Постанова

від 26.07.2021 по справі 916/1372/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1372/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Принцевської Н.М.;

суддів : Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Представники учасників справи в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ісагіс»

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2021

по справі №916/1372/20

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства „Імексбанк» , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

- Товариства з обмеженою відповідальністю „Україна»

- Товариства з обмеженою відповідальністю „Ветеран»

про визнання відсутнім права іпотеки та скасування запису про іпотеку,

(суддя місцевого господарського суду: Желєзна С.П., дата та місце ухвалення рішення: 17.03.2021, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, просп. Шевченка, 29)

В травні 2020 року ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Імексбанк» (далі - ПАТ „Імексбанк» ) про визнання припиненою іпотеки нерухомого майна, що належить позивачу на праві приватної власності, а саме: апартаменту №161 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 437688051237, що виникла на підставі іпотечного договору з майновим поручителем, укладеного між ПАТ „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Україна» (далі - ТОВ „Україна» ), посвідченим 31.08.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованого за реєстровим №2094; про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про іпотеку №4822424, вчиненого 31.08.2012 о 18:22:07 державним реєстратором: приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., на підставі іпотечного договору від 31.08.2012, укладеного між ПАТ „Імексбанк» та ТОВ „Україна» .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на факт переходу до неї права власності на апартаменти №161, які були передані в іпотеку ПАТ „Імексбанк» на підставі іпотечного договору з майновим поручителем від 31.08.2012 в рахунок належного виконання ТОВ „Ветеран» (далі - ТОВ „Ветеран» ) зобов`язань за кредитним договором.

При цьому, позивачем наголошено, що в результаті задоволення ПАТ „Імексбанк» своїх вимог шляхом звернення стягнення на інше майно, іпотека, яка виникла на підставі іпотечного договору з майновим поручителем від 31.08.2012, повинна бути припиненою. Крім того, ОСОБА_1 було зазначено, що визнання виконавчого документу, виданого на примусове виконання рішення суду по справі №916/1961/15 про стягнення з ТОВ „Ветеран» на користь ПАТ „Імексбанк» заборгованості за кредитним договором, таким, що не підлягає виконанню, також є підставою для визнання припиненою іпотеки та скасування запису про іпотеку.

Рішенням Господарського Одеської області від 17.03.2021 по даній справі №916/1372/20 позов задоволено частково, визнано відсутнім право іпотеки нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме: апартаменту №161 (сто шістдесят один) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 437688051237, що виникло на підставі іпотечного договору з майновим поручителем, укладеного між ПАТ «Імексбанк» , які потекодержателем, правонаступником якого є ТОВ «Ісагіс» за договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим за № 766, та ТОВ «Україна» , посвідченим 31.08.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. та зареєстрованого за реєстровим № 2094; стягнуто з ТОВ „Ісагіс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2102,00 грн., в решті позову відмовлено.

Місцевий господарський суду в оскаржуваному рішенні зазначив, що, враховуючи встановлення господарським судом у межах справи №916/1961/15 факту припинення зобов`язання ТОВ „Ветеран» за кредитним договором №73/12 від 31.08.2012 в результаті набуття ПАТ «Імексбанк» в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону «Чорноморець» згідно договору іпотеки від 25.12.2014, зобов`язання ТОВ „Ветеран» за кредитним договором, в забезпечення виконання зобов`язань за яким в іпотеку ПАТ «Імексбанк» , правонаступником якого виступає ТОВ „Ісагіс» , було передано, в тому числі, апартамент №161 - припинено, а вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначив, що станом на момент звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом та вирішення даного спору по суті такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права законом не передбачено, у зв`язку з чим наявні підстави для відмови у задоволенні заявлених ОСОБА_1 до ТОВ „Ісагіс» позовних вимог в цій частині.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Ісагіс звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2021 по даній справі скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ТОВ Ісагіс вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, оскільки ухвалено при невідповідності висновків суду обставинам справи, що є підставою для його скасування.

Заявник апеляційної скарги вказує, що посилання позивача на ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку є хибним, оскільки звернення стягнення відбулося в рахунок погашення заборгованості зобов`язань за кредитними договорами інши боржників відмінних від ТОВ Ветеран , а тому положення статті не можна застосовувати до вказаного випадку. Враховуючи те, що Банком звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за іншими кредитними договорами інших боржників, відмінних від ТОВ Ветеран , перед банком за кредитними договорами є непогашеними та дійсними з обов`язковим виконанням.

Апелянт вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з тим, що зобов`язання за кредитними договорами наразі не виконано, у зв`язку з чим підстави для припинення іпотечних договорів відсутні.

Крім того, заявник апеляційної скарги вказує, що доводи позивача про припинення зобов`язань позичальника за кредитними договорами, належне виконання яких було забезпечено іпотечним договором від 25.12.2014 №6134, відповідно до ст.ст.36-37 Закону України Про іпотеку , є такими, що не відповідають дійсності.

Апелянт вказує, що внаслідок укладення ПАТ ІМЕКСБАНК з ПрАТ ФК Чорноморець іпотечного договору, предметом якого стали будівлі центрального стадіону Чорноморець між сторонами виникли нові відносини забезпечення виконання основного зобов`язання боржника, а не зміна (заміна) існуючих відносин забезпечення між позивачем та відповідачем.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2021 по справі №916/1372/20 залишено без руху.

25.05.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від ТОВ „Ісагіс» про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2021 по справі №916/1372/20, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3153 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 відкрито апеляційне провадження по справі №916/1372/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2021.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2021 призначено розгляд апеляційної скарги ТОВ „Ісагіс» на: 26.07.2021 року об 11-30 год.

30.06.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання представники сторін не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст.ст. 120, 202, 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2012 між ПАТ „Імексбанк» (Кредитор) та ТОВ „Ветеран» (Позичальник) було укладено мультивалютний кредитний договір про відкриття кредитної лінії №73/12.

Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.1.1 вказаного Договору кредитор надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості у гривні 7 000 000,00 грн., 2 890 000,00 у доларах США та кінцевим терміном повернення коштів - 11.09.2015 на умовах, визначених цим договором. За користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору відсотки, виходячи із встановлених кредитором фіксованих відсоткових ставок у розмірі, встановленому умовами договору.

Шляхом підписання між ПАТ „Імексбанк» та ТОВ „Ветеран» додаткових угод до договору №73/12 від 31.08.2012 умови користування позичальником кредитними коштами були неодноразово змінені.

31.08.2012 між ПАТ „Імексбанк» (Іпотекодержатель), ТОВ „Ветеран» та ТОВ „Україна» (Майновий поручитель) в забезпечення виконання ТОВ „Ветеран» зобов`язань за кредитним договором №73/12 від 31.08.2012 було укладено іпотечний договір з майновим поручителем, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., згідно умов якого в іпотеку ПАТ „Імексбанк» було передано, зокрема, апартамент №161 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив «Золотий Бугаз» , №18 (вісімнадцять), корпус «Е» , житловою площею - 75,4 кв. м., загальною площею - 87,1 кв. м.

27.05.2014 між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Україна» було укладено додаткову угоду №6, зареєстровану приватним нотаріусом за реєстровим № 3099, до іпотечного договору від 31.08.2012, за умовами якого ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Україна» дійшли згоди припинити іпотеку стосовно частини нерухомого майна, зокрема, апартаменту двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв. м., загальною площею 87,1 кв. м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, 18, корпус «Е» , апартамент №161.

25.12.2014 між ПАТ „Імексбанк» (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ПрАТ „Футбольний клуб „Чорноморець» (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 6134, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань 41 юридичною особою-боржником за 41 кредитним договором (зокрема зобов`язань ТОВ „Ветеран» за кредитним договором №73/12 від 31.08.2012р. (із урахуванням додаткових угод), передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець» , загальною площею 80 289,00 кв. м., основною площею 67 037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62 403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ «ФК «Чорноморець» , розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20 (предмет іпотеки) (т. 1, а. с. 155-169).

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Імексбанк» №50 від 26.01.2015 до категорії неплатоспроможних» , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015 було прийнято рішення №16 про запровадження у ПАТ «Імексбанк» з 27.01.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2016 по справі №916/1961/15 позовні вимоги ПАТ „Імексбанк» до ТОВ „Ветеран» було задоволено шляхом присудження до стягнення на користь Банку заборгованості за кредитом у розмірі 668659,00 доларів США. При цьому, підставою для звернення ПАТ „Імексбанк» до суду із позовними вимогами у межах справи №916/1961/15 стало неналежне виконання ТОВ „Ветеран» прийнятих на себе за умовами кредитного договору №73/12 від 31.08.2012 грошових зобов`язань.

18.05.2017 між ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ „Бізнес Ренталс» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т.А. та зареєстрований в реєстрі за №546,

Відповідно до п. п. 1, 2 вказаного договору ТОВ „Бізнес Ренталс» було передано майно у власність (продано), а ОСОБА_1 прийнято у власність наступне майно: апартамент №161 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею - 75,4 кв. м., загальною площею - 87,1 кв. м, та сплачено за нього обговорену грошову суму, зазначену в п. 3 цього договору. Зазначений апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу належить Продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26.02.2016 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т.А. за реєстровим №189, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 437688051237 (т. 1, а. с. 23-24).

Відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу від 18.05.2017 продаж апартаменту №161 за домовленістю сторін вчинено за 617 035,00 грн., які Покупець повинен сплатити Продавцю в термін до 01.09.2017 шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця, після чого сторони повинні підписати договір про повний розрахунок.

01.11.2017 між ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ „Бізнес Ренталс» (Продавець) було укладено договір про повний розрахунок, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т.А. та зареєстрований в реєстрі за №1624, відповідно до п. 3 якого сторони підтверджують факт проведення 01.11.2017 повного розрахунку за проданий апартамент №161 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею - 75,4 кв. м., загальною площею - 87,1 кв. м. (т. 1, а. с. 25-26).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №102293535 від 01.11.2017, а також витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 208883151 від 13.05.2020 вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить апартамент № 161 двоповерхового зблокованого дачного котеджу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 437688051237), загальною площею 87,1 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 27-28).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 по справі №916/2179/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18.04.2019, позов ПАТ „Імексбанк» до ТОВ «Україна» за участю третіх особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, на стороні відповідача - ТОВ «Ветеран» , про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину було задоволено, застосовано наслідки недійсності договору про зміни №6 від 27.05.2014, укладеного між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Україна» , повернувши сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень, зокрема, щодо апартаменту двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв. м., загальною площею 87,1 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , обтяження на який було зареєстровано згідно іпотечного договору, посвідченого 31.08.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 2094.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №139824747 від 02.10.2018 вбачається, що до державного реєстру було внесено запис №4822424 про обтяження іпотекою апартаменту №161 двохповерхового дачного котеджу, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив „Золотий Бугаз» №18, корпус „Е» (т. 1, а. с. 67).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2018 по справі №916/1961/15, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2018, заяву ТОВ „Ветеран» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню було задоволено, наказ господарського суду Одеської області від 05.05.2016 по справі №916/1961/15 про стягнення із ТОВ „Ветеран» на користь ПАТ „Імексбанк» заборгованості за кредитом у розмірі 668659,00 доларів США було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.03.2019 по справі №916/2429/18, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 04.09.2019, у задоволенні позовних вимог ТОВ „Україна» до ПАТ «Імексбанк» , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ «Ветеран» , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про припинення правовідносин за мультивалютним кредитним договором про відкриття кредитної лінії №73/12 від 31.08.2012 (з урахуванням додаткових угод) на підставі ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» , про визнання припиненою іпотеки, що виникла на підставі іпотечного договору з майновим поручителем від 31.08.2012, було відмовлено.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №212176865 від 11.06.2020 вбачається, що 19.03.2018 за ПАТ „Імексбанк» було зареєстровано право власності на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець» , загальною площею 80 289,00 кв.м.; підставою виникнення права власності ПАТ „Імексбанк» на вказаний об`єкт став, зокрема, іпотечний договір від 25.12.2014, укладений між ПАТ „Імексбанк» та ПрАТ „Футбольний клуб „Чорноморець» (т. 1, а. с. 176-187).

24.07.2020 між ТОВ „Ісагіс» (Новий кредитор) та ПАТ „Імексбанк» (Банк) було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №133, відповідно до п. 2 якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку права вимоги, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальника, зазначеного у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржника або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржника, за кредитним договором, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору (т. 2, а. с. 11-15).

Згідно з п. 4 договору про відступлення прав вимоги №133 від 24.07.2020 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами відповідно до цього договору новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 12 938 038,76 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.5 цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

З витягу з додатку (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами) до договору про відступлення прав вимоги №133 від 24.07.2020 вбачається, що ПАТ „Імексбанк» було відступлено ТОВ „Ісагіс» права вимоги за кредитним договором №73/12 від 31.08.2012, боржником за яким виступає ТОВ „Ветеран» .

24.07.2020 між ТОВ „Ісагіс» (Новий кредитор) та ПАТ „Імексбанк» (Банк) було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. та зареєстрований за №766, про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами (т. 2, а. с. 21-25).

З витягу з додатку до договору про відступлення прав вимоги від 24.07.2020, вбачається, що ПАТ „Імексбанк» було відступлено ТОВ „Ісагіс» права вимоги за іпотечним договором з майновим поручителем від 31.08.2012, зокрема, за об`єктом - апартаментом №161, право власності на який зареєстровано за позивачем (т. 2, а. с. 28).

Листом від 26.07.2020 ТОВ „Ісагіс» було повідомлено ТОВ «Україна» , ТОВ „Ветеран» та ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за іпотечним договором з майновим поручителем від 31.08.2012р. від ПАТ „Імексбанк» до ТОВ „Ісагіс» .

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Ісагіс» , про визнання відсутнім права іпотеки та скасування запису про іпотеку ОСОБА_1 було наголошено про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог із посиланням на задоволення вимог ПАТ „Імексбанк» , правонаступником якого виступає ТОВ „Ісагіс» , своїх вимог шляхом звернення стягнення на інше іпотечне майно, яке було передано в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ „Ветеран» за кредитним договором, а також на визнання виконавчого документу про стягнення із ТОВ „Ветеран» кредитної заборгованості таким, що не підлягає виконанню.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Судова колегія звертає увагу, що рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2021 по даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про іпотеку № 4822424, вчиненого 31.08.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. на підставі іпотечного договору від 31.08.2012 в частині апартаменту № 161 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 437688051237, у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту порушеного права, не оскаржується, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не переглядається.

Стосовно рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст. 386 Цивільного кодексу України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави);

Частиною 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Стаття 589 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором;

Пункт 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України передбачає, що право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частини 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до абзаців 2, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 4 даного Закону передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

Частина 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Абзац 1 ч. 1 ч. 3 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що правовий аналіз норм статті 593 ЦК України, статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку" дозволяє дійти висновку про те, що застава (іпотека) як забезпечувальне зобов`язання, яке має похідний характер від основного зобов`язання, припиняється, зокрема, у разі припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання повним його виконанням.

Як зазначалося раніше, 31.08.2012. між ПАТ „Імексбанк» , ТОВ „Ветеран» та ТОВ „Україна» в забезпечення виконання ТОВ „Ветеран» зобов`язань за кредитним договором №73/12 від 31.08.2012 було укладено іпотечний договір з майновим поручителем, згідно умов якого ТОВ „Україна» було передано в іпотеку апартамент №161 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив «Золотий Бугаз» .

В подальшому, а саме 27.05.2014 між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Україна» було укладено додаткову угоду № 6 до іпотечного договору від 31.08.2012 про припинення іпотеки стосовно, зокрема, апартаменту №161 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв. м., загальною площею 87,1 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2017 вказаний об`єкт нерухомого майна був придбаний у власність ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 23 Закону України „Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. У разі видачі заставної перехід права власності на предмет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за заставною, крім переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування чи правонаступництва.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та скасування державної реєстрації припинення іпотеки згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 по справі №916/2179/17, до ОСОБА_1 перейшли права та обов`язки іпотекодавця за договором іпотеки від 31.08.2012 в частині забезпечення виконання зобов`язань ТОВ „Ветеран» за кредитним договором.

Слід зазначити, що рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2016 по справі №916/1961/15 із ТОВ „Ветеран» на користь ПАТ „Імексбанк» було присуджено до стягнення заборгованість за кредитом у розмірі 668659,00 доларів США.

Проте, ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2018 по справі №916/1961/15, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2018, наказ Господарського суду Одеської області від 05.05.2016 по справі №916/1961/15 про стягнення з ТОВ „Ветеран» на користь ПАТ „Імексбанк» заборгованості за кредитом у розмірі 668659,00 доларів США був визнаний таким, що не підлягає виконанню.

В межах справи №916/1961/15 господарським судом було зроблено висновок, що в результаті набуття АТ «Імексбанк» в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону «Чорноморець» , відповідно до умов договору іпотеки від 25.12.2014, яким було забезпечено виконання, в тому числі і зобов`язань ТОВ „Ветеран» за кредитним договором №73/12 від 31.08.2012, зобов`язання боржника припинились на підставі ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» .

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Юридичним наслідком належного виконання зобов`язання відповідно до ст. ст. 598, 599 Цивільного кодексу України є припинення зобов`язання. Таким чином, з моменту виконання боржником зобов`язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов`язків сторін, що складають зміст конкретного зобов`язального правовідношення.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України з припиненням основного зобов`язання, забезпеченого заставою або порукою, припиняється порука і право застави (постанова Верховного суду України від 04.02.2015 року № 6-243цс14).

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 по справі №916/3146/17, предметом позовних вимог у межах якої були вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, дійшла висновку, що в результаті визнання виконавчого документу, виданого на виконання рішення суду про стягнення із боржника заборгованості за кредитним договором, таким, що не підлягає виконанню, спір між банком та позичальником щодо стягнення заборгованості за кредитним договором був вирішений остаточно. Посилаючись на вирішення питання про припинення основного зобов`язання в іншій справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що іпотеки, які забезпечували виконання основного зобов`язання, теж є припиненими. При цьому, Великою Палатою Верховного Суду у межах справи №916/3146/17 було наголошено, що питання про відступлення від висновків Верховного Суду щодо припинення основного зобов`язання на підставі частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» не може розглядатись, оскільки такий розгляд буде виходити за межі розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи встановлення господарським судом у межах справи №916/1961/15 факту припинення зобов`язання ТОВ „Ветеран» за кредитним договором №73/12 від 31.08.2012 в результаті набуття ПАТ «Імексбанк» в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону «Чорноморець» , згідно договору іпотеки від 25.12.2014, господарський суд доходить висновку про обґрунтованість доводів ОСОБА_1 про припинення зобов`язань ТОВ „Ветеран» за кредитним договором, в забезпечення виконання зобов`язань за яким в іпотеку ПАТ «Імексбанк» , правонаступником якого виступає ТОВ „Ісагіс» , було передано, в тому числі, апартамент №161.

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 03.11.2020 по справі №916/3146/17, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що підстави для повторного дослідження питання припинення зобов`язань ТОВ „Ветеран» за кредитним договором у межах даної справи відсутні, а доводи апеляційної скарги в цій частині не приймаються до уваги.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 5 Господарського процесуального України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання у спосіб, який передбачений законом або договором, та який є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При цьому, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 по справі №916/1415/19, предметом позовних вимог у межах якої були вимоги товариства про визнання договорів іпотеки припиненими, дійшла висновку про існування між учасниками справи спору щодо наявності або відсутності права іпотеки на підставі спірних договорів іпотеки, а також наявності права іпотеки позивача. При цьому, позивач у межах справи №916/1415/19 шляхом обрання конкретного способу захисту порушеного права (визнання договорів іпотеки припиненими) намагався підтвердити правомірність отримання ним нерухомого майна в іпотеку.

У постанові від 19.01.2021 по справі №916/1415/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ефективним способом захисту прав позивача може бути вимога про визнання відсутності права іпотеки. Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду наголошено, що заінтересованою особою, яка може звертатися з позовом про визнання відсутності права іпотеки, є перш за все власник предмета іпотеки, оскільки саме за рахунок його майна іпотекодержатель може одержати задоволення своїх вимог; позивачем за вимогою про визнання відсутності права іпотеки може бути також інша особа, чиє право чи інтерес порушується, зокрема, особа, якій належить право іпотеки, яке виникло за іншим договором.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 щодо припинення основного зобов`язання, виконання якого забезпечено належним позивачу на праві власності нерухомим майном, у зв`язку з чим судом першої існатанції обгрунтовано задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ „Ісагіс» про визнання відсутнім права іпотеки нерухомого майна, а саме: апартаменту № 161 (сто шістдесят один) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду не приймає до уваги посилання апелянта на висновки, наведені судами у межах справи №918/539/17, а також із посиланням на погашення заборгованості боржників (в результаті звернення стягнення Банком на інше іпотечне майно), які є відмінними від ТОВ „Ветеран» , оскільки, ТОВ „Ветеран» не є учасником справи №918/539/17, в зазначеній справі обставини щодо погашення заборгованості ТОВ Ветеран перед ПАТ ІМЕКСБАНК за кредитним договором від 31.08.2012 №73/12 не встановлювалися. Крім того, питання про припинення зобов`язань ТОВ „Ветеран» за кредитним договором було предметом оцінки суду у межах справи №916/1961/15 з огляду на що в даній справі не досліджується.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2021 по справі №916/1372/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2021 по справі №916/1372/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2021 по справі №916/1372/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2021 по справі №916/1372/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченими ст. ст. 287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.07.2021 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош