Рішення

від 26.03.2021 по справі 600/2826/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2826/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватної фірми Труд до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

Приватна фірма Труд звернулась до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов №215900 та №215899 від 06 жовтня 2020 року.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних постанов позивач посилався на те, що відповідачем не було надано жодних доказів про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на підтвердження правильності зважування належних позивачу вантажних автомобілів. Звертав увагу на те, що на підтвердження факту перевищення максимально допустимої ваги транспортного засобу відповідачем видано Чек №29710 від 07 серпня 2020 року на автомобіль MAN 19/403, державний номерний знак НОМЕР_1 . Водночас, як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , номерний знак автомобіля MAN 19/403 - НОМЕР_3 . Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що виданий відповідачем чек від 07 серпня 2020 року №29710 не є належним та допустимим доказом проведення зважування саме транспортного засобу MAN 19/403, державний номерний знак НОМЕР_3 та напівпричепа FRUEHAUF TD 35С1, державний номерний знак НОМЕР_3 , а відтак не може фіксувати вимірів зважування. Позивач зазначав про ненадання відповідачем належних та допустимих доказів перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а тому притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт , є безпідставним та необґрунтованим. Поряд з цим позивач зауважив, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, такий транспортний засіб тимчасово затримується. Однак належні Приватній фірмі Труд транспортні засоби внаслідок габаритно-вагового контролю не затримувалися, а після його проходження подальший рух транспортних засобів не заборонявся. Також позивач посилався на порушення відповідачем процедури розгляду справи, оскільки оскаржувані постанови, про які він дізнався лише 16 листопада 2020 року, були винесені без участі представника Приватної фірми Труд , будь-яких матеріалів та повідомлень до позивача не надходило.

Ухвалою суду від 18 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; у задоволенні клопотання Приватної фірми Труд про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження відмовлено; встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про законність оскаржуваних постанов. Вважає, що доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог, є безпідставними та непоґрунтованими, вони не спростовують факту порушення законодавства про автомобільний транспорт. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Ухвалою суду від 20 січня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви Приватної фірми Труд про забезпечення позову у цій справі.

Ухвалою суду від 17 лютого 2021 року клопотання Приватної фірми Труд про розгляд справи за правилами загального позовного провадження повернуто заявнику без розгляду.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області відповідно до направлення на перевірку №0009096 від 31 липня 2020 року на а/д Н-24 км 137 Городище-Рівне-Старокостянтинів проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

07 серпня 2020 року уповноваженими посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки DAF 95, державний номерний знак НОМЕР_4 , з напівпричіпом KRONE SDP24 державний номерний знак НОМЕР_5 .

Вказані належать та використовувались в господарській діяльності позивачем, що визнавалось ним у позові.

Водієм зазначених автомобіля з напівпричіпом був ОСОБА_1 , який згідно з товарно-транспортною накладною серії РВВ №905595 від 07 серпня 2020 року здійснював перевезення деревини (круглі лісоматеріали, сосна) у кількості 91 шт. об`ємом 25,6640 куб. м, з пункту навантаження Удрицький р/с, Нижній до пункту розвантаження смт Глибока.

В ходу здійснення перевірки транспортного засобу водієм ОСОБА_1 надано такі документи: посвідчення водія відповідної категорії; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки DAF 95, державний номерний знак НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію напівпричепа марки KRONE SDP24, державний номерний знак НОМЕР_5 ; товарно-транспортну накладну; поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено Довідку №034944, згідно з якою навантаження на осі транспортного засобу складає (в тоннах): 1) 7,05; 2) 12,55; 3) 22,45. Повна маса зазначеного транспортного засобу сягала 42,05 т.

На підтвердження факту перевищення максимально-допустимої ваги транспортного засобу DAF 95, державний номерний знак НОМЕР_4 відповідачем видано Чек №29709 від 07 серпня 2020 року, згідно з яким вага вказаного транспортного засобу сягала: вісь 1 - 7050 кг, вісь 2 - 12550 кг, вісь 3 - 22450 кг; загальна - 42050 кг.

Згідно Акту від 07 серпня 2020 року №034824 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів при нормативно допустимій масі зазначених вище автомобіля та напівпричепа 40 т фактична маса сягала 42,05 т, а при нормативно допустимому осьовому навантаженні (в тоннах) 11/11/22 фактичне складало: 7,05/12,55/22,450.

Копію вказаного Акту отримано водієм ОСОБА_1 , про що зроблено відповідну відмітку.

За результатами проведеної перевірки 07 серпня 2020 року складено Акт №227532 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано виявлене порушення: перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень по загальній масі 42,05 т при допустимій 40,0 т, на одиночну вісь 12,55 т при допустимій 11,0 т без відповідного дозволу, чим порушено вимоги статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт . За вчинення вказаних правопорушень передбачена відповідальність у відповідності до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевищення встановлених законодавством України вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу).

07 серпня 2020 року уповноваженою особою Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області сформовано розрахунок №24824 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів відповідно до Акту №034824 від 07 серпня 2020 року. Згідно вказаного розрахунку при перевезенні вантажу названим вище транспортним засобом було допущено перевищення загальної маси на 5,125% від нормативу та навантаження на осі на 14,09% від нормативу, у зв`язку з чим проведено нарахування плати за проїзд у розмірі 594,96 євро.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається таке.

07 серпня 2020 року уповноваженими посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом FRUEHAUF TD 35C1 державний номерний знак НОМЕР_6 .

Вказані належать позивачу та використовувались ним в господарській діяльності, що визнавалось у позові.

Водієм зазначених автомобіля з напівпричіпом був ОСОБА_2 , який згідно з товарно-транспортною накладною серії РВВ №853310 від 07 серпня 2020 року здійснював перевезення деревини (круглі лісоматеріали, сосна) у кількості 95 шт. об`ємом 16,9040 куб. м, з пункту навантаження м. Березне Рівненцької області до пункту розвантаження смт Глибока.

В ходу здійснення перевірки транспортного засобу водієм ОСОБА_2 надано такі документи: посвідчення водія відповідної категорії; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію напівпричепа марки FRUEHAUF TD 35C1; товарно-транспортну накладну; поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено Довідку №034945, згідно з якою навантаження на осі транспортного засобу складає (в тоннах): 1) 7,05; 2) 10,20; 3) 25,0. Повна маса зазначеного транспортного засобу сягала 42,250 т.

На підтвердження факту перевищення максимально-допустимої ваги транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 відповідачем видано Чек №29710 від 07 серпня 2020 року, згідно з яким вага вказаного транспортного засобу сягала: вісь 1 - 7050 кг, вісь 2 - 10200 кг, вісь 3 - 25000 кг; загальна - 42250 кг.

Згідно Акту від 07 серпня 2020 року №034825 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів при нормативно допустимій масі зазначених вище автомобіля та напівпричепа 40 т фактична маса сягала 42,250 т, а при нормативно допустимому осьовому навантаженні (в тоннах) 11/11/22 фактичне складало: 7,05/10,20/25,0.

Копію вказаного Акту отримано водієм ОСОБА_2 , про що зроблено відповідну відмітку.

За результатами проведеної перевірки 07 серпня 2020 року складено Акт №227537 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано виявлене порушення: перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на строєну вісь 25,0 т при допустимій 22,0 т без відповідного дозволу, чим порушено вимоги статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт по загальній масі 42,25 т при допустимій 40,0 т. За вчинення вказаних правопорушень передбачена відповідальність у відповідності до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевищення встановлених законодавством України вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу).

07 серпня 2020 року уповноваженою особою Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області сформовано розрахунок №24825 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів відповідно до Акту №034825 від 07 серпня 2020 року. Згідно вказаного розрахунку при перевезенні вантажу названим вище транспортним засобом було допущено перевищення загальної маси на 5,6% від нормативу та навантаження на осі на 13,63% від нормативу, у зв`язку з чим проведено нарахування плати за проїзд у розмірі 846,72 євро.

З наявних у справі матеріалів також вбачається, що 28 вересня 2020 року Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області на адресу позивача направлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отримано Приватною фірмою Труд 02 жовтня 2020 року.

06 жовтня 2020 року Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №215899, відповідно до якої за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» , відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 вказаного закону, постановлено стягнути з Приватної фірми Труд адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Також 06 жовтня 2020 року Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №215900, відповідно до якої за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» , відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 вказаного закону, постановлено стягнути з Приватної фірми Труд адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Названі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт направлено на адресу позивача супровідним листом від 08 жовтня 2020 року.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III).

Згідно статті 3 Закону №2344-III цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Статтею 33 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону №2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Відповідно до приписів статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Так, згідно абзацу 15 частини першої статті 60 Закону №2344-III (який було застосовано відповідачем при прийнятті оскаржуваних постанов) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 60 Закону №2344-III розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.

Згідно частини другої статті 29 Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги від 08 вересня 2005 року №2862-IV передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вказаних статей Законів України Про дорожній рух та Про автомобільні дороги Кабінет Міністрів України прийняв постанову 27 червня 2007 року №879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування , якою затвердив Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Так, згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до підпунктів 4, 5, 5-1 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. N 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (Офіційний вісник України, 2001 р., N 3, ст. 75), після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов; документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Згідно пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до пункту 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктами 7-14 Порядку №879 передбачені вимоги до контрольно-вимірювального обладнання та пунктів габаритно-вагового контролю, а пунктами 15 - 25 Порядку №879 - вимоги до габаритно-вагового контролю.

Так, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення). За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту. У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункти 15 - 22 Порядку №879).

Отже, з наведеного вбачається, що за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільні перевізники-суб`єкти господарювання несуть фінансову відповідальність.

Згідно встановлених судом обставин справи, уповноваженими особами управління Укртрансбезпеки було здійснено габаритно-ваговий контроль транспортних засобів, належних та використовуваних позивачем як автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-III, що визнавалось позивачем. За результатом названого виявлено перевищення встановлених габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, що підтверджується талонами про зважування транспортних засобів DAF 95, державний номерний знак НОМЕР_4 , та MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , від 07 серпня 2020 року №29709 та №29710, Довідками за результатами проведеного габаритно-вагового контролю від 07 серпня 2020 року №034944 та №034945, Актами про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 07 серпня 2020 року №034824 та №034825 відповідно. При цьому не було надано передбаченого статтею 48 Закону №2344-III відповідного дозволу, що фактично не заперечується позивачем та підтверджується матеріалами перевірки.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновками відповідача про допущення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виразилось у перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, за що до автомобільного перевізника застосовується адміністративно-господарський штраф згідно абзацу 15 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Отже, прийняття відповідачем оскаржуваних у цій справі постанов є обґрунтованим та правомірним.

Доводи ж позивача щодо безпідставності оскаржуваних рішень - необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи.

Так, зокрема, в обґрунтування позову вказано про не надання відповідачем на підтвердження правильності зважування належних позивачу вантажних автомобілів жодних доказів про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Вирішуючи спір, суд звертає увагу на те, що у відзиві відповідачем вказано, що зважування транспортних засобів, про які йдеться у цій справі, проводилось вагами пересувними автомобільними типу CHEKLODЕ FREEWEIGH, на засіб вимірювальної техніки видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 06 серпня 2020 №34-00/2032 з терміном дії до 06 серпня 2021 року. За результатом повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ГОСТ 29329-92. Також на даний ваговий комплекс видано сертифікат про відповідність від 21 серпня 2020 року №РТ-042/2020 і сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки. Крім цього, повідомлено, що даний ваговий комплекс є пересувним і здійснює зважування транспортних засобів у русі. На підтвердження цього надано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/2032 від 06 серпня 2020 року та Графік роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на серпень 2020 року, згідно якого 07 серпня 2020 року такий знаходився на ділянці дороги Городище-Рівне-Старокостянтинів км 137, де і проводилась вказана вище перевірка транспортних засобів позивача.

Позивачем указаного відповідачем не спростовано. Відповідь на відзив станом на день розгляду справи до суду не надходила.

Щодо тверджень позивача про відсутність Методики зважування транспортного засобу суд зазначає, що така обставина не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, у зв`язку з чим відповідні посилання позивача не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень. Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі №819/1381/16.

Аргументи позивача про те, що зважування транспортних засобів здійснено із порушенням технічних умов ваг та методики, що унеможливлює встановлення фактичних вагових параметрів транспортних засобів та відповідно встановлення факту порушення, суд оцінює критично, позаяк Порядком здійснення габаритно-вагового контролю не передбачено необхідності застосування певної методики зважування, адже пункт 19 даного Порядку, який передбачав обов`язок Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, виключено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671.

З огляду на виключення пункту 19 Порядку №879, наявність у терміні вимірювання посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2018 року по справі №820/1420/17.

У ході судового розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про несправність зважувального обладнання, за допомогою якого проводилось зважування вищевказаних транспортних засобів, а тому суд відхиляє аргументи позивача в цій частині.

Щодо тверджень позивача про те, що виданий відповідачем чек від 07 серпня 2020 року №29710 не є належним та допустимим доказом проведення зважування саме транспортного засобу MAN 19/403, державний номерний знак НОМЕР_3 та напівпричепа FRUEHAUF TD 35С1, державний номерний знак НОМЕР_3 , а відтак не може фіксувати вимірів зважування, то такі суд оцінює критично, оскільки з наявних у справі матеріалів, в тому числі і з доданих відповідачем до відзиву, вбачається, що перевірка та зважування проводились відносно транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , належного позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , а не транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Стосовно доводів позивача про недотримання посадовими особами управління Укртрансбезпеки вимог Порядку №879 в частині не заборони подальшого руху транспортного засобу після виявлення факту перевищення габаритного нормативного параметру (тобто про порушення пунктів 21, 22 Порядку №879), то суд зазначає, що така бездіяльність суб`єкта владних повноважень не оскаржується позивачем згідно змісту заявлених позовних вимог та сама по собі не впливає на правомірність оскаржуваних постанов.

При цьому суд погоджується із доводами відзиву, що таке затримання є лише можливим наслідком порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, і відсутність такого затримання не може свідчити про відсутність самого порушення Закону №2344-III.

Окрім того, за приписами статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення затримувати транспортні засоби мають право виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Крім цього, як свідчить зміст позовної заяви, позивач вказував про порушення відповідачем процедури розгляду справи, оскільки оскаржувані постанови, про які він дізнався лише 16 листопада 2020 року, були винесені без участі представника Приватної фірми Труд , будь-яких матеріалів та повідомлень до позивача не надходило. Тобто, зазначав про порушення вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).

Так, згідно пунктів 1 - 3 Порядку №1567 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно пунктів 25 - 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як вбачається з доданих до відзиву матеріалів, 28 вересня 2020 року Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області на адресу позивача було направлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, до якого додані копії Актів від 07 серпня 2020 року №227537 та №227532, тобто Актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, які наявні у матеріалах справи та в яких зафіксовані вказані вище порушення законодавства.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення названі документи отримано Приватною фірмою Труд 02 жовтня 2020 року.

Враховуючи викладене, доводи позивача про порушення відповідачем процедури розгляду справ, за наслідком яких прийняті оскаржувані постанови, є безпідставними.

Крім цього, надаючи оцінку таким доводам позивача, суд звертає увагу на те, шо ним у позові не наведено обґрунтованих заперечень та не надано жодних доказів, які він мав намір висловити та подати відповідачу при розгляді справи про порушення, та які б могли вплинути на результат розгляду відповідачем справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатом чого 06 жовтня 2020 року прийняті оскаржувані постанови.

При цьому, на переконання суду, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє її спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду в даній категорії справ, що вбачається з постанови від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17, а в подальшому знайшло відображення і в практиці Сьомого апеляційного адміністративного суду (постанова від 11 листопада 2019 року у справі №824/635/19-а).

Враховуючи викладене, суд вважає, що за наявності доведеного відповідачем та не спростованого позивачем факту допущення останнім порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виразилось у перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідачем правомірно притягнуто позивача до відповідальності відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Отже, оскаржувані постанови є законними та скасуванню не підлягають, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість позову. Натомість доводи відповідача свідчать про його безпідставність.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватної фірми Труд до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 березня 2021 року.

Повне найменування учасників справи: позивач- Приватна фірма «Труд» (Чернівецька область, Глибоцький район, смт Глибока, вул. Садова, 39, ЄДРПОУ 22847211), відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області (м. Рівне, вул. Небесної Сотні, 34).

Суддя О.П. Лелюк