Постанова

від 23.03.2021 по справі 607/8667/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/8667/20Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/817/294/21 Доповідач - Парандюк Т.С. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,

за участі секретаря - Боднар Р.В.

та сторін - представника ОСОБА_1 адвоката Семусь Т.А. та представника ТзОВ «БУДОВА - ЗАХІД» адвоката Калужної С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/8667/20 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА-ЗАХІД» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 грудня 2020 року, ухваленого суддею Сливкою Л.М., повний текст рішення складено 21 грудня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА-ЗАХІД» , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області про розірвання договору та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

у травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» про розірвання договору № 32/02/12-Ті, укладеного 16 лютого 2012 року між ТзОВ БУДОВА-ЗАХІД та нею щодо завершення будівництва однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , поверх п`ятий, під`їзд четвертий, проектною загальною площею 39,54 кв.м., в дев`ятиповерховому житловому будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; стягнути із ТзОВ БУДОВА-ЗАХІД в її користь грошові кошти у розмірі 38442,39 гривень, що складає вартість викупленої житлової площі, а також пеню за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 1828017,85 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16 лютого 2012 року між нею та ТзОВ БУДОВА-ЗАХІД укладено договір №32/02/12-Ті, за умовами якого відповідач зобов`язався здійснити (завершити розпочате) будівництво однокімнатної квартири АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 та здати будинок в експлуатацію визначено ІІ квартал 2014 року. Відповідно до п. 1.2 Договору викуплена вартість 31,91 кв.м. становить 136245 гривень і є незмінною до кінця будівництва. Вартість невикуплених 7,63 кв.м. проектної загальної площі квартири становить 35456,61 гривень, які вона зобов`язана була сплатити протягом березня-листопада 2012 року. Відповідно до пункту 2.5 Договору сторони домовилися про уступлення позивачкою відповідачу права вимоги за договором від 18 серпня 2008 року, який був укладений між позивачкою та Приватним підприємством Тернопільська фірма Будівельник . Пунктом 2.6. Договору передбачено, що вартість права вимоги становить 176437 гривень. Позивачка свої зобов`язання за договором виконала та сплатила відповідачу кошти в сумі 38442,39 гривень. Однак відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань, готовність незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 що у с. Байківці Тернопільського району, становить 3%.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області про розірвання договору та стягнення грошових коштів - задоволено частково.

Розірвано договір № 32/02/12-Ті від 16 лютого 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» .

Стягнуто із ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» в користь ОСОБА_1 сплачені за договором платежі в розмірі 38442,39 грн. та пеню за прострочення виконання в розмірі 30000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто із ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» в користь держави судовий збір у розмірі 1681,60 грн.

В апеляційній скарзі ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції визнав встановленими ті обставини, що ОСОБА_1 виконала договір, відступила право вимоги, однак позивачка не сплатила усієї суми коштів, а також відсутній акт прийому - передачі документів, які підтверджують права вимоги (договір і квитанції), адже позивач їх не передала. Тому висновки суду суперечать обставинам справи.

Крім того, квитанції про оплату коштів, листи на адресу ОСОБА_1 підтверджують, що вона не дотримувалася строків оплати, а також повністю не сплатила усієї суми, адже відбувся перерахунок вартості робіт. Однак суд першої інстанції не надав належної оцінки тим доказам на які посилалось ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» .

ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» при укладенні договору із ОСОБА_1 розрахувало отримати кошти у розмірі 40439 грн., які не отримані, а також розраховувало отримати право вимоги до ПП «ТФ «Будівельник» , яке наразі є недійсним. Таким чином, сама позивачка порушила умови договору укладеного із ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» і істотне порушення умов договору відбулося зі сторони ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, задовольнивши вимоги про стягнення коштів не застосував правильно норму матеріального права, оскільки суд вважає збитками кошти, які сплачені за договором. Однак, ОСОБА_1 не просила стягнути збитки згідно ст. 22 ЦК України.

Кошти сплачені за договором, у випадку його розірвання, не можуть автоматично стати збитками, і це підтверджується позицією викладеною в Постанові Касаційного господарського Верховного Суду від 15.02.2019 року у праві № 910/21154/17, Постанові Великої Палати Верховного суду від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17.

Якщо сторона, яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» подано докази, які підтверджують відсутність вини щодо невчасного виконання будівельних робіт, адже саме позивачка не дотримувалася строків оплати, інші фізичні особи також не виконали свої обов`язки за договором, а Байковецькою сільською радою прийнято рішення про поділ земельної ділянки, що створює перешкоди для завершення будівництва. При цьому, ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» вчиняє усі залежні від своєї волі дії для усунення цих перешкод та виконання будівельних робіт.

ОСОБА_1 не виконувала свого обов`язку щодо оплати в установлений договором строк і цим створила труднощі для ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» , адже товариство заклало ці кошти у кошторис будівництва. Однак, суд першої інстанції не врахував та не надав об`єктивної оцінки цим обставинам справи, а повністю став на сторону ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 3.4 договору № 32/02/12-Ті визначено відповідальність за невиконання п. 1.3 цього договору, тобто за прострочення виконання зобов`язання в частині планового закінчення будівництва та здачі будинку в експлуатацію.

У ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» відсутні невиконанні грошові зобов`язання перед позивачем. Договір не спрямований на задоволення потреб споживача, а спрямований на інвестування коштів, тому норми Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини.

Крім того, суд першої інстанції виніс рішення, яким вирішив стягнути суму пені розмір якої складає 78% від суми сплачених коштів, що є непомірно великим розміром пені.

Відзив на апеляційну скаргу ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» до суду апеляційної інстанції не поступав.

У судовому засіданні представник ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» адвокат Калужна С.Р. апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених в ній

Представник ОСОБА_1 адвокат Семусь Т.А. апеляційну скаргу ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» не визнала, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Байковецька сільська рада подала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника Байковецької сільської ради.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином виконала взяті на себе зобов`язання, а ТзОВ БУДОВА-ЗАХІД порушило умови договору щодо обов`язку збудувати та по закінченню будівництва передати позивачу у власність спірну квартиру, що є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання зі стягненням пені.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16 лютого 2012 року між ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» та ОСОБА_1 укладено договір № 32/02/12-Ті, згідно умов якого відповідач зобов`язався здійснити (завершити розпочате) будівництво однокімнатної квартири АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 .

Згідно п. 1.2 вказаного договору викуплена вартість 31,91 кв м даної квартири становить 136245 гривень і є незмінною до кінця будівництва. Не викуплені 7,63 кв м проєктної загальної площі квартири становлять 35456,61 гривень, які ОСОБА_1 зобов`язалася сплатити на протязі 9 місяців (березень 2012 листопад 2012 року) до 20 числа кожного року місяця.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що початок будівництва - ІІ квартал 2012 року, а здача житлового будинку в експлуатацію - ІІ квартал 2014 року.

Відповідно до п. 2.5 договору сторони домовились про відступлення права вимоги ОСОБА_1 ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» (згідно ст. ст. 512-519 ЦК України) за договором від 17 серпня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПП Тернопільська фірма Будівельник , за умовами якого ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» взяв на себе зобов`язання здійснити дольове інвестування будівництва житлового будинку на АДРЕСА_2 , а організація взяла на себе зобов`язання збудувати та по закінченні будівництва передати ОСОБА_1 частину новозбудованих приміщень, а саме квартиру АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 .

За п. 2.6 договору вартість права вимоги до ПП Тернопільська фірма Будівельник , що передається ОСОБА_1 ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» , за домовленістю між останніми становить 176437 гривень.

Згідно п. 5.9 до підписання договору ОСОБА_1 передала, а ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» прийняло документи, що підтверджують відступлене право вимоги ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» до організації за основним договором, а саме: договір від 18 серпня 2008 року та квитанції. Зазначені підтверджуючі документи передаються згідно акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 2.1 договору ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» зобов`язується забезпечити належне виконання умов договору та покладених обов`язків; передати ОСОБА_1 квадратні метри незавершеної будівництвом квартири 9-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 з врахуванням частково викупленої вартості 31,91 кв.м. проєктної загальної площі квартири, які сплачені, згідно платіжних документів, приватному підприємству Тернопільська фірма Будівельник ; завершити виконання всіх будівель-монтажних робіт, включаючи цементну стяжку під підлогу, штукатурку стін (крім стель), пластикові вікна, вхідні двері, лічильники електроенергії, води, газу, ліфт, та забезпечити якість будівельно-монтажних робіт відповідно до ДБН України; після здачі будинку в експлуатацію видати ОСОБА_1 всі необхідні документи для оформлення права власності на вказану в договорі квартиру.

07 листопада 2012 року ОСОБА_1 оплатила ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» грошові кошти у сумі 38442,39 гривень, що підтверджується квитанцією № NOZHV42413, виданою 07 листопада 2012 року АТ Райффайзен Банк Аваль (а.с.10).

За п. 3.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.2 розірвання договору можливе з ініціативи сторін договору. ОСОБА_1 може достроково розірвати договір з власної ініціативи не пізніше ніж за 2 місяці до терміну здачі об`єкту в експлуатацію, попередивши про це іншу сторону рекомендованим листом, яка протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення надсилає їй відповідь з визначеними умовами взаєморозрахунків та після укладення відповідного договору на об`єкт договору із іншою стороною, повертає внесену нею частину коштів за вирахуванням витрат, понесених стороною на тримання готівки в установі банку без її індексації.

24.05.2012 року ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» повідомляло Інспекцію ДАБК в Тернопільській області про початок виконання підготовчих робіт з будівництва багатоквартирних будинків, до числа яких належав і будинок, в якому повинна була знаходитися квартира ОСОБА_1

25 лютого 2013 року товариством отримано відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт у зв`язку з ненаданням необхідного пакету документів. З приводу даної відмови ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» 01.04.2013 року на адресу Управління дозвільних процедур Держархбудконтролю надіслано необхідні документи, що стверджується наявним у справі листом від 01.04.2013 року за № 234/Т (а.с. 44).

20 червня 2013 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України повторно надано відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 135131720153, у зв`язку з ненаданням необхідного пакету документів, наданий генплан не затверджений в установленому порядку; минув термін дії технічних умов на електропостачання від 26 квітня 2010 року № 34-58/16 (а.с. 45).

З приводу даної відмови ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» 11.07.2013 року листом за № 271/Т Управління повідомлено про безпідставність вказаної відмови (а.с. 46)

11 липня 2013 року ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» звернулося до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт. (а.с.47)

25 липня 2013 року Державна архітектурно-будівельна інспекція надала дозвіл ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» надано дозвіл на виконання будівельних робіт за № ІУ 115130022918 щодо групи багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення на землях Байковецької сільської ради Тернопільського району (Корольова, 3Б, 3В, 3Г) (І-ша черга), поштова/будівельна адреса якого: АДРЕСА_2 - нове будівництво (а.с. 48).

21 жовтня 2013 року ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» подало у Тернопільську районну державну адміністрацію та Байковецьку сільську раду повідомлення № 308 /Ті та 309/Ті про початок виконання будівельних робіт (а.с. 49, 51).

19 листопада 2014 року ОСОБА_2 , яка була головою ініціативної групи по будівництву будинку АДРЕСА_2 зверталася з заявою на адресу Арбітражного керуючого розпорядника майна, т.в.о. Директора ПП ТФ Будівельник про вирішення питання в добровільному порядку щодо припинення права користування земельною ділянкою (розірвання укладеного з Байковецькою сільською радою договору оренди) у зв`язку з не проведенням будівництва та бажанням дольовиків самостійно вирішувати питання будівництва. (а.с. 52)

03.12.2014 року та 27.03.2015 року ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» зверталося до Байковецької сільської ради з заявами про надання дозволу на відведення йому земельної ділянки для будівництва групи житлових будинків у зв`язку з тим, що укладений між органом місцевого самоврядування і ПП ТФ «Будівельник» договір оренди земельної ділянки закінчився 14.11.2011 року, а дія договору суборенди вказаної земельної ділянки, укладеного між ПП ТФ «Будівельник» і ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» повинна закінчиться 22.02.2015 року, що стверджується наявними у матеріалах справи відповідними листами. (а.с. 78-79)

Як убачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 926449335, сформованої 24 липня 2017 року, готовність незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 становить 3%.

Рішенням Байковецької сільської ради п`ятдесят восьмої сесії шостого скликання № 824 від 03 липня 2015 року надано дозвіл Байковецькій сільській раді на поділ земельної ділянки в АДРЕСА_2 , загальною площею 1,8535 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку на три окремі ділянки та відповідно на виготовлення технічної документації.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06 квітня 2017 року у справі № 921/510/16-г/6 визнано недійсним рішення Байковецької сільської ради від 03 липня 2015 року за № 824.

Вказаним рішенням Господарського суду Тернопільської області встановлено, що проведення поділу на три земельні ділянки, їх розмір, конфігурація не допускають можливості завершити розпочате будівництва багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 перша черга) в с. Байківці. В Публічній карті Україна, на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції, яка є в загальному доступі та містить офіційну інформацію, відсутня земельна ділянка з кадастровим номером 6125280600:02:001:3590. Натомість існують три земельні ділянки з кадастровими номерами 6125280600:02:001:7073, 6125280600:02:001:7072, 6125280600:02:001:7071. На день розгляду справи частина пайовиків створила обслуговуючий кооператив для продовження будівництва. Продовження будівництва є неможливим ні відповідачем, ні обслуговуючим кооперативом в силу відсутності земельної ділянки як об`єкта цивільних прав певної конфігурації та розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У справі, яка переглядається установлено, що відповідно до вимог укладеного інвестиційного договору позивач виконала зобов`язання та сплатила вартість об`єкта інвестування у встановлений строк, що підтверджується матеріалами справи, а відповідач свої зобов`язання не виконав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Статями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Під час вирішення питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Підставою для розірвання договору стало те, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за спірним договором, а ТзОВ БУДОВА-ЗАХІД було допущено порушення умов договору щодо обов`язку збудувати та по закінченні будівництва передати позивачу у власність спірну квартиру, що є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання.

Суд першої інстанції встановив істотне порушення відповідачем умов спірного договору, внаслідок чого позивач значною мірою позбавляється того, на що могла розраховувати за такими договором, а саме - отримання завершеної будівництвом квартири в 9-ти поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 ..

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Цією нормою права передбачено відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

За змістом статей 525, 526, 530, 614, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Установивши, що ОСОБА_1 виконала умови договору № 32/02/12-Ті від 16 лютого 2012 року, сплатила обумовлену у ньому суму 38442,39 грн своєчасно і в повному обсязі, а ТзОВ БУДОВА-ЗАХІД допустило істотне порушення умов договору і не забезпечило отримання позивачем завершеної будівництвом квартири, чим позбавило її права розраховувати на закінчення будівництва і отримання житла за внесенні кошти, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ТзОВ БУДОВА-ЗАХІД на користь позивача суми 38442,39 грн., сплачених нею внесків.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 607/5403/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 607/1585/19, від 30 грудня 2020 року у справі №607/5404/18 (провадження №61-18654св19).

Відповідно до частини п`ятої статті 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Цією нормою права передбачено відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Договір, який укладений між позивачем і ТзОВ БУДОВА-ЗАХІД спрямований на продовження виконання домовленостей щодо будівництва квартири, які існували між позивачем і ПП ТФ Будівельник . Кошти в сумі 136245 гривень від ОСОБА_1 на будівництво квартири залучало ПП ТФ Будівельник . Позивач в свою чергу повинен був відступити право вимагати від ПП ТФ Будівельник повернення цих коштів.

З матеріалів справи вбачається, що під час укладення оспорюваного договору ОСОБА_1 передала ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» оригінали документів, що підтверджують відступлене право вимоги ТзОВ «БУДОВА-ЗАХІД» до Організації за основним договором, а саме: договір від 17 серпня 2008 року та квитанції про оплату, згідно акту прийому-передачі.

Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо наявності підстав для стягнення неустойки у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем обов`язків по договору.

Пунктом 3.1 договору № 32/02/12-Ті від 16 лютого 2012 року визначено, що сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Правовідносини між будівельною компанією (виробник) й фізичною особою (споживач, замовник) - це угода про послугу - будівництво житла.

Враховуючи, що в п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, відтак суд приходить до висновку про те, що цей Закон регулює правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Встановивши, що ОСОБА_1 виконала умови договору, внесла обумовлену в договорі суму, а ТзОВ «БУДОВА - ЗАХІД» на час розгляду справи вирито лише половину котловану, готовність об`єкту 3%, , в той час як планове завершення будівництва встановлено ІІ квартал 2014 року, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачем не виконано зобов`язання, допустивши істотне порушення умов договору і не забезпечено отримання позивачем завершеної будівництвом квартири, що є підставою для задоволення вимог в частині стягнення пені у розмірі, встановленому ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в межах річного строку позовної давності.

Відповідно до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що у зв`язку із невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору позивач вправі вимагати стягнення із відповідача пені за кожний день прострочення у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) в межах строку позовної давності, яка становить 420944,17 грн ( 38442,39* 365 днів).

Також колегія суддів погоджується із тим, що, розмір нарахованої позивачем пені значно перевищує розмір завданих позивачу збитків, з урахуванням того, що будівництво об`єкту тимчасово зупинено у зв`язку з тим, що закінчився строк дії договору суборенди земельної ділянки, а частина фізичних осіб відмовилася від виконання даних договорів, у зв`язку з цим товариство не отримало те, на що розраховувало під час укладення договорів, що вплинуло на терміни виконання відповідних робіт, тому суд правомірно зменшив розмір пені за прострочення виконання зобов`язання із 420944,17 грн до 30000 гривень, застосувавши положення ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Не приймає до уваги колегія суддів доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норми матеріального права при стягнені пені у зв`язку із неврахуванням висновків Верховного Суду у постановах від 25 липня 2019 року у справі № 686/19326/15 -ц , № 212/2534/16-ц від 13.11.2019 року, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними із справою, що переглядається, так як в них встановлені різні фактичні обставини, підстави звернення до суду, а також інше нормативно- правове регулювання правовідносин.

Твердження апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності, колегія суддів не приймає до уваги як необґрунтовані, враховуючи обставини справи та норми матеріального права.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Встановлено, що у п. 5.1 Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Згідно з вимогами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого 0особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В силу вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 1 статті 264 ЦПК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Враховуючи, що відповідач звертався до Байковецької сільської ради з заявами про надання дозволу на відведення йому земельної ділянки, а пізніше звернувся з позовом до суду і 06.04.2017 року до Господарського суду Тернопільської області, яким прийнято рішення про задоволення позову ТзОВ БУДОВА-ЗАХІД і визнано незаконним рішення органу місцевого самоврядування про поділ земельної ділянки, вважає, що вказані дії відповідача свідчать про переривання строку позовної давності. Суд першої інстанції вірно врахував той факт, що відповідачем невиконано умови договору, а саме пункту 5.1, в зв`язку з чим строк виконання зобов`язання не закінчився, а тому позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду, чим спростовано доводи апеляційної скарги щодо пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності.

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 199/4801/16-ц , постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6'105/16-ц, № 504/2864/13-ц від 29.11.2018 року, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, 14 листопада 2018 року справа № 183/1617/16, оскільки ухвалені у справі рішення, з урахуванням встановлених обставин щодо переривання строку позовної давності та умов укладеного договору між сторонами договору щодо виконання зобов`язань, вказаним висновкам щодо строку позовної давності не суперечать.

Не обґрунтованими є доводи апеляційної скарги в частині обґрунтування підстав стягнення коштів 38442,39 грн та визнання цих коштів безпідставно набутим відповідачем майном, за положеннями ст. 1212 ЦК України, оскільки позивач не заявляв позов з таких підстав і нічим їх не обґрунтовував.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при зверненні до суду із позовом керувалась ст.ст. 651, 653 ч. 5 ЦК України, якими передбачено, що якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотними порушеннями договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 повністю не оплатила вартість робіт та оплату проводила із запізненням, а також те, що станом на сьогоднішній день вартість будівництва квадратного метра становить 11 784 грн, при тому, що вартість тих робіт коштувала на час укладення договору 4647 грн, оскільки відповідач з 16.02.2012 року жодних робіт по будівництву спірного будинку зовсім не проводив, тому говорити по зростання вартості будівельних матеріалів та робіт є некоректним.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта в апеляційній скарзі на постанову ВС № 33/863/15ц від 16.10.2019 року щодо невірного застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи положень пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, оскільки у цій справі інші підстави звернення до суду та встановлені інші фактичні обставини, ніж у тій, що переглядається.

Доводи апеляційної скарги на те, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про інвестиційну діяльність» , а не Законом України «Про захист прав споживача» є необґрунтованими, так як між сторонами укладено договір спрямований на продовження виконання домовленостей щодо будівництва квартири, які існували між ОСОБА_1 та ПП «Будівельник» , а товариство «Будова - Захід» зобов`язався завершити даний об`єкт позивачки.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на сторону в межах нею понесеною у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 18 січня 2021 року було зупинено виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 грудня 2020 року підлягає поновленню.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА-ЗАХІД» - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 грудня 2020 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 грудня 2020 року.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на сторону в межах нею понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 березня 2021 року.

Головуюча Т.С. Парандюк

Судді: С.І. Дикун

Н.М. Храпак