Рішення

від 17.03.2021 по справі 643/13463/20

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/13463/20

Провадження № 2/643/1133/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2021 Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого Скотаря А.Ю., за участю секретаря судового засідання Ширіної Я.В., представника позивача Владимир Я.В., представника відповідача Коломойцева М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, -

встановив:

Харківська міська рада звернулась до суду з позовною заявою в обґрунтування якої зазначила, що право власності на нежитлову будівлю літ. А-2 , загальною площею 832,2 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстроване з 28.09.2013 за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28.09.2013. Земельна ділянка площею 0,1941 га з кадастровим номером 6310137500:02:055:0003 по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення (03.15) - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 24.09.2013. Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на вказану земельну ділянку по АДРЕСА_1 , вона перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради. ОСОБА_1 у період з 01.08.2017 по 31.07.2020 не сплачувала за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегла за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки грошові кошти в розмірі орендної плати.

Розмір безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою за період з 01.08.2017 по 31.07.2020 становить 542518,61 грн, на підставі чого позивач просить стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумів 542518,61 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 8137,78 грн (а.с. 2-8).

Ухвалою від 02.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження (а.с. 44).

17.12.2020 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Коломойцевим М.М. - подано відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на наступне: відповідач фактично використовує земельну ділянку площею 535,8 кв.м. (частину під забудовою), а не 0,1941 га, як вказує позивач. При розрахунку заборгованості з орендної плати позивачем не враховані коефіцієнти, що зменшують орендну плату, оскільки земельна ділянка знаходиться у санітарно захисній зоні. Щодо несплати орендної плати зазначає, що ОСОБА_1 на підставі довіреності надала ОСОБА_2 право сплачувати податки, інші платежі, збори на протязі з 28.09.2013 по 28.09.2018 та з 30.07.2019 по 30.07.2026, який здійснював плату за землю. Вважає позов необґрунтованим та безпідставним, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с. 80-86).

Представником позивача 25.11.2020 подано відповідь на відзив, в якому він посилається на обґрунтованість позовних вимог щодо площі земельної ділянки, яка використовується відповідачем, правильності проведення розрахунку заборгованості по орендній платі та врахуванні всіх необхідних коефіцієнтів, не надання відповідачем достатніх та достовірних доказів наявності підстав здійснення платежів по земельній ділянці ОСОБА_2 , а також обсягу здійснених платежів, просив позов задовольнити в повному обсязі (а.с. 115-122).

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначила, що сума позову розрахована безпосередньо самим позивачем, а не Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області без врахування відомостей стосовно обмежень у використанні земельної ділянки, тобто здійснено розрахунок з використанням вибіркових, вигідних позивачу показників; відповідач використовує земельну ділянку виключно під площею забудови 535,8 кв.м. та за фактичне використання земельної ділянки під площею забудови сплачено земельний податок 7142,50 грн за період 08.2017-12.2017, 17142 грн за 2018 рік, 48569 грн за 2019 рік, 33386,50 грн за період з 01.2020 по 31.07.2020, просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с. 142-146).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, надала пояснення, аналогічні обставинам, викладеним у позовній заяви та відповіді на відзив, посилалась на неналежність доказів, наданих відповідачем щодо сплати за земельну ділянку ОСОБА_2 , та зазначила, якщо б ОСОБА_1 надала підтверджені відомості про здійснення плати за землю, відповідна сума була б врахована при розрахунку орендної плати за землю, проте таких доказів не надано. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши думку представників сторін, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини: згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно… право власності на нежитлову будівлю літ. А-2 , загальною площею 832,2 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстроване з 28.09.2013 за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28.09.2013 № 3527 (а.с. 16).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.06.2020 земельна ділянка площею 0,1941 га з кадастровим номером 6310137500:02:055:0003 по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення (03.15) - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, дата державної реєстрації земельної ділянки 24.09.2013 (а.с. 17-22).

Оскільки право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137500:02:055:0003 не зареєстровано, відповідно до вимог ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України вона перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

В акті обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137500:02:055:0003 від 18.08.2020, складеного головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Сологубом Р.Г. зазначено, що ОСОБА_1 з 28.09.2013 по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,1941 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (а.с. 25).

Відповіддю Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на запит Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 22.11.2019 повідомлено порядок індексування нормативної грошової оцінки на коефіцієнти з посиланням на відповідні Порядки, затверджені Наказами різних Міністерств (а.с. 28).

Департамент земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради листом від 24.12.2019 повідомив Департамент територіального контролю про затвердження рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2019 Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, що застосовується з 01.01.2020, згідно якої базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018 становить 639,78 грн і підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України (а.с. 29).

Як вбачається з Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 14.05.2019, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1941 га по АДРЕСА_2 становить 2 131 684 грн (а.с. 23). В аналогічному витязі від 03.07.2020 нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 3 259 826 грн (а.с. 24).

Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно наданих позивачем розрахунків становить: з 01.08.2017 по 31.12.2017 - 71056,15 грн, з 01.01.2018 по 31.01.2018 - 170534,72 грн, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 170534,72 грн, з 01.01.2020 по 31.07.2020 - 130393,02 грн (а.с. 37-40).

Довіреністю від 28.09.2013 ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 та ОСОБА_2 бути її представником в усіх без винятку установах та організаціях з питань, що виникають з приводу належного їй нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. А-2, загальною площею 832,2 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 , для чого наділила, зокрема, правом сплачувати гроші, податки, інші платежі і збори. Строк дії довіреності до 28.09.2018. Довіреністю від 13.07.2019 ОСОБА_1 вповноважила тих самих осіб бути її представниками з питань, що виникають з приводу належного їй нерухомого майна та надала права сплачувати необхідні платежі, у тому числі податки (а.с. 94, 95).

З наданих суду платіжних доручень, виписок з рахунків вбачається, що ОСОБА_2 за період з 2017 по 2020 включно здійснювалась оплата земельного податку за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 147-191).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

До моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Судом встановлено, що відповідач є власником нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , договору оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем не укладено, право власності на земельну ділянку не зареєстровано, отже відповідно до вимог ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України вона перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за її користування, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17), отже спосіб захисту цивільного право позивачем обраний вірно.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Харківська міська рада під час розгляду справи не надала суду доказів використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1941 га для експлуатації та обслуговування належної їй на праві власності нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 без укладення відповідно договору оренди.

Такий висновок суд робить з погляду на наступне: акт обстеження земельної ділянки, якою фактично користується відповідач від 18.08.2020, складений головним спеціалістом Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, не підтверджує використання відповідачем земельної ділянки у розмірі 0,1941 га, оскільки складений позивачем, а не комісією в складі представників районної державної адміністрації, власника земельної ділянки, представника відповідача, представників територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки, тобто вказаний акт складений з порушенням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

Та обставина, що ОСОБА_1 належить на праві власності нежитлова будівля літ. А-2 , загальною площею 832,2 кв.м. по АДРЕСА_1 , за відсутності належним чином складеного акту обстеження земельної ділянки, не є достатнім доказом використання відповідачем земельної ділянки, площею 0,1941 га.

Аналогічні висновки щодо надання оцінки акту обстеження земельної ділянки, складеного позивачем, а не відповідною комісією, висловлені Верховним судом у постанові від 12.02.2020 справа № 642/1839/18-ц.

Водночас, щодо порядку визначення сум, які підлягають стягненню за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї, суд зазначає наступне.

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України Про Державний земельний кадастр до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст.13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 ПК України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У розумінні наведених положень законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ч. 2 ст. 20 Закону України Про оцінку земель ).

Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 16.04.2019 у справі № 922/744/18, від 09.04.2019 у справі №922/652/18).

На підставі витягів з технічної документації від 14.05.2019 та 03.07.2020 позивачем здійснений розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, який на думку суду здійснений Харківською міською радою невірно.

Позивач у позовній заяві посилається, що розмір безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою. У період з 01.08.2017 по 31.07.2020 ОСОБА_1 не сплачувала за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , внаслідок чого зберегла за рахунок позивача кошти в розмірі орендної плати, що згідно наданих розрахунків становить: з 01.08.2017 по 31.12.2017 - 71056,15 грн, з 01.01.2018 по 31.01.2018 - 170534,72 грн, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 170534,72 грн, з 01.01.2020 по 31.07.2020 - 130393,02 грн (а.с. 37-40). Відомостей про будь-яку сплату за земельну ділянку вказані розрахунки не містять, отже розрахунок здійснений без врахування різниці між фактично нарахованою сумою та здійсненою оплатою.

Таким чином, позивач не зменшив суми безпідставно збережених коштів на суму фактично сплаченого представником відповідача земельного податку за весь спірний період, а факт надходження до бюджету міста Харкова від представника відповідача земельного податку за земельну ділянку по АДРЕСА_1 не спростований належними й допустимими доказами. При цьому суд не вбачає можливості особисто зменшити розмір нарахованої позивачем суми орендної плати на суму сплаченого земельного податку в зв`язку з покладенням обов`язку доведення суми, яка підлягає стягненню, на позивача. Посилання представника Харківської міської ради на те, що ОСОБА_1 не додала достовірних доказів наявності у ОСОБА_2 підстав здійснення таких платежів спростовано відповідачем шляхом надання довіреностей, платіжних доручень і банківських виписок.

Обґрунтовуючи заявлену суму позивач зазначав, що уповноважені особи Харківської міської ради при здійсненні розрахунків керувалися в першу чергу Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Мінаргоекономіки від 25 листопада 2016 року № 489 Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів , рішеннями Харківської міської ради від 27 лютого 2008 року № 41/08 та від 03 липня 2013 року № 1209/13, однак матеріали справи вказаних рішень міськради не містять.

Отже зробити висновок про незмінність показників базової нормативної оцінки земельної ділянки за період з 2017-2019 та зміну цього показника в 2020 році неможливо.

З наведеного вище суд приходить до переконання, що позовна заява обґрунтована досить формально, має в тексті вказані вище протиріччя, не містить опису методики розрахунків заборгованості, їх відмінності у різних роках за показниками, що зменшують чи навпаки збільшують локальні коефіцієнти.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81, 89, 228, 229, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо, як і ґрунтувати рішення на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає позов необґрунтованим та недоведеним, тому відмовляє в його задоволенні в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77-80, 81, 82, 134, 137, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 1212-124 ЦК України, ст. 80, 83 ЗК України, суд -

ухвалив:

Позов Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, місцезнаходження: м. Харків, м-н Конституції, 7) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його оголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26.03.2021.

Суддя А.Ю. Скотар