

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому, деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

При цьому діючий український правопорядок виходить з принципу повного відшкодування збитків.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до наявного в матеріалах справи полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6649576 цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Setra, реєстраційний НОМЕР_1 , яке належить страхувальнику -відповідачу -2 станом на дату ДТП, була застрахована відповідачем-1, відтак особою, відповідальною за завдану внаслідок ДТП шкоду, відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач-1, натомість за шкоду, розмір якої перевищує ліміт відповідальності страховика за вказаним полісом , відповідає особа, з вини якої заподіяно шкоди, - володілець транспортного засобу Setra, реєстраційний НОМЕР_1 .

Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Частиною 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6649576 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн, отже позивачем при зверненні до суду правомірно визначено суму страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача-1 , у розмірі 99 000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, після звернення позивача до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі, відповідачем-1 було перераховано позивачу страхове відшкодування в розмірі 99 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14485 від 12.10.2020, у зв`язку з чим суд ухвалою від 09.11.2020, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, закрив провадження у справі № 910/2771/20 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування в розмірі 99 000,00 грн.

Частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18).

Згідно з наданим листом Регіонального сервісного центру МВС в Київській області № 31/10-1475 від 24.09.2020 судом першої інстанції було встановлено, що автомобіль марки Setra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстровано за ПП "Васильківтрансавто" (ідентифікаційний код: 34374306).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 було замінено первісного відповідача-2 - Приватне підприємство "-Васильківтрансавто-" (ідентифікаційний код: 41502600) належним відповідачем - Приватним підприємством "Васильківтрансавто" (ідентифікаційний код: 34374306).

Заперечуючи проти позовних вимог , апелянт зазначав, що ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП не перебував у трудових відносинах з відповідачем-2.

У поданому ним відзиві на позовну заяву відповідач-2 обмежився посиланнями на те, що положення частини 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України при розгляді спору не підлягають застосуванню, а роз`яснення з цього приводу будуть надані представником відповідача-2 у судовому засіданні.

Однак наведені у відзиві твердження відповідача-2 не узгоджуються із положеннями ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, в силу яких, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Матеріалами справи підтверджується неодноразове звернення представників позивача із адвокатськими запитами до відповідача-2 щодо надання інформації про перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем-2, станом на дату ДТП.

Вимоги ухвали суду першої інстанції від 09.11.2020 відповідачем- 2 не виконані, мотивованих пояснень щодо неможливості надання вказаних доказів, як це передбачено ч. 8 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, не надано. Між тим, у пункті 13 резолютивної частини ухвали від 09.11.2020 суд звертав увагу відповідача-2, що у разі неподання ним витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд застосовуватиме пункт 10 статті 81 ГПК України.

Відповідач -2 - ПП "Васильківтрансавто" (ідентифікаційний код: 34374306) не довів обставин, які звільняють його від відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвіщеної небезпеки у процесі експлуатації транспортного засобу автомобіля марки Setra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за ПП "Васильківтрансавто" .

За таких обставин справи, колегія суддів погоджується з застосуванням при розгляді спору судом першої інстанції частини 10 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду. Суд першої інстанції обгрунтовано визнав обставину, для з`ясування якої витребовувались докази, а саме перебування станом на дату ДТП (04.04.2019) ОСОБА_1 у трудових відносинах із відповідачем-2.

Звертаючись із апеляційною скаргою, апелянт вказував, що не зміг подати докази о відсутності між ним та ОСОБА_1 трудових відносин , оскільки не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Утім такі доводи апелянта, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними, адже з трекінгу ДП Укрпошта (а.с. 295) вбачається, що відповідач -2 отримав ухвалу, якою призначено час та місце розгляду справи - 11.03.2021 р., на наступний день після засідання. Водночас, дана кореспонденція була у точці видачі/доставки з 03.03.2021 р.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Колегія суддів зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання вчасно адресатами кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належними адресами, вказує на суб`єктивну поведінку цих осіб щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Також колегія суддів враховує, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" статтями 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно з ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

Звертаючись до суду апеляційний інстанції з апеляційною скаргою відповідач-2 повторно наголошував на відсутності між ним та ОСОБА_1 трудових відносин, однак жодних доказів на підтвердження зазначеного не надав.

Апелянт не надає жодних доказів, яким чином відсутність представника ПП Васильківтрансавто вплинула на висновок звіту ТОВ Укравтолізинг № 852 про оцінку вартості ремонту автомобіля Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . При цьому, апеляційний суд наголошує, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 р. по справі № 922/4013/17.

За таких обставин доводи апелянта щодо відсутності доказів виклику відповідача-2 як зацікавленої особи на огляд пошкодженого транспортного засобу як на підставу для скасування рішення суду є неспроможними.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними .

Судова колегія вважає , що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи , обставини , які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає,а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Васильківтрансавто" на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2021 р. у справі № 910/2771/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2021 р. у справі № 910/2771/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/2771/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.07.2021 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді О.І. Поляк

М.А. Дідиченко