Постанова

від 16.03.2021 по справі 910/12243/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. Справа№ 910/12243/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Бовсунівська Л.О. За участю представників учасників процесу: від позивача: не з`явився; від відповідача: представник Яговдік С.М. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну Державного підприємства Завод 410ЦА на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі № 910/12243/20 (суддя Шкурдова Л.М., м. Київ, повний текст складено 02.12.2020) за позовом Приватного підприємства Скат , м. Київ до Державного підприємства Завод 410 ЦА , м. Київ про стягнення 429 637,03 грн За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство Скат (далі - позивач /ПП Скат ) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства Завод 410 ЦА (далі - відповідач/ДП Завод 410 ЦА ) про стягнення 429 637,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу № УМТЗ-18-374/7 від 08.10.2018 щодо оплати поставленого товару, в зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 284 971,01 грн. В зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за Договором купівлі-продажу № УМТЗ-18-374/7 від 08.10.2018 позивачем було нараховано 3 % річних в розмірі 10 650,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 15 957,04 грн, пеню в розмірі 98 111,01 грн та штраф в розмірі 19 947,97 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі № 910/12243/20 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва про виправлення описки від 04.12.2020) позовні вимоги задоволено частково.

За рішенням суду стягнуто з ДП Завод 410 ЦА на користь ПП Скат 284 971,01 грн - суму основного боргу, 10 650,00 грн - 3 % річних, 14 257,17 грн - інфляційні втрати, 7 224,49 грн - штрафу та 4 758,77 грн - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині відмовлено.

Місцевий господарський суд встановив факт поставки позивачем ДП Завод 410 ЦА товару за Договором купівлі-продажу № УМТЗ-18-374/7 від 08.10.2018 на загальну суму 284 971,01 грн та факт несплати відповідачем отриманого товару і, відповідно, прийшов до висновку про стягнення зазначеної суми боргу.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

В частині стягнення інфляційних втрат місцевий господарський суд встановив, що у заявлений позивач період стягнення інфляційних втрат (з 25.10.2018 по 10.08.2020) з травня 2020 по липень 2020 мала місце дефляція. Так, за розрахунками суду першої інстанції розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 14 257,17 грн. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 1 699,87 грн судом відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені місцевим господарським судом зазначив, що умовами укладеного Договору сторони не передбачили відповідальність відповідача за невиконання грошового зобов`язання у вигляді пені.

Місцевий господарський суд встановив, що до видаткової накладної накладній № PH-0000011 від 18.03.2020 на суму 103 207,01 грн строк позовної давності до вимог про сплату штрафу позивачем не пропущено, і, відповідно, суд визнав за правомірне стягнути зазначену суму. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 12 723,48 грн відмовлено у зв`язку пропуском строку позовної давності про який було заявлено відповідачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ДП Завод 410ЦА (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/12243/20 в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 316 573,88 грн. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПП Скат до ДП Завод 410 ЦА про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Апеляційна скарга ДП Завод 410ЦА обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема - ст.ст. 526, 530, 625, 627, 628, 663, 666, 673, 674 Цивільного кодексу України та порушенням норм процесуального права, а саме: ст.ст. 76, 77, 79, 86, 162 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що не містять належних, допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України, виконання позивачем умов Договору купівлі-продажу № УМТЗ-18-374/7 від 08.10.2018 належним чином та прийняття (отримання) відповідачем товару в кількості та якості у відповідності до положень ст.ст. 673, 674 Цивільного кодексу України.

Заявник вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що позивач не надав документів покупцю (відповідачу), які передбачені авіаційними правилами та умовами Договору купівлі-продажу № УМТЗ-18-374/7 від 08.10.2018 (п.п. 2.1., 2.2. 5.5. зазначеного правочину), що підтверджують якість та відповідність товару вимогам підприємства -виробника.

Також скаржник зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що товар який був поставлений позивачем на виконання умов договору ( п.п. 5.2.,5.7.) прошов процедуру вихідного контролю, в т.ч. акта про фактичну якість та комплектність отриманої продукції.

На думку заявника апеляційної скарги, оскільки відсутні докази проходження товаром процедури вхідного контролю у встановленому порядку, а частина товару взагалі не була повернута постачальнику то відповідно до умов Договору купівлі-продажу № УМТЗ-18-374/7 від 08.10.2018 в частині не надання обов`язкових підтверджуючих документів, відповідача відсутні підстави щодо здійснення оплати за поставлений товар у розмірі 284 971,01 грн, і, відповідно, підстав для штрафних санкцій згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що позивач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подав відзиву на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання позивачем відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 апеляційну скаргу ДП Завод 410ЦА у справ № 910/12243/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 у справі № 910/12243/20 апеляційну скаргу ДП "Завод 410ЦА" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі № 910/12243/20 - залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2021 задоволено клопотання ДА Завод 410ЦА та поновлено строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі № 910/12243/20; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12243/20; розгляд апеляційної скарги ДП "Завод 410ЦА" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі № 910/12243/20 призначено на 16.03.2021; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі № 910/12243/20 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

Явка учасників справи

У судове засідання 16.03.2021 з`явилися представник відповідача.

Позивач у судове засідання не з`явилася, проте подав клопотання про неможливість з`явитися у призначене судове засідання, у зв`язку з тим, що представник позивача проходить реабілітацію після стаціонарного лікування хвороби COVID - 19.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України) та подане позивачем клопотання із наведенням обґрунтуванням причин нез`явлення призначене судове засідання, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача.

Позиція представників сторін у справі

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених, у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/12243/20 скасувати в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 316 573,88 грн. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПП Скат до ДП Завод 410 ЦА про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, 08.10.2018 між ДП ЗАВОД 410 ЦА , покупцем та ПП СКАТ , як продавцем було укладено Договір купівлі-продажу № УМТЗ-18-374/7 від 08.10.2018 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору продавець зобов`язався протягом строку дії Договору поставити покупцю товари, зазначені в п.1.3 цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

У п. 1.2. Договору сторони визначили, шо поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця переданою факсимільним зв`язком або електронною поштою у рамках Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Найменування товару: закупівля комплектуючих для літаків АН. Код ДК 021:2015-34731000-0 ( п. 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 1.4. Договору номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна, які поставляються за цим Договором, передбачені у Специфікаціях (Додатках), що є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що продавець повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановлених для цієї групи товарів.

Згідно із п. 2.2 Договору продавець зобов`язаний на товари, які постачаються за цим Договором, видати документ (паспорт, сертифікат якості, бірку тощо з мокрою печаткою відділу технічного контролю (ВТК) , підтверджуючий якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ОСТи, ТУ або ін., видаткову накладну, податкову накладну. В разі надання копій документів, що підтверджують якість та відповідність товару, продавець повинен завірити такі документи відповідним чином: своєю печаткою та підписом керівника із зазначенням П.І.Б., посади, дати встановлення підпису та написом "з оригіналом згідно".

Згідно з п. 3.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 26.07.2019, ціна цього договору на момент його укладення складає 682 347,28 грн, в тому числі ПДВ 30 294,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2 Договору ціна одиниці товарів фіксується на момент укладення Договору та передбачена в специфікації до Договору з урахуванням умов поставки, протягом строку дії цього Договору зміні в односторонньому порядку не підлягає.

У пункті 4.1 Договору сторонами визначено, що розрахунки проводяться наступним чином:

- покупець направляє продавцю (факсимільним зв`язком або електронною поштою) заявку на поставку товару в рамках специфікацій, які є невід`ємними додатками до даного договору;

- продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції;

- покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку) проводить платіж, умови зазначаються у кожній специфікації окремо.

Форма розрахунків: безготівкова, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у договорі (п. 4.2 Договору).

У відповідності до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору строк поставки товарів, місце поставки (передачі) партії товарів та умови поставки товарів визначаються в кожній специфікації окремо.

Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходять від продавця до покупця в момент передачі товару на складі покупця з підписанням відповідних супровідних документів та проходження контролю на складі покупця, якщо не передбачено інше (п. 5.6 Договору).

Пунктом 7.3 Договору визначено, що за прострочення виконання зобов`язань за договором понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а частині виконання зобов`язань- до повного їх виконання сторонами ( п. 10.1. Договору).

Сторонами було підписано Специфікацію № 1, згідно якої погоджено здійснення позивачем відповідачу товару (колесо тормозне КТ - 157 у кількості 3-х штук) загальною вартістю загальною вартістю 181 764, 00 грн. Умови оплати: 100% оплата проводиться після поставки та проходження вхідного контролю ДП Завод 410 ЦА , з відстрочкою платежу 10 банківстких днів. Якість товару: по якості, гарантійним строкам служби та зберігання товар повинен бути новим. З товаром надається паспорт (сертифікат, висновок), виданий виробником. Якість маркування повинна відповідати вимогам ГОСТ, нормативно-технічної документації.

09.10.2018 позивачем було складено рахунок фактуру № СФ-69 від 09.10.2018 на суму товару передбаченого специфікацією №1 до Договору.

Позивачем було поставлено відповідачу обумовлений Договором та Специфікацією товар на загальну суму 181 764,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № PH-0000071 від 10.10.2018.

Згідно Специфікації №1 умови оплати здійснюються у розмірі 100% оплати після поставки та проходження вхідного контролю на ДП ЗАВОД 410 ЦА , з відстрочкою платежу 10 банківських днів.

12.03.2020 ПП "СКАТ" було складено рахунок фактуру №СФ-1203 від 09 жовтня 2020 року на суму 103 207,01 грн з ПДВ.

18.03.2020 позивачем було поставлено відповідачу обумовлений Договором товар на загальну суму 103 207,01 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № PH-0000011 від 18 березня 2020 року.

Умовами оплати визначено: 100% оплата проводиться після поставки та проходження вхідного контролю на ДП ЗАВОД 410 ЦА , з відстрочкою платежу 30 банківських днів.

Таким чином, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 284 971,01 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв`язку з чим позивач вказує на існування у ДП Завод 410 ЦА заборгованості у розмірі 284 971,01 грн та за несвоєчасне виконання зобов`язань позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 10 650,00 грн за загальний період з 25.10.2018 по 10.08.2020, інфляційні втрати в розмірі 15 957,04 грн за загальний період з листопада 2018 по липень 2020, пеню в розмірі 98 111,01 грн. за загальний період з 25.10.2018 по 10.08.2020 та штраф в розмірі 19 947,97 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши думку представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Апеляційний господарський суд відзначає, що відповідач у поданій апеляційній скарзі оскаржує прийняте господарським судом першої інстанції рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 284 971,01 грн, 3% річних 10 650,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 14 257,17 грн та штрафу в розмірі 7 224,49 грн.

Відтак, судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції в оскаржуваних відповідачем частинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку ( ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст.ст. 626, 629 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 названого Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних позивачем поставлено відповідачу товар загальною вартістю 284 971,01 грн, а саме:

- видаткова накладна № PH-0000071 від 10.10.2018 на суму 181 764, 00 грн;

- видаткова накладною № PH-0000011 від 18.03.2020 на суму 103 207, 01 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін, а також в них міститься посилання на реквізити Договору.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, (видаткова) накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Отже єдиним та належним доказом того, що господарська операція з передачі товару від позивача відповідачу, відбулась, є підписана сторонами видаткова накладна.

Оскільки в матеріалах справи наявні підписані уповноваженими представниками сторін видаткові накладні, в той час як у своєму відзиві відповідачем не заперечуються обставини підписання таких накладних, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки та відповідно прийняття Державним підприємством "Завод 410 ЦА" товару загальною вартістю 284 971,01 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач стверджує, що строк оплати товару у нього не настав, оскільки позивачем не було передано разом із товаром паспорти якості виробника на товар (сертифікати, висновки), а також доказів проходження товаром ВТК (внутрішній технічний контроль).

Посилання ДП Завод 410 ЦА на відсутність доказів проходження спірним товаром внутрішнього технічного контролю, то суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки пунктом 5.6 Договору передбачено, що вхідний контроль товару здійснюється на складі покупця.

Тобто, саме відповідач зобов`язаний був здійснити вхідний контроль поставленого позивачем товару, а відтак невчинення ним відповідних дій не є достатньою підставою для висновку про відсутність у ДП "Завод 410 ЦА" обов`язку з оплати товару.

Щодо тверджень відповідача про ненадання позивачем паспортів (сертифікатів, висновків) на товар та відповідно не виникнення у Державного підприємства "Завод 410 ЦА" обов`язку з оплати поставленого товару, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи непереконливими, з огляду на таке.

По-перше, видаткові накладні № PH-0000071 від 10.10.2018, № PH-0000011 від 18.03.2020 підписані представником відповідача без жодних зауважень, зокрема, в них не міститься посилання на відсутність (ненадання позивачем) передбаченою Договором товаросупровідної документації, в тому числі паспортів.

По-друге, відповідачем не надано жодних доказів звернення до позивача із вимогою надати документи, на відсутність яких ЛП "Завод 410 ЦА" посилається як на підставу для неоплати товару. Тобто, відповідач, прийнявши у жовтні 2019 та березні 2020 року товар, не оплачує його, однак і не звертається до позивача з вимогою надати відповіді документи при тому, що видаткові накладні підписані представником відповідача без зауважень щодо обсягу документів на товар.

Також відповідачем не надано доказів виклику представника позивача для проходження вхідного технічного контролю.

По-третє, згідно зі положеннями ст.ст. 662, 673, 679 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

В свою чергу, відповідач не вказує, що поставлений позивачем товар є неналежної якості, в той час як сама по собі відсутність паспорту (сертифікату) на товар не свідчить про те, що такий товар є неякісним.

До того ж, відповідачем не надано доказів здійснення ним протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару перевірки якості такого товару в порядку п.п. 2.5, 2.6 Договору та направлення позивачу письмового повідомлення про наявність дефектів товару, або ж ініціювання складення акту щодо недоліків товару.

В свою чергу, складений відповідачем Отчёт о несоответствии при приемке № 091063/18 від 23.10.2018 не може вважатися належним доказом наявності недоліків у поставленому товарі, оскільки такий Отчёт о несоответствии при приемке № 091063/18 від 23.10.2018 складений в односторонньому порядку. При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів його направлення позивачу.

По-четверте, ч. 1 ст. 678 ЦК України вставновлено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

З аналізу наведених положень, вбачається, що на покупця покладено обов`язок вчинення активних дій для захисту своїх прав в разі постачання неякісного товару.

Таким чином, відповідач, як добросовісний покупець, виявивши недоліки товару, повинен був повідомити про це продавця та зазначити яким саме своїми правом він бажає скористатись.

В свою чергу, неякісність товару не нівелює обов`язку сплатити за товар відповідну ціну, оскільки п. 1 ч. 1 ст. 678 ЦК України передбачає зменшення ціни, а не звільнення від оплати товару в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на відсутність як доказів неякісності поставленого товару, так і доказів ініціювання відповідачем питання щодо надання позивачем паспортів (інших документів) на товар, так і проведення вхідного контролю товару від дати його отримання, то суд апеляційної суд вважає, що у ДП "Завод 410 ЦА" виник обов`язок оплатити товар в передбачений специфікацією строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України)

Однак, доказів того, що у строк, встановлений Договором, відповідач здійснив оплату поставленого товару матеріали справи не містять.

Отже, в порушення зазначених вимог процесуального закону, відповідачем не доведено обставин належного виконання ним умов Договору.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПП Скат про стягнення з ДП Завод 410 ЦА заборгованості за Договором купівлі-продажу № УМТЗ-18-374/7 від 08.10.2018 у розмірі284 971,01 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення Зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем Договору, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 10 650,00 грн за загальний період з 25.10.2018 по 10.08.2020, інфляційні втрати в розмірі 15 957,04 грн за загальний період з листопада 2018 по липень 2020.

З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем допущено порушення зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати передбаченої умовами Договору орендної плати та компенсацію витрат за користування земельною ділянкою, тому позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України втрат від інфляції та 3% річних у вказані вище періоди, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошових зобов`язань у вигляді інфляційних втрат та 3% річних.

Натомість, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/1193/19.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних в сумі % річних в розмірі 10 650,00 грн за загальний період з 25.10.2018 по 10.08.2020 судом апеляційної інстанції встановлено, що заявлені ПП Скат до стягнення з відповідача розмір 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовна вимога про стягнення з ДП Завод 410 ЦА 3% річних обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також перевіривши розрахунок заявлених до інфляційних втрат в розмірі 15 957,04 грн за загальний період з листопада 2018 по липень 2020, погоджується із розрахунком суду першої інстанції щодо до стягнення з відповідача підлягає 14 257,17 грн, оскільки за період нарахування інфляційних втрат з травня 2020 по липень 2020 з суми 103 207,01 грн мала місце дефляція.

Крім того, позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 19 947,97 грн.

З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафу.

Статтею 256 ЦК передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В свою чергу, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено скорочений строк позовної давності тривалістю 1 рік щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк оплати по видатковій накладній № PH-0000011 від 18.03.2020 на суму 103 207,01 грн настав 29.04.2020 (згідно специфікації №2) в зв`язку з чим прострочення мало місце з 30.04.2020.

Таким чином, по видатковій накладній № PH-0000011 від 18 березня 2020 року на суму 103 207,01 грн строк позовної давності до вимог про сплату штрафу позивачем не пропущено.

Пунктом 7.3. Договору визначено, що за прострочення виконання зобов`язань за договором понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок шрафу, який був здійснений судом першої інстанції вважає його вірним та таким, що відповідає умовам Договору.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума штрафу у розмірі 7 224,49 грн.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі

Доводи скаржника про відсутність доказів проходження спірним товаром внутрішнього технічного контролю; ненадання позивачем паспортів (сертифікатів, висновків) на товар та відповідно не виникнення у ДП "Завод 410 ЦА" обов`язку з оплати поставленого товару спростовані, про що зазначено у мотивувальній частині даної постанови.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі № 910/12243/20 (в оскаржуваній відповідачем частині), та, відповідно, апеляційна скарга ДП Завод 410 ЦА є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі № 910/12243/20.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Завод 410ЦА залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі № 910/12243/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12243/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 29.03.2021.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова