Постанова

від 25.03.2021 по справі 904/4837/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/4837/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Консалт-Про

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кузнецова В. О., Чередка А. Є., Коваль Л. А.

від 09 листопада 2020 року

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Трейдінг Дніпро ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ,

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Трейдінг Дніпро про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 18 вересня 2014 року, оформленого протоколом № 2/09/2014.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року у справі № 904/4837/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року, позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Трейдінг Дніпро від 18 вересня 2014 року, оформлене протоколом № 2/09/2014 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Трейдінг Дніпро від 18 вересня 2014 року, яким ухвалено:

1. Обрати головою зборів - ОСОБА_2 та секретарем Зборів - ОСОБА_1 .

2. Звільнити з посади директора Товариства ОСОБА_1 з 18 вересня 2014 року.

3. Призначити на посаду директора Товариства ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з 19 серпня 2014 року.

4. В зв`язку з виробничою необхідністю змінити місцезнаходження Товариства. Новим місцезнаходженням Товариства вважати: АДРЕСА_1 .

5. Збільшити частку учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Консалт-Про у статутному капіталі Товариства на 665 240,00 грн до розміру 696 920,00 грн. У рахунок додаткового внеску Товариство з обмеженою відповідальністю Консалт-Про передає Товариству майно, а саме: апаратний пристрій та фінішер для поліграфічних послуг Konica Mіnolta bizhub PRESS C7000P, у кількості 1 шт., загальною вартістю 665 240,00 грн. Загальна вартість майна становить 665 240,00 грн.

6. Збільшити у статутному капіталі Товариства розмір частки учасника ОСОБА_1 на 5 000,00 грн до розміру 36 680,00 грн. При цьому додатковий внесок ОСОБА_1 зобов`язується внести на розрахунковий рахунок Товариства протягом трьох робочих днів з моменту державної реєстрації Уставу в новій редакції. У разі невиконання взятого зобов`язання Учасником ОСОБА_1 , учасник ОСОБА_1 вважається таким, що не виконав зобов`язання та в подальшому може бути виключений зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Трейдінг Дніпро .

7. Збільшити статутний капітал Товариства на 670 240,00 грн до розміру 733 600,00 грн за рахунок додаткових внесків учасників Товариства.

8. Затвердити склад учасників Товариства у кількості двох осіб та перерозподілити частки у статутному капіталі наступним чином:

- Товариство з обмеженою відповідальністю Консалт-Про , розмір частки в % - 95,00; розмір частки в грн - 696 920,00;

- ОСОБА_1 , розмір частки в % - 05,00; розмір частки в грн - 36 680,00.

9. Викласти та затвердити Статут Товариства у новій редакції у зв`язку з вищенаведеними змінами.

10. Зареєструвати Статут Товариства шляхом викладення його у новій редакції в установленому законодавством порядку та вповноважити директора Товариства здійснити всі необхідні дії, пов`язані з державною реєстрацією Статуту Товариства у новій редакції, реєстрацією вищенаведених змін та видати довіреність іншим особам для виконання представницьких функцій при державній реєстрації Статуту у новій редакції та вищенаведених змін.

Цим же судовим рішенням з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Трейдінг Дніпро на користь ОСОБА_1 стягнуто 1 218,00 грн судового збору, 5 322,24 грн витрат на проведення судової експертизи.

07 серпня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Консалт-Про як особа, яка не була учасником справи, але яка вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки, звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року у справі № 904/4837/15.

В обґрунтування наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю Консалт-Про права на апеляційне оскарження заявник послався на те, що він був учасником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Трейдінг Дніпро з часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 95 %, однак оскаржуваним рішенням загальних зборів він був позбавлений права власності на частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 45 %, внаслідок її зменшення до 50 %.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її постановлення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09 листопада 2020 року у справі № 904/4837/15 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Консалт-Про на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року у справі № 904/4837/15.

Підставою для закриття апеляційного провадження стали положення пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, а саме: апеляційний господарський суд виходив із того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Консалт-Про не було учасником справи, а питання щодо його прав (інтересів, обов`язків) судом в рамках цієї справи не вирішувалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Консалт-Про звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09 листопада 2020 року у справі № 904/4837/15 на підставі абзацу другого частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що рішення у справі № 904/4837/15 безпосередньо впливає на його права та інтереси як мажоритарного власника корпоративних прав у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Трейдінг Дніпро , який володіє часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 95 % та який був позбавлений права власності на частку у статутному капіталі Товариства ухваленим у цій справі судовим рішенням.

Учасники справи були належним чином повідомлені про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Консалт-Про , водночас своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Склад суду у цій справі визначений згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07 грудня 2020 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

Судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Консалт-Про як особа, яка не була учасником справи, 07 серпня 2020 року звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року у справі № 904/4837/15.

Апеляційний господарський суд відкрив провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Консалт-Про , а у подальшому закрив провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки питання щодо прав (інтересів, обов`язків) Товариства з обмеженою відповідальністю Консалт-Про в рамках даної справи судами попередніх інстанцій не вирішувалось.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі Брумареску проти Румунії ). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі Рябих проти Росії , пункти 51 і 52).

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. вирішена справа ), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Як встановлено у справі рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Трейдінг Дніпро від 18 вересня 2014 року, оформлене протоколом № 2/09/2014 від 18 вересня 2014 року.

Наведене вище судове рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року. Тобто рішення Господарського суду Дніпропетровської області набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 91 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час постановлення рішення судом першої інстанції) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише з дотриманням приписів частини другої статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) щодо поновлення строку подання скарги.

У той же час за змістом положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Правова позиція з наведеного питання викладена в пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17 травня 2011 року (у редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 26 грудня 2011 року та № 3 від 23 березня 2012 року Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України .

Отже Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній станом на дату постановлення судових рішень у справі № 904/4837/15, тобто у редакції чинній до 15 грудня 2017 року) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, у тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки відповідно до визначених статтею 101 цього Кодексу (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Господарським процесуальним кодексом України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина перша статті 254 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин першої, третьої та четвертої статті 272 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу.

За наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

При цьому розділ ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Як зазначила об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 05 лютого 2021 року у справі № 42/254, в силу приписів частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом цієї норми під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався таким на момент вчинення процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Особливість цього темпорального правила полягає в тому, що процесуальні відносини завжди залежні від законодавчої форми правового закріплення відповідних процедур. Застосування процесуальної норми, у тому числі тієї, що узгоджує дію закону в часі, здійснюється у взаємозв`язку з іншими процесуальними нормами для виконання завдань судочинства у передбачених формах та на різних стадіях судового провадження. У цьому аспекті темпоральні норми встановлюють межі реалізації суб`єктивних процесуальних прав у відповідних господарсько-процесуальних правовідносинах.

За наведених обставин суб`єктивне процесуальне право особи, яка не брала участі у справі, але стосовно якої господарський суд вирішив питання про права та обов`язки, на здійснення апеляційного оскарження відповідного судового рішення, що не було реалізовано в період чинності Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), припинялося з втратою чинності цим Кодексом, та не підлягало відновленню без спеціального застереження про це за новим процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Між тим Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) не містить такого застереження.

Отже, якщо особа, яка не брала участь у справі, але яка вважає, що суд вирішив питання про її права та обов`язки, не реалізувала своє суб`єктивне процесуальне право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом строків на апеляційного оскарження цього рішення відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили за правилами Кодексу (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), і не може бути оскаржено із застосуванням нових правил на апеляційне оскарження судового рішення - відповідно до Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у своєму рішенні також наголосила, що поширення скаржником правил оскарження судового рішення відповідно до статті 272 Господарського процесуального кодексу України на правовідносини з оскарження (судового рішення), що припинилися у період чинності Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), з буквальним прочитанням скаржником положень частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), однак без урахування (застосування) принципу незворотності дії закону у часі, спотворює (викривлює) зміст норми частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

З огляду на те, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт-Про" на підставі пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Такі висновки також викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 квітня 2019 року у справі № 922/765/15.

Водночас судом апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження, після чого закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України. За наведених обставин дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження були процесуально необхідними, оскільки апеляційне провадження у цій справі було відкрите з перегляду рішень судів, які не підлягають оскарженню, і в разі апеляційного перегляду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2016 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 у справі № 904/4837/15 суд апеляційної інстанції не діяв би не як суд встановлений законом у розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Отже аргументи скаржника щодо відсутності підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Консалт-Про на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року у справі № 904/4837/15 не знайшли свого підтвердження при розгляді касаційної скарги.

З урахуванням того, що внаслідок ухвалення Верховним Судом власного рішення результат по суті не зміниться, ухвалу апеляційної інстанції слід залишити без змін з підстав, викладених у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з положеннями статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Матеріали справи свідчать про те, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Консалт-Про на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року у справі № 904/4837/15 дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження, але помилково встановив таку підставу закриття як невирішення судовим рішенням, яке оскаржується, питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, за апеляційною скаргою якої відкрито апеляційне провадження.

Водночас порушення норм процесуального права, які допустив суд апеляційної інстанції, не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення.

Враховуючи викладене оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Консалт-Про підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати.

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає оскаржуване судове рішення без змін в редакції цієї постанови, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Консалт-Про залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі № 904/4837/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець