Постанова

від 28.07.2021 по справі 910/4440/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/4440/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Волковицької Н. О., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши касаційну скаргу Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 (колегія суддів: Кравчук Г.А., Коробенко Г. П., Козир Т. П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 (суддя Балац С. В.) у справі

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько - комерційна фірма "Обрій" до Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні майном,

за участю представників:

позивача - не з`явились,

відповідача - не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2020 року Комунальне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько - комерційна фірма "Обрій" (далі - КП "КФ "Обрій") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації, перейменованого згодом на Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (далі - Управління), про усунення перешкод у користуванні будівлею площею 1900 кв. м, розташованою за адресою: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, шляхом заборони останньому чинити позивачу будь-які перешкоди в її користуванні.

2. На обґрунтування позовних вимог воно послалося на приписи статей 387, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 28 Закону України Про оренду державного та комунального майна , а також указало на вчинення відповідачем дій, що обмежують права позивача у користуванні ним орендованим за договором оренди від 20.03.2000 № 1 майном. Крім того, зазначило про те, що воно обрало саме цей спосіб захисту його прав та охоронюваних законом інтересів про припинення дії, яка порушує право, оскільки він передбачений пунктом 3 частини другої статті 16 ЦК України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), і воно вважає, що таким чином поновить свої права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 20.03.2000 між Департаментом агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації як орендодавцем та КП "КФ "Обрій" як орендарем укладено договір оренди № 1, згідно з яким останньому відповідачем передано в строкове платне користування вищевказану будівлю. Строк дії договору визначений сторонами у пункті 9.1. з 01.01.2000 до 31.12.2002, тоді як у пункті 9.5. договору сторони домовилися про те, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом місяця, він вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, які ним передбачені.

4. Умовами пункту 9.7. договору сторони передбачили, що цей договір припиняється у випадку, зокрема, закінчення терміну, на який його було укладено.

5. КП "КФ "Обрій" зазначає, що, не дивлячись на продовження строку дії цього договору до 31.12.2020, Управлінням чиняться перешкоди у користуванні КП "КФ "Обрій" орендованим майном і ці обставини він підтверджує складеним представниками останнього актом про перешкоджання допуску до будівлі від 25.09.2019.

6. Тобто за твердженням КП "КФ "Обрій" цей договір останній раз продовжено до 31.12.2020 і тому він вважає, що Управління безпідставно чинить перешкоди у користуванні ним цим майном. Натомість це Управління вважає, що цей договір закінчив свою дію 31.12.2018, у зв`язку з цим воно надіслало орендарю листи від 17.12.2018 № 02-03.1-1/2106 та від 22.12.2018 № 02-03.1/2157 про припинення дії цього договору оренди, а також листа від 14.02.2020 № 02-02-1/210 про звільнення орендованого приміщення та повернення його у двотижневий термін Управлінню по акту приймання-передачі .

7. Саме фактом повідомлення позивача у грудні 2018 року (листи 17.12.2018 № 02-03.1-1/2106 та від 22.12.2018 № 02-03.1/2157) відповідач підтверджує, що договір припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, оскільки він вчинив дії, направлені на припинення дії договору відповідно до умов пунктів 9.5, 9.7 цього договору.

8. Позовні вимоги обґрунтовано неправомірними діями відповідача, який, незважаючи на продовження договірних відносин з позивачем (так вважає останній), чинить йому перешкоди у користуванні орендованою будівлею.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

9. Господарський суд міста Києва 23.11.2020 ухвалив рішення у цій справі, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021, яким повністю задовольнив позов.

10. На відміну від апеляційного господарського суду, який виходив лише з того, що листи позивача відповідачу від 17.12.2018 № 02-03.1-1/2106, від 22.12.2018 № 02-03.1-1/2157 та від 14.02.2020 № 02-02-1/210 не підтверджують відмову орендодавця від продовження договірних відносин з орендарем, оскільки вони направлені поза межами строку, встановленого у пункті 9.5. договору (місячний строк після закінчення дії договору), і тому договір є продовженим до 31.12.2020, суд першої інстанції до того ж відхилив доводи відповідача про направлення на адресу позивача листів від 17.12.2018 № 02-03.1-1/2106 та від 22.12.2018 № 02-03.1-1/2157 про припинення дії договору оренди, а також листа від 14.02.2020 № 02-02-1/210 про звільнення орендованого приміщення та повернення його у двотижневий термін орендодавцю за актом приймання-передачі на тій підставі, що відповідачем не надано належних доказів направлення позивачу листів від 17.12.2018 № 02-03.1-1/2106 та від 22.12.2018 № 02-03.1-1/2157, так як рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0101908491743 не містить ідентифікації направлення саме цих листів та відсутній опис вкладення, який підтверджує їх направлення. Крім того, лист від 14.02.2020 № 02-02-1/210 також не містить опису вкладення, який би підтверджував направлення саме цього листа на адресу позивача, до того ж він скерований не на адресу місцезнаходження КП "КФ "Обрій" (Святопетрівськ).

11. Поряд з цим суд першої інстанції вказав про можливість захисту прав позивача як орендаря на підставі частини першої статті 391 ЦК України.

12. Натомість, апеляційний господарський суд зазначив про неправильне застосування судом першої інстанції при вирішенні цього спору цієї норми на тій підставі, що позивач є орендарем, а не власником спірного майна і між сторонами наявні договірні відносини. При цьому суд апеляційної інстанції, погоджуючись з іншими висновками місцевого господарського суду, виходив з того, що помилкове посилання суду першої інстанції на норму частини першої статті 391 ЦК України не вплинуло на правильність його висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

13. Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації у касаційній скарзі просить скасувати ці судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

14. Підставами для скасування судових рішень зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17, від 27.02.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18 щодо питання врахування судом доказів. Також скаржник указав на те, що складений представниками позивача акт перешкоджання допуску до будівлі від 25.09.2019 не є належним доказом у цій справі, оскільки він складений за участі зацікавлених осіб - представників, які не могли об`єктивно оцінювати ситуацію на місці, і тому він не підтверджує факт перешкоджання відповідачем позивачу у здійсненні останнім господарської діяльності.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

15. У відзиві на касаційну скаргу КП "КФ "Обрій" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх ухвалення як таких, що повністю відповідають вимогам закону, та погоджуючись із висновками суду першої інстанції про те, що, крім власника майна, орендар також має право захистити його у такий спосіб, а також вважає, що суди надали належну правову оцінку акта перешкоджання допуску до будівлі від 25.09.2019.

Позиція Верховного Суду

Щодо строку повідомлення орендаря про закінчення терміну дії договору

16. Причиною виникнення цього спору стало вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу у користуванні ним вищевказаною будівлею.

17. За змістом частини першої статті 759 і статті 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

18. Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

19. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина четверта статті 284 ГК України).

20. У частині першій статті 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

21. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

22. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України).

23. Як зазначалося вище, за твердженням позивача цей договір останній раз продовжено до 31.12.2020 і тому він вважає, що відповідач безпідставно чинить перешкоди у користуванні орендарем цим майном, тоді як на думку відповідача цей договір закінчив свою дію 31.12.2018, у зв`язку з чим він надсилав орендарю листи від 17.12.2018 № 02-03.1-1/2106 та від 22.12.2018 № 02-03.1/2157 про припинення дії договору оренди, а також листа від 14.02.2020 № 02-02-1/210 про звільнення орендованого приміщення та повернення його у двотижневий термін орендодавцю за актом приймання-передачі. Тобто позивач вважає, що він таким чином вчинив дії, направлені на припинення дії договору.

24. Як зазначалося вище, задовольняючи позовні вимоги, суди першої й апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з того, що вищезазначений договір не було припинено у визначений відповідачем строк у зв`язку з недотриманням ним встановленого у пункті 9.5. договору місячного строку після закінчення терміну його дії для надсилання позивачу повідомлень. При цьому суд першої інстанції спростував посилання відповідача на листи з підстави відсутності доказів їх направлення останнім. За цих обставин суди вказали на те, що відповідач без відповідної правової підстави порушує права законного користувача цим об`єктом і створює йому перешкоди у здійсненні та реалізації ним відповідних речових прав, передбачених договором.

25. Утім орендодавець не обмежений у праві заявити про припинення договору як протягом одного місяця після його закінчення, так і в будь-який час протягом усього строку його дії. Такий правовий висновок також знайшов своє відображення й у постановах Верховного Суду постановах від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 08.07.2019 № 906/739/18, від 16.07.2019 у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 № 906/740/18, від 20.01.2021 у справі № 922/1957/19 та від 07.07.2021 у справі № 910/8465/19, яка також враховується згідно з приписами частини четвертої статті 300 ГПК України.

26. Тому помилковими є посилання судів попередніх інстанцій на необхідність повідомлення орендаря про припинення строку дії договору лише протягом одного місяця після його закінчення, оскільки орендодавцеві таке право надано і в будь-який час протягом усього строку дії договору.

27. Тому суди мали перевірити обставини та встановити наявність або відсутність доказів повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення терміну дії договору з урахуванням такого права орендодавця не лише протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, а й у будь-який час протягом усього строку його дії, відповідно мали оцінити наявність у справі доказів вчинення орендодавцем таких повідомлень.

28. Встановлення цих обставин впливає на факт доведення чи не доведення позивачем продовження між сторонами договірних відносин та відповідно визначення терміну закінчення договору оренди від 20.03.2000 № 1.

29. Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо обраного способу захисту

30. Поряд з вищевикладеним варто зазначити про передчасність висновків апеляційного господарського суду щодо обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права шляхом його звернення до суду з цим позовом на підставі частини першої статті 391 ЦК України, яка, за висновком цього суду, не застосовується за наявності між сторонами договірних відносин.

31. Так, Велика Палата Верховного Суду від 04.09.2019 у постанові у справі № 761/5115/17 (провадження № 14-391цс19) з подібних правовідносин зробила такий висновок: Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном (негаторний позов). Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним, зокрема і у випадку, коли перешкоди у здійсненні зазначеного права чинить власник майна .

32. Подібний правовий висновок щодо можливості захисту права орендаря саме у такий спосіб міститься також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 925/875/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. За змістом пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

34. Відповідно до частини третьої статті 310 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

35. За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

36. Під час нового розгляду судам необхідно врахувати наведене, з`ясувати усі істотні обставини справи, дослідивши надані учасниками справи докази, надати їм належну оцінку та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Судові витрати

37. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі № 910/4440/20 скасувати.

3. Справу № 910/4440/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Н. О. Волковицька

Суддя О. В. Случ