Ухвала

від 30.03.2021 по справі 569/14343/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/14343/20

1-кс/569/2192/21

УХВАЛА

30 березня 2021 рокум. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю слідчого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СУ ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 яке погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, у рамках кримінального провадження № 42020180000000112 від 11.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240-1КК України, звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 , у якому просить накласти арешт на майно, яке вилучене в ході проведення санкціонованого обшуку 22.03.2020, а саме на: транспортний засіб марки «VolkswagenTransporter» 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та ключі до нього.

Своє клопотання обгрунтовує тим, що група осіб, до складу якої входять жителі м. Рівне та Рівненської області здійснюють незаконну діяльність щодо придбання, зберігання, перевезення та пересилання територією України бурштину-сирцю та бурштину обробленого у великих розмірах, законність якого не підтверджується первинними документами, який фактично незаконно видобувається на території північних районів Рівненської області.

Зокрема, члени групи періодично здійснюють придбання великих партій (від 50 до 100 кг і більше) незаконно видобутого на території північних районів Рівненської області бурштину-сирцю. У подальшому, куплений незаконно видобутий бурштин - сирець вказані особи привозять до м. Сарни Рівненської області та передають на обробку громадянам України ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою АДРЕСА_1 )та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому за тією ж адресою в м. Сарни). Вказані особи, маючи відповідне виробниче обладнання, здійснюють переробку бурштину і повертають членам злочинної групи вже готові вироби з підробленими супровідними документами про походження бурштину (договори купівлі-продажу, накладні та інші), які оформляються від суб`єкта господарювання - Приватного підприємства «Славєн»(код 37012315, юридична адреса м. Сарни, вул. Соборна, 110, засновник та директор ОСОБА_8 ) (далі ПП «Славєн»).Дане підприємство не є платником ПДВ, що дозволяє не звітуватись за електронними реєстрами Державної податкової служби України про придбання бурштину.

У подальшому, на підставі вказаних документів членами групи здійснюється оформлення гемологічних висновків, які використовуються для підтвердження нібито легального походження (придбання) бурштину обробленого для його переміщення по території України та за необхідності митного оформлення.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено громадянин Азербайджану ОСОБА_9 , спільно з громадянами України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та громадянином Республіки Туреччина ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,) через п/п «Бориспіль» вилітали до Республіки Туреччина рейсом «460 Київ-Стамбул», що підтверджується даними ІПС «Аркан».

Зазначені особи у своєму багажі перевозили партії виробів з бурштину, дані про який було письмово задекларовано та надано працівникам Київської митниці Державної митної служби України. З метою вивезення партій виробів з бурштину ними до органів митної служби пред`явлено оригінали та копії документів, що підтверджують походження виробів, зокрема, висновки за результатами експертизи гемологічних об`єктів (№Д68-973, №Д68-974, №Д68-975, №Д68-976 від 16.09.2020), договори та накладні про придбання у ПП «Славєн» (код 37012315, м. Сарни,вул. Соборна, 110), договір №27-20 купівлі-продажу бурштину від 30.07.2020, укладений між Товарною біржою «Українсько-китайська бурштинова біржа» (код 40668238,м. Рівне, вул. 16 Липня, 48, оф. 203) та ПП «Славєн».

Також встановлено, що для приховування походження бурштину, який у подальшому переробляється на ПП «Славєн», підробляються документи про його придбання у ТБ «Українсько-китайська бурштинова біржа». Зокрема, директор ТБ «Українсько-китайська бурштинова біржа» ОСОБА_14 , укладає від імені Біржі, договори купівлі продажу каміння та здійснює пересилання підроблених документів про реалізацію бурштину, в тому числі і для ПП «Славєн», послугами поштового оператора ТОВ «Нова Пошта».

В ході проведення досудового розслідування, отримано відомості,що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи від ПП «Славєн», продовжують злочинну діяльність з придбання та подальшої переробки незаконно видобутого бурштину, вироби з якого у подальшому пересилають за кордон із використанням операторів поштового зв`язку, зокрема, DHL.

Крім того, отримано дані, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та інші службові особи ПП «Славєн» здійснюють придбання незаконно видобутого бурштину-сирцю у наступних осіб: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та інших осіб.

22.03.2021 проведено санкціонований обшук у транспортному засобі марки «VolkswagenTransporter» 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_19 та перебуває у користуванні ОСОБА_15 , в ході проведення обшуку вилучено вказаний транспортний засіб та ключі до нього, які поміщено до спец. пакету Національна поліція України № ЕХР0264434.

Також, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що вказаний транспортний засіб використовувався ОСОБА_15 для перевезення незаконно видобутого каміння бурштину сирцю.

Покликаючись на викладене, слідчий вказує на необхідність накладення арешту на вищевказане вилучене в ході обшуку 22.03.2021 майно так, як дані об`єкти були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий в судовому засіданні повністю підтримав клопотання та просив його задоволити з підстав викладених у ньому.

Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання, просила відмовити у його задоволенні за безпідставністю, з викладених у письмових запереченнях підстав. Додатково вказала на те, що за результатами обшуку у транспортному засобі марки «VolkswagenTransporter» 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , жодних слідів вчинення злочину виявлено і вилучено не було, а тому є тимчасово вилученим майном. Вказаний транспортний засіб, належить ОСОБА_19 , та перебував у тимчасовому користуванні ОСОБА_15 .

З урахуванням заяв учасників судового розгляду, відповідно до ч. 4ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Заслухавши пояснення слідчого, думку адвоката, всебічно дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020180000000112 від 11.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240-1КК України.

22.03.2021 в ході проведення обшуку вилучено транспортний засіб марки «VolkswagenTransporter» 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та ключі до нього.

Вилучений вищевказаний транспортний засіб на праві власності належить ОСОБА_19 , а ОСОБА_15 є його законним користувачем.

Згідно п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно із ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 2ст.170КПКУкраїни - арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.3ст. 170 КПК України - арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі "Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі "Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

У відповідності до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження тощо.

Окрім того, відповідно до ч. 2ст. 173 КПК Українислідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: правову підставу для арешту майна;можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;можливість спеціальної конфіскації майна;розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою;розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як встановлено в ході судового розгляду клопотання, вилучений у гр. ОСОБА_15 транспортний засіб, останньому не належить та наданий йому у тимчасове користування його власником ОСОБА_19 .

Відповідно до ст. 98 КПК - речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Однак жодних належних та допустимих доказів того, що вищевказаний автомобіль є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть містити як доказ, орган досудового слідства не надав. Крім того органом досудового розслідування не надано жодних доказів, що даний автомобіль набутий протиправним шляхом або був об"єктом злочиних дій.

Безпідставне обмеження права власності у вигляді накладення арешту на вищевказаний автомобіль шляхом заборони його відчудження не є співрозмірним із завданнями кримінального провадження та порушує основоположні права власників майна, які визначені Конституцією України та чинним законодавством України.

Крім того, ухвалою слідчого судді від 16.03.2021 дозвіл на вилучення вищевказаного автомобіля слідчим суддею не надавався.

Враховуючи вищевикладене,те щоавтомобіль марки«VolkswagenTransporter»2002року випуску,д.н.з. НОМЕР_1 та ключідо нього було вилучено у його водія ОСОБА_15 , який не є його власником, та на на праві власності належить ОСОБА_19 , які жодного відношення до даного кримінального провадження не мають, повідомлення про підозру не вручено. Факт вилучення належного ОСОБА_19 транспортного засобу порушує її право власності на володіння та користування ним, та неповернення його власнику призводить до заподіяння значних збитків, а тому слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення клопотання в частині накладення арешту на вилучений в ході обшуку транспортний засіб, для забезпечення проведення слідчих (розшукових) дій, з метою забезпечення арешту майна.

Керуючись ст.ст.167,170,171, 172,175,395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити частково.

Накласти арешт на транспортний засіб марки «VolkswagenTransporter» 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Транспортний засібмарки «VolkswagenTransporter»2002року випуску,д.н.з. НОМЕР_1 та ключі від нього повернути безоплатно у користування його власнику ОСОБА_19 без права його відчуження ( купівлі-продажу, дарування, тощо) до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні № 42020180000000112 від 11.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240-1КК України.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1