Ухвала

від 30.03.2021 по справі 192/3019/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 березня 2021 року

м. Київ

справа № 192/3019/16-ц

провадження № 61-3879ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

розглянув касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Сонячне на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Сонячне про стягнення невиплаченої орендної плати та розірвання договорів оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства Сонячне про стягнення невиплаченої орендної плати та розірвання договорів оренди земельної ділянки.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства Сонячне на користь ОСОБА_1 55 269,60 грн заборгованості по сплаті орендної плати за 2015, 2016, 2017 роки, 64 375,92 грн пені за неналежне виконання договірних зобов`язань за 2015 рік, за період з 01 січня 2016 року по 22 серпня 2018 року, 32 884,02 грн пені за неналежне виконання договірних зобов`язань за 2016 рік, за період з 01 січня 2017 року по 22 серпня 2018 року та 10 328,89 грн пені за неналежне виконання договірних зобов`язань за 2017 рік за період з 01 січня 2018 року по 22 серпня 2018 року, а всього 162 858,43 грн.

Розірвано договір оренди землі № 414 від 22 червня 2011 року, зареєстрований відділом Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області за № 122508054000321 від 18 травня 2012 року, земельної ділянки площею 6,8903 га кадастровий номер 1225080500:03:026:0022, що знаходиться на території Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_2 та Селянським (фермерським) господарством Сонячне .

Розірвано договір оренди землі № 415 від 22 червня 2011 року, зареєстрований відділом Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області за № 122508054000322 від 18 травня 2012 року, земельної ділянки площею 6,8787 га кадастровий номер 1225080500:03:026:0021, що знаходиться на території Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_2 та Селянським (фермерським) господарством Сонячне .

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання щодо судового збору.

У березні 2021 року Селянське (фермерське) господарство Сонячне звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270,00 грн.

Предметом спору у цій справі є вимоги як майнового характеру - стягнення невиплаченої орендної плати, так і немайнового характеру - розірвання договорів оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Вимоги майнового характеру у розмірі 162 858,43 грн, станом на 01 січня 2021 року, не перевищують двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн?250=567 500 грн).

Що стосується позовної вимоги немайнового характеру про розірвання договорів оренди земельної ділянки, то її вирішення не є складним у зв`язку зі сталістю законодавства та судової практики. Отже, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, заявник не обґрунтував виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Наведене узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі Azyukovska v. Ukraine (рішення від 09 жовтня 2018 року Азюковська проти України ).

Посилання заявника на порушення судами норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та не дає підстав для висновку про наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Сонячне на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Сонячне про стягнення невиплаченої орендної плати та розірвання договорів оренди земельної ділянки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець