Ухвала

від 25.03.2021 по справі 609/1515/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

25 березня 2021 року

м. Київ

справа № 609/1515/18

провадження № 61-4214ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 31 серпня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Людвищенського навчально-виховного комплексу Загальноосвітній навчальний заклад I - II ступенів - дошкільний навчальний заклад , Відділу освіти, молоді та спорту Шумської районної державної адміністрації про дискримінацію та утиск трудових прав, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати прямою дискримінацією та утиском її трудових прав дії відповідачів щодо невиконання наказу відділу освіти, молоді та спорту Шумської РДА від 31 серпня 2015 року № 173-К Про переведення ОСОБА_1 , яким вона переведена на посаду вчителя географії, основ здоров`я, основ безпеки життєдіяльності, християнської етики та природознавства з 01 вересня 2015 року, невиконання наказу відділу освіти, молоді та спорту Шумської РДА від 13 травня 2015 року №94-К Про переведення ОСОБА_1 , яким вона переведена на посаду вчителя географії, основ здоров`я, основ безпеки життєдіяльності та християнської етики з 13 травня 2015 року, а також наказ від 29 серпня 2018 року № 81-од Про розподіл педагогічного навантаження, призначення класних керівників, керівників гуртків директора Людвищенського НВК Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад про тижневе педагогічне навантаження вчителів у 2018-2019 році, яким її позбавлено права викладання основ християнської етики у 5 та 6 класах (2 години) і початкової військової підготовки (1 година). ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідачів поновити її трудові права і стягнути з відповідачів у її користь судові витрати.

Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 31 серпня 2020 року, залишеним постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 січня 2021 року без змін, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Людвищенського навчально-виховного комплексу Загальноосвітній навчальний заклад I - II ступенів - дошкільний навчальний заклад , Відділу освіти, молоді та спорту Шумської районної державної адміністрації про дискримінацію та утиск трудових прав - відмовлено.

У березні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 31 серпня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 січня 2021 року , у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що повний текст постанови Тернопільського апеляційного суду від 29 січня 2021 року, повний текст якого складено 03 лютого 2021 року, отримала засобами поштового зв`язку 10 лютого 2021 року, що підтверджено доказами.

За таких підстав строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК Українималозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України .

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядкуспрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Верховний Суд урахував, предмет позову, складність справи та прийшов висновку, що дана справа є незначної складності, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань випадки, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі може бути переглянуто у касаційному порядку.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Сама по собі незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статтею 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для подачі касаційної скарги.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 31 серпня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Людвищенського навчально-виховного комплексу Загальноосвітній навчальний заклад I - II ступенів - дошкільний навчальний заклад , Відділу освіти, молоді та спорту Шумської районної державної адміністрації про дискримінацію та утиск трудових прав, зобов`язання вчинити дії .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук