Постанова

від 23.03.2021 по справі 910/4440/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2021 р. Справа№ 910/4440/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Марченко І.Є., Захаренко Н.І.

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації, м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 (повний текст рішення складено 07.12.20)

у справі № 910/4440/20 (суддя Балац С.В.)

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій", с. Петрівське, Київська обл.

до Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації, м. Київ

про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2020 року Комунальне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" (далі - КП "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій", Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (далі - Департамент, відповідач) про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем вчиняються дії, направлені на обмеження права позивача на користування орендованим за Договором оренди від 20.03.2000 №1 майном, що є підставою для захисту такого права у відповідності до вимог ч.1 ст. 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/4440/20 позов КП "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" задоволено повністю.

Усунуто перешкоди в користуванні КП "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" шляхом заборони Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації чинити будь-які перешкоди у користуванні КП "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" будівлею, що знаходиться за адресою: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1.

Стягнуто з Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації на користь Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.

Мотивуючи ухвалене рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених вимог. Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що працівниками відповідача здійснюються дії, направлені на перешкоджання позивачу у користуванні орендованим за Договором майном та обмеження доступу до нього, що підтверджується актом про перешкоджання в допуску до будівлі від 25.09.2019. Вказані обставини є підставою для захисту прав позивача як орендаря у відповідності до приписів ч. 1 ст. 391 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/4440/20 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; за невідповідності висновків суду обставинам справи; із порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, за твердженням відповідача, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення:

- неправильно застосовано норму ч. 1 ст. 391 ЦК України, оскільки позивач є орендарем, а не власником спірного марна;

- не враховано, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 №2269-ХІІ, який втратив чинність з 01.02.2020;

- не з`ясовано чи мали місце обставини, на які посилається позивач та якими доказами вони підтверджуються, безпідставно взято до уваги як належний та допустимий доказ - Акт про перешкоджання в допуску до будівлі від 25 вересня 2019 року, що складений позивачем в односторонньому порядку;

- необґрунтовано не взято до уваги та не здійснено оцінки наданих відповідачем доказів повідомлення позивача про припинення дії Договору оренди від 20.03.2000 №1у встановленому законом і Договором порядку.

Одночасно в апеляційній скарзі відповідачем повідомлено, що відповідно до розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 16.07.2020 №342 "Про упорядкування структури Київської обласної державної адміністрації" Департамент агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації перейменовано на Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації, яке здійснює свою діяльність відповідно до Положення про управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації, затверджене розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 30.07.2020 №360 9. Зазначена інформація підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 00731583).

За положеннями ст. 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Однак в даному випадку правонаступництво не відбулось, а лише змінено найменування юридичної особи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне врахувати зміну найменування Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації на Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021, справа № 910/13277/20 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П.

Враховуючи те, що апеляційна скарга відповідача надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи №910/4440/20, що унеможливлювало розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів ухвалою від 04.01.2021 витребувала матеріали даної справи у суду першої інстанції та відклала вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/4440/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/4440/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення суду першої інстанції від 23.11.2020 у даній справі, розгляд справи призначено на 23.03.2021 о 15год 20хв.

Позиції учасників справи.

15.03.2021 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від КП "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін.

Заперечуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вважає її необґрунтованою та безпідставною. Так, за твердженням позивача, матеріалами справи підтверджується, що в його користуванні перебуває майно на підставі Договору оренди №1 від 20.03.2020, тобто він є титульним володільцем цього майна, а тому вправі на підставі ст. 391 ЦК України звертатись до суду з негаторним позовом про усунення перешкод у здійсненні правомочностей орендаря.

Крім того, на думку позивача, зважаючи, що моментом виникнення спірних правовідносин між позивачем і відповідачем є укладення між ними Договору оренди №1, 20.03.2000, правомірним є застосування судом першої інстанції у даній справі норм чинного у цей період Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ, статтею 28 якого передбачено захист прав орендаря на орендоване майно.

Позивач також вважає, що із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції з`ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив факти, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, надав їм оцінку у сукупності, що свідчить про відповідність рішення вимогам ст. ст. 236-238 ГПК України.

Явка представників сторін.

У судове засідання 23.03.2021 з`явилися представники відповідача, вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційний господарський суд задовольнити вимоги апеляційної скарги, скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач участь свого представника у судовому засіданні 23.03.2021 не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому чинним процесуальним законом порядку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що згідно ухвали про відкриття апеляційного провадження від 08.02.2021 явка повноважних представників сторін у судове засідання по розгляду апеляційної скарги 23.03.2021 не визнавалася обов`язковою, а відтак відсутність належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи позивача у судовому засіданні, а також неповідомлення ним поважних причин неприбуття, не є перешкодою для розгляду справ в порядку встановленому ч.12. ст. 270 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі у ньому позивача (його представника).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

20.03.2000 між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, укладено Договором оренди № 1 (далі - Договір), відповідно до якого відповідач передає, а позивач приймає в строкове платне користування адміністративну будівлю по вулиці Червоноармійській (нині - Велика Васильківська), 13, площею 1900 кв. м. (п. 1.1 Договору).

Згідно з погодженими умовами п. 8.1 Договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором сторони відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Пунктом 9.1 Договору, зокрема, визначено, що Договір діє з 01.01.2000 до 31.12.2002.

Відповідно до приписів п. 9.2 Договору його умови зберігають свою силу впродовж всього строку його дії і у випадку, коли після його укладення законодавством встановлені правила, що погіршують становище орендаря.

Зміни або розірвання Договору може мати місце за погодженням сторін. Зміни і доповнення, які вносяться в умови Договору, розглядаються сторонами впродовж одного місяця. Одностороння відмова від виконання і внесення змін не допускається (п.9.3 Договору)

В силу положень п. 9.4 Договору він може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених діючим законодавством.

Пунктом 9.5 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення його строку на протязі місяця він вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, які були передбачені Договором.

Згідно з п. 9.6 Договору реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи припинення цього Договору.

Приписами п.9.7 Договору передбачено, що дія Договору оренди припиняється: закінченням строку, на який його укладено; втрати об`єкта оренди; дострокового розірвання за погодженням сторін чи за рішенням суду; банкрутства орендаря.

Відповідно до п. 9.8 договору взаємовідносини сторін не врегульовані даним Договором регламентуються діючим законодавством.

В позовній заяві позивач вказує, що сторони не припиняли дію цього Договору, а тому він був продовжений за умовами його п. 9.5 на такі строки:

-1 січня 2003р. - 31 грудня 2004р.;

-1 січня 2005р. - 31 грудня 2006р.;

-1 січня 2007р. - 31 грудня 2008р.;

-1 січня 2009р. - 31 грудня 2010р.;

-1 січня 2011р. - 31 грудня 2012р.;

-1 січня 2013р. - 31 грудня 2014р.;

-1 січня 2015р. - 31 грудня 2016р.;

-1 січня 2017р. - 31 грудня 2018р.;

-1 січня 2019р. - 31 грудня 2020р.

Однак, незважаючи на пролонгацію вказаного Договору, як стверджує позивач, працівниками відповідача чиняться перешкоди в користуванні орендованим майном та в доступі до нього, відповідач вимагає звільнити займані позивачем приміщення.

На підтвердження даних обставин позивач надав до позовної заяви копію Акта про перешкоджання в допуску до будівлі від 25.09.2019 та копію листа відповідача від 14.02.2020 за №02-02-1/210.

Зі змісту Акта про перешкоджання в допуску до будівлі від 25.09.2019, складеного за участю керівника та начальника господарського відділу Підприємства, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що відповідач 24.09.2019 об 11год 00хв не допускав працівників позивача до адміністративної будівлі, розташованої за адресою: вул. Велика Васильківська, 13/1, м. Київ, що орендується КП "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" на підставі Договору оренди №1 від 20.03.2000.

Відповідно до долученої позивачем копії листа відповідача агропромислового розвитку від 14.02.2020 за №02-02-1/210, останній вимагає від позивача звільнити у двотижневий термін орендовані приміщення та повернути їх орендодавцеві за актом приймання-передачі, обґрунтовуючи таку вимогу надісланням на адресу позивача листів від 17.12.2018 №02-03.1-1/2106 та від 22.12.2018 №02-03.1/2157 стосовно припинення дії Договору оренди №1 від 20.03.2000, а також з вимогою звільнити та повернути об`єкт оренди, що позивачем зроблено не було.

З огляду на вказані обставини, враховуючи, що Договір є чинним, а відповідач самовільно, без відповідної правової підстави не надає працівникам КП "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" доступу до орендованого майна, яке є об`єктом оренди за Договором оренди № 1 від 20.03.2000, вважає вказаний Договір припиненим та без дотримання передбаченого цим Договором порядку надсилає на адресу позивача листи з вимогами звільнити та повернути об`єкт оренди, чим, відповідно, порушує права законного користувача об`єкта оренди, розташованого по вул. Велика Васильківська,13/1 в м. Київ, і створює перешкоди у здійсненні та реалізації ним відповідних речових прав, позивач звернувся з позовом у даній справі за захистом порушеного права шляхом зобов`язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні права користування спірним майном.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту встановлених апеляційним господарським судом обставин справи слідує, що внаслідок укладення 20.03.2000 Договору № 1, між його сторонами виникли правовідносини з майнового найму, що регулювалися нормами глави 25 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року із змінами, внесеними до нього.

При цьому, апеляційний господарський суд враховує приписи ч. 2 п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 16 січня 2003 року № 435-IV, який набрав чинності 01.01.2004, якими передбачено, що стосовно цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки цивільні відносини, що виникли між сторонами спору на підставі Договору оренди №1 від 20.03.2000, продовжували існувати після набрання Цивільним кодексом України чинності, то до них слід застосовувати положення глави 58 цього Кодексу, якими врегульовано правовідносини з найму (оренди) майна.

В силу положень ст. 759 ЦК України наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містяться і в ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Судом першої інстанції встановлено, а сторонами спору не заперечено, що на виконання умов укладеного Договору відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування адміністративну будівлю по вулиці Червоноармійській (нині - Велика Васильківська), 13, площею 1900 кв. м. Сторонами визначені взаємні права та обов`язки, розмір, порядок та строки внесення орендної плати, а також встановлено термін дії Договору, тобто всі істотні умови, які є обов`язковими для даного виду договорів.

Види речових прав на чуже майно визначені ст. 395 ЦК України, у якій також передбачено, що законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

За змістом ст. 396 цього ж Кодексу особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Тобто орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Створення власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном є порушенням цивільних прав.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до вимог ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема припинення дії, яка порушує право.

Власник, а отже і орендар, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності (право користування) іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до змісту п.3 ч.2 ст. 129 Конституції України, ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені в ст. 14, ч.4 ст. 74 ГПК України, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду з даним позовом повинен довести неправомірність дій відповідача, пов`язаних з користуванням КП "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" орендованим майном та здійсненням у цьому перешкод. В той же час, для вирішення даного спору необхідним є встановлення яким чином відповідач перешкоджає (ускладнює) здійсненню позивачем повноважень користування орендованим приміщенням, чи є такі дії відповідача неправомірними, а також, які перешкоди повинен усунути відповідач, щоб позивач мав змогу здійснювати своє законне право користуватися орендованим майном.

Як убачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач передав позивачу в оренду спірне приміщення. Водночас наявними у справі матеріалами не підтверджено повернення майна з орендного користування КП "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" в порядку, встановленому п. 2.4 Договору (підписання сторонами акта приймання-передачі).

Досліджуючи доводи відповідача щодо наявності обставин, які підтверджують припинення дії Договору, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

За твердженням відповідача, укладений ним з позивачем Договір автоматично пролонговувався на кожні два наступні роки згідно з погодженими сторонами умовами включно до 31.12.2018. Однак, у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений, небажанням продовжувати термін дії цього Договору, керуючись положеннями п. п. 9.5, 9.7 Договору відповідачем направлено Підприємству листи від 17.12.2018 №02-03.1/2106 та від 22.12.2018 №02-03.1/2157 стосовно припинення з 01.01.2019 дії Договору оренди №1 від 20.03.2000 з проханням звільнити об`єкт оренди згідно з актом приймання-передачі. Враховуючи ігнорування позивачем вказаних листів, відповідачем 14.02.2020 скеровано на адресу позивача лист за №02-02-1/210 про повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі.

Саме фактом повідомлення позивача у грудні 2018 року (листи №02-03.1/2106 та №02-03.1/2157) відповідач підтверджує, що Договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, оскільки він вчинив дії, направлені на припинення дії Договору у відповідності до вимог п. п. 9.5, 9.7 цього Договору.

Проте, зазначені твердження відповідача апеляційний господарський суду вважає помилковими та такими, що не відповідають погодженим у Договорі умовам.

Так, положеннями п.9.5 Договору, на які міститься посилання у спірних листах відповідача, передбачено, що критерієм визначення чи припинився Договір чи його слід вважати продовженим на той же строк та на тих же умовах, є наявність/відсутність заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення його строку на протязі місяця. Тобто, за умовами п. 9.5 та п.9.7 Договору дія цього Договору припиняється у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено, у разі заявлення про це однією із сторін на протязі місяця після закінчення його строку. За відсутності такої заяви у цей строк вказаний Договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були ним передбачені.

Отже, з огляду на те, що відповідачем у вказаний у п. 9.5 Договору строк не було заявлено іншій стороні про його припинення, цей Договір є таким, що продовжений відповідно на два роки.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що направлені відповідачем листи на адресу позивача у грудні місяці 2018 року, до спливу строку дії Договору, слід розцінювати як пропозицію відповідача про дострокове розірвання Договору.

Укладеним сторонами Договором, зокрема п. п. 9.3, 9.4, передбачена можливість його розірвання за погодженням сторін або на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у випадках, передбачених діючим законодавством.

При цьому, умовами Договору визначено, що одностороння відмова від виконання і внесення змін не допускається.

Зазначені умови Договору кореспондуються з нормами чинного законодавства.

Положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для всіх договорів, передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається, він може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, та в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 188 Цивільного кодексу України встановлено, що: зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Матеріали справи не містять доказів як розірвання цього Договору за згодою сторін, так і за рішенням суду. Також матеріали справи не містять доказів визнання недійсним вказаного Договору. Отже Договір є чинним, а тому підлягає виконанню сторонами в силу приписів ст. 629 ЦК України.

Втім, надані сторонами докази, як на підтвердження позивачем своїх позовних вимог, так і відповідачем на їх заперечення, свідчать, що відповідач вважаючи припиненим з 01.01.2019 Договір оренди №1 від 20.03.2020 чинить позивачу перешкоди в користуванні орендованим майном, що виражається у не допуску працівників позивача до орендованого приміщення та направленні на адресу позивача листів з вимогами звільнити та повернути об`єкт оренди.

При цьому, колегія суддів оцінюючи в сукупності наявні в матеріалах справи докази та доводи сторін, вважає доведеною позивачем обставину щодо не допущення відповідачем працівників позивача до об`єкта оренди, оскільки складений посадовими особами позивача Акт про перешкоджання в допуску до будівлі від 25.09.2019 є більш вірогідним у порівнянні із доводами відповідача про те, що дана будівля ним не охороняється, які не підтверджені відповідними доказами, враховуючи його місцезнаходження.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції відповідач без відповідної правової підстави надсилає на адресу позивача листи, зокрема, і лист від 14.02.2020 за №02-02-1/210, з вимогами звільнити та повернути об`єкт оренди, чим порушує права законного користувача цим об`єктом, і таким чином створює перешкоди у здійсненні та реалізації позивачем відповідних речових прав, передбачених Договором.

Отже, зважаючи на обставини порушення відповідачем обумовлених Договором зобов`язань та беручи до уваги встановлені судом факти наявності (вчинення) перешкод у користуванні позивачем орендованим майном з боку відповідача, з огляду на існування між сторонами договірних відносин у відповідності до Договору оренди №1 від 20.03.2000, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог та їх задоволення.

Щодо заперечень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, про неправильне застосування судом першої інстанції при вирішенні даного спору норми ч. 1 ст. 391 ЦК України, оскільки позивач є орендарем, а не власником спірного майна, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як вже досліджено судом апеляційної інстанції у даній постанові, орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності, тобто нарівні із власником. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння. Усунення перешкод у користуванні ним, відшкодуванні шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

За змістом ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику (титульному володільцю) в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Передбачений ч. 1 ст. 391 ЦК України спосіб захисту (усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном) підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником (титульним володільцем) майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Оскільки між сторонами у даній справі наявні договірні відносини, застосування судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказаної норми закону є безпідставним.

Проте, враховуючи ту обставину, що при вирішенні спору у даній справі суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилався і на норми Цивільного і Господарського кодексів України, якими регламентуються зобов`язальні правовідносини, зокрема і за договорами оренди, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що помилкове посилання суду першої інстанції на норму ч. 1 ст. 391 ЦК України не вплинуло на правильність його висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Твердження відповідача про ненадходження від позивача грошових коштів за Договором в період 2019 - 2020 апеляційний господарський суд не бере до уваги, оскільки вважає, що дана обставина не входить в предмет дослідження у даній справі, так як вона не була підставою для припинення дії спірного Договору.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття постанови у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/4440/20 ухвалене у відповідності до норм чинного законодавства, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/4440/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/4440/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4440/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 29 . 03.2021

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир