Рішення

від 17.03.2021 по справі 916/1372/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1372/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Досковська В.Г. на підставі ордеру;

Від відповідача: Драгун А.С. на підставі ордеру;

Від третіх осіб: не з`явились;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „Імексбанк", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю „Україна", товариства з обмеженою відповідальністю „Ветеран", про визнання відсутнім права іпотеки та скасування запису про іпотеку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернулась до господарського суду із позовною заявою до публічного акціонерного товариства „Імексбанк" (далі по тексту - ПАТ „Імексбанк") про визнання припиненою іпотеки нерухомого майна, що належить позивачу на праві приватної власності, а саме: апартаменту № НОМЕР_1 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 437688051237, що виникла на підставі іпотечного договору з майновим поручителем, укладеного між ПАТ „Імексбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю „Україна" (далі по тексту - ТОВ „Україна") та посвідченим 31.08.2012р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованого за реєстровим №2094; про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про іпотеку №4822424, вчиненого 31.08.2012р. о 18:22:07 державним реєстратором: приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., на підставі іпотечного договору від 31.08.2012р., укладеного між ПАТ „Імексбанк" та ТОВ „Україна".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на факт переходу до неї права власності на апартаменти № НОМЕР_1 , які були передані в іпотеку ПАТ „Імексбанк" на підставі іпотечного договору з майновим поручителем від 31.08.2012р. в рахунок належного виконання товариством з обмеженою відповідальністю „Ветеран" (далі по тексту - ТОВ „Ветеран") зобов`язань за кредитним договором. При цьому, позивачем наголошено, що в результаті задоволення ПАТ „Імексбанк" своїх вимог шляхом звернення стягнення на інше майно, іпотека, яка виникла на підставі іпотечного договору з майновим поручителем від 31.08.2012р., повинна бути припиненою. Крім того, ОСОБА_1 було зазначено, що визнання виконавчого документу, виданого на примусове виконання рішення суду по справі №916/1961/15 про стягнення із ТОВ „Ветеран" на користь ПАТ „Імексбанк" заборгованості за кредитним договором, таким, що не підлягає виконанню, також є підставою для визнання припиненою іпотеки та скасування запису про іпотеку.

Ухвалою від 25.05.2020р. судом було відкрито провадження у даній справі, призначено дану справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а також залучено ТОВ „Ветеран" та ТОВ „Україна" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою від 10.08.2020р. судом було замінено відповідача по даній справі з ПАТ „Імексбанк" його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс" (далі по тексту - ТОВ „Ісагіс").

Ухвалою суду від 17.08.2020р. провадження у даній справі було зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 916/3146/17.

Ухвалою від 04.01.2021р. судом було поновлено провадження у даній справі та запропоновано учасникам судового процесу надати письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020р. по справі №916/3146/17.

15.01.2021р. до господарського суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, по тексту яких позивачем із посиланням на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020р. по справі №916/3146/17, а також на факт припинення зобов`язань ТОВ „Ветеран" за кредитним договором, було наголошено про наявність правових підстав для задоволення заявлених у межах даної справи позовних вимог.

Ухвалою від 03.02.2021р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

19.02.2021р. до господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просить суд визнати відсутнім право іпотеки нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме: апартаменту № 161 (сто шістдесят один) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 437688051237, що виникло на підставі іпотечного договору з майновим поручителем, укладеним між ПАТ Імексбанк , як іпотекодержателем, правонаступником якого є ТОВ Ісагіс за договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим за №766, та ТОВ Україна , посвідченим 31.08.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. та зареєстрованим за реєстровим № 2094; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про іпотеку № 4822424, вчинений 31.08.2012 року о 18:22:07 державним реєстратором: приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. на підставі іпотечного договору з майновим поручителем, серія та номер: 2094, посвідченого 31.08.2012р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., в частині апартаменту № 161 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 437688051237. Крім того, у поданій до суду заяві позивачем було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку для подання заяви про зміну предмету позову.

В обґрунтування поданої до суду заяви про зміну предмета позову ОСОБА_1 було наголошено, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.01.2021р. по справі №916/1415/19 було зроблено висновок про належний та ефективний спосіб захисту прав позивача у подібних відносинах. Посилаючись на оприлюднення постанови Великої Палати Верховного Суду лише 12.02.2021р., тобто після закриття судом підготовчого провадження по даній справі та призначення справи до судового розгляду по суті, позивачем було зазначено про неможливість подання заяви із дотриманням встановленого ст. 46 ГПК України процесуального строку.

Посилаючись на викладені обставини, а також на необхідність врахуванням господарським судом висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021р. по справі №916/1415/19, ОСОБА_1 просила суд прийняти заяву про зміну предмету позову до розгляду.

23.02.2021р. до господарського суду від ТОВ Ісагіс надійшов відзив на позовну заяву, а також письмові пояснення. Так, ТОВ Ісагіс було наголошено про помилковість доводів позивача про припинення зобов`язань ТОВ „Ветеран" за кредитним договором з підстав звернення ПАТ Імексбанк стягнення на інше іпотечне майно із посиланням на висновки, наведені у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019р. по справі №918/539/17. Крім того, відповідачем було наголошено, що ПАТ Імексбанк було звернуто стягнення на будівлі стадіону в рахунок погашення заборгованості боржників, які є відмінними від ТОВ „Ветеран", а, отже, висновки позивача про припинення основного зобов`язання є безпідставними.

При цьому, відповідач, посилаючись на ознайомлення з матеріалами справи лише 08.02.2021р., а також на необхідність збирання доказів по даній справі, просив поновити процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Клопотання ОСОБА_1 про прийняття до розгляду заяви про зміну предмета позову, а також клопотання ТОВ „Ісагіс" про поновлення процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву були розглянуті та задоволенні господарським судом у судовому засіданні, яке відбулось 03.03.2021р.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ „Україна" та ТОВ „Ветеран" не скористались наданим законом правом на участь своїх представників у даному судовому процесі, письмових пояснень щодо позовної заяви до господарського суду від даних учасників судового процесу не надходило.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

31.08.2012р. між ПАТ „Імексбанк" (Кредитор) та ТОВ „Ветеран" (Позичальник) було укладено мультивалютний кредитний договір про відкриття кредитної лінії №73/12, відповідно до положень п. п. 1.1, 1.1.1 якого Кредитор надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості у гривні 7 000 000,00 грн., 2 890 000,00 у доларах США та кінцевим терміном повернення коштів - 11.09.2015р. на умовах, визначених цим договором. За користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору відсотки, виходячи із встановлених кредитором фіксованих відсоткових ставок у розмірі, встановленому умовами договору.

Шляхом підписання між ПАТ „Імексбанк" та ТОВ „Ветеран" додаткових угод до договору №73/12 від 31.08.2012р. умови користування Позичальником кредитними коштами були неодноразово змінені.

31.08.2012р. між ПАТ „Імексбанк" (Іпотекодержатель), ТОВ „Ветеран" та ТОВ „Україна" (Майновий поручитель) в забезпечення виконання ТОВ „Ветеран" зобов`язань за кредитним договором №73/12 від 31.08.2012р. було укладено іпотечний договір з майновим поручителем, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., згідно умов якого в іпотеку ПАТ „Імексбанк" було передано, зокрема, апартамент №161 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею - 75,4 кв. м., загальною площею - 87,1 кв. м.

27.05.2014р. між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Україна" було укладено додаткову угоду № 6, зареєстровану приватним нотаріусом за реєстровим № 3099, до іпотечного договору від 31.08.2012р., за умовами якого ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Україна" дійшли згоди припинити іпотеку стосовно частини нерухомого майна, зокрема, апартаменту двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв. м., загальною площею 87,1 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

25.12.2014р. між ПАТ „Імексбанк" (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ПрАТ „Футбольний клуб „Чорноморець" (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 6134, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань 41 юридичною особою-боржником за 41 кредитним договором (зокрема зобов`язань ТОВ „Ветеран" за кредитним договором №73/12 від 31.08.2012р. (із урахуванням додаткових угод), передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець , загальною площею 80 289,00 кв. м., основною площею 67 037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62 403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ ФК Чорноморець , розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20 (предмет іпотеки) /т. 1, а. с. 155-169/.

На підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Імексбанк" №50 від 26.01.2015р. до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015р. було прийнято рішення №16 про запровадження у ПАТ "Імексбанк" з 27.01.2015р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.2016р. по справі №916/1961/15 позовні вимоги ПАТ „Імексбанк" до ТОВ „Ветеран" було задоволено шляхом присудження до стягнення на користь Банку заборгованості за кредитом у розмірі 668659,00 доларів США. При цьому, підставою для звернення ПАТ „Імексбанк" до суду із позовними вимогами у межах справи №916/1961/15 стало неналежне виконання ТОВ „Ветеран" прийнятих на себе за умовами кредитного договору №73/12 від 31.08.2012р. грошових зобов`язань.

18.05.2017р. між ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ „Бізнес Ренталс" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т.А. та зареєстрований в реєстрі за №546, відповідно до п. п. 1, 2 якого ТОВ „Бізнес Ренталс" було передано майно у власність (продано), а ОСОБА_1 прийнято у власність наступне майно: апартамент №161 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею - 75,4 кв. м., загальною площею - 87,1 кв. м, та сплачено за нього обговорену грошову суму, зазначену в п. 3 цього договору. Зазначений апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу належить Продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26.02.2016р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т.А. за реєстровим №189, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2016р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 437688051237 /т. 1, а. с. 23-24/.

Відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу від 18.05.2017р. продаж апартаменту №161 за домовленістю сторін вчинено за 617 035,00 грн., які Покупець повинен сплатити Продавцю в термін до 01.09.2017р. шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця, після чого сторони повинні підписати договір про повний розрахунок.

01.11.2017р. між ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ „Бізнес Ренталс" (Продавець) було укладено договір про повний розрахунок, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т.А. та зареєстрований в реєстрі за №1624, відповідно до п. 3 якого сторони підтверджують факт проведення 01.11.2017р. повного розрахунку за проданий апартамент №161 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею - 75,4 кв. м., загальною площею - 87,1 кв. м. /т. 1, а. с. 25-26/.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №102293535 від 01.11.2017р., а також витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 208883151 від 13.05.2020р. вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить апартамент № 161 двоповерхового зблокованого дачного котеджу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 437688051237), загальною площею 87,1 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , корпус Е /т. 1, а. с. 27-28/.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018р. по справі №916/2179/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18.04.2019р., позов ПАТ „Імексбанк" до ТОВ "Україна" за участю третіх особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, на стороні відповідача - ТОВ "Ветеран", про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину було задоволено, застосовано наслідки недійсності договору про зміни № 6 від 27.05.2014 р., укладеного між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Україна", повернувши сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень, зокрема, щодо апартаменту двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв. м., загальною площею 87,1 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ап. 161, обтяження на який було зареєстровано згідно іпотечного договору, посвідченого 31.08.2012р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 2094.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №139824747 від 02.10.2018р. вбачається, що до державного реєстру було внесено запис №4822424 про обтяження іпотекою апартаменту №161 двохповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив „Золотий Бугаз" №18, корпус „Е" /т. 1, а. с. 67/.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.05.2018р. по справі №916/1961/15, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2018р., заяву ТОВ „Ветеран" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню було задоволено, наказ господарського суду Одеської області від 05.05.2016р. по справі №916/1961/15 про стягнення із ТОВ „Ветеран" на користь ПАТ „Імексбанк" заборгованості за кредитом у розмірі 668659,00 доларів США було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.03.2019р. по справі №916/2429/18, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 04.09.2019р., у задоволенні позовних вимог ТОВ „Україна" до ПАТ Імексбанк , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ Ветеран , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про припинення правовідносин за мультивалютним кредитним договором про відкриття кредитної лінії №73/12 від 31.08.2012р. (з урахуванням додаткових угод) на підставі ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку , про визнання припиненою іпотеки, що виникла на підставі іпотечного договору з майновим поручителем від 31.08.2012р. , було відмовлено.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №212176865 від 11.06.2020р. вбачається, що 19.03.2018р. за ПАТ „Імексбанк" було зареєстровано право власності на нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець , загальною площею 80 289,00 кв.м.; підставою виникнення права власності ПАТ „Імексбанк" на вказаний об`єкт став, зокрема, іпотечний договір від 25.12.2014р., укладений між ПАТ „Імексбанк" та ПрАТ „Футбольний клуб „Чорноморець" /т. 1, а. с. 176-187/.

24.07.2020р. між ТОВ „Ісагіс" (Новий кредитор) та ПАТ „Імексбанк" (Банк) було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №133, відповідно до п. 2 якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку права вимоги, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальника, зазначеного у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржника або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржника, за кредитним договором, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору /т. 2, а. с. 11-15/.

Згідно з п. 4 договору про відступлення прав вимоги №133 від 24.07.2020р. сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами відповідно до цього договору новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 12 938 038,76 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.5 цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

З витягу з додатку (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами) до договору про відступлення прав вимоги №133 від 24.07.2020р. вбачається, що ПАТ „Імексбанк" було відступлено ТОВ „Ісагіс" права вимоги за кредитним договором №73/12 від 31.08.2012р., боржником за яким виступає ТОВ „Ветеран".

24.07.2020р. між ТОВ „Ісагіс" (Новий кредитор) та ПАТ „Імексбанк" (Банк) було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. та зареєстрований за №766, про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами /т. 2, а. с. 21-25/.

З витягу з додатку до договору про відступлення прав вимоги від 24.07.2020р., вбачається, що ПАТ „Імексбанк" було відступлено ТОВ „Ісагіс" права вимоги за іпотечним договором з майновим поручителем від 31.08.2012р., зокрема, за об`єктом - апартаментом №161, право власності на який зареєстровано за позивачем /т. 2, а. с. 28/.

Листом від 26.07.2020р. ТОВ „Ісагіс" було повідомлено ТОВ "Україна", ТОВ „Ветеран" та ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за іпотечним договором з майновим поручителем від 31.08.2012р. від ПАТ „Імексбанк" до ТОВ „Ісагіс".

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Ісагіс", про визнання відсутнім права іпотеки та скасування запису про іпотеку ОСОБА_1 було наголошено про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог із посиланням на задоволення вимог ПАТ „Імексбанк", правонаступником якого виступає ТОВ „Ісагіс", своїх вимог шляхом звернення стягнення на інше іпотечне майно, яке було передано в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ „Ветеран" за кредитним договором, а також на визнання виконавчого документу про стягнення із ТОВ „Ветеран" кредитної заборгованості таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

При цьому, особа, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту, повинна дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. ст. 572, 574 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до абзацу 3 ст. 1 Закону України „Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003р. (з наступними змінами та доповненнями, далі по тексту - Закон України „Про іпотеку") іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 31.08.2012р. між ПАТ „Імексбанк", ТОВ „Ветеран" та ТОВ „Україна" в забезпечення виконання ТОВ „Ветеран" зобов`язань за кредитним договором №73/12 від 31.08.2012р. було укладено іпотечний договір з майновим поручителем, згідно умов якого ТОВ „Україна" було передано в іпотеку апартамент №161 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив Золотий Бугаз .

В подальшому, а саме 27.05.2014р. між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Україна" було укладено додаткову угоду № 6 до іпотечного договору від 31.08.2012р. про припинення іпотеки стосовно, зокрема, апартаменту №161 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв. м., загальною площею 87,1 кв. м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Е". При цьому, на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2017р. вказаний об`єкт нерухомого майна був придбаний у власність ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 23 Закону України „Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. У разі видачі заставної перехід права власності на предмет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за заставною, крім переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування чи правонаступництва.

Враховуючи положення чинного законодавства, якими передбачено, що у випадку відчуження об`єкта нерухомого майна іпотека є дійсною для нового набувача майна, господарський суд доходить висновку, що з огляду на скасування державної реєстрації припинення іпотеки згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018р. по справі №916/2179/17, до ОСОБА_1 перейшли права та обов`язки іпотекодавця за договором іпотеки від 31.08.2012р. в частині забезпечення виконання зобов`язань ТОВ „Ветеран" за кредитним договором.

Частиною 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Слід зазначити, що рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.2016р. по справі №916/1961/15 із ТОВ „Ветеран" на користь ПАТ „Імексбанк" було присуджено до стягнення заборгованість за кредитом у розмірі 668659,00 доларів США.

Проте, ухвалою господарського суду Одеської області від 04.05.2018р. по справі №916/1961/15, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2018р., наказ господарського суду Одеської області від 05.05.2016р. по справі №916/1961/15 про стягнення із ТОВ „Ветеран" на користь ПАТ „Імексбанк" заборгованості за кредитом у розмірі 668659,00 доларів США був визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Варто зауважити, що у межах справи №916/1961/15 господарським судом було зроблено висновок, що в результаті набуття АТ "Імексбанк" в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону "Чорноморець", відповідно до умов договору іпотеки від 25.12.2014р., яким було забезпечено виконання, в тому числі і зобов`язань ТОВ „Ветеран" за кредитним договором №73/12 від 31.08.2012р., зобов`язання боржника припинились на підставі ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020р. по справі №916/3146/17, предметом позовних вимог у межах якої були вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, дійшла висновку, що в результаті визнання виконавчого документу, виданого на виконання рішення суду про стягнення із боржника заборгованості за кредитним договором, таким, що не підлягає виконанню, спір між банком та позичальником щодо стягнення заборгованості за кредитним договором був вирішений остаточно. Посилаючись на вирішення питання про припинення основного зобов`язання в іншій справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що іпотеки, які забезпечували виконання основного зобов`язання, теж є припиненими. При цьому, Великою Палатою Верховного Суду у межах справи №916/3146/17 було наголошено, що питання про відступлення від висновків Верховного Суду щодо припинення основного зобов`язання на підставі частини четвертої статті 36 Закону України Про іпотеку не може розглядатись, оскільки такий розгляд буде виходити за межі розгляду справи.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи встановлення господарським судом у межах справи №916/1961/15 факту припинення зобов`язання ТОВ „Ветеран" за кредитним договором №73/12 від 31.08.2012р. в результаті набуття ПАТ "Імексбанк" в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону "Чорноморець", згідно договору іпотеки від 25.12.2014р., господарський суд доходить висновку про обґрунтованість доводів ОСОБА_1 про припинення зобов`язань ТОВ „Ветеран" за кредитним договором, в забезпечення виконання зобов`язань за яким в іпотеку ПАТ "Імексбанк", правонаступником якого виступає ТОВ „Ісагіс", було передано, в тому числі, апартамент №161.

Приймаючи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 03.11.2020р. по справі №916/3146/17, господарський суд зазначає, що підстави для повторного дослідження питання припинення зобов`язань ТОВ „Ветеран" за кредитним договором у межах даної справи відсутні.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання у спосіб, який передбачений законом або договором, та який є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При цьому, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021р. по справі №916/1415/19, предметом позовних вимог у межах якої були вимоги товариства про визнання договорів іпотеки припиненими, дійшла висновку про існування між учасниками справи спору щодо наявності або відсутності права іпотеки на підставі спірних договорів іпотеки, а також наявності права іпотеки позивача. При цьому, позивач у межах справи №916/1415/19 шляхом обрання конкретного способу захисту порушеного права (визнання договорів іпотеки припиненими) намагався підтвердити правомірність отримання ним нерухомого майна в іпотеку.

Так, у постанові від 19.01.2021р. по справі №916/1415/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ефективним способом захисту прав позивача може бути вимога про визнання відсутності права іпотеки. Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду наголошено, що заінтересованою особою, яка може звертатися з позовом про визнання відсутності права іпотеки, є перш за все власник предмета іпотеки, оскільки саме за рахунок його майна іпотекодержатель може одержати задоволення своїх вимог ; позивачем за вимогою про визнання відсутності права іпотеки може бути також інша особа, чиє право чи інтерес порушується, зокрема, особа, якій належить право іпотеки, яке виникло за іншим договором.

З огляду на вищевикладені обставини, враховуючи висновки, наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.01.2021р. по справі №916/1415/19 щодо належного способу захисту прав власника предмета іпотеки, приймаючи до уваги встановлені судом обставини перебування апартаменту №161 у власності ОСОБА_1 , якою наголошено про порушення її прав у зв`язку з обтяженням майна іпотекою в рахунок виконання зобов`язань, факт припинення яких був встановлений у межах справи №916/1961/15, господарський суд дійшов висновку про обрання позивачем ефективного способу захисту порушеного права у названій частині.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи обґрунтованість доводів ОСОБА_1 щодо припинення основного зобов`язання, виконання якого забезпечено належним позивачу на праві власності нерухомим майном, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 до ТОВ „Ісагіс" позовних вимог шляхом визнання відсутнім права іпотеки нерухомого майна, а саме: апартаменту № 161 (сто шістдесят один) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, господарським судом відхиляються доводи ТОВ „Ісагіс" про недоведеність позивачем факту припинення зобов`язань ТОВ „Ветеран" за кредитним договором з посиланням на висновки, наведені судами у межах справи №918/539/17, а також із посиланням на погашення заборгованості боржників (в результаті звернення стягнення Банком на інше іпотечне майно), які є відмінними від ТОВ „Ветеран", оскільки, по-перше, ТОВ „Ветеран" не виступало учасником справи №918/539/17, по-друге, питання про припинення зобов`язань ТОВ „Ветеран" за кредитним договором було предметом оцінки суду у межах справи №916/1961/15. Таким чином, жодний із наведених відповідачем доводів не спростовує висновки суду про наявність підстав для визнання відсутнім права іпотеки.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про скасування запису про іпотеку, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ст. Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004р. дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, зокрема, іпотека.

16.01.2020р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019р. № 340-IX, яким, зокрема, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020р.) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми, яка діє на час вирішення судом даного спору, на відміну від положень ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Викладене свідчить, що станом на момент звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом та вирішення даного спору по суті такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права законом не передбачено. Позиція господарського суду із даного питання відповідає висновкам, які наведені у постановах Верховного Суду від 30.06.2020р. у справі № 922/3130/19 та від 03.09.2020р. у справі № 914/1201/19.

З огляду на вищевикладене, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених ОСОБА_1 до ТОВ „Ісагіс" позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про іпотеку № 4822424, вчиненого 31.08.2012р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. на підставі іпотечного договору від 31.08.2012р. в частині апартаменту № 161 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 437688051237, у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Ісагіс" позовних вимог шляхом визнання відсутнім права іпотеки нерухомого майна, а саме: апартаменту № 161 (сто шістдесят один) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати відсутнім право іпотеки нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме: апартаменту № 161 (сто шістдесят один) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 437688051237, що виникло на підставі іпотечного договору з майновим поручителем, укладеним між публічним акціонерним товариством Імексбанк , як іпотекодержателем, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Ісагіс за договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим за №766, та товариством з обмеженою відповідальністю Україна , посвідченим 31.08.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. та зареєстрованого за реєстровим № 2094.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Ісагіс" /65049, м. Одеса, Фонтанська дорога, 16/6, ідентифікаційний код 38915140/ на користь ОСОБА_1 / АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 / судовий збір у розмірі 2102,00 грн. /дві тисячі сто дві грн. 00 коп./.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 29 березня 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна