Ухвала

від 23.03.2021 по справі 916/61/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/61/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Бессчастна А. В. (адвокат),

відповідача - не з`явився,

розглянувши касаційну скаргу Южненської міської ради Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2020 (суддя Петров В. С.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 (судді: Колоколов С. І. (головуючий), Головей В. М., Разюк Г. П.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Бест Компліт"

до Южненської міської ради Одеської області

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

та за зустрічним позовом Южненської міської ради Одеської області

до Приватного підприємства "Бест Компліт"

про розірвання договору оренди земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року Приватне підприємство "Бест Компліт" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Южненської міської ради Одеської області (далі - Міськрада) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.03.2003, посвідченого приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Сарамагою О. Д. 06.03.2003 за реєстровим № 436, що зареєстровано в Южненському міському відділі земельних ресурсів від 13.03.2003 № 95 (далі - договір оренди).

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на безпідставну відмову відповідача як орендодавця внести зміни до договору оренди відповідно до рішення Міськради від 20.09.2018 № 1138-VII "Про внесення змін до договору оренди землі від 13.03.2003 № 95, яка надана Приватному підприємству "Бест Компліт".

У січні 2020 року Міськрада звернулася до Господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою до Підприємства про розірвання договору оренди.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог Міськрада, посилаючись на частину 1 статті 173, частину 1 статті 283, частину 1 статті 193 Господарського кодексу України, частину 1 статті 416, частину 1 статті 530, статтю 610, частину 1 статті 611 Цивільного кодексу України, статтю 102-1 Земельного кодексу України, частину 1 статті 24, частину 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", стверджує, що Підприємством порушені умови договору, а саме позивач мав почати будівництво протягом року та закінчити його протягом трьох років з моменту державної реєстрації додаткової угоди, тобто Підприємство мало закінчити будівництво до 28.12.2019. Однак, як наголошує позивач за зустрічним позовом, станом на 20.01.2020 Підприємство дозволу на виконання будівельних робіт не отримувало та не розпочало жодних будівельних робіт. Таким чином, Міськрада стверджує, що Підприємством не подано жодного доказу про початок будівельних робіт або будь-яких інших дій, які б свідчили про його свідоме, належне та добросовісне ставлення до свого зобов`язання приступити до забудови земельної ділянки. Наведені обставини, на думку Міськради, свідчать про те, що Підприємством порушені умови укладеного між сторонами договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020, позов Підприємства до Міськради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки задоволено частково: внесено зміни до договору оренди, а саме: пункт 2.1. "Мета використання земельної ділянки" викладено у такій редакції: "Земельна ділянка передається в оренду під будівництво ресторанно-готельного комплексу"; доповнено пункт 4 "Умови зміни, припинення і розірвання договору" абзацом такого змісту: "Підставою для розірвання договору оренди є невиконання орендарем строків початку та завершення будівництва"; у задоволенні решти вимог Підприємства відмовлено; у задоволенні зустрічного позову міськради до Підприємства про розірвання договору оренди відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги за первісним позовом, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість у частині внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо мети використання земельної ділянки та умов зміни, припинення і розірвання договору.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про внесення змін до підпункту 3.2 спірного договору оренди, а саме викладення його в такій редакції: "Підприємству розпочати будівництво протягом року після державної реєстрації даної додаткової угоди № 3 та закінчити будівництво протягом трьох років з моменту державної реєстрації додаткової угоди № 3", то суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на те, що Міськрадою у рішенні від 20.09.2018 № 1138-VІІ не погоджувалися такі зміни до спірного договору, а позивач за первісним позовом не довів необхідність у зазначених змінах відповідно до норм чинного законодавства щодо орендних правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог Міськради про розірвання укладеного між сторонами договору оренди у зв`язку з порушенням орендарем строків будівництва, передбачених договором, місцевий господарський суд визнав їх недоведеними належними та допустимими доказами.

У касаційній скарзі Міськрада просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким розірвати спірний договір оренди.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанцій не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 908/1758/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1757/17, від 10.05.2018 у справі № 908/1760/17 щодо застосування статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міськради на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2020 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 у справі № 916/61/20.

Відкриваючи касаційне провадження, суд касаційної інстанції виходив, зокрема із того, що скаржник обґрунтував наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, зокрема зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування положень статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", викладених у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 908/1758/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1757/17, від 10.05.2018 у справі № 908/1760/17.

Судами встановлені такі фактичні обставини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.03.2006 між Міськрадою (орендодавець) та суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою (далі -ФОП) Бєляєвою Ліаною Якубівною (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку, яка розташована у Приморському парку в місті Южний Одеської області. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0900 гектара, із них 0,0377 - забудованих земель, 0,0523 гектара - під благоустроєм (розділ 1);

- земельна ділянка передається в оренду під будівництво кафе на 75 місць (пункт 2.1);

- договір укладається на 25 років, починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. Умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені договором (пункт 2.2);

- сторонами визначено розмір орендної плати у пункті 2.3;

- у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду. Умови і строки відшкодування визначаються окремою угодою сторін. У тому разі коли з вини орендаря земельна ділянка буде деградована, виснажена, а також з інших дій орендаря, що призвели до погіршення її якості, у тому числі техногенного забруднення, орендар у встановленому порядку відшкодовує орендодавцеві збитки у повному обсязі (пункт 2.4);

- орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки відповідно до мети, визначеної у пункті 2.1 цього договору; забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил використання землі, своєчасного внесення орендної плати; вільного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для контролю за додержанням орендарем умов договору; вимагати від орендаря відшкодування упущеної вигоди у розмірі суми орендної плати за 6 місяців з часу підписання договору у разі відмови орендаря від укладання договору оренди, якщо ця відмова не пов`язана з порушенням орендодавцем умов договору. Орендодавець зобов`язаний не втручатися у господарську діяльність орендаря і не створювати йому будь-яких перешкод при виконанні умов цього договору (пункт 3.1);

- орендар гарантує, що він є законно існуючою особою відповідно до законодавства України та має усі повноваження і законні права на здійснення діяльності на орендованій земельній ділянці згідно з метою, визначеною у цьому договорі. Державні органи управління та органи місцевого самоврядування, включаючи санітарні, протипожежні, землевпорядні органи, а також органи охорони природи та архітектури не будуть обмежуватись стосовно доступу до орендованої земельної ділянки для виконання їх обов`язків в межах їх повноважень. Орендар має право вимагати надання орендодавцем для використання земельну ділянку після державної реєстрації договору оренди та відшкодування орендодавцем упущеної вигоди і збитків, заподіяних ненаданням її у зазначений строк; використовувати орендовану земельну ділянку на власний розсуд відповідно до мети, обумовленої у договорі; одержувати продукцію і доходи; переважного придбання у власність орендованої земельної ділянки відповідно до закону та переважного права за різних інших умов на поновлення договору оренди; за згодою орендодавця, визначеного в окремій угоді сторін, проводити поліпшення земельної ділянки, зводити у встановленому законом порядку будівлі і споруди, закладати насадження без зміни цільового призначення земельної ділянки. Орендар зобов`язаний приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди; використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у пункті 2.1 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; здійснити заходи щодо поліпшення стану земельної ділянки в обсягах і строки, визначені окремою угодою сторін; відповідно до пункту 2.3 цього договору своєчасно вносити орендну плату; враховуючи при використанні земельної ділянки права осіб, набуті відповідно до закону і цього договору; у попередньому та належному стані повернути орендодавцю земельну ділянку після закінчення строку оренди; не утримувати земельну ділянку для забезпечення своїх вимог до орендодавця; відшкодувати орендодавцеві заподіяну орендарем шкоду стану земельної ділянки (пункт 3.1);

- зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін; договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. Підставою для припинення договору є: закінчення його строку; придбання орендарем земельної ділянки у власність; примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності; неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від орендаря або орендодавця (у разі зміни умов господарювання внаслідок змін у чинному законодавстві України); у разі смерті орендаря і відмови його спадкоємців від виконання умов цього договору або при відсутності таких спадкоємців, а також у випадках, коли орендодавець не бажає укласти договір із спадкоємцями орендаря. Підставою для розірвання договору є: взаємна згода сторін; випадкове знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає передбаченому у пункті 2.1 цього договору її використанню; вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря; укладення договору оренди землі з порушенням порядку, встановленого у законодавстві України. Сторони погоджуються з тим, що дострокове розірвання цього договору має здійснюватись за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони не пізніше, ніж у місячний термін. Будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін у разі, якщо з будь-яких причин будь-які положення цього договору є недійсними, недіючими, незаконними або такими, що не мають юридичної сили, це не впливає на дійсність або юридичну силу будь-якого або усіх інших положень цього договору. Сторони попереджаються, що у випадку, коли будь-яке із положень цього договору втратило юридичну силу, вони невідкладно розпочнуть переговори на засадах взаємної доброзичливості для того, щоб змінити це положення таким чином, щоб у зміненому вигляді воно стало чинним і законним та у максимально можливому обсязі відбивало початкові наміри сторін щодо суті зазначеного положення. У разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку. У разі припинення або розірвання цього договору орендар має забезпечити використання умов повернення земельної ділянки, визначених у пункті 2.4 договору (розділ 4);

- договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації в Южненському міському відділі земельних ресурсів. До даного договору додається план (схема) земельної ділянки, яка є його невід`ємною частиною (розділ 7).

Спірний договір оренди було посвідчено приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Сарамагою О. Д. та зареєстровано у реєстрі за № 436, а також зареєстрований в Южненському міському відділі земельних ресурсів від 13.03.2003 № 95.

25.03.2014 між Міськрадою (орендодавець) та ФОП Бєляєвою Ліаною Якубівною (орендар) було укладено додаткову угоду до договору оренди, посвідченого Сарамагою О. Д., приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області 06.03.2003 за реєстровим № 436, згідно з пунктом 1 якої абзаци 1, 2 підпункту 2.3 "Орендна плата" пункту 2 "Умови договору" викладено у новій редакції. Також у пункті 2 додаткової угоди абзац "Орендодавець зобов`язаний" підпункту 3.1 "Права та обов`язки орендодавця для цілей укладення цього договору і на умовах, визначених у ньому" пункту 3 "Права та обов`язки сторін" доповнено абзацом: "Надати дозвіл фізичній особі-підприємцю Бєляєвій Ліані Якубівні на передачу в суборенду земельної ділянки, що перебуває в оренді під розміщення кафе площею 0,0900 га за адресою: Одеська область, м. Южне, Приморський парк"; пунктом 3 абзац "Орендар має право" підпункту 3.2 "Права та обов`язки орендаря" пункту 3 "Права та обов`язки сторін" доповнено абзацом: "Передавати в суборенду земельну ділянку, що перебуває в оренді під розміщення кафе, площею 0,0900 га за адресою: Одеська область, м. Южне, Приморський парк"; пунктом 4 абзац "Орендар зобов`язаний" підпункту 3.2 "Права та обов`язки орендаря" пункту 3 "Права та обов`язки сторін" доповнено абзацами: "закінчити будівництво об`єкта у вересні 2015 року; ФОП Бєляєвій Ліані Якубівні укласти з міськрадою договір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури та соціальної інфраструктури Южненської територіальної громади, згідно з рішенням міськради від 14.12.2012 № 693-VІ". Зазначену додаткову угоду від 25.03.2014 посвідчено приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Валігурським М. М. та зареєстровано в реєстрі за № 669.

27.12.2016 між Міськрадою (орендодавець), ФОП Бєляєвою Ліаною Якубівною (орендар-1) та Підприємством (орендар-2) було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, посвідченого Сарамагою О. Д., приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області 06.03.2003 за реєстровим № 436, згідно з пунктом 1 якої сторони дійшли згоди щодо зміни орендаря з ФОП Бєляєвої Ліани Якубівни на Підприємство як зобов`язану та управнену сторону в договорі, у зв`язку з чим пункт 1.1 преамбули договору оренди викладено у новій редакції. Також згідно з пунктом 1.2 цієї угоди викладено в новій редакції абзаци 1, 2 підпункту 2.3 "Орендна плата" пункту 2 "Умови договору" договору оренди від 06.03.2003, за якою орендна плата за земельну ділянку, кадастровий номер 5111700000:02:007:0301, вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 62 167,50 грн; пункт 1.3 додаткової угоди абзац "Орендар має право" підпункту 3.2 "Права та обов`язки орендаря" пункту 3 "Права та обов`язки сторін" договору оренди викладено в такій редакції: "Приватному підприємству "Бест Компліт" протягом року після реєстрації даної додаткової угоди розпочати будівництво та закінчити будівництво протягом трьох років з моменту державної реєстрації даної додаткової угоди". Зазначену додаткову угоду від 27.12.2016 посвідчено приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Валігурським М. М. та зареєстровано в реєстрі за № 1942.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.12.2016 № 77218178, приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Валігурським М. М. за Підприємством зареєстровано право оренди земельної ділянки строком на 25 років, починаючи з дати реєстрації договору оренди щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5111700000:02:007:0301.

Рішенням Міськради від 06.01.2017 № 495-VІІ "Про затвердження внесення змін в детальний план території "Приморського парку та громадського центру м. Южного Одеської області" вирішено затвердити проект внесення змін в детальний план території "Приморського парку та громадського центру м. Южного Одеської області в частині розміщення яхтенно-туристичного комплексу". У зазначений детальний план було внесено відповідні зміни, у т. ч. замість кафе на 75 посадочних місць в пункті 30 передбачили розміщення ресторанно-готельного комплексу.

При цьому листом від 10.07.2018 № 5/07 Підприємство звернулось до міського голови м. Южного з проханням внести зміни до договору оренди на виконання рішення міськради від 06.01.2017 № 49-VІІ "Про затвердження внесених змін в детальний план території Приморського парку та громадського центру м. Южне, Одеської області".

На підставі зазначеного звернення позивача 20.09.2018 Міськрадою було прийнято рішення № 1138-VІІ "Про внесення змін до договору оренди землі від 13.03.2003 № 95, яка надана Приватному підприємству "Бест Компліт", яким в пункті 2.1 "Мета використання земельної ділянки" договору оренди земельної ділянки від 13.03.2003 № 95 замінені слова: "Земельна ділянка передається в оренду під будівництво кафе на 75 місць" словами "Земельна ділянка передається в оренду під будівництво ресторанно-готельного комплексу". Також зазначеним рішенням Міськради доповнено пункт 4 "Умови зміни, припинення і розірвання договору" абзацом такого змісту: "Безумовною умовою розірвання в односторонньому порядку договору оренди є невиконання орендарем строків початку та завершення будівництва". Наразі у зазначеному рішенні Міськради доручено Підприємству укласти нотаріально додаткову угоду до договору оренди та зареєструвати її у встановленому законом порядку, а з дня реєстрації додаткової угоди до договору оренди Підприємству внести зміни до Державного земельного кадастру у встановленому законом порядку.

Відповідний проект додаткової угоди № 3 Підприємство склало 22.10.2019 та направило на адресу Міськради листом від 28.10.2019 № 7-10-19 для узгодження, підписання та нотаріального посвідчення.

Зазначену додаткову угоду Міськрадою не підписано. При цьому, як встановлено судом, на лист Підприємства від 28.10.2019 Міськрада листом від 20.11.2019 повідомила заявнику, що 28.03.2019 було прийнято рішення Міськради № 1357-VII "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.03.2003 № 95, яка надана приватному підприємству "Бест Компліт", а також поінформовано, що на розгляді у Господарському суді Одеської області перебуває позовна заява Міськради до Підприємства та державного реєстратора прав на нерухоме майно Державного підприємства "Агенція з державної реєстрації" Дунай Христини Богданівни про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

28.03.2019 Міськрадою прийнято рішення № 1357-VІІ "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.03.2003 № 95, яка надана Приватному підприємству "Бест Компліт", з посиланнями на статтю 12 Земельного кодексу України, статті 31, 32 Закону України "Про оренду землі", пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Зазначеним рішенням Міськрадою розірвано договір оренди, доручено Підприємству у тримісячний термін звільнити земельну ділянку від будівельних матеріалів та передати її міськраді у встановленому законом порядку.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою Міськради на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2020 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 у справі № 916/61/20 необхідно закрити з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі " Monnell and Morris v. the United Kingdom " (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Так, предметом спору у справах № 908/1757/17, № 908/1758/17 та № 908/1760/17 є врегулювання розбіжностей та визнання укладеними договорів оренди земельних ділянок через часткове непогодження з протоколом розбіжностей, складеним Запорізькою міською радою, зокрема, не дотримання Типової форми договору оренди землі, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 та порушення основних принципів договірного права. При цьому Верховний Суд у зазначених постановах дійшов висновку, що відповідно до положень статті 144 Конституції України, статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення Запорізької міської ради від 18.05.2011 № 35 (про затвердження зразка договору оренди землі), від 26.06.2013 № 29 (про викладення зразка договору оренди землі в новій редакції) підлягають обов`язковому виконанню землекористувачем.

Тобто фактично висновки Верховного Суду стосуються правовідносин, які виникають при укладенні договорів оренди землі, а саме чи повинні оспорювані договори оренди землі відповідати затвердженому рішенням органу місцевого самоврядування зразку.

Разом з тим у справі, що розглядається (№ 916/61/20), предметом позову Підприємства є вимоги до міськради про внесення змін до договору оренди через безпідставну відмову відповідача як орендодавця внести зміни до договору оренди відповідно до прийнятого відповідачем рішення від 20.09.2018 № 1138-VII "Про внесення змін до договору оренди землі від 13.03.2003 №95, яка надана Приватному підприємству "Бест Компліт", а предметом зустрічного позову Міськради є вимоги до Підприємства про розірвання спірного договору оренди у зв`язку з порушенням орендарем умови договору.

Отже, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та справах, на які посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними.

Отже, після відкриття касаційного провадження у справі № 916/61/20 касаційна інстанція встановила, що висновки про застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 908/1758/17, від 30.05.2018 у справі №908/1757/17, від 10.05.2018 у справі № 908/1760/17 та на які послався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 916/61/20.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Міськради на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2020 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 у справі № 916/61/20.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Южненської міської ради Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2020 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 у справі № 916/61/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай